ВІРШ 1:

Ріші Шаунака запитав: О Суто, великий В’ясадева, наділений трансцендентним могуттям, вислухав все, що мав йому сказати Шрі Нарада Муні. Що ж робив В’ясадева, коли Нарада пішов?

ВІРШ 2:

Шрі Сута сказав: Над західним берегом Сарасваті, річки, тісно пов’язаної з Ведами, в місці за назвою Шам’япраса, що надихає мудреців у їхній трансцендентній діяльності, стоїть призначена для медитації хатина.

ВІРШ 3:

У своєму ашрамі серед плодових дерев на березі Сарасваті, Шріла В’ясадева, доторкнувшись для очищення до води, сів медитувати.

ВІРШ 4:

Отак, непохитно зосередивши розум, він досконало використав його, залучивши до відданого служіння [бгакті- йоґи], вільного навіть від тіні матерії, і тоді побачив Абсолютного Бога-Особу, а також Його зовнішню енерґію, повністю підвладну Йому.

ВІРШ 5:

Перебуваючи під впливом цієї зовнішньої енерґії, жива істота, хоча і трансцендентна щодо трьох ґун матеріальної природи, вважає себе за породження матерії і внаслідок того зазнає матеріальних страждань.

ВІРШ 6:

Усі матеріальні страждання живої істоти, що є чужими її природі, може погамувати єднальний процес відданого служіння. Однак більшості людей це невідомо, і тому вчений В’ясадева уклав це ведичне писання, що розглядає Найвищу Істину.

ВІРШ 7:

В людині, яка просто звертає свій слух до цього ведичного писання, одразу прокидається потяг до любовного відданого служіння Господеві Крішні, Верховному Богові-Особі, і від того полум’я журби, омани й страху згасає.

ВІРШ 8:

Великий мудрець В’ясадева, уклавши «Шрімад - Бгаґаватам», переглянув його і тоді виклав своєму синові, Шрі Шукадеві Ґосвамі, що вже стояв на шляху самоусвідомлення.

ВІРШ 9:

Шрі Шаунака запитав Суту Ґосвамі: Шрі Шукадева Ґосвамі йшов шляхом самоусвідомлення і тому вже був задоволений у собі. То навіщо він взяв на себе труд вивчати такий розлогий твір?

ВІРШ 10:

Атмарами [ті, хто черпають насолоду в атмі, духовному «я»] всіх відмін, а особливо ті, хто певно став на шлях самоусвідомлення, хоча і цілковито вільні від матеріальних пут, прагнуть виконувати бездомісне віддане служіння Богові- Особі. Це означає, що Господь володіє трансцендентними якостями і тому приваблює всіх, і звільнені душі також.

ВІРШ 11:

Шріла Шукадева Ґосвамі, син Шріли В’ясадеви, не тільки посідав трансцендентне могуття, а й був дуже любий відданим Господа. Отже, він узявся вивчати цю величну оповідь [«Шрімад-Бгаґаватам»].

ВІРШ 12:

Сута Ґосвамі звернувся до ріші з Шаунакою на чолі з такими словами: Тепер я розпочну трансцендентну оповідь про Господа Шрі Крішну, про народження, діяльність та звільнення царя Парікшіта, мудреця між царями, а також оповім про те, як сини Панду зреклися світу.

ВІРШІ 13-14:

Коли на полі битви Курукшетра загинули воїни обидвох армій, Кауравів та Пандав, діставши кожен заслужене призначення, і син Дгрітараштри, вражений булавою Бгімасени, повалився, стогнучи, з перебитим хребтом    —    син Дроначар’ї (Ашваттгама) відтяв голови п’ятьом синам Драупаді, коли вони спали, і приніс їх своєму панові як трофей, нерозумно думаючи тим потішити його. Однак Дурйодгана засудив його огидні дії, що не дали йому ніякої радости.

ВІРШ 15:

Почувши про підступне вбивство своїх синів, Драупаді, мати п’ятьох Пандав, скорботно заголосила, і з її очей покотились неспинимі сльози. Арджуна, прагнучи втішити її у горі страшної втрати, сказав до неї:

ВІРШ 16:

О всечесна жоно, я принесу тобі голову того брахмани- вбивці, зітнувши її стрілами з мого лука Ґандіви. Отоді я осушу твої сльози і втішу тебе в твоєму горі. Коли ти віддаси вогневі тіла своїх синів, ти зможеш зробити омовіння, поставивши ногу на голову вбивці твоїх дітей.

ВІРШ 17:

Такими словами Арджуна, що його як друг і колісничий скеровує нехибимий Господь, заспокоїв любу дружину. Він надяг обладунок і, взявши страхітливу зброю, зійшов на колісницю, щоб наздогнати Ашваттгаму, сина свого наставника з воєнного мистецтва.

