Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.1.19
Текст
авйуччгіннена четаса̄
мано нірвішайам̇ йуктва̄
татах̣ кін̃чана на смарет
падам̇ тат парамам̇ вішн̣ор
мано йатра прасідаті
Послівний переклад
татра — тоді; ека — одна по одній; авайавам — на частинах тіла; дгйа̄йет — слід зосереджуватися; авйуччгіннена — не забуваючи про цілу форму; четаса̄ — розумом; манах̣ — розум; нірвішайам — не осквернений об’єктами чуттів; йуктва̄ — упогоджений; татах̣ — після того; кін̃чана — ні про що; на — не; смарет — думати; падам — особистість; тат — ця; парамам — Всевишній; вішн̣ох̣ — Вішну; манах̣ — розум; йатра — тоді; прасідаті — вдовольняється.
Переклад
Далі слід медитувати на члени тіла Вішну, один по одному, не випускаючи з уваги образ Його цілого тіла. Завдяки цьому розум остаточно втрачає прив’язаність до об’єктів чуттів. У розумі не повинно бути думок ні за що інше. Верховний Бог-Особа, Вішну, — це Абсолютна Істина, і тому розум може цілковито вмиротворитися тільки в Ньому.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Введені в оману зовнішньою енерґією Господа Вішну, бідні на розум люди не знають, що найвища мета безнастанного пошуку щастя — це встановити безпосередній зв’язок із Господом Вішну, Богом-Особою. Вішну-таттва являє собою незліченні поширення різних трансцендентних форм Бога-Особи, а найвища, відначальна, форма вішну-таттви — це Ґовінда, Господь Крішна, верховна причина всіх причин. Тому думати про Вішну чи медитувати на трансцендентний образ Вішну, і насамперед Крішни, — це медитація найвищого рівня.
Починати медитацію треба від лотосових стіп Господа. Однак не слід забувати чи випускати з уваги образ усього тіла Господа. Тримаючи на думці весь образ і поступово переходячи від одної частини трансцендентного тіла Господа до іншої, треба вчитись зосереджувати на них свій розум.
Цей вірш не залишає сумнівів у тому, що Господь не безособистісний. Господь — це особа, однак Його тіло відрізняється від тіл зумовлених істот, як оце ми. Якби тіло Господа не було трансцендентне, Шукадева Ґосвамі не став би радити для досягнення повної духовної досконалости, почавши з пранави (омкари), медитувати на частини особистісного тіла Вішну. Отож величне поклоніння формам Вішну в індійських храмах не є ідолопоклонство, як хибно гадають бідні на знання люди. Навпаки, ці численні храми — то духовні центри для медитації на трансцендентні члени тіла Вішну. Завдяки незбагненній могутності Господа, Божество, якому поклоняються в храмі Вішну, тотожне Самому Господеві Вішну. Тому рекомендоване у явлених писаннях зосереджене споглядання образу Вішну в храмі дає змогу медитувати на Господа навіть початківцям, які не в змозі, сівши в одному місці, зосередитися на пранаві омкарі чи на частинах тіла Вішну, як авторитетно радить у цьому вірші великий Шукадева Ґосвамі. Звичайній людині більшу користь дасть медитація на форму Вішну в храмі, ніж згадана раніше медитація на омкару, духовне сполучення звуків а-у-м. Між омкарою та формами Вішну немає різниці, проте люди, не обізнані з наукою про Абсолютну Істину, намагаються в цьому питанні напустити туману, вигадуючи відмінність між омкарою і формами Вішну. У цьому вірші з’ясовано, що форма Вішну — остаточна мета медитації, а тому ліпше зосереджуватися на формах Вішну, ніж на безособистісній омкарі, тим паче, що цей другий метод до всього іншого ще й складніший від першого.