Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.19.30
Текст
намо намас те ’кгіла-йаджн̃а-тантаве
стгітау ґр̣хіта̄мала-саттва-мӯртайе
дішт̣йа̄ хато ’йам̇ джаґата̄м арунтудас
тват-па̄да-бгактйа̄ вайам іш́а нірвр̣та̄х̣
Послівний переклад
дева̄х̣ — півбоги; ӯчух̣ — сказали; намах̣ — поклони; намах̣ — поклони; те — Тобі; акгіла-йаджн̃а-тантаве — що насолоджуєшся всіма жертвопринесеннями; стгітау — для підтримання; ґр̣хіта — прийняв; амала — чистого; саттва — добра; мӯртайе — форму; дішт̣йа̄ — на щастя; хатах̣ — вбив; айам — цього; джаґата̄м — усім світам; арунтудах̣ — що завдавав страждань; тват-па̄да — до Твоїх стіп; бгактйа̄ — відданістю; вайам — ми; іш́а — Господи; нірвр̣та̄х̣ — досягнули щастя.
Переклад
Півбоги звернулися до Господа з такими словами: О Господи, поклони Тобі знову й знову! Всі жертвопринесення призначені тільки для Твоєї насолоди. Для того, щоб зберегти світ, Ти втілився в подобі вепра, яка має природу чистого добра. На щастя для нас Ти знищив цього демона, що мучив усі світи, і ми, завдяки відданості Твоїм лотосовим стопам, нарешті знайшли вмиротворення.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ утворюють три ґуни — добро, страсть і невігластво, але в духовному світі панує чисте добро. Тут сказано, що форма Господа має природу чистого добра, і це означає, що в ній немає нічого матеріального. У матеріальному світі немає чистого добра. «Бгаґаватам» називає рівень чистого добра саттвам̇ віш́уддгам. Віш́уддгам означає «чисте». В чистому добрі немає скверни двох нижчих якостей, страсті й невігластва. Тому форма вепра, в якій з’явився Господь, не має нічого спільного з матеріальним світом. Існує багато інших форм Господа, але жодна з них не має матеріальної природи. Ці форми невідмінні від форми Вішну, а Вішну — це Той, для чиєї насолоди призначені всі жертвопринесення.
Рекомендовані в Ведах жертвопринесення призначенні для того, щоб задовольнити Верховного Бога-Особу. Тільки через своє невігластво люди намагаються задовольнити численних посередників між Господом і звичайними істотами, тоді як насправді істинна мета життя — це задовольнити Верховного Господа, Вішну. Всі жертвопринесення покликані задовольнити Верховного Господа. Живих істот, які чудово знають це, називають півбогами, тобто божественними істотами, що перебувають майже на одному рівні з Богом. Живі істоти являють собою невід’ємні частки Верховного Господа, і тому їхній обов’язок полягає в тому, щоб служити Йому й намагатися Його вдовольнити. Всі півбоги відчувають прив’язаність до Бога-Особи, і Господь знищив демона, який турбував весь світ, задля їхнього вдоволення. В стані чистого буття істота живе для задоволення Господа, а всі жертвопринесення, які виконує така істота, складають свідомість Крішни. Свідомість Крішни можна розвинути відданим служінням, як виразно сказано в цьому вірші.