Skip to main content

ГЛАВА ЧЕТВЕРТА

Відура звертається за настановами до Майтреї

1:
Потім усі вони [нащаки Врішні та Бгоджі] з дозволу брахманів поїли решток прасаду і випили рисового вина. Напившись, вони стратилися розуму і в безпам’ятстві стали ранити одне одному серце гострими словами.
2:
Під час п’яної чвари вони геть втратили розум і, коли сонце заходило за обрій, винищили одне одного, так само як вогонь, що займається від тертя бамбуків, знищує ліс.
3:
Бог-Особа, Господь Шрі Крішна, силою Своєї внутрішньої енерґії передбачивши цей кінець [Своєї династії], прийшов на берег Сарасваті і, відпивши води, сів під деревом.
4:
Господь звільняє тих, хто Йому віддався, від усіх страждань. Отже, Господь, що мав намір усунути з поверхні землі Свою династію, велів мені вирушити до Бадарікашраму.
5:
Проте, хоча я знай Його бажання [усунути династію], о Аріндамо [Відуро], я пішов за Ним, бо мені нестерпно було розлучитися з лотосовими стопами свого повелителя.
6:
Пішовши слідом, я побачив, що мій покровитель і повелитель [Господь Шрі Крішна] сів і глибоко замислився, прийнявши притулок на березі Сарасваті, хоча Він Сам    —    притулок богині щастя.
7:
Тіло Господа темне, але вічне, сповнене блаженства та знання і надзвичайно прекрасне. Його очі, рожеві, наче ранкове сонце, завжди випромінюють спокій. За чотирма руками, божественними символами і вбранням із жовтого шовку я відразу впізнав у Ньому Верховного Бога-Особу.
8:
Господь сидів, спершись на молоде бан’янове дерево і поклавши Свою праву лотосову стопу на ліве стегно. Сидячи таким чином, Він виглядав повністю щасливим, дарма що повністю відмовився від домашнього комфорту.
9:
Саме в той час за щасливим збігом обставин туди прийшов Майтрея, що побував по усіх усюдах і що був великий відданий Господа, а також друг та доброзичливець великого мудреця Крішни-двайпаяни В’яси.
10:
Майтрея Муні був дуже прив’язаний до Нього [до Господа]. Шанобливо похиливши плечі, він з радістю слухав Господа. Усміхаючись і дивлячись на мене, Господь, запросивши мене зручно влаштуватися, заговорив.
11:
О Васу, Я знаю всі думки, і тому Я знаю, чого ти бажав, коли Васу та інші півбоги, відповідальні за розгортання життєдіяльності всесвіту, виконували жертвопринесення на світанку творення. Ти бажав досягнути Мого товариства. Іншим цього дуже важко досягнути, але Я дарую це тобі.
12:
О доброчесний [Уддгаво], твоє теперішнє життя    —    останнє і найпіднесеніше з усіх твоїх життів, бо в ньому ти здобув Мою найвищу милість. Тепер, покинувши цей всесвіт зумовлених живихістоти, ти можеш піти до Моєї трансцендентної обителі, Вайкунтги. У це безлюдне місце тебе привело чисте й непохитне віддане служіння, і те, що ти зустрівся тут зі Мною,    —    велике благо для тебе.
13:
В давноминулу епоху лотоса, на початку творіння, Я повідав про Свою трансцендентну велич Брахмі, що сидів на лотосі, який виріс з Мого пупка. Великі мудреці назвали цю оповідь «Шрімад-Бгаґаватам».
14:
Уддгава сказав: О Відуро, коли Верховний Бог-Особа з великою ніжністю промовив ті слова, проливаючи на мене нескінченний потік милості, сльози перехопили мені горло і волосся на тілі стало дибки. Втираючи сльози, я промовив зі складеними долонями:
15:
Господи, для відданих, які виконують трансцендентне любовне служіння Твоїм лотосовим стопам, немає нічого важкодосяжного у сфері чотирьох засад: релігійності, матеріального збагачення, насолоди чуттів і звільнення. Але що стосується мене, о великий Господи, я завжди віддаю перевагу любовному служінню Твоїм лотосовим стопам.
16:
Господи, навіть у великих мудреців бентежиться розум, коли вони бачать, як Твоя Господня Величність виконує кармічну діяльність, хоча Ти вільний від усіх бажань, як Ти народжуєшся, хоча Ти ненароджений, як Ти в страхові перед ворогом рятуєшся втечею і ховаєшся в фортеці, хоча Ти повелитель нездоланного часу, і як Ти насолоджуєшся сімейним життям в оточенні численних жінок, хоча Ти черпаєш насолоду в Самому Собі.
17:
