ВІРШ 1:

Сута Ґосвамі сказав: По тому, з наміром зробити узливання води померлим родичам, що потребували цього, Пандави з Драупаді рушили на берег Ґанґи. Жінки йшли попереду.

ВІРШ 2:

Вони оплакали померлих і піднесли їм доволі води з Ґанґи, а тоді самі зробили омовіння у її водах, освячених пилом з лотосових стіп Господа.

ВІРШ 3:

У великім смутку на березі річки сиділи цар Кауравів Махараджа Юдгіштгіра з молодшими братами, Дгрітараштра, Ґандгарі, Кунті та Драупаді. Був там і Господь Крішна.

ВІРШ 4:

Вказуючи на те, що закони Всевишнього суворі, а живі істоти цілковито у їхній владі, Господь Шрі Крішна й мудреці почали втішати тих, що все не могли прийти до пам’яті після страшного потрясіння.

ВІРШ 5:

Спритний Дурйодгана разом зі своїми прибічниками хитрощами захопили царство Юдгіштгіри, що ніколи не мав ворогів. З милости Господа втрачене повернулось, а безчесних царів, котрі пристали на бік Дурйодгани, Господь убив. Наклали життям і всі інші, що накликали свою смерть, зневаживши волосся цариці Драупаді.

ВІРШ 6:

Господь Шрі Крішна спонукав Махараджу Юдгіштгіру влаштувати три ашвамедга-яґ’ї [жертвопринесення коня], і той досконало здійснив жертвопринесення. Завдяки цьому слава всечесного Махараджі Юдгіштгіри розійшлася всім світом, як слава Індри, який виконав колись сто таких жертвопринесень.

ВІРШ 7:

Після того Господь Шрі Крішна почав лаштуватися від’їжджати. Брахмани на чолі із Шрілою В’ясадевою склали Йому шану. Він відповів їм тим самим, а тоді запросив до Себе синів Панду.

ВІРШ 8:

Сівши на колісницю, щоб рушати до Двараки, Він побачив охоплену страхом Уттару, що поспішала до Нього.

ВІРШ 9:

Уттара сказала: О Господи всіх богів! О Господи всесвіту! Ти є найвищий містик. Благаю, захисти мене, бо ніхто крім Тебе не зможе врятувати мене з пазурів смерти в цьому світі двоїстости.

ВІРШ 10:

О мій Господи, Ти всемогутній. До мене стрімко наближається вогняна залізна стріла. Любий Господи, нехай вона спалить мене, якщо Твоя воля, але не дай їй спалити й загубити мого плоду. Яви мені цю ласку, Господи.

ВІРШ 11:

Сута Ґосвамі сказав: Вислухавши спокійно її слова, Господь Шрі Крішна, що завжди дуже прихильний до Своїх відданих, одразу зрозумів    —    Ашваттгама, син Дроначар’ї, щоб звести зі світу останнього нащадка роду Пандав, випустив брахмастру.

ВІРШ 12:

О найбільший з великих мислителів [муні] [Шаунака]. Побачивши, що до них наближається вогняна брахмастра, п’ятеро Пандав схопилися кожен за свою зброю.

ВІРШ 13:

Постерігши, що Його бездомісним відданим, які цілковито впокорилися Йому, загрожує велика небезпека, Всемогутній Бог-Особа Шрі Крішна підняв Свій диск Сударшану оборонити їх.

ВІРШ 14:

Шрі Крішна, владика містичних сил, перебуває в кожному серці у прояві Параматми. Щоб захистити нащадка династії Куру, Він вкрив Уттарин плід Своєю особистою енерґією.

ВІРШ 15:

О Шаунако, брахмастрі, надзвичайній зброї, яку пустив у дію Ашваттгама, ніщо не могло протидіяти чи протистояти, проте коли ця зброя наразилася на силу Вішну [Господа Крішни], вона була зупинена й знешкоджена.

ВІРШ 16:

О брахмани, не думайте, що це було щось особливо дивне поміж іншими діями дивовижного й нехибимого Бога- Особи    —    Своєю трансцендентною енерґією Він, хоча нерожденний, підтримує й знищує все в матеріальному світі.

ВІРШ 17:

По тому Господь Крішна зібрався рушати у зворотню путь. Кунті, праведна віддана Господа, та п’ятеро її синів разом із Драупаді, врятовані від випромінення брахмастри, звернулися до Нього з такими словами.

ВІРШ 18:

Шріматі Кунті сказала: Крішно, я складаю поклін Тобі, бо Ти відначальна особистість і вільний від якостей матеріального світу. Ти існуєш у всьому і поза всім, але однак Ти невидимий ні для кого.

