ГЛАВА ДВАДЦЯТА
Бесіда Майтреї та Відури
- 1:
- Шрі Шаунака запитав: О Суто Ґосвамі, коли Земля повернулася на свою орбіту, що зробив Сваямбгува Ману для того, щоб показати шлях звільнення істотам, які після того мали народитися?
- 2:
- Шаунака Ріші запитав також про Відуру, великого відданого і друга Господа Крішни. Коли старший брат Відури почав разом зі своїми синами підступно чинити перешкоди виконанню Господніх бажань, Відура покинув братове товариство.
- 3:
- Відура народився від тіла Ведав’яси і не поступався йому своєю величчю. Тому, він усім серцем прийняв лотосові стопи Крішни і був прив’язаний до Його відданих.
- 4:
- Мандруючи святими місцями, Відура очистився від усякої пристрасті. Врешті-решт він прийшов до Хардвару, де зустрів великого мудреця, обізнаного з наукою духовного життя, і звернувся до нього з своїми запитаннями. Отож Шаунака Ріші запитав: Про що іще Відура розпитував Майтрею?
- 5:
- Шаунака розпитував про бесіду між Відурою та Майтреєю: В своїй бесіді вони, мабуть, обговорювали багато бездоганних розваг Господа. слухати такі оповіді — це все одно, що омиватися в водах Ґанґи, бо вони очищують людину від усіх гріхів.
- 6:
- О Суто Ґосвамі, щасти тобі в усьому! Будь ласка, розкажи нам про Господні діяння, бо всі Його дії шляхетні і гідні слави. Який відданий може насититися розповіддю про нектарні розваги Господа?
- 7:
- Вислухавши запитання великих мудреців Наймішаран’ї, син Ромахаршани, Сута Ґосвамі, чий розум був завжди занурений в трансцендентні розваги Господа, сказав: Слухайте ж, що я вам розповім.
- 8:
- Сута Ґосвамі вів далі: Відура, нащадок Бгарати, був захоплений розповіддю про те, як Господь, силою Своєї божественної енерґії прийнявши подобу вепра, задля розваги підняв Землю з дна океану і завиграшки вбив демона Хіран’якшу. Вислухавши цю розповідь, Відура знову звернувся до мудреця.
- 9:
- Відура запитав: О святий мудрче, тобі відомо те, що для нас незбагненне, тому скажи мені, як Брахма творив живі істоти після появи Праджапаті, прародичів живих істот?
- 10:
- Відура запитав: Як Праджапаті [прародичі живих істот, як оце Марічі та Сваямбгува Ману], виконуючи настанови Брахми, творили й розвивали проявлений всесвіт?
- 11:
- Чи вони робили це разом зі своїми дружинами, чи вони діяли самостійно, чи може всі Праджапаті заселяли всесвіт спільними зусиллями?
- 12:
- Майтрея сказав: Коли непроявлена діяльність живих істот, Маха-Вішну і сила часу вивели з рівноваги три ґуни природи, на світ постала сукупність матеріальних елементів.
- 13:
- З махат-таттви, в якій переважає стихія раджасу, під впливом долі джіви розвивається троїсте оманне его. Своєю чергою з его розвивається кілька сукупностей, кожна з який складається з п’яти начал.
- 14:
- Діючи окремо, ці елементи не могли утворити матеріальний всесвіт, і тільки за допомогою енерґії Верховного Господа вони змогли поєднатися і породити на світ золотосяйне яйце.
- 15:
- Більш як тисячу років осяйне яйце лежало на водах Причинового океану без жодних ознак життя, а по тому Господь увійшов у нього як Ґарбгодакашаї Вішну.
- 16:
- З пупа Бога-Особи Ґарбгодакашаї Вішну виріс лотос, що сяяв, немов тисяча сонць. Цей лотос містив у собі всі зумовлені душі, і першою істотою, яка з’явилася з цього лотоса, був всемогутній Брахма.
- 17:
- Коли Верховний Бог-Особа, що лежить на водах океану Ґарбгодака, увійшов у серце Брахми, Брахма залучив до дії свій інтелект і за його допомогою став творити всесвіт таким самим, яким він був раніше.
