Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.20.16
Текст
сахасра̄ркору-дідгіті
сарва-джіваніка̄йауко
йатра свайам абгӯт свара̄т̣
Послівний переклад
тасйа — Господа; на̄бгех̣ — з пупа; абгӯт — виріс; падмам — лотос; сахасра-арка — тисяча сонць; уру — більше; дідгіті — сліпуче сяйво; сарва — всіх; джіва-ніка̄йа — обитель зумовлених душ; оках̣ — місце; йатра — де; свайам — сам; абгӯт — постав; сва-ра̄т̣ — всемогутній (Господь Брахма).
Переклад
З пупа Бога-Особи Ґарбгодакашаї Вішну виріс лотос, що сяяв, немов тисяча сонць. Цей лотос містив у собі всі зумовлені душі, і першою істотою, яка з’явилася з цього лотоса, був всемогутній Брахма.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: З цього вірша видно, що сукупність усіх зумовлених душ, які спочивали в тілі Бога-Особи після розпаду попереднього творіння, вийшла з Господа в формі лотоса. Цей лотос має назву хіранйаґарбга. Першою живою істотою, яка з’явилася на світ, був Господь Брахма, який спроможний самостійно завершити творення проявленого всесвіту. Тут сказано, що лотос з усіма живими істотами сяяв, наче тисяча сонць. Це означає, що живі істоти, бувши невід’ємними частками Верховного Господа, мають таку саму природу, як Він, тому що тіло Господа також випромінює сяйво — брахмаджйоті. Цей вірш ще раз підпирає описи Вайкунтгалоки, наведені в «Бгаґавад-ґіті» та інших ведичних писаннях: на Вайкунтгах, в духовному небі, не потрібне ні сонячне світло, ні місячне, ні електрика, ні вогонь. Кожна планета в духовному світі самосяйна, як сонце.