Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.8.46
Текст
кр̣шн̣ена̄дбгута-карман̣а̄
прабодгіто ’пітіха̄саір
на̄будгйата ш́уча̄рпітах̣
Послівний переклад
вйа̄са - а̄дйаіх̣ — великими мудрецями на чолі з В’ясою ; іш́вара — всемогутній Бог ; іха̄ — волею ; джн̃аіх̣ — вченими; кр̣шн̣ена — Самим Крішною; адбгута-карман̣а̄ — вершителем надлюдських вчинків ; прабодгітах̣ — заспокоюваний; апі —хоча; ітіха̄саіх̣—доказами з історичних хронік; на— не; абудгйата — задоволений; ш́уча̄ арпітах̣ — вражений горем.
Переклад
Ніщо не могло розрадити в горі царя Юдгіштгіру: ні повчання великих мудреців на чолі із В’ясою, ні Сам Господь Крішна, вершитель надлюдських діянь, ні приклади з історії.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Праведного царя Юдгіштгіру гнітило, що в битві на Курукшетрі загинула величезна кількість людей, і що це сталося головно через нього. Коли на державному троні сидів Дурйодгана, він добре врядував, тож з певного погляду потреби в битві не було. Однак справедливість вимагала, щоб на троні сидів Юдгіштгіра. Навколо цього зав’язалося багато політичних інтриґ, і в битву між братами-суперниками втяглися царі й народи цілого світу. Господь Крішна став на бік царя Юдгіштгіри. У «Махабгараті» («Удйоґа-парва», 20) сказано, що за вісімнадцять днів битви на Курукшетрі вбито вісімнадцять акшаухіні війська, а сотні тисяч зникли безслідно — фактично це найбільша в світі битва за останні п’ять тисяч років.
Махараджу Юдгіштгіру важко гнітило те, що таке масове вбивство відбулося заради того тільки, щоб звести його на престол. Тому він намагався на історичних аналогах, які йому наводили великі мудреці, як-от В’яса, і навіть Сам Господь, переконатися: битва була справедлива, бо він бився за праве діло. Але Юдгіштгіру не могли розрадити навіть повчання наймудріших людей того часу. Крішну тут названо вершителем надлюдських діянь, однак ні Він, ні В’яса не змогли цього разу переконати його. Чи свідчить це, що Крішна не зміг тоді виявити своїх надлюдських можливостей? Певно ж ні. Справжня причина в тому, що Господь як ішвара, тобто Наддуша в серці і царя Юдгіштгіри, і В’яси, появив на Своє бажання навіть більше диво: як Наддуша в серці царя Юдгіштгіри, Він не дозволив, щоб слова В’яси та інших, навіть Його Самого, переконали царя, бо хотів, щоб царя повчав зі свого смертного ложа Бгішмадева, ще один великий відданий Господа. Господь хотів, щоб на кінці свого існування в матеріальному світі великий воїн Бгішмадева на живі очі побачив Його й порадів би за своїх коханих онуків — царя Юдгіштгіру з іншими — що вже зійшли на трон, і так покинув би цей світ цілковито вмиротворений. Бгішмадева з важким серцем бився проти Пандав, своїх коханих онуків-сиріт. Але кшатрії живуть за суворими законами, і тому він був зобов’язаний стати на бік Дурйодгани, бо той утримував його. Поза тим Господь бажав, щоб царя Юдгіштгіру заспокоїв Бгішмадева і весь світ побачив, що Бгішмадева перевершує на знанні усіх, навіть Самого Господа.