ГЛАВА ПЕРША

О мій Господи, всепронизуючий Боже-Особо, я шанобливо схиляюсь перед Тобою.

Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Любий царю, твоє запитання гідне найвищої хвали, тому що воно несе добро всім людям. Усі трансценденталісти сходяться на тому, що відповідь на нього — це найважливіше з усього, про що треба слухати.

ВІРШ 2:

Імператоре, люди, які поринули в матеріальне, знаходять численні теми на обговорення, але до знання про найвищу істину вони сліпі.

ВІРШ 3:

Своє життя такі заздрісні домогосподарі витрачають на те, щоб вночі спати або віддаватись сексу, а вдень заробляти гроші і піклуватись про свою родину.

ВІРШ 4:

Люди, які не знають атма-таттви, надмірно прив’язуються до ненадійних воїнів — тіла, дітей та дружини — і не цікавляться проблемами життя. Бачивши на свої очі, що нікому не минути смерти, вони все одно не розуміють цього.

ВІРШ 5:

Нащадку Бгарати , той , хто бажає звільнитись від усіх страждань, повинен слухати про Бога-Особу, уславлювати та пам’ятати Його, Наддушу, повелителя, що рятує від усіх нещасть.

ВІРШ 6:

Найвища досконалість людського життя, якої намагаються досягнути, оволодіваючи докладним знанням про матерію та дух, розвиваючи містичні сили чи бездоганно виконуючи визначені обов’язки, — в кінці життя пам’ятати про Бога- Особу.

ВІРШ 7:

Царю Парікшіте, найвищі трансценденталісти, які вже піднялись понад реґулівними засадами та обмеженнями, черпають найбільшу насолоду в описах Господньої величі.

ВІРШ 8:

Я наприкінці Двапара-юґи вивчив від свого батька Шріли Двайпаяни В’ясадеви «Шрімад-Бгаґаватам», це велике доповнення до ведичних писань, яке ні на чому не поступається всім Ведам разом взятим.

ВІРШ 9:

О праведний царю! Я, безперечно, був уже цілковито на трансцендентному рівні, а проте опис розваг Господа, що Його оспівують піднесені вірші, привабив мене.

ВІРШ 10:

І ось цей «Шрімад-Бгаґаватам» я повідаю нині тобі, бо ти з усією щирістю віддався Господу Крішні. Кожен, хто з цілковитою шаною й увагою слухає «Шрімад-Бгаґаватам», набуває непохитної віри у Верховного Господа, що дарує спасіння.

ВІРШ 11:

О царю, постійне повторення святого імені Господа, як довели великі авторитети, — це вільний від сумнівів та страху шлях до успіху для кожного: і для того, хто не має ніяких матеріальних бажань, і для того, хто прагне всіх матеріальних насолод, і для того, хто завдяки трансцендентному знанню задоволений сам у собі.

ВІРШ 12:

Чого варте довге життя в цьому світі, якщо воно минає дарма і прожиті роки не додають досвіду? Ліпше прожити мить, але у повній свідомості, бо це спонукає на пошуки найвищого блага.

ВІРШ 13:

Праведний цар Кгатванґа, дізнавшись, що йому залишилося жити тільки одну мить, одразу покинув будь-яку матеріальну діяльність і прийняв притулок у верховного заступника, Бога-Особи.

ВІРШ 14:

А тобі, Махарадже Парікшіте, лишилося жити ще сім днів, і за цей час ти встигнеш виконати всі обряди, які забезпечують найліпшу долю в наступному житті.

ВІРШ 15:

Тому, хто доживає свої останні дні, треба набратись духу і відкинути страх перед смертю. Однак для цього треба обірвати будь-яку прив’язаність до матеріального тіла і до всього з ним пов’язаного, а також відмовитися від усіх бажань, які ця прив’язаність породжує.

ВІРШ 16:

Треба покинути дім, поселитись у святому місці і навчитись панувати над собою. Реґулярно омиваючись, слід сидіти насамоті в належно освяченому стані.

ВІРШ 17:

Сидячи таким чином , треба зосередити розум на трьох трансцендентних літерах [а-у-м]. Впорядковуючи дихання, треба приборкувати розум, щоб не забувати цього трансцендентного сімені.

ВІРШ 18:

Поступово, в міру одухотворення розуму, його слід відвертати від чуттєвої діяльности, опановуючи чуття інтелектом. Поглинутий матеріальною діяльністю розум можна залучити до служіння Богові-Особі і втвердити у досконалій трансцендентній свідомості.

ВІРШ 19:

Далі слід медитувати на члени тіла Вішну, один по одному, не випускаючи з уваги образ Його цілого тіла. Завдяки цьому розум остаточно втрачає прив’язаність до об’єктів чуттів. У розумі не повинно бути думок ні за що інше. Верховний Бог-Особа, Вішну, — це Абсолютна Істина, і тому розум може цілковито вмиротворитися тільки в Ньому.

ВІРШ 20:

Розум людини завжди збуджує страсть, ґуна матеріальної природи, і вводить в оману невігластво, інша матеріальна ґуна. Однак зв’язок з Вішну дає змогу звільнитися від впливу цих ґун і, очистившись від бруду, який вони породжують, знайти вмиротворення.

ВІРШ 21:

О царю, навчившись постійно пам’ятати Господа і всюди бачити Його всесприятливий особистісний образ, можна дуже швидко досягнути відданого служіння Господеві під Його безпосереднім захистом.

