ГЛАВА ТРЕТЯ
Господні розваги за межами Вріндавани
- 1:
- Шрі Уддгава сказав: Потім Господь Крішна разом із Шрі Баладевою вирушив до Матгури. Щоб заспокоїти Своїх батьків, Вони стягнули з трону Камсу, ватажка недругів людства, і, вбивши його, поволокли по землі.
- 2:
- Господь вивчив усі Веди з їхніми численними підрозділами, просто один раз почувши їх від Свого вчителя, Сандіпані Муні. На віддяку вчителеві Господь повернув з царства Ямалоки його мертвого сина.
- 3:
- Приваблені вродою і достоїнствами Рукміні, дочки царя Бгішмаки, і мріючи одружитися з нею, на її весільну церемонію поз’їжджалися численні великі царі та царевичі. Однак Господь Крішна, переступивши через усіх інших претендентів, забрав її, наче Свою законну здобич, як колись Ґаруда вихопив у півбогів нектар.
- 4:
- Приборкавши сімох биків з непроколеними носами Господь завоював руку царівни Наґнаджіті під час відкритого змагання претендентів. Хоча Господь переміг, Його суперники стали домагатися руки царівни і зав’язався бій. Чудово озброєний Господь убив чи поранив усіх суперників, Сам вийшовши з бою неушкодженим.
- 5:
- Немов звичайний чоловік, що намагається задовольнити дружину, Господь на догоду Своїй любій жінці приніс із райських планет дерево паріджата. Тоді Індра, з намови своїх дружин (у яких він був під каблуком), з усією силою обрушився на Господа, щоб стятися з Ним у двобої.
- 6:
- Наракасура, син Дгарітрі, Землі, намагався загарбати все небо, і за це Господь убив його в двобої. Мати демона звернулася до Господа з молитвами, і Господь повернув царство синові Наракасури, а тоді увійшов у його палац.
- 7:
- Усі царівни, яких викрав був Наракасура, аж стрепенулися, побачивши в покоях демонового палацу Господа, друга всіх знедолених. Линучи до Господа пристрасними, щасливими і водночас сором’язливими поглядами, вони попрохали Його стати їхнім чоловіком.
- 8:
- Кожна з царівен отримала окремий палац, а Господь одночасно поширився в різні тіла, кожне з яких досконало пасувало тій чи іншій царівні. З досконалим дотриманням усіх обрядів Господь за допомогою Своєї внутрішньої енерґії узяв шлюб з кожною з них.
- 9:
- Щоб поширити Себе в різні форми, відповідно до різних аспектів Своєї трансцендентної особистості, Господь зачав із кожною з дружин по десять синів, що мали такі самі якості, як і Він.
- 10:
- Коли на Матгуру напали Калаявана, цар Маґадги, і Шалва і коли місто оточили їхні воїни, Господь не став вбивати їх власноручно, тому що волів продемонструвати могутність Своїх слуг.
- 11:
- Серед багатьох царів-демонів, як оце Шамбара, Двівіда, Бана, Мура, Балвала, Дантавакра та інші, деяких Господь убив Сам, а деяких руками інших [Шрі Баладеви та інших].
- 12:
- Потім, о Відуро, під час битви на Курукшетрі Господь влаштував загибель як прибічників твоїх племінників, так і їхніх ворогів. Всі ті царі мали таку силу, що, коли вони ступали бойовищем, під їхніми ногами двигтіла земля.
- 13:
- Послухавшись лихої поради Карни, Духшасани та Саубали і влаштувавши підступну змову, Дурйодгана погубив своє щастя і життя. Коли могутній Дурйодгана разом із прибічниками лежав на землі з перебитими стегнами, Господа не тішило це видовище.
- 14:
- [Після битви на Курукшетрі Господь сказав:] За допомогою Дрони, Бгішми, Арджуни та Бгіми Землю нарешті звільнено від великого тягаря, вісімнадцятьох акшаухіні. Але що це? На Землі й далі залишається велетенська сила династії Яду, Моїх нащадків, що може стати ще важчим тягарем.
- 15:
- Лише коли з почервонілими, як мідь, очима вони зчинять колотнечу між собою, сп’янівши від випитого мадгу, — лише тоді вони зникнуть з земної поверхні. Інакше вони ніколи не покинуть планету. Це станеться тоді ж, коли зникну Я.
- 16:
- З такими думками Господь Шрі Крішна настановив Махараджу Юдгіштгіру верховним повелителем світу, щоб продемонструвати людству ідеальний приклад правління, заснованого на засадах праведності.
- 17:
- Син Дрони своєю зброєю спалив зародок нащадка Пуру, якого зачав в лоні Уттари великий герой Абгіман’ю, але Господь захистив його, відновивши його тіло.
- 18:
- Верховний Господь спонукав сина Дгарми провести три жертвопринесення коня. Махараджа Юдгіштгіра завжди був вірний послідовник Крішни, Бога-Особи. Спираючись на підтримку молодших братів, він захищав землю і втішався нею.
- 19:
- Тим часом Бог-Особа насолоджувався життям у Двараці, дотримуючись усіх ведичних та суспільних звичаїв і діючи на основі досконалого зречення та знання, що їх навчає філософія санкг’ї.
- 20:
- На ніжному обличчі Господа завжди грав чарівний усміх, Його трансцендентне тіло завжди було обителлю богині щастя, слова Його завжди були нектарні, а вдача бездоганна.
- 21:
- Господь насолоджувався Своїми розвагами в цьому світі і в інших [на вищих планетах], а насамперед Він розважався в товаристві членів династії Яду. В нічні години дозвілля Господь насолоджувався з жінками любовними розвагами.
- 22:
- Так Господь жив сімейним життям багато-багато років, але врешті-решт Він повністю проявив Свою відреченість від ефемерних насолод статевого життя.
- 23:
- Кожна жива істота повністю перебуває під владою надприродних сил, які також визначають, коли і як вона зможе насолоджувати чуття. Тому хто може повірити в трансцендентну діяльність чуттів Господа Крішни, окрім тих, хто завдяки відданому служінню стали Господніми відданими?
- 24:
- Якось царевичі з родів Яду та Бгоджі прогнівили своїми розвагами великих мудреців, і ті, діючи за волею Господа, прокляли їх.
- 25:
- Через кілька місяців ті нащадки Врішні, Бгоджі та Андгаки, котрі були втіленнями півбогів, волею Крішни введені в оману, вирушили до Прабгаси. Натомість усі вічні супутники Господа нікуди не поїхали, залишившись у Двараці.
- 26:
- Прибувши туди, вони омилися, а тоді зробивши шанобливі узливання предкам, півбогам та великим мудрецям, задовольнили їх водою цього святого місця. З царською щедрістю вони стали роздавати брахманам корів.
- 27:
- Брахмани отримували від них у пожертву не лише вгодованих корів, але й золото, золоті монети, постіль, одяг, підстилки з шкур, ковдри, коней, слонів, дівчат і землю, якої було досить для прожитку.
- 28:
- Потім вони піднесли брахманам вишукані страви, офіровані спочатку Богові-Особі, а тоді поклонилися їм, б’ючи чолом до землі. Піклуючись про корів та брахман, вони [члени династії Яду] провадили досконале життя.