Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.4.20
Текст
адгіта-таттва̄тма-вібодга-ма̄рґах̣
пран̣амйа па̄дау парівр̣тйа девам
іха̄ґато ’хам̇ віраха̄тура̄тма̄
Послівний переклад
сах̣ — отже, я; евам — отак; а̄ра̄дгіта — вшанував; па̄да-тіртга̄т — від Бога-Особи; адгіта — вивчив; таттва-а̄тма — знання про душу; вібодга — розуміння; ма̄рґах̣ — шлях; пран̣амйа — поклонившись; па̄дау — Його лотосовим стопам; парівр̣тйа — обійшовши; девам — Господа; іха — сюди; а̄ґатах̣ — прийшов; ахам — я; віраха — розлукою; а̄тура-а̄тма̄ — страждаючи в душі.
Переклад
Мій духовний вчитель, Бог-Особа, відкрив мені науку самопізнання. Після того, обійшовши навколо Нього й поклонившись Його лотосовим стопам, я прийшов сюди, страждаючи від розлуки з Ним.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Життя Шрі Уддгави є практичним втіленням чатух-шлокі, первісних віршів «Бгаґаватам», які Бог-Особа повідав Брахмаджі. Умоглядні філософи-майаваді вихоплюють їх із контексту і витлумачують їх на свій лад, підбиваючи під своїх імперсональні погляди. Ці вірші служать належною відповіддю таким висмоктаним з пальця тлумаченням. Вірші викладають науку чистого теїзму, яку здатні зрозуміти лише ті дослідники, які вже пізнали «Бгаґавад-ґіту». Прихильники неавторитетних сухих розумувань ображають лотосові стопи Господа Шрі Крішни, тому вони спотворюють зміст «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад-Бгаґаватам», збиваючи з пуття звичайних людей і торуючи собі пряму дорогу до пекла Андгатамісра. Як зазначає« Бгаґавад-ґіта» (16.20), такі заздрісні теоретики перебувають у невігластві і їх чекає жалюгідна доля життя за життям. Вони лицемірно прикриваються авторитетом Шріпади Шанкарачар’ї, але він ніколи не йшов на такий відчайдушний крок, як образа лотосових стіп Господа Крішни. Як пояснює Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу, Шріпада Шанкарачар’я проповідував філософію майавади з конкретною метою. Ця філософія була потрібна для того, щоб витіснити філософію буддизму, що заперечує існування духовної душі. Однак філософія майавади зовсім не була призначена для того, щоб люди шанували її як вічну. Це був надзвичайний захід, до якого вдались у певний період часу. У своїх коментарях на «Бгаґавад-ґіту» Шанкарачар’я визнає Господь Крішну як Верховного Бога-Особу. Шанкарачар’я — великий відданий Господа Крішни, тому він не наважився писати коментар на «Шрімад-Бгаґаватам», щоб не припуститися образи лотосових стіп Господа. Однак пізніші умоглядні мислителі пишуть свої беззмістовні коментарі на чатух-шлокі «Бгаґаватам» під гаслом філософії майавади, не маючи щирого бажання пояснити істину.
Умоглядні послідовники філософії монізму не мають права тлумачити «Шрімад-Бгаґаватам», тому що їм забороняє це робити сам автор цього видатного ведичного твору. Людям, які прагнуть світської релігійності, матеріального збагачення, чуттєвої насолоди і, врешті-решт, звільнення, Шріла В’ясадева однозначно забороняє намагатися проникнути в смисл «Шрімад-Бгаґаватам», тому що «Шрімад-Бгаґаватам» призначений не для них (Бгаґ. 1.1.2). Шріпада Шрідгара Свамі, великий коментатор «Шрімад-Бгаґаватам», також виразно каже, що моністи й шукачі звільнення не мають права братися до «Шрімад-Бгаґаватам». Коли ж такі недостойні особи намагаються зрозуміти «Шрімад-Бгаґаватам», в них виникають спотворені поняття і вони тим самим ображають стопи Господа, хоча цього уникав навіть Шріпада Шанкарачар’я. Таким чином вони прирікають себе на нові й нові страждання. Тут особливо слід відзначити, що Уддгава почув пояснення чатух-шлокі «Бгаґаватам» від Самого Господа. Вперше Господь повідав ці вірші Брахмаджі, а в бесіді з Уддгавою Господь пояснив ще потаємніші істини щодо парамам стгітім, шляху самопізнання. Почувши цю науку самопізнання й любові, Уддгава глибоко засмутився від розлуки з Господом. Не досягнувши рівня Уддгави, що, як і Господь Чайтан’я, був повсякчасно занурений у почуття розлуки з Господом, відчуваючи трансцендентну любов до Нього, людина нездатна усвідомити справжній зміст чотирьох основних віршів «Шрімад-Бгаґаватам». Не слід наражати себе на гріх, зухвало даючи свої неавторитетні коментарі на «Шрімад-Бгаґаватам» і перекручуючи його смисл.