ВІРШ 22:

Улюбленець долі, цар Парікшіт, далі ведучи свої розпити, сказав: О брахмано, будь ласка, опиши докладно, як і на що слід скеровувати розум і як створювати у ньому потрібний образ, щоб очистити серце від бруду.

ВІРШ 23:

Шукадева Ґосвамі відповів : Слідкуючи за тим , щоб сидіти у правильній позі, реґулюючи дихання йоґічною пранаямою і таким чином приборкуючи розум та чуття, треба своїм інтелектом скерувати розум на грубі енерґії Господа [що мають назву вірат-рупа].

ВІРШ 24:

Велетенське проявлення всього доступного для сприйняття матеріального світу як одного цілого — це особистісне тіло Абсолютної Істини, в якому проявляється все минуле, теперішнє та майбутнє всесвітнього матеріального часу.

ВІРШ 25:

Об’єкт концепції вірат - рупи — це велетенська всесвітня форма Бога-Особи, яка перебуває всередині всесвіту, покритого сімома оболонками матеріальних елементів.

ВІРШ 26:

Ті, хто усвідомив це проявлення, дослідили, що планети Патала — це підошви стіп всесвітньої форми Господа, а її п’яти та пальці на ногах — це планети Расатала. Щик

ВІРШ 27:

Коліна всесвітньої форми — це планетна система Сутала, ноги вище колін — це планетні системи Вітала та Атала. Стегна — це Махітала, а космічний простір — це заглибина Його пупа.

ВІРШ 28:

Груди велетенської форми Відначальної Особи — це система планет-світил, Його шия — планети Махар, рот — планети Джанас, а чоло — планетна система Тапас. Найвища планетна система, Сат’ялока, — це голова тисячоголового Господа.

ВІРШ 29:

Його руки — це півбоги на чолі з Індрою, десять сторін світу — це Його вуха, а фізичний звук — це Його слух. Його ніздрі — це два Ашвіні-кумари, матеріальні запахи — Його нюх. Його рот — це полум’яний вогонь.

ВІРШ 30:

Космічна сфера — це Його очниці , а сонце — Його очне яблуко і сила зору. Його повіки — це день і ніч, а в порухах Його брів перебуває Брахма та інші великі особи такого рівня. Його піднебіння — повелитель вод Варуна, а сік, сутність усього, — це Його язик.

ВІРШ 31:

Ведичні гімни — це, вважають, маківка Господа, а Його щелепи — це бог смерти Яма, що карає грішників. Любовне мистецтво — це два ряди Його зубів, а знадлива ілюзорна енерґія матеріального світу — це Його усмішка. Весь велетенський океан матеріального творіння — це лише Його побіжний погляд на нас.

ВІРШ 32:

Скромність — це Його верхня губа, пожадання — Його підборіддя, релігія — груди Господа, а безвір’я — Його спина. Брахмаджі, що породжує всі живі істоти в матеріальному світі, — це статевий орган Господа, а близнюки Мітра-варуни — це Його яєчка. Океан — це Його поперек, а пагорби та гори — кістяк Господа.

ВІРШ 33:

O King, the rivers are the veins of the gigantic body, the trees are the hairs of His body, and the omnipotent air is His breath. The passing ages are His movements, and His activities are the reactions of the three modes of material nature.

ВІРШ 34:

Знай, найліпший з роду Куру, що хмари, які несуть воду, — це волосся на Його голові, вранішній та вечірній смерк — Його шати, а верховна причина матеріального творіння — Його інтелект. Його розум — це місяць, джерело всіх змін.

ВІРШ 35:

Матерія як принцип [махат-таттва], за свідченням знавців, — це свідомість всюдисущого Господа, а Рудрадева — це Його его. Кінь, мул, верблюд та слон — це Його нігті, а дикі звірі та всі чотириногі істоти розміщені на поперекові Господа.

ВІРШ 36:

Розмаїття птахів — це прояв Його витонченого митецького смаку. Ману, прабатько людства, уособлює Його інтелект, а люди — це Його оселя. Люди райських планет — ґандгарви, від’ядгари, чарани та ангели — втілюють Його відчуття музичного ритму, а демони-воїни — це вияв Його дивовижної звитяжности.

ВІРШ 37:

Обличчя вірат-пуруші — це брахмани, Його руки — кшатрії , стегна — вайш’ї , а шудри перебувають під захистом Його стіп. Усі півбоги, що їм поклоняються в цьому світі, також підпорядковані Господу. Отже обов’язок кожного — відповідно до своєї змоги офірувати Господу жертви, щоб задовольнити Його.

ВІРШ 38:

Отож, я пояснив тобі, як уявляють велетенську матеріальну форму Бога-Особи, складену з грубих елементів. Той, хто серйозно прагне звільнення, зосереджує розум на цій формі Господа, тому що в матеріальному світі немає нічого, крім неї.

ВІРШ 39:

Треба зосередити розум на Верховному Богові-Особі, що, залишаючись єдиним, поширює Себе у безліч проявів, так само як звичайні люди створюють у сновидіннях тисячі образів. Треба зосередити свій розум на Ньому, єдиній всеблаженній Абсолютній Істині, бо інакше не уникнути спантеличення і деґрадації.

ГЛАВА ПЕРША

Перший крок в усвідомленні Бога