1:

Відура сказав: Всі з якнайбільшою шаною ставляться до роду Сваямбгуви Ману. О святий мудрче, будь ласка, розкажи про членів цієї династії, що примножували свій рід, вступаючи в статеві зносини.

2:

Два великі сини Сваямбгуви Ману    —    Пріяврата й Уттанапада    —    правили світом, складеним із семи островів, у повній відповідності до релігійних засад.

3:

О святий брахмано, о безгрішний, ти вже згадував, що його дочка на ім’я Девахуті стала дружиною мудреця Кардами, повелителя створених істот.

4:

Скільки нащадків зачав цей великий йоґ у лоні царівни, яка володіла вісьмома формами йоґічної досконалості? Повідай же мені про це, бо я прагну почути твою розповідь.

5:

О святий мудрче, розкажи мені, як високошановні Ручі і Дакша, сини Брахми, привели на світ нащадків, взявши собі за дружин інших двох дочок Сваямбгуви Ману.

6:

Великий мудрець Майтрея відповів: Отримавши від Господа Брахми наказ привести на світ дітей, високошановний Кардама Муні вирушив на берег Сарасваті і там протягом десяти тисяч років віддавався аскезам.

7:

Своєю аскезою, в трансі з відданістю поклоняючись Господу, мудрець Кардама задовольнив Бога-Особу, що швидко дарує всі благословення тим, хто віддається під Його притулок.

8:

Тоді, поки тривала Сат’я-юґа, лотосоокий Верховний Бог-Особа, задоволений Кардамою Муні, явив Себе йому, поставши перед ним у Своєму трансцендентному образі, який можна пізнати тільки за допомогою Вед.

9:

Кардама Муні побачив Верховного Бога-Особу, вільного від будь-якої матеріальної скверни, в Його вічному образі, осяйному, наче сонце, прикрашеному ґірляндою з білих лотосів та лілій. Господь був вбраний у бездоганний жовтий шовк, а Його лотосове обличчя обрамляли блискучі чорні кучері.

10:

Прикрашений короною і сережками, Він тримав у трьох руках Свої нерозлучні мушлю, диск і булаву, а в четвертій    —    білу лілію. На Його обличчі грав щасливий усміх, що, разом з Його поглядом, зачаровує серця всіх відданих.

11:

Із золотою лінією на грудях та знаменитим самоцвітом Каустубга на шиї, Господь непорушно височів у повітрі, стоячи лотосовими стопами на плечах Ґаруди.

12:

Коли Кардама Муні побачив перед собою Самого Верховного Бога-Особу власною особою, його трансцендентне бажання було здійснене і він відчув великий захват. Він кинувся на землю, кланяючись головою до лотосових стіп Господа. Його серце перепевнювала щира любов до Бога, і він, склавши долоні, став підносити Господу молитви для Його задоволення.

13:

Великий мудрець Кардама сказав: О Господи, верховний об’єкт поклоніння, мій зір тепер досягнув найвищої досконалості, тому що я споглядаю Тебе, обитель усього буття. Прагнучи побачити Твій трансцендентний образ, піднесені йоґи життя за життям практикують глибоку медитацію.

14:

Твої лотосові стопи    —    це єдиний корабель, на якому можна переправитися через океан матеріального незнання. Тільки люди, чий інтелект покрила оманна енерґія, поклоняються Твоїм стопам задля нікчемних і скороминущих чуттєвих насолод, доступних навіть тим, хто гниє в пеклі. Однак Ти, мій Господи, настільки добрий, що даруєш Свою милість навіть їм.

15:

Тому я, бажаючи одружитися на дівчині зі схожим характером, яка в сімейному житті буде коровою, що виконує всі бажання, і яка вдовольнить мою хіть, теж шукаю притулку біля Твоїх лотосових стіп, джерела всього сущого, бо Ти схожий на побажай-дерево.

16:

О Господи, Ти повелитель і провідник усіх живих істот. З Твоєї волі всі зумовлені душі, наче зв’язані мотузкою, постійно намагаються задовольнити свої бажання. За ними слідом, о втілення релігії, я теж підношу свої дари Тобі, вічному часові.

17:

Тільки ті, хто відрікся від загальновизнаної світської діяльності та від її твариноподібних прихильників і хто знайшов захист під парасолею Твоїх лотосових стіп, впиваючись п’янким нектаром Твоїх якостей і діянь у бесідах між собою, можуть звільнитися від потреби задовольняти насущні потреби матеріального тіла.

