Skip to main content

ГЛАВА ДРУГА

Господь у серці

ВІРШ 1:
Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Раніше, ще до проявлення цього космосу, Господь Брахма, медитуючи на вірат-рупу, задовольнив Господа і повернув собі втрачену пам’ять. Так він зміг відтворити матеріальний світ таким, яким він був раніше.
ВІРШ 2:
Ведичні гімни укладені так, що пантеличать людей, скеровуючи їхній інтелект до безглуздих речей, як-от райські царства. Насправді і там зумовлені душі, втішаючись схожими на сон ілюзорними райськими насолодами, не відчувають істинного щастя.
ВІРШ 3:
Тому просвітлена людина, живучи у цьому світі назв, повинна докладати зусилля для задоволення тільки своїх найголовніших потреб. Вона повинна втвердити свій інтелект і ніколи не намагатися здобути щось зайве, усвідомлюючи, що всі такі зусилля    —    це тільки важкий і безглуздий труд.
ВІРШ 4:
Навіщо потрібні ліжка, якщо на землі доволі рівного місця, де можна спати? Навіщо потрібні подушки, якщо під голову можна підкласти руку? Навіщо різноманітний посуд, якщо можна використовувати свої долоні? Навіщо здався одяг, якщо можна прикривати тіло корою?
ВІРШ 5:
Хіба при дорогах не лежить викинута одежа? Хіба дерева, що живуть задля інших, більше не подають милостині? Хіба річки попересихали і в них не лишилося води для спраглих? Хіба гірські печери позавалювані? А найголовніше, хіба Всемогутній Господь не захищає цілковито віддані Йому душі? Чому тоді вчені мудреці підлещуються до людей, сп’янілих від важкозаробленого багатства?
ВІРШ 6:
Утвердившись у такій свідомості, людина повинна служити Наддуші, що силою Своєї всемогутности перебуває в кожному серці. Наддуша    —    це Всемогутній Бог-Особа, вічний і безмежний, а тому Він найвища мета життя. Поклоняючись Йому, можна усунути причину свого зумовленого існування.
ВІРШ 7:
Хто, крім грубого матеріаліста, знехтує цією трансцендентною свідомістю і далі триматиметься за нетривкі імена, бачачи, як все людство борсається у ріці страждань    —    наслідках власних дій?
ВІРШ 8:
Інші медитують на Бога-Особу в їхньому тілі у ділянці серця, що Він має лише двадцять сантиметрів заввишки і в чотирьох руках тримає лотос, колесо від колісниці, мушлю та булаву.
ВІРШ 9:
Його вуста виражають щастя. Його очі широкі, як лотосові пелюстки, а шати    —    кольору ясножовтого, шафранового пилку квітів кадамби    —    оздоблені самоцвітами. Усі Його прикраси зроблені з золота і оздоблені коштовними каменями. Його голову вінчає осяйна діадема, а в вухах виблискують сережки.
ВІРШ 10:
Його лотосові стопи спочивають на вінчику лотосових сердець великих містиків. На Його грудях красується самоцвіт Каустубга із зображенням чудового теляти, а на плечах    —     інші коштовності. Його груди вкриває ґірлянда із свіжих квітів.
ВІРШ 11:
Його стан охоплює оздобний пояс, а Його пальці прикрашають персні з коштовними самоцвітами. Браслети на Його ногах і руках, намащені пахучою олією кучері з синім полиском і Його красиве усміхнене лице милують око.
ВІРШ 12:
Шляхетні Господні розваги , Його променисті погляди і усміхнене обличчя    —    це вияв Його безмежної милости . Тому, наскільки тільки розум може втримуватися у медитації, потрібно зосереджуватись на цій трансцендентній формі Господа.
ВІРШ 13:
Медитацію треба починати з лотосових стіп Господа і поступово зводити погляд вище, аж до Його усміхненого обличчя. Треба зосередитися спочатку на Його лотосових стопах, тоді на Його гомілках, далі на стегнах    —    і так чимдалі вище. Чим більше розум зосереджується на різних частинах тіла Господа, тим більше очищується інтелект.
