Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.4.8
Текст
дакшін̣а̄н̇ґгрі-сарорухам
апа̄ш́ріта̄рбгака̄ш́ваттгам
акр̣ш́ам̇ тйакта-піппалам
Послівний переклад
ва̄ме — зліва; ӯрау — на стегно; адгіш́рітйа — покладена; дакшін̣а-ан̇ґгрі-сарорухам — права лотосова стопа; апа̄ш́ріта — спираючись; арбгака — молоде; аш́ваттгам — бан’янове дерево; акр̣ш́ам — щасливий; тйакта — покинувши; піппалам — домашній комфорт.
Переклад
Господь сидів, спершись на молоде бан’янове дерево і поклавши Свою праву лотосову стопу на ліве стегно. Сидячи таким чином, Він виглядав повністю щасливим, дарма що повністю відмовився від домашнього комфорту.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Те, що Господь сидів, прихилившись до молодого бан’янового деревця, як зазначає Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура, також має глибокий зміст. Бан’ян називають ашваттга через те, що він живе багато-багато років. Корені бан’яна, що живлять його життєдайними соками, — це матеріальні елементи, яких нараховують п’ять: земля, вода, вогонь, повітря і небо. Матеріальні енерґії, що їх уособлює бан’ян, породжені з зовнішньої енерґії Господа, і тому вони залишаються в Господа за спиною. А що цей всесвіт найменший з усіх, бан’янове дерево тут названо невеличким (дослівно «дитиною»). Слова тйакта-піппалам означають, що Господь уже завершив Свої розваги в цьому невеличкому всесвіті, але тому що Господь абсолютний і сповнений вічного блаженства, між Його діями немає різниці, чи Він щось приймає, чи залишає. Господь ладнався покинути цей всесвіт і перейти до іншого, так само як сонце на одній планеті сходить, а на іншій в той самий час заходить, хоча саме воно свого положення не міняє.