ГЛАВА ВІСІМНАДЦЯТА
Битва між Господом Вепром і демоном Хіран’якшею
- 1:
- Майтрея вів далі: Пихатий і марнославний Дайт’я не звернув великої уваги на Варунині слова. Любий Відуро, дізнавшись від Наради, як знайти Верховного Бога-Особи, він поспішив зануритися в океанські глибини.
- 2:
- Там він побачив перед собою всемогутнього Бога-Особу у втіленні вепра, що тримав Землю на кінчиках Своїх іклів. Під поглядом рожевих очей Господа блиск Хіран’якші зблякнув. Демон розреготався: Овва, земноводна тварина!
- 3:
- Демон гукнув до Господа: Послухай-но, о найліпший з півбогів, що прибрав подобу вепра. Цю Землю довірено нам, жителям нижчих областей всесвіту, і Тобі не вдасться забрати її в мене на очах і залишитися при тому цілим.
- 4:
- Негіднику, вороги виплекали Тебе нам на згубу, і Ти вже вбив деяких демонів, залишаючись невидимим. Дурню, Твоя сила — це просто містична ілюзія, отож сьогодні я потішу своїх родичів Твоєю смертю.
- 5:
- Демон вів далі: Коли я розтрощу булавою Твою голову і Ти впадеш мертвий, тоді півбоги та мудреці, які з відданістю складають Тобі дари й жертвопринесення, самі собою позникають, як гинуть дерева з перерубаним корінням.
- 6:
- Хоча гострі, як стріли, слова демона завдали Господу болю, Він стерпів його. Але побачивши, як злякалася Земля, що спочивала на кінчиках Його іклів, Він вийшов з води, як виходить з води разом із своєю супутницею слон, на якого нападає крокодил.
- 7:
- Коли Господь виходив з води, демон кинувся за Ним, як крокодил женеться за слоном. Громовим голосом золотоволосий демон із страшними іклами вигукнув: «Тобі не соромно втікати від противника, що кидає Тобі виклик? Справді, безсоромні тварини не знають, що таке честь».
- 8:
- Господь поклав Землю неподалік від Себе на поверхню води і наділив її власною енерґією, що дала їй змогу триматися на воді. Прямо на очах у демона Брахма, творець усесвіту, підніс Господу хвалу, а півбоги стали посипати Його квітами.
- 9:
- Демон, повністю обвішаний оздобами, браслетами і чудовим золотим обладунком, гнався за Господом зі своєю величезною булавою. Господь терпляче вислухав його образливі, дошкульні слова, але, відповідаючи демону, явив Свій страхітливий гнів.
- 10:
- Бог-Особа сказав: Справді, Ми жителі джунґлів і завжди шукаємо таких гончих псів, як ти. Вільному від ланцюгів смерті нічого боятися твого базікання, адже сам ти підвладний законам смерті.
- 11:
- Ми й справді викрали підопічну жителів Расатали і не відчуваємо ніякого сорому. І навіть якщо Мене вжалить твоя велетенська булава, Я залишусь на якийсь час у воді, бо, посварившись із таким могутнім ворогом, Я вже не можу нікуди подітися.
- 12:
- Ти ж ватажок численних піхотинців — тепер ти можеш вжити всіх заходів, щоб швидко взяти над Нами гору. Припини своє дурне базікання і розвій смуток своїх родичів, убивши Нас. Хоч би як людина пишалася собою, якщо вона не тримає обіцянки, вона не гідна сидіти в зібранні шановних людей.
- 13:
- Шрі Майтрея сказав: Почувши виклик, який йому кинув Бог-Особа, демон, охоплений гнівом, затремтів від люті, як подратована кобра.
- 14:
- Люто шиплячи і всім тілом трясучись від гніву, демон стрімко кинувся на Господа і вдарив Його своєю могутньою булавою.
- 15:
- Однак Господь, трішки відступивши вбік, ухилився від лютого удару булави, який ворог скерував Йому в груди. Так досконалий йоґ ухиляється від руки смерті.
- 16:
- Врешті Бог-Особа явив Свій гнів і кинувся на демона, що, люто закусивши губу, знову взяв свою булаву і став нею розмахувати.
- 17:
- Господь опустив Свою булаву на праву брову ворога, о піднесений Відуро, але демон, майстерний боєць, відбив удар рухом своєї булави.
- 18:
- Так демон Хар’якша і Господь, Бог-Особа, обидва охоплені люттю і шукаючи перемоги, обсипали одне одного ударами своїх велетенських булав.
- 19:
- Між двома суперниками точився запеклий бій. В обох тіла були поранені ударами шпичастих булав, і запах власної крові, що цебеніла з їхніх ран, розпалював у них дедалі більший гнів. Прагнучи перемоги, вони вдавались до всіх можливих витівок, і їхній бій скидався на бій двох могутніх биків, що змагаються за корову.
- 20:
- О нащадку Куру! Щоб подивитися на запеклий бій, в якому зійшлися, вирішуючи долю світу, Бог-Особа в подобі вепра і демон, на місце події прибули Брахма, найбільш незалежний півбог у всесвіті, та його послідовники.
- 21:
- Прибувши на місце бою, Брахма, провідник тисяч мудреців і трансценденталістів, побачив демона, який здобув таку небувалу могутність, що ніхто у світі не міг воювати з ним. Тоді Брахма звернувся до Нараяни, що вперше прибрав подоби вепра.
- 22–23:
- Господь Брахма сказав: Господи, цей демон постійно завдає турбот півбогам, брахманам, коровам і безгрішним людям, які нічим не провинилися і завжди поклоняються Твоїм лотосовим стопам. Переслідуючи їх без жодної причини, він став для них джерелом постійного страху. Відколи він отримав від мене благословення, він став демоном і постійно шукає собі суперника для бою, блукаючи з цією негідною метою усім всесвітом.
- 24:
- Господь Брахма вів далі: Господи, не треба гратися з цим нахабним, незалежним і вкрай жорстоким демоном, великим майстром на маґічні хитрощі, бо він нічим не ліпший за змію.
- 25:
- Брахма вів далі: Господи, Ти ніколи ні в чому не можеш схибити. Будь ласка, вбий цього демона ще до того, як настане демонічна година і він, опинившись у вигідному для себе становищі, вдасться до якихось небезпечних дій. Ти, поза сумнівом, можеш негайно вбити його Своєю внутрішньою енерґією.
- 26:
- Господи, вечірній присмерк, що вкриває темрявою весь світ, ось-ось уже почнеться. Ти Душа всіх душ, тож, будь ласка, вбий його і здобудь перемогу для півбогів.
- 27:
- Найсприятливіший для перемоги час, що зветься абгіджіт і починається опівдні, вже майже минув, тож задля Своїх друзів, будь ласка, чимшвидше позбудься цього грізного ворога.
- 28:
- На щастя для нас, цей демон сам прийшов до Тебе, назустріч своїй смерті, яку Ти йому приготував. Тож, яви Свою могутність і вбий його в двобої, щоб у всіх світах запанував мир.