ВІРШ 19:

Недосяжний для обмежених чуттів, Ти є вічна бездоганна сила, схована за заслоною оманної енерґії. Ти невидимий для малорозумного споглядача так само, як лишається невпізнаним перевдягнутий для ролі актор.

ВІРШ 20:

Щоб вкласти науку відданого служіння в серця піднесених трансценденталістів і умоглядних мислителів, які очистилися, вміючи розрізняти між матерією і духом, Ти сходиш власною особою. Тож як нам, жінкам, досконало пізнати Тебе?

ВІРШ 21:

Я у великій шані схиляюся перед Господом, що став сином Васудеви та втіхою Девакі, дитиною Нанди й усіх пастухів Вріндавани, перед Ним, що дарує радість коровам і чуттям.

ВІРШ 22:

Я шанобливо схиляюсь перед Тобою, Господи, що на Твоєму животі ямка, подібна до лотосу, перед Тобою, кого завжди прикрашає ґірлянда з лотосів, Тобою, чий погляд дарує таку прохолоду, як лотоси, і чиї стопи відмічені знаками лотосів.

ВІРШ 23:

О Хрішікешо, владико чуттів і Господи всіх богів! Ти звільнив Свою матір Девакі з темниці, де довгі роки її мучив злий цар Камса, а мене з дітьми Ти врятував од багатьох загроз, що безнастанно нас переслідували.

ВІРШ 24:

Любий Крішно, Твоя Господня Милість оберіг нас від отруєного пирога, від пожежі, від людожерів, від зборища лихих людей, від страждань вигнання у ліс, і оборонив у битві, в якій воювали великі воєначальники. А нині Ти захистив нас від Ашваттгаминої зброї.

ВІРШ 25:

Я прагну одного: хай ці лиха обпадають нас знову й знову, аби лише бачити Тебе ще і ще, адже бачити Тебе означає ніколи більше не бачити повторюваних народжень та смертей.

ВІРШ 26:

Мій Господи, наблизитись до Твоєї Господньої Милости легко, але тільки тим, хто не має нічого матеріального. Той, хто дбає за [матеріальний] поступ, намагаючись посісти ліпше становище завдяки знатному походженню, великим статкам, високій освіті чи тілесній вроді, не може звернутися до Тебе із щирим почуттям.

ВІРШ 27:

О Ти, хто є багатство бідних на матеріальні блага! Я схиляюсь перед Тобою. Ти не маєш нічого спільного з діями в ґунах матеріальної природи і їхніми наслідками. Ти задоволений Сам у Собі, а тому Ти найумиротвореніший і повелитель всіх моністів.

ВІРШ 28:

Господи, для мене Твоя Господня Милість    —    це вічний час, верховний скрізь сущий владика, що не має початку й кінця. Розподіляючи Свою милість, Ти однаково ставишся до всіх. Незгода між живими істотами постає з їхніх стосунків між собою.

ВІРШ 29:

Господи, нікому не збагнути Твоїх трансцендентних розваг, що схожі на дії людини і тому спантеличують. Ти ні до кого не прихильний і ні до кого не ворожий    —    людям тільки здається, що Ти небезсторонній.

ВІРШ 30:

Звичайно, о душе всесвіту, те, що Ти дієш, хоча бездіяльний, народжуєшся, хоча Ти    —    життєва сила й нерожденний, спантеличує. Ти власною особою сходиш між тварин, людей, мудреців і водяних істот. Воїстину, це дивовижно.

ВІРШ 31:

Любий Крішно, коли Яшода, щоб зв’язати Тебе, як Ти наробив шкоди, взяла до рук мотузку, з Твоїх переляканих очей побігли сльози і змили чорну фарбу з Твоїх вій. Ти був переляканий, хоча Тебе боїться сам уособлений страх... Я не здатна збагнути цього.

ВІРШ 32:

Дехто каже, що Нерожденний народився, щоб прославити праведних царів, а інші кажуть, Ти народився, щоб вдовольнити царя Яду, одного з найдорожчих Твоїх відданих. Ти з’являєшся в його родині так само, як сандал з’являється в Малайських горах.

ВІРШ 33:

Інші кажуть, що Ти народився сином Васудеви й Девакі, щоб задовольнити їхню молитву. Ти, що безсумнівно є нерожденний, народився задля їхнього добра і для того, щоб вбити тих, хто вороже ставиться до півбогів.

ВІРШ 34:

Ще інші кажуть, що світ, переобтяжений, як човен в морі, виповнився смутком, і Брахма, Твій син, молився до Тебе, прохаючи поменшити світовий тягар. І Ти з’явився.

