ШБ 3.31.9
Devanagari
अकल्प: स्वाङ्गचेष्टायां शकुन्त इव पञ्जरे ।
तत्र लब्धस्मृतिर्दैवात्कर्म जन्मशतोद्भवम् ।
स्मरन्दीर्घमनुच्छ्वासं शर्म किं नाम विन्दते ॥ ९ ॥
तत्र लब्धस्मृतिर्दैवात्कर्म जन्मशतोद्भवम् ।
स्मरन्दीर्घमनुच्छ्वासं शर्म किं नाम विन्दते ॥ ९ ॥
Verse text
акалпах̣ сва̄н̇ґа-чешт̣а̄йа̄м̇
ш́акунта іва пан̃джаре
татра лабдга-смр̣тір даіва̄т
карма джанма-ш́атодбгавам
смаран дірґгам ануччгва̄сам̇
ш́арма кім̇ на̄ма віндате
ш́акунта іва пан̃джаре
татра лабдга-смр̣тір даіва̄т
карма джанма-ш́атодбгавам
смаран дірґгам ануччгва̄сам̇
ш́арма кім̇ на̄ма віндате
Synonyms
акалпах̣ — нездатні; сва-ан̇ґа — його члени; чешт̣а̄йа̄м — рухатися; ш́акунтах̣ — птах; іва — як; пан̃джаре — в клітці; татра — там; лабдга-смр̣тіх̣ — здобувши пам’ять; даіва̄т — завдяки щасливій долі; карма — діяльність; джанма-ш́ата-удбгавам — яку вона виконувала протягом останньої сотні життів; смаран — згадавши; дірґгам — тривалий час; ануччгва̄сам — зітхаючи; ш́арма — спокій розум; кім — який; на̄ма — тоді; віндате — може здобути.
Translation
Так дитина перебуває в становищі ув’язненого в клітці птаха, нездатна поворухнутися. В цей час, якщо їй пощастить, вона згадує всі нещастя своїх попередніх ста життів і тяжко журиться. Який спокій розуму вона може здобути в такому становищі?
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Народившись на світ, дитина забуває про труднощі попередніх життів, але принаймні тоді, коли ми стали дорослими, читаючи авторитетні писання, як оце «Шрімад-Бгаґаватам», ми можемо усвідомити, яких мук завдають народження і смерть. Якщо ми не віримо в писання, це інша річ, але якщо ми віримо в їхню достовірність, то нам слід докласти зусиль, щоб повернути собі свободу в наступному житті. Таку можливість дає людська форма життя. Якщо людина не звертає уваги на такі нагадування про пов’язані з матеріальним життям страждання, вважають, що вона нічим не ліпша за самогубцю. Писання називають людське життя єдиним засобом подолати океан невігластва майі, чи матеріального існування. Людське тіло становить надійний корабель, духовний вчитель — це досвідчений капітан, а настанови писань — це ходовий вітер. Якщо, незважаючи на ці всі сприятливі обставини, ми не хочемо перетнути океан невігластва й матеріального існування, то ми свідомо чинимо самогубство.