Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.19.27
Текст
кара̄ла-дам̇шт̣рам̇ парідашт̣а-даччгадам
аджа̄дайо вікшйа ш́аш́ам̇сур а̄ґата̄
ахо імам̇ ко ну лабгета сам̇стгітім
Послівний переклад
кшітау — на землі; ш́айа̄нам — що лежав; там — Хіран’якшу; акун̣т̣га — що не зблідло; варчасам — сяйво; кара̄ла — страхітливі; дам̇шт̣рам — зуби; парідашт̣а — закушана; дат-чгадам — губа; аджа-а̄дайах̣ — Брахма та інші; вікшйа — побачивши; ш́аш́ам̇сух̣ — захоплено сказав; а̄ґата̄х̣ — прибувши; ахо — ого; імам — це; ках̣ — хто; ну — воістину; лабгета — може зустріти; сам̇стгітім — смерть.
Переклад
На місці події відразу ж з’явилися Аджа [Брахма] та інші і побачили перед собою простягнуте на землі тіло демона, що своїми страхітливими іклами закусив нижню губу. Його обличчя пашіло, навіть не збліднувши, і Брахма захоплено промовив: Ох, кому ще пощастило померти такою благословенною смертю?
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Хоча демон вже помер, його тіло не стало бліднути. Це дуже незвичайно, бо після смерті шкіра людини чи тварини відразу блідне, рум’янець сходить зі щік і тіло починає розкладатися. Проте в цьому випадку, хоча Хіран’якша був мертвий, його тіло не втратило природного кольору, тому що до цього тіла доторкнувся Господь, Верховний Дух. Тіло зберігає свіжий колір шкіри доти, доки в ньому присутня духовна душа. Хоча душа демона вже покинула тіло, до цього тіла доторкнувся Верховний Дух, і тому воно не зберегло свій колір. Індивідуальна душа відмінна від Верховного Бога-Особи. Тому, хто, покидаючи тіло, споглядає Верховного Бога-Особу, безперечно, дуже пощастило, і тому Брахма та інші піднесені півбоги стали прославляти демонову смерть.