ШБ 1.7.6
Devanagari
अनर्थोपशमं साक्षाद्भक्तियोगमधोक्षजे ।
लोकस्याजानतो विद्वांश्चक्रे सात्वतसंहिताम् ॥ ६ ॥
लोकस्याजानतो विद्वांश्चक्रे सात्वतसंहिताम् ॥ ६ ॥
Verse text
анартгопаш́амам̇ са̄кша̄д
бгакті-йоґам адгокшадже
локасйа̄джа̄нато відва̄м̇ш́
чакре са̄твата-сам̇хіта̄м
бгакті-йоґам адгокшадже
локасйа̄джа̄нато відва̄м̇ш́
чакре са̄твата-сам̇хіта̄м
Synonyms
анартга — зайвого; упаш́амам — полегшення; са̄кша̄т — прямо; бгакті-йоґам — сполучним процесом відданого служіння; адгокшадже — Трансцендентному; локасйа — людського загалу; аджа̄натах̣ — тих, що не відають; відва̄н — той, хто володіє найвищим знанням; чакре — уклав; са̄твата — пов’язане з Верховною Істиною; сам̇хіта̄м — ведичне писання.
Translation
Усі матеріальні страждання живої істоти, що є чужими її природі, може погамувати єднальний процес відданого служіння. Однак більшості людей це невідомо, і тому вчений В’ясадева уклав це ведичне писання, що розглядає Найвищу Істину.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Шріла В’ясадева побачив вседосконалого Бога-Особу. А що Бог-Особа — довершене ціле, Він включає в Себе і Свої невід’ємні частки. Тому В’ясадева бачив і різні енерґії Бога-Особи: внутрішню, межову й зовнішню. Ще він бачив різні повні частки й частини повних часток, тобто різні втілення Господа; особливо ж його увагу привернули зумовлені душі, що, введені в оману зовнішньою енерґією, страждають, хоча того й не хочуть. І накінець він побачив засіб, що ним можна зцілити зумовлені душі, — віддане служіння. Віддане служіння — це велика трансцендентна наука, і приступаються до неї через слухання й повторення імені Господа, оповідей про Його славу, діяння і про все, що пов’язане з Ним. Але відродження прихильности, чи любови до Бога, що дрімає в серці, залежить не від механічного процесу слухання і повторення — воно залежить від безпричинної ласки Господа, і лише від неї. Коли Господь цілковито вдоволений щирими стараннями відданого, Він може дарувати йому любовне трансцендентне служіння Собі. Однак той, хто навіть формально, згідно із приписами, взявся слухати й оспівувати, відразу відчуває, як втишуються нестерпні страждання матеріального існування, що їх не бажає жодна істота. І це послаблення матеріальних прив’язаностей залежить не від розвитку трансцендентного знання — знання, яке потрібне, щоб цілковито усвідомити Верховну Істину, саме залежить від відданого служіння.