ШБ 1.7.44

ПОЯСНЕННЯ: Дроначар’я навчав дганур-веди, тобто воєнної науки, що містить сокровенне знання, як ведичними гімнами запускати в дію зброю й керувати нею. Дійовість грубої воєнної науки залежить від матеріальної зброї, мистецтво ж випускати стріли, наснажені силою ведичних гімнів, куди тонше; така зброя набагато ефективніша за грубу матеріальну зброю, як то кулемети або атомні бомби. Керують такою зброєю ведичними мантрами, вдаючись до трансцендентної науки про звук. «Рамаяна» розповідає, що Махараджа Дашаратга, батько Господа Шрі Рами, скеровував свої стріли самим звуком. І щоб влучити в ціль, йому не треба було її бачити    —    вистачало чути звук від неї. Тобто ця воєнна наука набагато тонша від нинішньої, предметом якої є груба зброя та її використання. Арджуна оволодів цією тонкою наукою з ласки Ачар’ї Дрони, і тому Драупаді хотіла нагадати Арджуні, чим він зобов’язаний своєму вчителю. Дроначар’ї вже не було, проте, як гадала собі добросерда Драупаді, його заступав його син. У когось може постати запитання, як сталося, що Дроначар’я, статечний брахмана, навчав воєнної науки. Відповідь у тім, що брахмана мусить навчати    —    однаково, в якій галузі знання. Брахмана, що володіє знанням, обов’язково повинен вчити, виконувати обряди та приймати милостиню. Істинний брахмана може виконувати будь-який з цих обов’язків.