ВІРШ 18:

Ашваттгама, вбивця царевичів, ще здалека вгледів Арджуну, що стрімко наближався до нього. У смертельнім страхові він, рятуючи життя, кинувся тікати на своїй колісниці; так колись у страхові тікав од Шіви Брахма.

ВІРШ 19:

Коли син брахмани [Ашваттгама] побачив, що загнав свої коні, він вирішив, що захиститись тепер може, тільки вдавшись до останнього засобу    —    могутньої брахмастри [ядерної зброї].

ВІРШ 20:

Його життя було в небезпеці , і тому , доторкнувшись для очищення до води , він став зосереджено повторювати гімни, які запускали ядерну зброю, не знаючи, однак, як припинити її дію.

ВІРШ 21:

Скрізь розлилося сліпуче світло. Воно безжально опалювало все довкола, і Арджуна, бачачи загрозу для життя, звернувся до Господа Шрі Крішни.

ВІРШ 22:

Арджуна сказав: Мій Господи, Шрі Крішно, Ти    —    всемогутній Бог-Особа. Твої енерґії розмаїті та безмежні. Тому лише Ти на силі влити безстрашність у серця Своїх відданих. Для всіх, хто горить у полум’ї матеріальних нещасть, Ти    —    єдиний шлях до звільнення.

ВІРШ 23:

Ти відначальний Бог-Особа, Ти поширюєш Себе крізь усі творіння і водночас трансцендентний щодо матеріальної енерґії. Своєю духовною енерґією Ти тримаєш матеріальну енерґію на відстані від Себе. Ти завжди перебуваєш у вічному блаженстві й посідаєш трансцендентне знання.

ВІРШ 24:

А проте Ти, що непідвладний матеріальній енерґії, дієш згідно з чотирма принципами звільнення (першим з яких є релігія), дбаючи про найвище добро зумовлених істот.

ВІРШ 25:

Ти сходиш як втілення, щоб знищити все, що обтяжує світ, і дарувати благо Своїм друзям, насамперед тим, хто неподільно Тобі відданий і завжди занурений в думки про Тебе.

ВІРШ 26:

О Боже всіх богів, що це за загрозливе сяйво шириться довкола? Звідки воно? Я гублюся в гадках!

ВІРШ 27:

Верховний Бог-Особа сказав: Я поясню тобі, знай    —    це справа рук сина Дрони. Він ввів у дію гімни ядерної зброї [брахмастри], але як відкликати це сяйво, не знає. Він зробив це через цілковиту безпорадність, зі страху перед невідворотною смертю.

ВІРШ 28:

Протидіяти цій зброї, Арджуно, може тільки інша брахмастра. Ти обізнаний у воєнному мистецтві, тож подолай це потужне випромінення силою своєї зброї.

ВІРШ 29:

Шрі Сута Ґосвамі сказав: Вислухавши Бога-Особу, Арджуна, доторкнувшись для очищення до води, обійшов на знак пошани навколо Господа Шрі Крішни і тоді випустив свою брахмастру, щоб нейтралізувати дію першої.

ВІРШ 30:

Сполучившись, проміння від двох брахмастр утворило величезний вогненний диск, схожий на сонячний, і він покрив увесь космос, небесне склепіння й усі планети.

ВІРШ 31:

Сполучений жар обох брахмастр обпікав усіх, хто населяв три світи. Кожне подумало про вогонь самвартаку, який з’являється під час знищення всесвіту.

ВІРШ 32:

Побачивши, що жителі всесвіту занепокоєні, а планетам загрожує знищення, Арджуна, як і бажав Господь Шрі Крішна, завернув обидві брахмастри.

ВІРШ 33:

Очі Арджуни від гніву скидались на дві червоні мідяні кулі. Він спритно схопив сина Ґаутамі і зв’язав його мотузкою, наче тварину.

ВІРШ 34:

Зв’язавши Ашваттгаму, Арджуна зібрався вести його до військового табору. Тоді Бог-Особа Шрі Крішна заговорив до розгніваного Арджуни, дивлячись на нього Своїми лотосовими очима.

ВІРШ 35:

Господь Шрі Крішна сказав: Арджуно, ти не повинен являти ласку, не відпускай цього родича брахмани [брахма- бандгу]    —    він же забив уві сні неповинних хлопців.

ВІРШ 36:

Людина, що знає засади релігії, ніколи не вб’є ворога, якщо він втратив пильність або одурманений чимось, не при розумі, заснув, переляканий чи втратив колісницю. Не вб’є він і дитини, жінки, істоти нетямущої, чи того, хто здався на його ласку.

