ШБ 1.8.40

ПОЯСНЕННЯ: Процвітання людського суспільства залежить від дарів природи, а не від велетенських промислових підприємств. Промислові гіганти є виплодом безбожної цивілізації і спричинюються до того, що в людському житті безслідно зникають високі цілі та устремління. Що більше ми розвиваємо промисловість, яка породжує стільки турбот і висмоктує з людини її життєву силу, то більшають неспокій і незадоволення людських мас, тоді як лише незначна частина людей коштом інших може жити в розкошах. Природні дари, як то збіжжя, городина, садовина, річки, гори з коштовними каменями та мінералами, моря, в яких повно перлів    —    все це створене з наказу Всевишнього, і за Його волею матеріальна природа то щедро дарує їх, то припиняє їх постачати. За законами природи людина може користатися з цих божих дарів і з того жити задоволена й процвітати, але вона не повинна ставати просто споживачем, що прагне панувати над матеріальною природою. Намагаючись дедалі більше визискувати природу, аби догодити своїм забаганкам, ми чимдалі сильніше заплутуємось у наслідках наших споживацьких намагань. Якщо є доволі зерна, овочів, фруктів та зелені, навіщо утримувати бойні й забивати нещасних тварин? Людині немає ніякої потреби їх вбивати; щоб жити, їй вистачить зерна й овочів. Води річок зрошують і удобрюють землі, і ми отримуємо з полів навіть більше, ніж потребуємо; гори дають мінерали; океани    —    коштовні камені. Тож людське суспільство має доволі збіжжя, мінералів, самоцвітів, води, молока та всього іншого    —    навіщо тоді будувати жахливі промислові підприємства, приносячи в жертву працю нещасних людей? Всі природні дари з’являються лише з ласки Господа, і отже єдине, що потрібно, це коритися Його законам і через віддане служіння досягти досконалости людського життя. Те, що каже Кунтідеві, цілковито слушно. Вона хоче, щоб Бог дарував Пандавам Свою ласку    —    щоб усе природно процвітало під Його милостивим наглядом.