Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.1.6
Текст
сва-дгарма-парінішт̣гайа̄
джанма-ла̄бгах̣ парах̣ пум̇са̄м
анте на̄ра̄йан̣а-смр̣тіх̣
Послівний переклад
ета̄ва̄н — всіх цих; са̄н̇кгйа — докладного знання про матерію та дух; йоґа̄бгйа̄м — володіння містичними силами; сва-дгарма — конкретних фахових обов’язків; парінішт̣гайа̄ — повним оволодінням ; джанма — народження ; ла̄бгах̣ — досягнення; парах̣ — найвище; пум̇са̄м — для людини; анте — в кінці; на̄ра̄йан̣а — Бога-Особу; смр̣тіх̣ — пам’ять.
Переклад
Найвища досконалість людського життя, якої намагаються досягнути, оволодіваючи докладним знанням про матерію та дух, розвиваючи містичні сили чи бездоганно виконуючи визначені обов’язки, — в кінці життя пам’ятати про Бога- Особу.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Нараяна — це трансцендентний Бог-Особа, що перебуває поза матеріальним творінням. Усе, що було створене, що тепер триває і що буде вкінці знищене, існує в межах махат-таттви (матеріального начала) і має назву «матеріальний світ». Буття Нараяни, Бога-Особи, перебуває поза межами впливу махат-таттви, а тому ім’я, форма, якості Нараяни та все інше, що безпосередньо пов’язане з Ним, перебуває поза межами дії законів матеріального світу. Розумуючи на шляху емпіричної філософії, що вивчає різницю між матерією та духом, чи розвиваючи в собі містичні сили, які допомагають вкінці дістатися будь- якої планети у всесвіті або поза ним, чи виконуючи свої релігійні обов’язки, можна досягнути найвищої досконалости, але тільки за умови, що людина зуміє піднятися на рівень на̄ра̄йан̣а-смр̣ті, безперервного пам’ятування про Бога- Особу. А це можливо тільки завдяки спілкуванню з чистим відданим, бо він здатний покласти останній мазок на полотно трансцендентної діяльности будь-кого з ґ’яні, йоґів та кармі, що виконують визначені для них у писаннях обов’язки. Історія знає чимало прикладів великих духовних особистостей (як-от Санакаді Ріші чи знаменитих дев’ять Йоґендр), котрі досягнули досконалости тільки після того, як взялися до відданого служіння Господеві. Жоден відданий Господа ніколи не покинув відданого служіння і не взявся до інших методів, що їх практикують ґ’яні чи йоґи. Кожен прагне прийти на своїй ниві до найвищої досконалости. У цьому вірші сказано, що досконалість — це на̄ра̄йан̣а-смр̣ті, і тому треба не шкодувати сил, щоб досягти її. Іншими словами, треба побудувати своє життя так, щоб мати змогу кожної хвилі чимдалі більше пам’ятати Бога-Особу.