ВІРШ 37:

Жорстока і підла людина, яка зберігає життя коштом життя інших, заслуговує на смерть, і вбити її означає зробити їй добро, інакше через свої вчинки вона скотиться на самий низ.

ВІРШ 38:

Крім того, Я особисто чув, як ти обіцяв Драупаді, що принесеш їй голову вбивці її синів.

ВІРШ 39:

Ця людина підступно забила твоїх рідних. Ба більше, він викликав невдоволення і в свого пана. Він    —    просто недогарок свого роду. Вбий його не вагаючись!

ВІРШ 40:

Сута Ґосвамі сказав: Крішна, прагнучи випробувати Арджунине розуміння релігії, закликав його вбити сина Дроначар’ї; проте Арджуна, велика душа, не схотів цього робити, дарма що Ашваттгама підло вбив його рідних.

ВІРШ 41:

Зрештою Арджуна разом зі своїм любим другом та колісничим [Шрі Крішною] дістався табору і віддав убивцю на суд своїй коханій дружині, що оплакувала забитих синів.

ВІРШ 42:

Шрі Сута Ґосвамі сказав: Зв’язаного мотузками, наче тварину, Ашваттгаму привели перед Драупаді. Він мовчав, розуміючи, що вчинив найпідліше вбивство. Через жіночу натуру, Драупаді, від природи мавши добру та лагідну вдачу, склала Ашваттгамі шану, яку належить виявляти брахмані.

ВІРШ 43:

Їй було нестерпно бачити Ашваттгаму в путах, і, доброчесна жінка, вона сказала: Звільни його    —    він же брахмана, наш духовний вчитель.

ВІРШ 44:

Саме з милости Дроначар’ї ти навчився воєнного мистецтва стріляти з лука та оволодів потаємною наукою, як керувати зброєю.

ВІРШ 45:

Він [Дроначар’я], безсумнівно, живе й далі    —    його представляє син. Саме тому Кріпі, дружина Дроначар’ї, не виконала обряд саті і не пішла за чоловіком.

ВІРШ 46:

О найщасливіший! Ти    —    знавець релігійних засад, і не годиться тобі завдавати горя представникам славетного роду, які завжди гідні шани й поклоніння.

ВІРШ 47:

О мій володарю, не змушуй дружину Дроначар’ї плакати, як плачу я. Смерть синів    —    велике горе для мене. То не треба, щоб і вона, як оце я, плакала без упину.

ВІРШ 48:

Якщо представник керівного царської верстви, не владаючи чуттями, вчинить образу проти представників верстви брахман і тим прогнівить їх, вогонь гніву брахман спалить ущент весь царський рід. Горе паде на всіх.

ВІРШ 49:

Сута Ґосвамі сказав: О брахмани, цар Юдгіштгіра цілком підтримав слова цариці, бо всі її докази відповідали засадам релігії і були справедливі, гідні похвали, милосердні, безсторонні й нелицемірні.

ВІРШ 50:

Накула й Сахадева [молодші цареві брати], а також Сат’які, Арджуна, син Девакі    —    Бог-Особа, Господь Шрі Крішна, жінки та інші теж    —    всі одностайно погодилися з царем.

ВІРШ 51:

Бгіма, проте, з ними не погодився і порадив вбити негідника, який у злобі згубив юнаків, що спали, не принісши цим ніякої користи ні собі, ні своєму панові.

ВІРШ 52:

Бог-Особа, Чатурбгуджа [ чотирирукий ], почувши слова Бгіми, Драупаді та інших, позирнув на Свого друга Арджуну й промовив, немовби усміхаючись.

ВІРШІ 53-54:

Бог-Особа Шрі Крішна мовив: Друга брахмани вбивати не можна, але як нападника його слід убити. Всі ці приписи дані в писаннях, і ти повинен діяти у згоді з ними. Ти маєш дотримати слова, що дав дружині, а крім того мусиш вчинити так, щоб задовольнити Бгімасену й Мене.

ВІРШ 55:

Тої миті Арджуна зрозумів, що має на думці Господь, даючи Свої двозначні накази, і миттю стяв мечем з голови Ашваттгами волосся разом з коштовним каменем.

ВІРШ 56:

Через те, що він [Ашваттгама] вбив дітей, його тіло вже втратило свій природний блиск, а тепер, коли з його голови ще й зрізали коштовний камінь, він геть занепав. Його розв’язали й вигнали з табору геть.

ВІРШ 57:

Зголити волосся з голови, відібрати маєток і вигнати з оселі    —    такі покарання визначені для родича брахмани. Ніде не сказано, що слід позбавляти його життя.

ВІРШ 58:

По всіх тих подіях сини Панду разом із Драупаді, бувши у великім смутку, виконали над мертвими тілами родичів належні обряди.