1:

Шрі Майтрея сказав: Вислухавши мову творця Брахми, вільну від будь-яких гріховних намірів і солодку, як нектар, Господь щиро розсміявся і відповів на цю молитву ніжним поглядом, сповненим любові.

2:

Господь, що проявився з Брахминої ніздрі, кинувся на ворога, Хіран’якшу, який безстрашно походжав перед Ним, і націлив Свою булаву демону в підборіддя.

3:

Однак від удару булави демона булава Господа вислизнула Йому з рук і полетіла кружляючи й чудово виблискуючи. Це було чарівне видовище, тому що Господня булава випромінювала чудесне сяйво.

4:

Хоча демон отримав чудову нагоду, щоб безперешкодно атакувати беззбройного суперника, він утримався від цього, шануючи правила двобою, і тим ще більше розгнівав Верховного Господа.

5:

Коли Господня булава впала на землю, у богів та ріші, які спостерігали за боєм, вихопився тривожний зойк. Бог-Особа, віддавши належне демоновій любові до справедливості, і закликав Свій диск Сударшану.

6:

Коли в Господній руці став обертатися Його диск і коли Господь зійшовся впритул із головним Своїм супутником з Вайкунтги, що народився як Хіран’якша, ниций син Діті, звідусіль залунали дивні вигуки, які вихоплювалися в тих, хто спостерігав за герцем з повітряних кораблів. Не усвідомлюючи Господнього становища, вони гукали: «Нехай Тебе супроводжує перемога! Будь ласка, забий його. Досить гратися з ним!»

7:

Коли демон побачив перед собою Бога-Особу, що має очі, подібні до пелюсток лотоса, озброєного диском Сударшаною і готового воювати, все тіло демона затопила злоба. Із великою люттю він закусив губу і засичав, як змія.

8:

Вищиривши свої страхітливі ікла, демон пропікав Бога-Особу своїм поглядом. Тоді, стрибнувши в повітря і вигукнувши: «Ось Тобі смерть!», він із силою вдарив Господа.

9:

О святий Відуро, на очах у ворога Господь в подобі вепра, владики плодів усіх жертвопринесень, лівою ногою завиграшки вибив булаву з рук демона, коли вона з ураґанною силою опускалася на Нього.

10:

Господь сказав: «Підбери зброю і спробуй ще раз, адже тобі так хочеться перемогти Мене». Під’юджений цими словами демон голосно заревів і знову замірився булавою в Господа.

11:

Скинувши оком на булаву, яка на Нього летіла, Господь не зрушив з місця і схопив її так само легко, як Ґаруда, цар птахів, хапає змію.

12:

Наразившись на таку ганебну невдачу, великий демон почувався приниженим і осоромленим. Коли Бог-Особа запропонував йому підняти булаву, він відмовився брати її.

13:

На цей раз він схопив тризуб, подібний на хижий вогонь, і запустив його в Господа, владику всіх жертвопринесень. Так іноді людина вдається до аскези із лихого бажання завдати шкоди святому брахмані.

14:

Могутній демон з усієї сили запустив тризуб у Господа. Протинаючи небо, тризуб розливав навколо себе яскраве сяйво. Однак Бог-Особа розрубав його на шматки Своїм гостросічним диском Сударшаною, як колись Індра відтяв перо з крила Ґаруди.

15:

Коли диск Бога-Особи розрубав на шматки демонів тризуб, це викликало в Хіран’якші скажену лють. Він з риком кинувся на Господа і вдарив своїм твердим кулаком в Його широкі груди, прикрашені знаком Шріватса. Вдаривши Господа, він відразу ж зникнув.

16:

О Відуро, від цього удару Господь, що з’явився в подобі первинного вепра, навіть не здригнувся. Цей удар стурбував Його не більше, ніж удар ґірляндою стурбував би слона.

17:

Однак демон вдався до маґії і став насилати всілякі чари на Бога-Особу, владику йоґамайі. Побачивши його чаклунство, люди сильно стурбувались і подумали, що насувається кінець усесвіту.

18:

Звідусіль задули шалені вітри, несучи град і пилові бурі, від яких запала темрява. Звідусіль летіли, немов з кулеметів, цілі рої камені.

19:

Світила в небі позникали, сховавшись за громаддям хмар, в яких гуркотів грім і спалахували блискавки. З неба полилися потоки з гною, крові, воллося, випорожнень, кісток та сечі.

20:

О безгрішний Відуро, гори немов вивергали різну смертоносну зброю. Раптом з’явилися голі демониці з тризубцями і розпущеним волоссям.

21:

Зграї злих якшів та ракшасів, налітаючи на конях, на слонах чи пішо, дико горлали люті прокльони.

