Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.8.19

Текст

майа-джаванікаччханнам
аджна(гйа)дхокшаджам авйайам
на лакшйасе мудха-дріша
нато натйадгаро йатга

Послівний переклад

ма̄йа̄  —  яка вводить у оману; джаваніка̄  —  заслоною; а̄ччганнам  —  закритий; аджн̃а̄  —  занурений у невігластво; адгокшаджам  —  поза рамками матеріального сприйняття (трансцендентний); авйайам  —  бездоганний; на  —  не; лакшйасе  —  видимий; мӯд̣га-др̣ш́а̄  —  нерозумним спостерігачем; нат̣ах̣  —   актор; на̄т̣йа-дгарах̣  —  в акторському вбранні; йатга̄  —  як.

Переклад

Недосяжний для обмежених чуттів, Ти є вічна бездоганна сила, схована за заслоною оманної енерґії. Ти невидимий для малорозумного споглядача так само, як лишається невпізнаним перевдягнутий для ролі актор.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» Господь Шрі Крішна теж каже, що малорозумні хибно вважають Його за звичайну людину, таку, як ми, і тому кепкують з Нього. Цю саму думку висловлює і цариця Кунті. Малорозумні, ті, хто повстає проти Господньої влади, відомі як асури. Асура ніколи не визнає влади Господа. Коли Господь з’являється між нас, приходячи як Рама, Нрісімха, Вараха чи у Своїй відначальній подобі як Крішна, Він звершує незліченні дивовижні діяння, які не під силу людині. Як ми дізнаємось із Десятої пісні цього величного твору, Господь Шрі Крішна, ще немовлям, лежачи на руках у матері, являв діяння, непідсильні жодній людині. Він вбив відьму Путану, хоча вона, намастивши собі груди отрутою, намагалася вбити Господа. Господь, як звичайнісіньке маля, став ссати її груди    —    і виссав так саме її життя. А щоб захистити жителів Вріндавани, Господь, наче дитина гриб, підняв пагорб Ґовардгану, і протримав його сім днів поспіль. Це лише деякі з надлюдських вчинків Господа, що їх описують авторитетні ведичні писання, як то Пурани, Ітіхаси (історичні хроніки) та Упанішади. Ще Господь лишив людям чудесні настанови у формі «Бгаґавад-ґіти». Він проявляв дивовижні якості як звитяжний герой, як сім’янин, як вчитель і як зреченик. Його визнають за Верховного Бога- Особу такі авторитетні особистості, як В’яса, Девала, Асіта, Нарада, Мадгва, Шанкара, Рамануджа, Шрі Чайтан’я Махапрабгу, Джіва Ґосвамі, Вішванатга Чакраварті, Бгактісіддганта Сарасваті та численні інші авторитети з цього ряду. Те саме проголошує Він Сам по численних місцях достовірних писань. Проте існує категорія людей з демонічним складом розуму, які не бажають визнавати Господа за Верховну Абсолютну Істину. Причиною цьому є почасти вбогість їхнього знання, а ще їхня вперта затятість, що виникає із гріховних вчинків у минулому й тепер. Такі особи не могли впізнати Господа Шрі Крішну, навіть бачивши Його на живі очі. Трудність полягає в тому, що ті, хто занадто покладається на свої недосконалі чуття, неспроможні осягнути, що Він    —     Верховний Господь. Такі люди подібні до сучасних учених: вони хочуть все пізнати дослідним шляхом. Але недосконалим шляхом експериментального пізнання осягнути Верховну Особу неможливо. Господа тут названо адгокшаджа, що означає «недоступний для експериментального пізнання». Всі наші чуття недосконалі. Ми вимагаємо бачити все на власні очі, але не можемо не визнати, що здатні бачити лише за певних матеріальних умов, які так само не в нашій владі. Господь, втім, перебуває поза межами чуттєвого сприйняття. Цариця Кунті визнає цю недосконалість зумовленої душі, насамперед жінок, що мають менш розвинутий інтелект. Для таких менш розумних конче потрібні храми, мечеті чи церкви, щоб вони могли стати на шлях визнання Господньої влади і слухати про Бога від авторитетів у цих святих місцях. Для менш розумних людей ці перші ступені духовного життя надзвичайно важливі    —    тільки дурень може виступати проти створення таких святинь, конче потрібних на те, щоб піднести загальнолюдський рівень духовної свідомости. Схилятися, як заведено, перед усемогутнім Господом в храмі, мечеті чи церкві для таких людей є не менше благо, як для розвинутих відданих медитувати на Господа в активному служінні Йому.