18:

Твоє колесо з трьома маточинами обертається навколо осі нетлінного Брахмана. Воно має тринадцять спиць, триста шістдесят з’єднань, шість ободів і безліч вирізьблених листків. Обертаючись із страхітливою швидкістю, воно обрізає життя всього творіння, однак неспроможне доторкнутися до життя відданих Господа.

19:

Дорогий Господи, Ти один твориш усесвіти. О Боже-Особо, бажаючи створити ці всесвіти, Ти твориш їх, підтримуєш їх, а тоді знову згортаєш їх силою Своїх енерґій, півладних йоґамайі, Твоїй другій енерґії. Ти робиш це, як павук, що за допомогою своєї енерґії плете павутину, а тоді знову згортає її.

20:

Дорогий Господи, хоча Сам Ти не маєш бажання творити цей світ, Ти проявляєш це творіння, складене з грубих і тонких елементів, тільки задля того, щоб ми могли задовольняти свої чуття. Тож, поставши перед нами у Своєму вічному образі, прикрашений чудовим вінком з листків туласі, даруй нам Свою безпричинну милість.

21:

Я знову й знову з великою шаною кланяюся Твоїм лотосовим стопам, які являють собою найліпший притулок, тому що Ти проливаєш на нікчемних живих істот усі благословення. Ти проявив ці матеріальні світи за допомогою Своєї енерґії для того, щоб усі живі істоти могли пізнати Тебе і таким чином розвинути відреченість від корисливої діяльності.

22:

Майтрея вів далі: Вислухавши цю щиру хвалу, Господь Вішну, що стояв на плечах Ґаруди, розливаючи прекрасне сяйво, відповів солодкими, як нектар, словами. Граціозно піднявши брови, Господь подивився на мудреця з лагідним усміхом.

23:

Верховний Господь сказав: Зрозумівши твої думки, Я вже підготував те, задля чого ти щиро поклонявся Мені, приборкуючи розум і чуття.

24:

Господь вів далі: Любий ріші, проводирю живих істот, ті, хто з відданістю служать і поклоняються Мені, і насамперед такі, що, як ти, присвячують Мені все, ніколи не знають розчарування.

25:

У Брахмаварті живе і править землею з її сімома океанами імператор Сваямбгува Ману, син Господа Брахми, що прославився своєю праведністю.

26:

Післязавтра, о брахмано, цей славетний імператор, знавець релігійний обрядів, приїде сюди разом зі своєю царицею, Шатарупою, щоб побачитися з тобою.

27:

Він має дорослу чорнооку дочку. Вона вже стала на порі і має добру вдачу та всі хороші якості. Вона також шукає собі гідного чоловіка. Любий володарю, її батьки прийдуть до тебе, щоб віддати свою дочку за тебе, тому що ви досконало підходите одне одному.

28:

Ця царівна, о святий мудрче, саме така дівчина, про яку ти мріяв у своєму серці протягом усіх цих років. Скоро вона буде твоєю і своїм служінням задовольнить усі бажання твого серця.

29:

Із твого сімені, вкладеного в її лоно, вона народить дев’ять дочок, а зачаті від тебе дочки будуть народжувати дітей великим мудрецям.

30:

Ретельно виконавши Мою волю і завдяки тому очистивши серце, ти присвятиш Мені всі плоди своїх дій і врешті-решт досягнеш Мене.

31:

Проявляючи милосердя до всіх живих істот, ти пізнаєш свою сутність. Допомагаючи іншим здобути безстрашність, ти побачиш і себе самого, і усі всесвіти в Мені, а Мене побачиш у собі.

32:

О великий мудрче, Я теж з’явлюся у Своїй довершеній частці з лона твоєї дружини, Девахуті, після народження твоїх дев’яти дочок. Я поясню їй систему філософії, яка аналізує основоположні начала чи категорії.

33:

Майтрея провадив далі: Сказавши це Кардамі Муні, Господь, що являє Себе тільки тому, хто очистив свої чуття свідомістю Крішни, залишив берег озера Бінду-саровара, оточеного руслом Сарасваті.

34:

На очах у мудреця Господь полетів тим шляхом, який провадить до Вайкунтги і який прославляють усі звільнені душі. Мудрець стояв і дослухався до гімнів «Сама Веди», звук яких породжував рухом своїх крил носій Господа, Ґаруда.