22:

Тоді Господь    —    та особа, яка насолоджується всіма жертвопринесеннями,    —    метнув Свій любий диск Сударшану, якому було неважко розсіяти всі чари демона.

23:

В цю мить у Діті, матері Хіран’якші раптом стрепенулося серце. Вона згадала слова свого чоловіка, Каш’япи, і з її грудей стала сочитися кров.

24:

Коли демон побачив, що його чари розвіялися, як дим, він знову з’явився перед Богом-Особою, Кешавою, і з люттю схопив Його в свої обійми, щоб розчавити. Але на свій превеликий подив він побачив, що Господь стоїть поза обіймами його рук.

25:

Тоді демон став бити Господа своїми твердими кулаками, але Господь Адгокшаджа стусонув його попід вухо, як колись Індра, повелитель Марутів, вдарив демона Врітру.

26:

Хоча Господь, переможець усього світу, лише недбало стусонув демона, той кілька разів перекинувся в повітрі. Його очі вискочили з орбіт, руки й ноги були переломані, волосся розлетілося і він повалився мертвий, як велетенське дерево, яке викорчував ураґанний вітер.

27:

На місці події відразу ж з’явилися Аджа [Брахма] та інші і побачили перед собою простягнуте на землі тіло демона, що своїми страхітливими іклами закусив нижню губу. Його обличчя пашіло, навіть не збліднувши, і Брахма захоплено промовив: Ох, кому ще пощастило померти такою благословенною смертю?

28:

Брахма вів далі: Він загинув від удару передньої ноги Господа, на якого медитують в містичному трансі йоґи-самітники, прагнучи звільнитися від своїх ілюзорних матеріальних тіл. Найліпший з Дітіних синів покинув смертний світ, споглядаючи обличчя Господа.

29:

Через прокляття, яке впало на цих особистих супутників Верховного Господа, їм судилося отримати демонічне народження. Через кілька таких народжень вони повернуться на своє попереднє становище.

30:

Півбоги звернулися до Господа з такими словами: О Господи, поклони Тобі знову й знову! Всі жертвопринесення призначені тільки для Твоєї насолоди. Для того, щоб зберегти світ, Ти втілився в подобі вепра, яка має природу чистого добра. На щастя для нас Ти знищив цього демона, що мучив усі світи, і ми, завдяки відданості Твоїм лотосовим стопам, нарешті знайшли вмиротворення.

31:

Шрі Майтрея вів далі: Вбивши могутнього і грізного демона Хіран’якшу, Верховний Господь Харі, пращур роду вепрів, повернувся до Своєї обителі, де панує безперервне свято. Всі півбоги на чолі з Брахмою стали підносити Господу хвалу.

32:

Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, я розповів Тобі про те, як Бог-Особа зійшов до цього світу, втілившись в образі первинного вепра, і як Він у великій битві завиграшки знищив демона, що володів нечуваною могутністю. Я розповів тобі це все так, як почув від свого духовного вчителя.

33:

Шрі Сута Ґосвамі вів далі: Дорогий брахмано, почувши з достовірного джерела    —    від мудреця Каушарави [Майтреї]    —    розповідь про ігри Верховного Бога-Особи, Кшатта [Відура] відчував трансцендентне блаженство. Вислухавши цю оповідь, він був дуже задоволений.

34:

Що казати про описи розваг Господа, чиї груди прикрашає знак Шріватси, якщо трансцендентне задоволення дають навіть описи діянь відданих, чия слава невмируща.

35:

Коли цар слонів, на якого напав крокодил, став медитувати на лотосові стопи Бога-Особи, Господь врятував його. Слонихи, які супроводжували свого царя, голосно плакали, але Господь врятував їх від навислої загрози.

36:

Чи ж є вдячна душа, яка б відмовилася з любов’ю служити такому чудовому повелителю, як Бог-Особа? Бездоганним відданим, які шукають притулку тільки в Нього, легко здобути Його прихильність, але неправедникам вдовольнити Його дуже важко.

37 :

О брахмани, кожен, хто слухає чи оспівує ці дивовижні оповіді про те, як Господь убив демона Хіран’якшу, втілившись в образі вепра, щоб врятувати світ, або хто насолоджується цими описами, відразу ж звільняється від усіх гріхів, навіть від гріха убивства брахмани.

38:

Ця священна оповідь дарує надзвичайну праведність, багатство, славу, довге життя і виконує всі бажання. На полі бою вона вливає силу в усі життєво важливі органи чуття і дії воїна. Той, хто слухає цю розповідь в останню хвилю життя, переноситься до найвищої обителі Господа, дорогий Шаунако.