- 18:
- Насамперед Брахма створив зі своєї тіні оболонки невігластва, які покривають зумовлену душу. Цих оболонок п’ять, і вони звуться тамісра, андга-тамісра, тамас, моха і маха-моха.
- 19:
- Відчуваючи огиду, Брахма покинув утворене з невігластва тіло, і якші та ракшаси, користаючись із цієї нагоди, відразу ж схопили це тіло, що прийняло форму ночі. Ніч — це джерело голоду і спраги.
- 20:
- Відчуваючи сильний голод і спрагу, вони зусебіч накинулися на Брахму, щоб пожерти його. Вони горлали: «Не щади його! Їж його!»
- 21:
- Стривожений Брахма, глава півбогів, попрохав їх: «Не їжте мене, візьміть мене під свій захист. Ви народилися від мене, і тому ви мої діти. Вас називатимуть якшами та ракшасами».
- 22:
- Далі Брахма створив головних півбогів, що сяяли силою добра. Він кинув перед ними осяйну форму дня, і вони радо заволоділи нею.
- 23:
- Далі зі своєї сідниці Господь Брахма створив демонів, які вирізнялися надзвичайною хтивістю. Охоплені хіттю, вони кинулися до Брахми, щоб вступити з ним в статеві зносини.
- 24:
- Спочатку великий Брахма посміявся над їхньою глупотою, але побачивши, що безсоромні асури наближаються до нього, він у страхові кинувся навтьоки, глибоко обурений їхньої поведінкою.
- 25:
- Він звернувся до Бога-Особи, що дарує всі благословення і розсіює страждання Своїх відданих та всіх, хто шукає захисту біля Його лотосових стіп. Всі Свої незліченні трансцендентні форми Він проявляє для задоволення Своїх відданих.
- 26:
- Господь Брахма звернувся до Господа з такими словами: Господи, захисти мене, будь ласка, від цих грішних демонів, яких я створив з Твого наказу. Охоплені хіттю, вони женуться за мною, щоб напасти на мене.
- 27:
- Господи, тільки Ти здатний покласти край стражданням нещасних і завдати страждань тим, хто ніколи не шукає притулку біля Твоїх лотосових стіп.
- 28:
- Господь, перед яким відкриті, як на долоні, думки всіх істот, побачив Брахмину біду, і сказав йому: «Покинь це осквернене тіло». За Господнім велінням Брахма відразу ж покинув своє тіло.
- 29:
- Тіло, яке скинув Брахма, прибрало подоби вечірнього присмерку, — пори, коли зустрічаються день і ніч і коли в серцях живих істот загорається пристрасть. Асури, що перебувають під переважним впливом раджасу і тому за природою пристрасні, побачили цей присмерк як дівчину, що на її лотосових стопах дзвеніли браслети, чиї очі були сп’яніло розширені, а стегна покриті тонкою тканиною і перехоплені блискучим поясом.
- 30:
- Її груди були високо підняті і так щільно прилягали одна до одної, що між ними не залишалося жодного проміжку. Вона мала точений ніс і чудові зуби, а на її вустах грала зваблива усмішка. Грайливим поглядом вона позирала на асурів.
- 31:
- Здавалося, що вона сором’язливо ховає обличчя за своїми чорними кучерями. Побачивши цю дівчину, асури втратили розум від хтивості.
- 32:
- Яка врода! — захоплювалися демони. — Яке рідкісне самовладання! Яка свіжість юності! Вона проходить повз нас, охоплених палкою пристрастю до неї, так, немов не відчуває найменшого бажання.
- 33:
- Висловлюючи всілякі здогади про вечірні сутінки, що здалися їм юною жінкою, наділені гріховним розумом асури шанобливо і люб’язно стали її розпитувати.
- 34:
- Хто ти, о знадлива дівчино? Чия ти дружина чи дочка, і з якою метою ти перед нами з’явилася? Чому ти мучиш нас, нещасних, безцінним скарбом своєї вроди?
- 35:
- Хоч би хто ти була, прекрасна дівчино, нам дуже пощастило, що ми тебе побачили. Граючись з м’ячем, ти збуджуєш розум усіх, хто бачить тебе.
