Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.7.4
Текст
самйак пран̣іхіте ’мале
апаш́йат пурушам̇ пӯрн̣ам̇
ма̄йа̄м̇ ча тад-апа̄ш́райам
Послівний переклад
бгакті — відданого служіння; йоґена — способом, що дозволяє зв’язатися; манасі — в розумі; самйак — досконало; пран̣іхіте — зануреному й зосередженому; амале — вільному від матерії; апаш́йат — побачив; пурушам — Бога-Особу; пӯрн̣ам — абсолютного; ма̄йа̄м — енерґію; ча — і; тат — Йому; апа̄ш́райам — цілковито підвладну.
Переклад
Отак, непохитно зосередивши розум, він досконало використав його, залучивши до відданого служіння [бгакті- йоґи], вільного навіть від тіні матерії, і тоді побачив Абсолютного Бога-Особу, а також Його зовнішню енерґію, повністю підвладну Йому.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Досконало бачити Абсолютну Істину можливо тільки зв’язуючи себе з Богом через віддане служіння. Так каже і «Бгаґавад-ґіта». Досконало пізнати Абсолютну Істину, Бога-Особу, можна тільки через віддане служіння, і це досконале знання дозволить увійти до царства Божого. Недосконале пізнання Абсолюту, коли Його частково осягають як безособистісний Брахман чи локалізовану Параматму, права ввійти до Божого царства не дає. Шрі Нарада порадив Шрілі В’ясадеві заглибитися в трансцендентну медитацію на Бога-Особу та Його діяння. Зору Шріли В’ясадеви не привернуло сяйво Брахмана, тому що таке бачення не є абсолютне. В «Бгаґавад-ґіті» (7.19) теж пояснено, що абсолютне бачення — це зріти Бога-Особу: ва̄судевах̣ сарвам іті. З цим згідні й Упанішади; вони з’ясовують, що Ва̄судева, Бог-Особа, скритий золотосяйною запоною безособистісного Брахмана, хіран̣майена па̄трен̣а, а коли з Господньої ласки ці покрови зникають, являється істинне лице Абсолюту. Абсолют тут описано як пурушу, тобто особу. За Абсолютного Бога-Особу згадано в багатьох ведичних писаннях, і в «Бгаґавад-ґіті» є підтвердження тому, що пуруша — це вічна й відначальна особистість. Абсолютний Бог-Особа — це досконала особистість. Верховна Особа посідає незліченні енерґії, але найважливіші з них три: внутрішня, зовнішня та межова. У вірші йдеться за енерґію зовнішню, як стане зрозуміло з опису її дії. Внутрішня енерґія завжди супроводжує Абсолютну Особу, як місячне світло завжди супроводжує місяць. Зовнішню енерґію, натомість, порівнюють до темряви, бо вона тримає живі істоти в темряві невігластва. Зі слова апа̄ш́райам зрозуміло, що ця енерґія Господа перебуває в Його цілковитій владі. Внутрішню, вищу, енерґію теж називають майа, однак це майа духовна, тобто енерґія, що проявлена в абсолютному царстві. Коли істота обирає притулком внутрішню енерґію, темрява матеріального невігластва одразу розсіюється. Навіть атмарами, що завжди перебувають у трансі, теж приймають притулок цієї майі, внутрішньої енерґії. Віддане служіння, бгакті-йоґа, — це діяльність внутрішньої енерґії, саме тому у відданому служінні для енерґії нижчої, матеріальної, місця немає, як не може бути темряви в променистому духовному сяєві. Ця внутрішня енерґія вища навіть від рівня духовного блаженства, яке приходить від пізнання безособистісного Брахмана. В «Бгаґавад- ґіті» сказано, що безособистісне сяйво-Брахман теж постає з Абсолютного Бога-Особи Шрі Крішни. Парама-пуруша — це тільки Сам Шрі Крішна, і ніхто інший; це буде пояснено в дальших шлоках.