ВІРШ 14:
Доки грубий матеріаліст не розвинув бажання з любов’ю служити Верховному Господеві, свідкові всієї діяльности трансцендентного та матеріального світів, він повинен щодня, виконавши визначені йому обов’язки, зосереджувати розум в медитації на всесвітню форму Господа.
ВІРШ 15:
О царю! Якщо йоґ бажає покинути цю планету людей, він не повинен хвилюватися щодо правильного часу чи місця. Він повинен просто зручно сісти, ні про що не турбуватися і, керуючи потоками життєвого повітря, розумом приборкати чуття.
ВІРШ 16:
Тоді йоґ своїм незабрудненим інтелектом повинен занурити розум у живу істоту, а живу істоту занурити в Верховну Душу. Внаслідок цього повністю задоволена істота втверджується на найвищому рівні блаженства і припиняє будь- яку іншу діяльність.
ВІРШ 17:
На цьому трансцендентному рівні лабдгопаш́а̄нті зникає вплив нищівного часу, хоча час підкорює собі навіть небесних півбогів, вповноважених керувати земними створіннями. (Тож яку владу над істотою цього рівня можуть мати самі півбоги?) На цьому рівні немає ні ґуни матеріального добра , ні страсти , ні невігластва , ні навіть оманного его, ні матеріального Причинового океану, ні матеріальної природи.
ВІРШ 18:
Трансценденталісти намагаються уникати всього, що не має стосунку до Бога, бо їм відомий вищий світ, в якому все пов’язане з Верховним Господом Вішну. Отож чистий відданий, який перебуває у повній гармонії з Господом, не створює собі ніяких труднощів    —    взявши у своє серце лотосові стопи Господа, він просто поклоняється їм щомиті.
ВІРШ 19:
Спираючись на наукове знання, треба втвердитись у абсолютному усвідомленні і таким чином покласти край матеріальним бажанням. Тоді треба закрити п’ятою повітряний прохід [ через який виходять випорожнення ] і піднімати життєве повітря з одного рівня на інший через шість основних центрів.
ВІРШ 20:
У своїй медитації відданий повинен поступово піднімати життєве повітря з пупа до серця, звідти вище, до грудей, а звідти до нижньої частини піднебіння, за допомогою інтелекту знаходячи точне розміщення цих центрів.
ВІРШ 21:
Тоді бгакті-йоґ має підняти потік життєвого повітря між брів, а далі, перекривши сім виходів життєвого повітря, цілеспрямовано думати про повернення додому, до Бога. Якщо він цілковито звільнився від усіх бажань матеріальної насолоди, він повинен піднятись до тімені і, порвавши усі свої зв’язки з матерією, повернутись до Всевишнього.
ВІРШ 22:
Однак, царю, якщо йоґ зберігає бажання вишуканіших матеріальних насолод    —    як-от бажання потрапити на найвищу планету, Брахмалоку, чи оволодіти вісьмома різновидами містичних сил, чи подорожувати у космосі разом з вайхаясами, чи оселитися на якійсь із мільйонів планет,    —     він змушений буде взяти з собою свої зумовлені матерією розум та чуття.
ВІРШ 23:
Трансценденталістів цікавить духовне тіло. Тому завдяки своєму відданому служінню , аскезам , містичній силі та трансцендентному знанню вони можуть пересуватися без ніяких обмежень    —    у матеріальному світі і поза ним. Така свобода пересування недоступна грубим матеріалістам, що діють задля насолоди плодами своєї діяльности.
ВІРШ 24:
Коли такий містик проходить осяйною Сушумною по Чумацькому Шляху, прямуючи до найвищої планети, Брахмалоки, він спочатку опиняється на Вайшванарі, планеті божества вогню , де він остаточно очищується від усієї скверни, а тоді підіймається вище, до кільця Шішумари, щоб встановити стосунки з Господом Харі, Богом-Особою.
