ШБ 1.8.52

ПОЯСНЕННЯ: Певно, що ашвамедга-яґ’ї та ґо-яґ’ї, тобто жертвопринесення, в яких офірують коня чи бика, існують не на те, щоб забивати тварин. Господь Чайтан’я казав, що тварини, офіровані на вівтарі яґ’ї, омолоджувались і отримували нове життя. Такі жертвопринесення робили тільки щоб підтвердити чинність ведичних гімнів. Якщо ці гімни рецитовано, як належить, той, хто виконує жертвопринесення, звільняється від наслідків гріховних дій. Проте якщо жертвопринесення виконують не за приписами і під некомпетентним керівництвом, це буде просто забій тварин, і виконавець відповідає за це. У нинішню добу чвар та лицемірства виконувати яґ’ї як належить неможливо, тому що немає досвідчених брахман, які могли б їх відправляти. Отже, Махараджа Юдгіштгіра непрямо каже за жертвопринесення в добу Калі. У Калі-юґу рекомендоване тільки одне жертвопринесення    —    харі-нама-яґ’я, що її запровадив Господь Чайтан’я Махапрабгу. Це втім не слід розуміти так, що можна забивати тварин, а наслідки нейтралізувати за допомогою харі-нама-яґ’ї. Віддані Господа ніколи не вбивають тварин задля власної вигоди, а також (відповідно до наказу Господа Арджуні) вони ніколи не відмовляються виконувати обов’язки кшатрії. Отже, можна задовольнити всі вимоги разом, якщо упогодити свою діяльність з Господньою волею. А це можливо лише для відданих Господа.