Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.20.43
Текст
пітарах̣ пратіпедіре
са̄дгйебгйаш́ ча пітр̣бгйаш́ ча
кавайо йад вітанвате
Послівний переклад
те — вони; а̄тма-сарґам — джерело свого існування; там — те; ка̄йам — тіло; пітарах̣ — піти;
Переклад
Піти заволоділи тим самим невидимим тілом, з якого вони постали. Саме за посередництвом цього невидимого тіла знавці ритуалів роблять підношення садг’ям та пітам [своїм покійним предкам] під час церемонії шраддга.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Шраддга — це одне з жертвопринесень, які виконують послідовники Вед. Ревні виконавці ритуалів щороку протягом п’ятнадцяти днів підносять дари покійним душам. Цей ритуал називається шраддга. Предки, котрі з якоїсь примхи долі не отримали грубого фізичного тіла для матеріальної насолоди, завдяки цим дарам своїх нащадків можуть знову його отримати. Обряд шраддги, за якого предкам підносять прасад, в Індії проводять до наших днів, особливо в місті Ґая, де дари офірують в знаменитому на всю Індію храмі лотосовим стопам Вішну. Задоволений відданим служінням нащадків, Господь зі Своєї ласки звільняє цих засуджених предків і милостиво дає їм змогу знову отримати грубе тіло, в якому вони зможуть духовно розвиватися.
На жаль, під впливом майі зумовлена душа використовує отримане від Господа тіло для того, щоб задовольняти свої чуття, забуваючи про те, що така діяльність може знову привести до втрати грубого тіла й повернення до невидимого стану. Однак відданим Господа, які розвинули свідомість Крішни, немає потреби проводити такі обряди, як шраддга, тому що Верховний Господь і так задоволений їхніми діями. Завдяки цьому предки відданого, які так чи інакше потрапили в скрутне становище, звільняються від труднощів без окремих зусиль з боку відданого. Яскравий приклад того — Прахлада Махараджа. Прахлада Махараджа попрохав Господа Нрісімхадеву звільнити його гріховного батька, який безліч разів ображав лотосові стопи Господа. Господь відповів Прахладі, що в родині, в якій з’явився на світ такий відданий, як Прахлада, само собою звільняються не лише його батьки, але і їхні батьки та діди, аж до чотирнадцятого коліна. З цього можна зробити висновок, що свідомість Крішни являє собою найліпший спосіб принести благо своїй сім’ї, громаді й усім живим істотам. Як каже автор «Чайтан’я-чарітамріти», особа, яка досконало пізнала науку свідомості Крішни, не вдається до жодних ритуалів, бо знає, що просто служачи Крішні в повній свідомості Крішни вона досягає мети всіх ритуалів.