1:

Бог-Особа сказав: Під наглядом Верховного Господа і відповідно до наслідків своєї діяльності жива істота, душа, входить у частку чоловічого сімені і разом з ним потрапляє в лоно жінки, щоб отримати певне тіло.

2:

Першої ночі відбувається злиття сперматозоїда з яйцеклітиною, а на п’яту ніч це сполучення розвивається в бульбашку, яка на десяту ніч прибирає форми сливи. Після того вона поступово перетворюється в згусток плоті чи в яйце, залежно від виду життя.

3:

За місяць формується голова, наприкінці другого місяця формуються руки, ноги й інші частини тіла. Наприкінці третього місяця з’являються нігті, пальці рук і ніг, волосся на тілі, кості та шкіра, а також дітородний орган та інші тілесні отвори, як оце очі, ніздрі, вуха, рот і анус.

4:

За чотири місяці після зачаття проявляються сім основних складників тіла: лімфа, кров, плоть, жир, кісткова тканина, кістковий мозок і сім’я. Наприкінці п’ятого місяця дають про себе знати голод і спрага, а під кінець шостого місяця зародок, вкритий оболонкою, починає рухатися з правого боку живота.

5:

Живлячись тим, що їсть і п’є матір, зародок росте, але залишається лежати в своїй жахливій оселі між випорожненнями й сечею, розсаднику всіляких хробаків.

6:

Все тендітне тіло дитини знову й знову кусають голодні хробаки в череві, і вона жахливо мучиться. Від страшних страждань вона раз у раз непритомніє.

7:

Через те, що мати їсть гірку, гостру або занадто солону чи кислу їжу, тіло дитини постійно завдає істоті в утробі майже незносних страждань.

8:

Покрита зародковою оболонкою і нутрощами, дитина лежить скулена в утробі, притиснувши голову до живота й дугою вигнувши спину та шию.

9:

Так дитина перебуває в становищі ув’язненого в клітці птаха, нездатна поворухнутися. В цей час, якщо їй пощастить, вона згадує всі нещастя своїх попередніх ста життів і тяжко журиться. Який спокій розуму вона може здобути в такому становищі?

10:

Починаючи з сьомого місяця після зачаття, зародок вже проявляє свідомість і відчуває, як його тиснуть донизу потоки повітря, які виштовхують плід під час пологів. Як хробаки, народжені в тому самому нечистому череві, він не може втриматися на одному місці.

11:

Охоплена страхом, ув’язнена сімома оболонками матеріальних елементів, жива істота починає молитися зі складеними долонями до Господа, що поставив її в ці умови.

12:

Людська душа каже: Я віддаюся під захист лотосових стіп Верховного Бога-Особи, що приходить у численних вічних формах і ступає поверхнею землі. Я шукаю притулку лише в Нього, бо лише Він може звільнити від усього сраху і саме Він поставив мене в ці умови життя, які я цілком заслужив своїми гріховними діями.

13:

Я, чиста душа, що тепер немов зв’язана результатами своїх дій, лежу в утробі своєї матері, куди мене помістила майа. Я шанобливо схиляюся перед тим, хто теж перебуває поряд зі мною, але залишається вільним і незмінним. Він безмежний, але Його можна побачити в очищеному каяттям серці. Йому я шанобливо кланяюся.

14:

Потрапивши в матеріальне тіло, складене з п’яти елементів, я розлучилася з Верховним Господом, і тепер мої якості й чуття служать не за своїм призначенням, хоча суть моя духовна. Верховний Бог-Особа трансцендентний до матеріальної природи і живих істот, Він не має матеріального тіла і завжди утверджений у величі Своїх духовних якостей, тому я шанобливо схиляюся перед Ним.

15:

Людська душа провадить свою молитву далі: Жива істота потрапляє під вплив матеріальної природи і веде тяжку боротьбу за виживання, блукаючи шляхами повторюваних народжень і смертей. Причина цього зумовленого існування полягає в тому, що вона забула свої стосунки з Верховним Богом-Особою. Тому, без милості Господа, як їй знову повернутися до трансцендентного любовного служіння Господу?