- 36:
- О красуне, коли ти знову й знову б’єш долонею по м’ячу, що відбивається від землі, твої лотосові стопи не можуть встояти на місці. Твій стан уже стомився тримати тягар твоїх пишний грудей, і твій ясний погляд затягує поволока. Будь ласка, заплети свої розкішне волосся.
- 37:
- Асури, чий розум повністю затьмарила ілюзія, вирішили, що вечірні сутінки — це вродлива жінка, яка спокушає їх своїми принадами, і хтиво накинулися на неї.
- 38:
- Багатозначно засміявшись, великий Брахма проявив зі своєї краси, яка немовби сама насолоджувалася собою, сонми ґандгарвів та апсар.
- 39:
- Після того Брахма покинув це осяйне і чарівне тіло в образі місячного світла, яким радо заволоділи Вішвавасу та інші ґандгарви.
- 40:
- Далі славетний Брахма зі своїх лінощів створив привидів та злих духів, але побачивши їх перед собою, голих, з розкошланим волоссям, він заплющив очі.
- 41:
- Коли Брахма, творець живих істот, покинув тіло в формі позіхання, привиди й злі духи накинулися на це тіло й заволоділи ним. Це тіло також відоме як сон, під якого в людини тече з рота слина. Злі духи й привиди нападають на людей, які осквернилися, і коли це трапляється, це називають божевіллям.
- 42:
- Відчуваючи себе повним сили та бажання, великий Брахма, творець живих істот, зі своєї невидимої форми проявив сонми садг’їв та пітів, що з’явилися з його пупа.
- 43:
- Піти заволоділи тим самим невидимим тілом, з якого вони постали. Саме за посередництвом цього невидимого тіла знавці ритуалів роблять підношення садг’ям та пітам [своїм покійним предкам] під час церемонії шраддга.
- 44:
- Далі Господь Брахма зі своєї здібності ховатися від зору людей створив сіддгів та від’ядгар, і дав їм це дивовижне тіло, яке називають антардгана.
- 45:
- Якось, глянувши своє віддзеркалення у воді і захопившись ним, Брахма, творець живих істот, проявив з цього віддзеркалення кімпуруш та кіннарів.
- 46:
- Кімпуруші та кіннари заволоділи тою віддзеркаленою формою, що її покинув Брахма. Тому щоранку вдосвіта вони разом зі своїми дружинами підносять йому хвалу, оспівуючи його діяння.
- 47:
- Якось Брахма простягнувся на весь зріст і став стурбовано міркувати над тим, що творення всесвіту відбувається занадто повільно. Пригнічений, він покинув це тіло також.
- 48:
- Дорогий Відуро, волосся, яке випало з цього тіла, перетворилося на змій, а з самого тіла, яке стало плазувати, втягнувши руки й ноги, постали злі змії та наґи з розпущеними каптурами.
- 49:
- Іншого разу самонароджений Брахма, перша жива істота, відчув себе так, ніби досягнув мети життя. Тоді зі свого розуму він проявив Ману, які дбають про благо всесвіту, поширюючи в ньому праведну діяльність.
- 50:
- Наділений самовладанням творець віддав їм своє людське тіло. Побачивши Ману, всі раніше створені істоти — півбоги, ґандгарви та інші — стали підносити хвалу Брахмі, повелителю всесвіту.
- 51:
- Вони прославляли Брахму: О творче всесвіту, ми дуже раді. Твоє творіння прекрасне. Тепер ти запровадив серед людей реґулярне виконання обрядів, і ми завдяки тому також отримаємо долю жертовних підношень.
- 52:
- Озброївшись суворими аскезами, обрядами поклоніння і зосередженістю розуму, занурившись у віддане служіння Господу, вгамувавши в собі всі пристрасті і опанувавши чуття, Брахма, самонароджена жива істота, породив на світ великих мудреців, що стали дуже дорогими йому синами.
- 53:
- Кожному з цих синів ненароджений творець усесвіту дав по частині свого тіла, що була наділена здатністю до глибокої медитації, розумового зосередження, прояву надприродних сил, аскез, поклоніння і зречення.