Господи, Твоя вічна сутність неподільна і непідвладна впливові часу [що відмежовує майбутнє від минулого], а Твоє досконале знання не обмежене нічим. Отож Ти завжди й в усьому здатний Сам Собі дати раду, однак Ти звертався по раду до мене. Здавалося, що Ти перебуваєш в замішанні, дарма що Тебе ніщо не може спантеличити, і ця Твоя поведінка дуже пантеличить мене.
18:
Любий Господи, якщо Ти вважаєш нас здатними осягнути це, милостиво відкрий нам трансцендентне знання, яке дозволяє збагнути Тебе і яке Ти колись пояснив Брахмаджі.
19:
Коли висловив Верховному Богові-Особі щире бажання свого серця, лотосоокий Господь просвітив мене знанням про Своє трансцендентне становище.
20:
Мій духовний вчитель, Бог-Особа, відкрив мені науку самопізнання. Після того, обійшовши навколо Нього й поклонившись Його лотосовим стопам, я прийшов сюди, страждаючи від розлуки з Ним.
21:
Дорогий Відуро, тепер, не маючи щастя бачити Його, я не тямлю себе від горя. Щоб духовним спілкуванням втамувати цей біль, я зараз іду до Бадарікашраму в Гімалаях, як велів мені Господь.
22:
Там, у Бадарікашрамі, Бог-Особа, втілившись як мудреці Нара і Нараяна, з непам’ятних часів виконують суворі аскези для добра усіх істот, дорогих Його серцю.
23:
Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Почувши від Уддгави опис загибелі усіх своїх друзів та родичів, вчений Відура був охоплений горем, але за допомогою свого трансцендентного знання взяв себе в руки.
24:
Коли Уддгава, чільний і найбільш довірений відданий Господа, уже збирався йти, Відура звернувся до нього з великою довірою й любов’ю.
25:
Відура сказав: О Уддгаво, слуги Вішну, Верховного Господа, ходять по землі тому, що піклуються про благо інших, отож було б дуже до речі, якби ти милостиво передав мені науку самоусвідомлення, яку розкрив тобі Сам Господь.
26:
Шрі Уддгава сказав: Ти можеш звернутися за настановами до великого мудреця Майтреї, що розташувався неподалік і що гідний найвищої шани за свій хист передавати трансцендентне знання. Він вислухав повчання безпосередньо від Самого Бога-Особи, коли Господь збирався покидати цей минущий світ.
27:
Шукадева Ґосвамі сказав: О царю, порозмовлявши з Відурою на березі Ямуни про трансцендентне ім’я Господа, Його велич та інші якості, Уддгава був дуже засмучений. Ніч промайнула для нього, наче мить, а вранці він пішов своєю дорогою далі.
28:
Цар запитав: Як сталося, що Уддгава один залишився після того, як завершив Свої розваги Господь трьох світів, Шрі Крішна, і зникли з поверхні землі члени династій Врішні та Бгоджа, найвидатніші полководці?
29:
Шукадева Ґосвамі відповів: Дорогий царю, прокляття брахманів послужило лише приводом, але справжня причина всім цим подіям    —    бажання Господа. Він хотів, відіславши звідси Свою надто численну родину, зникнути з поверхні Землі, і став міркувати про це.
30:
Зараз Я зникну з перед очей жителів матеріального світу, і Я бачу, що Уддгава, найліпший з Моїх відданих,    —    єдиний, кому можна безпосередньо довірити знання про Мене.
31:
Уддгава нічим не поступається Мені, тому що на нього не впливають ґуни матеріальної природи. Отже, нехай залишиться у цьому світі, щоб поширювати серед людей точне знання про Бога-Особу.
32:
Шукадева Ґосвамі розповів царю, що Уддгава, отримавши настанови Верховного Бога-Особи, джерела всього ведичного знання й духовного вчителя трьох світів, прийшов до Бадарікашраму, святого місця прощі, і занурився в транс, прагнучи вдовольнити Господа.
33:
Відура також почув від Уддгави про з’явлення і зникнення Господа Крішни, Наддуші, в матеріальному світі, про що з великою наполегливістю намагаються дізнатися великі мудреці.
34:
Славетні діяння Господа і прийняття різних трансцендентних форм для надзвичайних розваг у цьому минущому світі дуже важко зрозуміти всім іншим, крім Його відданих, а розум твариноподібних істот вони просто турбують.
35:
Зрозумівши, що Господь Крішна [покидаючи цей світ] згадав його, Відура, охоплений любовним екстазом, став ридати.
36:
Провівши кілька днів на березі Ямуни, Відура, що усвідомив свою духовну сутність, прийшов на берег Ґанґи, де перебував великий мудрець Майтрея.