16:

Всіма живими й неживими об’єктами безпосередньо керує не хто інший, як Верховний Бог-Особа в образі локалізованої Параматми, Свого часткового прояву. Він присутній у всіх трьох фазах часу    —    в минулому, теперішньому й майбутньому. Корячись Його волі, зумовлена душа з непам’ятних часів виконує найрізноманітнішу діяльність, і для того, щоб звільнитися від троїстих страждань зумовленого життя, ми повинні віддатися Йому, й нікому іншому.

17:

Впавши в колодязь з кров’ю, випорожненнями і сечею в череві матері, потерпаючи від жару травлення в материному шлунку і прагнучи вирватися на волю, втілена душа рахує свої місяці і молиться: «Господи, коли я, нещасна душа, звільнюся з цієї в’язниці?»

18:

Любий Господи, з Твоєї безпричинної милості в мені прокинулася свідомість, хоча мені лише десять місяців. Відплатити за цю безпричинну милість Верховного Бога-Особи, друга всіх палих душ, немає іншого способу, крім одного    —    скласти долоні й піднести до Тебе молитву.

19:

Жива істота, яка має інакше тіло, сприймає світ тільки за допомогою інстинктів і усвідомлює тільки приємні й неприємні відчуття свого тіла. Але я отримав тіло, яке дає мені змогу приборкати чуття і пізнати своє призначення. Тому я шанобливо схиляюся перед Верховним Богом-Особою, що благословив мене цим тілом і з чиєї милості я можу бачити Його в собі й поза собою.

20:

Тому, о Господи, хоча я живу в жахливих умовах, я не хочу виходити з утроби матері і знову падати в темний колодязь матеріалістичного життя. Твоя зовнішня енерґія, дева-майа, відразу ж бере немовля в полон і вкриває його оманою, яка примушує його ототожнювати себе з тим, чим воно не є, і з якої починається нескінченний ланцюг народжень і смертей.

21:

Отож, відкинувши всі поривання й турботи, я визволю себе з пітьми невігластва за допомогою свого друга, чистої свідомості. Помістивши в своєму розумі лотосові стопи Господа Вішну, я врятуюсь від потреби знову й знову входити в утроби численних матерів і знову й знову народжуватися й помирати.

22:

Господь Капіла вів далі: Десятимісячна жива істота розвиває ці бажання, ще навіть перебуваючи в утробі. Але поки вона прославляє Господа, повітряний потік, який забезпечує пологи, виштовхує її вниз головою назовні, і так вона з’являється на світ.

23:

Несподівано виштовхнута цим повітряним потоком, дитина з великими труднощами вниз головою виходить назовні, не дихаючи й від страшних мук нічого не пам’ятаючи.

24:

Дитина падає на землю, вимазана кров’ю і випорожненнями, і починає ворухатися, наче хробак, народжений у гної. Втративши своє вище знання і опинившись під впливом майі, вона голосно плаче.

25:

Коли дитя виходить з утроби, його починають доглядати люди, які не розуміють, чого воно хоче. Йому дають те, чого воно не бажає, але воно нездатне навіть відмовитися.

26:

Лежачи в брудній постелі, що мокра від поту й кишить від мікробів, немовля не може навіть почухатися, щоб звільнитися від сверблячки, не кажучи вже за те, щоб сісти, встати чи перейти на інше місце.

27:

Безпорадну дитину з її ніжною шкірою кусають мушки, комарі, блощиці та інші створіння, наче хробачки, що кусають великого хробака. Втративши все знання, немовля гірко плаче.

28:

Так дитя проводить дитинство, потерпаючи від незліченних страждань, і вступає в отроцтво. Але й тут її страждання не припиняються, тому що її роздирають бажання, які їй ніколи не вдається виконати. Так, занурена в невігластво, жива істота впадає в гнів і розпуку.

29:

Чим більше росте тіло живої істоти, тим більше росте і її гординя, що, вкупі з гнівом, губить її душу і штовхає її до ворожнечі з такими самими рабами хтивості.

30:

Під впливом цього невігластва жива істота гадає, що матеріальне тіло, зроблене з п’яти елементів,    —    це вона сама. Через ці хибні уявлення вона вважає тимчасові речі за свою власність і поринає в дедалі густішу темряву невігластва.