ВІРШ 35:

А ще інші кажуть, що Ти з’явився дати нове життя відданому служінню, яке складається зі слухання, пам’ятування, поклоніння тощо, аби зумовлені душі, які страждають від матеріальних нещасть, могли скористатися з нього й здобути собі звільнення.

ВІРШ 36:

О Крішно, ті, хто постійно слухають та оповідають за Твої трансцендентні діяння і весь час оспівують їх або тішаться тим, як це роблять інші, напевно споглядають Твої лотосові стопи, що єдині можуть покласти край повторенню народження й смерти.

ВІРШ 37:

Мій Господи! Ти Сам виконав усі обов’язки. Невже Ти сьогодні покинеш нас незважаючи на те, що ми цілковито залежимо від Твоєї ласки і не маємо нікого, крім Тебе, хто б оборонив нас тепер, коли всі царі ворогують з нами?

ВІРШ 38:

Як із відходом живого духу йде в небуття ім’я та слава будь-якого тіла, так само без Твого погляду на нас враз прийде край усій нашій славі та діянням, а також усім Пандавам та Яду.

ВІРШ 39:

О Ґададгаро [Крішна], нині наше царство позначене відбитками Твоїх стіп і тому прекрасне, але коли Ти покинеш нас, вся ця краса зникне.

ВІРШ 40:

Наші міста й села в усьому процвітають, бо зілля й збіжжя є доволі, дерева рясніють плодами, річки плинуть, в горах багаті розсипи мінералів, а в океанах    —    незліченні скарби, і все це завдяки Твоєму поглядові на них.

ВІРШ 41:

О Господи всесвіту, душе всесвіту, особо форми всесвіту, прохаю Тебе, розрубай вузол моєї прив’язаности до кревних, Пандав та Врішні.

ВІРШ 42:

О Господи Мадгу, як Ґанґа вічно плине до моря, і ніщо не в змозі зупинити її, так нехай моя увага завжди лине до Тебе, не відволікаючись ні на кого іншого.

ВІРШ 43:

О Крішно, о Арджунин друже, о найвищий з-поміж нащадків Врішні, о Ти, що знищуєш політичні угруповання, які порушують спокій Землі! Твоя доблесть ніколи не зменшується! Ти владця трансцендентної обителі, і сходиш, щоб позбавити від нещасть корів, брахман та відданих. Ти володар усіх містичних сил і вчитель усього всесвіту. Ти    —    всемогутній Бог, і я складаю Тобі шанобливі поклони.

ВІРШ 44:

Сута Ґосвамі сказав: Господь, вислухавши молитви Кунтідеві, в яких вишуканими словами вона прославляла Його, м’яко усміхнувся. Цей усміх зачаровував, як Його містична сила.

ВІРШ 45:

Господь, прийнявши так молитви Шріматі Кунтідеві, увійшов до Хастінапурського палацу і повідомив про Свій від’їзд інших жінок. Проте коли Він вже налаштувався рушати, Його зупинив цар Юдгіштгіра, з любов’ю до Нього звернувшись.

ВІРШ 46:

Ніщо не могло розрадити в горі царя Юдгіштгіру: ні повчання великих мудреців на чолі із В’ясою, ні Сам Господь Крішна, вершитель надлюдських діянь, ні приклади з історії.

ВІРШ 47:

Цар Юдгіштгіра, син Дгарми, через смерть друзів не пам’ятав себе від горя, наче звичайна матеріалістична людина. О мудреці, під чаром омани він підніс таку мову.

ВІРШ 48:

Цар Юдгіштгіра мовив: Лиха моя доля! Я найбільший з усіх грішників, а серце моє, погляньте, сповнене невігластва. Це тіло, що мало б діяти для добра інших, вигубило численні військові з’єднання.

ВІРШ 49:

Я вбив багато юнаків, брахман, доброзичливців, друзів, батьків, наставників і братів. Навіть якби мені довелося прожити мільйони років, я не зміг би відпокутувати своїх дій, що вгонять мене до пекла.

ВІРШ 50:

Для царя не гріх вбивати, якщо це робиться во ім’я справедливості і щоб забезпечити спокійне життя підданим. Але ця настанова не про мене.

ВІРШ 51:

Я вбив численних захисників жінок, і тепер ненависть людей до мене така велика, що її не вгамують ніякі доброчесні дії.

ВІРШ 52:

Неможливо очистити каламутну воду, фільтруючи її через глину, або вином відмити глек з-під вина. І так само неможливо відпокутувати смерть людей, приносячи в жертву тварин.