35:

Коли Господь полетів, святий мудрець Кардама залишився на березі Бінду-саровари, чекаючи того часу, про який казав Господь.

36:

Тим часом Сваямбгува Ману разом з дружиною піднявся на оздоблену золотом колісницю, і посадивши туди також свою дочку, вирушив навколо Землі.

37:

Саме в той день, про який передрік Господь, о Відуро, вони приїхали до відлюдницької оселі мудреця, що саме виконав усі свої обітниці й закінчив виконувати свої аскези.

38–39:

Святе озеро Бінду-саровара, наповнене водами річки Сарасваті, служило притулком для численних уславлених мудреців. Його свята вода не лише дарує всі благословення, але й має солодкий смак нектару. Його називають Бінду-саровара, тому що в нього впали сльози з очей Господа, охопленого великим співчуттям до мудреця, що шукав Його захисту.

40:

Навколо озера росли гаї праведних дерев, обвитих ліанами і в усі пори року багатих на плоди та квіти. Ці гаї давали притулок праведним тваринам та різноманітному птаству, що сповнювало повітря своїм щебетом. Від чудового лісу, що стояв навколо озера, воно здавалося ще прекраснішим.

41:

Все навколо розлунювало радісним співом птахів. В повітрі кружляли сп’янілі бджоли, а поряд гордо танцювали сп’янілі павичі і перегукувалися одна з одною веселі зозулі.

42–43:

Навколо Бінду-саровари цвіли прекрасні дерева кадамби, чампаки, ашоки, каранджі, бакули, асани, кунди, мандари, кутаджі та молоді манґові дерева. Повітря сповнював ніжний спів качок карандава, лебедів, інших водяних птахів, скоп, птахів плава, журавлів, чакравак та чакор.

44:

Біля озера жило багато оленів, ведмедів, дикобразів, ґавай, слонів, бабуїнів, левів, мавп, манґуст та мускусних оленів.

45–47:

З’явившись у цій найсвятішій обителі разом з дочкою і наблизившись до самітницької хижі мудреця, перший з монархів, Сваямбгува Ману побачив, що Кардама Муні щойно вмилостивив священний вогонь жертовними узливаннями і сидить перед вогнищем. Тіло мудреця випромінювало незрівнянне сяйво. Незважаючи на свої тривалі аскези, він не змарнів, тому що Господь скинув на нього Своїм ласкавим оком і напоїв його слух нектаром Своїх місяцеподібних слів. Мудрець мав високий зріст, широкі, немов лотосові пелюстки, очі і скуйовджене волосся на голові. Вбраний він був у дрантя. Підійшовши до мудреця, Сваямбгува Ману побачив, що він вкритий брудом, як невідшліфований самоцвіт.

48:

Побачивши імператора, що прийшов до його самітницької оселі й поклонився, мудрець благословив його і привітав з належною шаною.

49:

Прийнявши вирази шани мудреця, цар сів, і запанувала тиша. Тоді Кардама згадав настанови Господа і заговорив до царя, втішаючи його серце своїми люб’язними словами.

50:

Немає сумніву, що ціль, з якою ти об’їждаєш царство, полягає в тому, щоб захистити праведних і вбити демонів, адже ти уособлюєш захисну енерґію Шрі Харі.

51:

Коли треба, ти береш на себе роль богя сонця, бога місяця, бога вогню Аґні, владики раю Індри, бога вітру Ваю, Ями, що карає грішних, божества праведності Дгарми чи бога води Варуни. Я схиляюся перею тобою в айшанобливішому поклоні, бо ти не хто інший, як Сам Господь Вішну!

52–54:

Якби ти не сходив на свою звитяжну, всипану коштовними каменями колісницю, одна присутність якої наводить страх на злочинців, якби не дзвенів грізно тятивою свого лука, і якби ти не обходив світ, наче сонце, ведучи за собою велетенське військо, від ходи якого здригається Земна куля, то лиходії й негідники порушували б усі моральні закони, які визначають діяльність варн та ашрамів і які створив Сам Господь.

55:

Якби ти перестав дбати про стан справ у світі, в ньому запанувало б зло, тому що ніхто б не стримував людей, які прагнуть тільки грошей. Ці лиходії захопили б весь світ, і він просто загинув би.

56:

Однак, якщо не брати до уваги цього, о звитяжний царю, дозволь запитати, яка мета твого приїзду? Хоч би чого ти хотів, ми щиро постараємося виконати твоє бажання.