Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.20.18

ПОЯСНЕННЯ: Зумовлені душі, тобто живих істот, які прийшли до матеріального світу задовольняти свої чуття, насамперед вкривають п’ять оболонок. Спершу їх зумовлює покриття тамісри, або гніву. За своєю природою кожна жива істота має крихітну незалежність, якою вона може надужити, вирішивши, що здатна насолоджуватися так само, як Верховний Господь, або подумавши: «Чому б мені не насолоджуватися так само незалежно, як Верховний Господь?» Це забуття про своє природне становище покриває живу істоту внаслідок гніву або заздрості. Жива істота за своєю природою, як вічний слуга і частка Верховного Господа, ніколи не може насолоджуватися так само, як Господь. Однак коли вона забуває про це і намагається зрівнятися з Ним, її стан називається тамісра. Навіть на шляху духовного пізнання дуже важко подолати цей умонастрій тамісри. Є чимало людей, які, намагаючись вирватися з пут матеріального життя, хочуть злитися воєдино з Усевишнім. Таким чином навіть у своїй трансцендентній діяльності вони залишаються в полоні цієї нижчої форми свідомості, тамісри.

Андга-тамісра примушує живу істоту вважати, що зі смертю закінчується все її існування. Атеїсти назагал переконані, що вони    —    це тіло і що тому зі смертю тіла їм настає кінець. Через це вони прагнуть вичавити з матеріального життя всі можливі насолоди, поки ще існує їхнє тіло. Вони керуються в житті своєю теорією: «Поки живеш, живи в розкошах. Не переймайся, якщо задля цього тобі доводиться робити так звані гріхи. Ти повинен будь-що-будь їсти досита. Тож прохай, позичай чи кради. А якщо тебе мучить думка, що таким чином ти заплутуєшся в гріхах, за які тобі доведеться розплачуватися, то викинь ці вигадки з голови, бо зі смертю все закінчується. Ніхто не відповідає за скоєне протягом життя, хоч би що він робив». Такий безбожний світогляд, що відкидає вічність життя, знищує людську цивілізацію.

Причиною невігластва андга-тамісри є тамас. Повний брак знання про існування духовної душі називається тамас. Весь матеріальний світ часто називають тамасом, тому що дев’яносто дев’ять відсотків його мешканців не усвідомлюють, що вони духовні душі. Майже кожен вважає себе за тіло і нічого не відає про духовну душу. Керуючись такими хибними уявленнями, людина думає: «Це моє тіло, і все пов’язане з цим тілом належить мені». Для таких заблудлих живих істот основа всього матеріального існування    —    це статеве життя. Занурившись у невігластво матеріального світу, зумовлені душі живуть просто задля сексу. Коли вони отримують можливість насолоджуватися сексом, вони прив’язуються до так званої домівки, батьківщини, дітей, майна і достатку. Чим сильніші ці прив’язаності, тим більше поглиблюється ілюзія тілесного погляду на життя. Людина ще більше втверджується в думці, що «я це тіло, а все, що належить тілові    —    моє». Чим більше світ поринає в ілюзію мохи, тим більше він розпадається на окремі громади, родини та нації, між якими постійно тривають конфлікти. Маха-моха означає божевільний потяг до матеріальної насолоди. Особливо нині, за епохи Калі, всі божевільно женуться за матеріальними статками, щоб зазнати якомога більше насолод. Ці вичерпні визначення згаданих у вірші різновидів невігластва наведено в «Вішну Пурані»: