ШБ 3.20.12
Devanagari
मैत्रेय उवाच
दैवेन दुर्वितर्क्येण परेणानिमिषेण च ।
जातक्षोभाद्भगवतो महानासीद् गुणत्रयात् ॥ १२ ॥
दैवेन दुर्वितर्क्येण परेणानिमिषेण च ।
जातक्षोभाद्भगवतो महानासीद् गुणत्रयात् ॥ १२ ॥
Verse text
маітрейа ува̄ча
даівена дурвітаркйен̣а
парен̣а̄німішен̣а ча
джа̄та-кшобга̄д бгаґавато
маха̄н а̄сід ґун̣а-трайа̄т
даівена дурвітаркйен̣а
парен̣а̄німішен̣а ча
джа̄та-кшобга̄д бгаґавато
маха̄н а̄сід ґун̣а-трайа̄т
Synonyms
маітрейах̣ ува̄ча — Майтрея сказав; даівена — під впливом вищої сили, яку називають долею; дурвітаркйен̣а — поза емпіричними міркуваннями; парен̣а — Маха-Вішну; анімішен̣а — силою вічного часу; ча — і; джа̄та-кшобга̄т — рівновага була порушена; бгаґаватах̣ — Бога-Особи; маха̄н — сукупність матеріальних елементів (махат-таттва); а̄сіт — постала; ґун̣а-трайа̄т — з трьох ґун природи.
Translation
Майтрея сказав: Коли непроявлена діяльність живих істот, Маха-Вішну і сила часу вивели з рівноваги три ґуни природи, на світ постала сукупність матеріальних елементів.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Тут дуже ясно описано причину матеріального творіння. Перша причина — це дайва, або доля зумовленої душі. Матеріальний світ створено тільки задля зумовленої душі, яка в своїй ілюзії хоче стати владарювати над природою і насолоджувати свої чуття. Коли саме зумовлена душа вперше забажала панувати над матеріальною природою, визначати неможливо, але ведичні писання завжди стверджують, що матеріальне творіння існує задля чуттєвої насолоди зумовленої душі. Є один вірш, який схоплює суть зусиль, які докладає зумовлена душа для задоволення чуттів. Там сказано, що душа забуває свій головний обов’язок — служити Господу, і після того вона створює атмосферу чуттєвої насолоди, яку називають майею; саме це і є причиною матеріального творіння.
Також у цьому вірші вжите слово дурвітаркйен̣а. Немає сенсу сперечатися про те, як і коли зумовлена душа забажала задовольняти чуття, але так чи інакше це бажання стало причиною матеріального існування. Матеріальна природа являє собою царство, яке Бог-Особа створив тільки для того, щоб зумовлена душа могла задовольняти свої чуття. Тут сказано, що на початку творення матеріальну природу, чи пракріті приводить в рух Бог-Особа, Вішну. Існує три Вішну. Один з Них — це Маха-Вішну, другий — Ґарбгодакашаї Вішну, а третій — Кшіродакашаї Вішну. Всіх цих трьох Вішну описано в Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам», і цей вірш також підтверджує, що причина творення матеріального світу — це Вішну. З «Бгаґавад-ґіти» ми також дізнаємося, що пракріті приходить в рух і діє під наглядом Крішни, чи Вішну, але Сам Верховний Бог-Особа залишається незмінним. Було б великою помилкою думати, що, раз творіння походить з Верховного Бога-Особи, Він Сам трансформується в проявлений матеріальний космос. Він завжди існує в Своїй особистісній формі, а матеріальний космос проявляють Його незбагненні енерґії. Діяльність цих енерґій важко осягнути, але з ведичних писань можна зрозуміти, що зумовлена душа сама творить свою долю і відповідно до неї отримує те чи інше тіло. Своє тіло кожна істота отримує згідно з законами природи, які діють під наглядом Верховного Бога-Особи, що завжди супроводжує живу істоту як Параматма.