31:

Задля тіла, яке постійно завдає турбот живій істоті і яке ніколи її не залишає, зв’язане з нею путами невігластва і корисливої діяльності, жива істота виконує найрізноманітніші вчинки, що примушують її знову й знову народжуватися й помирати.

32:

Отож, якщо жива істота знову стає на неправедний шлях, прислухаючись до людей, які, охоплені жагою чуттєвої втіхи, шукають статевих насолод і намагаються задовольнити язик, то вона знову йде в пекло, як і раніше.

33:

Через таке спілкування людина втрачає правдивість, чистоту, милосердя, серйозність, духовний інтелект, скромність, аскетичність, славу, вміння вибачати, владу над розумом, владу над чуттями, щасливий талан і всі інші чесноти.

34:

Слід триматися осторонь від грубих дурнів, які нічого не знають про природу душі і які схожі на дресированих песиків, що танцюють для задоволення жінки.

35:

Жодна інша прив’язаність не затьмарює розум і не поневолює чоловіка такою мірою, як прив’язаність до жінки чи дружба з чоловіками, ласими до жінок.

36:

Побачивши вроду своєї дочки, Брахма був настільки збентежений, що безсоромно кинувся за нею в образі оленя, хоча вона прибрала подобу олениці.

37:

Серед усіх живих істот, створінь Брахми,    —    серед людей, півбогів і тварин,    —    за винятком мудреця Нараяни, ніхто не спроможний встояти перед чарами майі в образі жінки.

38:

Поглянь лише, яку могутність посідає Моя майа в образі жінки, що одним порухом своїх брів може підкорити собі найбільших завойовників світу і тримати їх під своєю п’ятою.

39:

Той, хто прагне досягнути вершини йоґи і хто в служінні Мені пізнав свою істинну сутність, ніколи не повинен спілкуватися з привабливою жінкою, бо писання проголошують, що для відданого така жінка    —    це брама до пекла.

40:

Господь створив жінку як уособлення майі, і той, хто спілкується з нею, приймаючи від неї служіння, повинен добре розуміти, що йде назустріч своїй смерті, як людина, яка наближається до зарослого травою колодязя.

41:

Жива істота, яка внаслідок своєї прив’язаності до жінки в попередньому житті тепер сама народилася в жіночому тілі, в своїй ілюзії вважає майу в образі чоловіка, одруженого з нею, за того, хто дасть їй багатство, потомство, дім та інші матеріальні блага.

42:

Тому жінка повинна вважати свого чоловіка, дім та дітей за витвір зовнішньої енерґії Господа, призначений для того, щоб знищити її, так само як милозвучний спів мисливця криє в собі смертельну загрозу для оленя.

43:

Матеріалістична жива істота блукає з планети на планету, відповідно до своїх корисливих вчинків отримуючи те чи інше тіло. Так вона знову й знову виконує корисливу діяльність і пожинає її плоди.

44:

Так, згідно зі своїми корисливими вчинками, жива істота отримує відповідне тіло з матеріальним розумом та чуттями. Коли наслідки вчинків певного типу вичерпуються, кінець пов’язаного з ними тіла називають смертю, а коли жива істота тільки починає пожинати наслідки певного типу, цей початок називається народженням.

45–46:

Коли через хворобу зорового нерва очі втрачають здатність бачити форми та барви, чуття зору відмирає і жива істота, споглядач і очей, і зору, сліпне. Так само, коли фізичне тіло, в якому відбувається сприйняття об’єктів, втрачає здатність що-небудь сприймати, це називають смертю. А коли жива істота починає вважати певне фізичне тіло за саму себе, цю мить називають народженням.

47:

Тому не треба боятися смерті, як не треба ототожнювати тіло з душею чи кидатися в фізичні насолоди, надмірно задовольняючи потреби тіла. Треба пізнати істинну природу живої істоти і діяти в матеріальному світі без прив’язаності, не відхиляючись від своєї мети.

48:

Дивлячись на все в істинному світлі, зміцнивши себе відданим служінням і не покладаючи ніяких надій на свою матеріальну тотожність, треба в своєму інтелекті віддати тіло цьому ілюзорному світу. Так можна бути вільним від турбот, навіть живучи в матеріальному світі.