ШБ 2.1.19
Devanagari
तत्रैकावयवं ध्यायेदव्युच्छिन्नेन चेतसा ।
मनो निर्विषयं युक्त्वा तत: किञ्चन न स्मरेत् ।
पदं तत्परमं विष्णोर्मनो यत्र प्रसीदति ॥ १९ ॥
मनो निर्विषयं युक्त्वा तत: किञ्चन न स्मरेत् ।
पदं तत्परमं विष्णोर्मनो यत्र प्रसीदति ॥ १९ ॥
Verse text
татраіка̄вайавам̇ дга̄йед
авйуччгіннена четаса̄
мано нірвішайам̇ йуктва̄
татах̣ кін̃чана на смарет
падам̇ тат парамам̇ вішн̣ор
мано йатра прасідаті
авйуччгіннена четаса̄
мано нірвішайам̇ йуктва̄
татах̣ кін̃чана на смарет
падам̇ тат парамам̇ вішн̣ор
мано йатра прасідаті
Synonyms
татра — тоді; ека — одна по одній; авайавам — на частинах тіла; дгйа̄йет — слід зосереджуватися; авйуччгіннена — не забуваючи про цілу форму; четаса̄ — розумом; манах̣ — розум; нірвішайам — не осквернений об’єктами чуттів; йуктва̄ — упогоджений; татах̣ — після того; кін̃чана — ні про що; на — не; смарет — думати; падам — особистість; тат — ця; парамам — Всевишній; вішн̣ох̣ — Вішну; манах̣ — розум; йатра — тоді; прасідаті — вдовольняється.
Translation
Далі слід медитувати на члени тіла Вішну, один по одному, не випускаючи з уваги образ Його цілого тіла. Завдяки цьому розум остаточно втрачає прив’язаність до об’єктів чуттів. У розумі не повинно бути думок ні за що інше. Верховний Бог-Особа, Вішну, — це Абсолютна Істина, і тому розум може цілковито вмиротворитися тільки в Ньому.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Введені в оману зовнішньою енерґією Господа Вішну, бідні на розум люди не знають, що найвища мета безнастанного пошуку щастя — це встановити безпосередній зв’язок із Господом Вішну, Богом-Особою. Вішну-таттва являє собою незліченні поширення різних трансцендентних форм Бога-Особи, а найвища, відначальна, форма вішну-таттви — це Ґовінда, Господь Крішна, верховна причина всіх причин. Тому думати про Вішну чи медитувати на трансцендентний образ Вішну, і насамперед Крішни, — це медитація найвищого рівня.
Починати медитацію треба від лотосових стіп Господа. Однак не слід забувати чи випускати з уваги образ усього тіла Господа. Тримаючи на думці весь образ і поступово переходячи від одної частини трансцендентного тіла Господа до іншої, треба вчитись зосереджувати на них свій розум.
Цей вірш не залишає сумнівів у тому, що Господь не безособистісний. Господь — це особа, однак Його тіло відрізняється від тіл зумовлених істот, як оце ми. Якби тіло Господа не було трансцендентне, Шукадева Ґосвамі не став би радити для досягнення повної духовної досконалости, почавши з пранави (омкари), медитувати на частини особистісного тіла Вішну. Отож величне поклоніння формам Вішну в індійських храмах не є ідолопоклонство, як хибно гадають бідні на знання люди. Навпаки, ці численні храми — то духовні центри для медитації на трансцендентні члени тіла Вішну. Завдяки незбагненній могутності Господа, Божество, якому поклоняються в храмі Вішну, тотожне Самому Господеві Вішну. Тому рекомендоване у явлених писаннях зосереджене споглядання образу Вішну в храмі дає змогу медитувати на Господа навіть початківцям, які не в змозі, сівши в одному місці, зосередитися на пранаві омкарі чи на частинах тіла Вішну, як авторитетно радить у цьому вірші великий Шукадева Ґосвамі. Звичайній людині більшу користь дасть медитація на форму Вішну в храмі, ніж згадана раніше медитація на омкару, духовне сполучення звуків а-у-м. Між омкарою та формами Вішну немає різниці, проте люди, не обізнані з наукою про Абсолютну Істину, намагаються в цьому питанні напустити туману, вигадуючи відмінність між омкарою і формами Вішну. У цьому вірші з’ясовано, що форма Вішну — остаточна мета медитації, а тому ліпше зосереджуватися на формах Вішну, ніж на безособистісній омкарі, тим паче, що цей другий метод до всього іншого ще й складніший від першого.
Починати медитацію треба від лотосових стіп Господа. Однак не слід забувати чи випускати з уваги образ усього тіла Господа. Тримаючи на думці весь образ і поступово переходячи від одної частини трансцендентного тіла Господа до іншої, треба вчитись зосереджувати на них свій розум.
Цей вірш не залишає сумнівів у тому, що Господь не безособистісний. Господь — це особа, однак Його тіло відрізняється від тіл зумовлених істот, як оце ми. Якби тіло Господа не було трансцендентне, Шукадева Ґосвамі не став би радити для досягнення повної духовної досконалости, почавши з пранави (омкари), медитувати на частини особистісного тіла Вішну. Отож величне поклоніння формам Вішну в індійських храмах не є ідолопоклонство, як хибно гадають бідні на знання люди. Навпаки, ці численні храми — то духовні центри для медитації на трансцендентні члени тіла Вішну. Завдяки незбагненній могутності Господа, Божество, якому поклоняються в храмі Вішну, тотожне Самому Господеві Вішну. Тому рекомендоване у явлених писаннях зосереджене споглядання образу Вішну в храмі дає змогу медитувати на Господа навіть початківцям, які не в змозі, сівши в одному місці, зосередитися на пранаві омкарі чи на частинах тіла Вішну, як авторитетно радить у цьому вірші великий Шукадева Ґосвамі. Звичайній людині більшу користь дасть медитація на форму Вішну в храмі, ніж згадана раніше медитація на омкару, духовне сполучення звуків а-у-м. Між омкарою та формами Вішну немає різниці, проте люди, не обізнані з наукою про Абсолютну Істину, намагаються в цьому питанні напустити туману, вигадуючи відмінність між омкарою і формами Вішну. У цьому вірші з’ясовано, що форма Вішну — остаточна мета медитації, а тому ліпше зосереджуватися на формах Вішну, ніж на безособистісній омкарі, тим паче, що цей другий метод до всього іншого ще й складніший від першого.