ВІРШ 25:
Шішумара    —    це вісь , навколо якої обертається весь усесвіт. Шішумару називають пупком Вішну [Ґарбгодакашаї Вішну]. Тільки йоґ на силі піднятися вище за кільце Шішумари і потрапити на планету [Махарлока], на якій чисті святі, як-от Бгріґу, насолоджуються життям тривалістю в 4 320000 000 сонячних років. Цій планеті поклоняються навіть мудреці, які перебувають на трансцендентному рівні.
ВІРШ 26:
Під час остаточного знищення всього всесвіту [в кінці життя Брахми] з рота Ананти [який лежить на дні всесвіту] виривається полум’я і спалює всі планети. Бачачи, як планети всесвіту згоряють дощенту, йоґ на одному з літаків з великими очищеними душами вирушає на Сат’ялоку. На Сат’ялоці життя триває 311 040 000 000 000 років.
ВІРШ 27:
На цій планеті Сат’ялоці не знають ні горя, ні старости, ні смерти. Там немає ніяких страждань, а тому там немає ніяких тривог    —    хіба що іноді хтось, за покликом своєї свідомости, переймається співчуттям до тих, хто не знають про віддане служіння і змушені терпіти незносні страждання у матеріальному світі.
ВІРШ 28:
Досягнувши Сат’ялоки, відданий набуває особливої здатности входити тонким тілом у тотожність, подібну до грубого тіла; таким чином він без ніякого страху поступово переходить з одного рівня існування на інший, підіймаючись від існування на рівні елементу землі до рівнів води, осяйного вогню, повітря і нарешті досягаючи рівня ефіру.
ВІРШ 29:
Так відданий піднімається понад тонкими об’єктами чуттів: запахом (який сприймають чуттям нюху), смаком (який відчувають язиком), формами (які бачать органами зору), дотиком (який сприймають тактильним чуттям), вібраціями (які чує вухо внаслідок ототожнення з ефіром) і над самими органами чуття, які проявляють себе в матеріальній діяльності.
ВІРШ 30:
Піднявшись над грубими й тонкими оболонками, відданий входить у сферу его. На цьому рівні він нейтралізує ґуни матеріальної природи [невігластво і страсть], зливаючи їх воєдино, і піднімається до его в добрі. Після цього весь його егоїзм розчиняється у махат-таттві, і в цю мить відданий досягає чистого самоусвідомлення.
ВІРШ 31:
Тільки очищена душа може досягнути досконалого рівня, на якому спілкуються з Богом-Особою у повному блаженстві й задоволенні свого відначального становища . Той , кому вдалося повернутися на цей досконалий рівень відданости, вже ніколи знову не привабиться до матеріального світу і ніколи не повернеться до нього.
ВІРШ 32:
Твоя величність Махарадже Парікшіте ! Знай : все , що я розповів у відповідь на твоє гідне хвали запитання, цілковито відповідає вченню Вед, і це вічна істина. Господь Крішна Сам оповів це Брахмі, задоволений його поклонінням.
ВІРШ 33:
Для тих, хто блукає матеріальним усесвітом, немає сприятливішого способу звільнитися, як шлях, яким веде безпосереднє віддане служіння Господеві Крішні.
ВІРШ 34:
Великий Брахма з пильною увагою та зосередженням проштудіював Веди три рази і після прискіпливого аналізу прийшов до висновку, що найвища досконалість релігії    —     це любовна прив’язаність до Верховного Бога-Особи Шрі Крішни.
ВІРШ 35:
Бог-Особа, Господь Шрі Крішна, перебуває в кожній живій істоті разом з індивідуальною душею. Прийти до цього висновку, а також відчути це, можна проаналізувавши нашу здатність бачити і користатися допомогою інтелекту.
ВІРШ 36:
Тому, царю, для кожної людини вкрай важливо завжди і всюди слухати про Верховного Господа, Бога-Особу, уславлювати Його і пам’ятати про Нього.
ВІРШ 37:
Ті, хто впивається через вуха нектаром послання Господа Крішни, улюбленого відданих, очищуються від осквернених уявлень про те, що життя призначене для матеріальної насолоди, і повертаються додому до Бога, до Його [Бога- Особи] лотосових стіп.