Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.1.16

ПОЯСНЕННЯ : Щоб підготуватись до ліпшого наступного життя, треба покинути свій так званий дім. Система варнашрама-дгарми, чи санатана-дгарми, приписує кожному, кому перейшло за п’ятий десяток, якомога швидше позбутися сімейних пут. Сучасна цивілізація натомість засновується на вигодах сімейного життя і якнайвищому рівні комфорту. Тому не диво, що, відійшовши від справ, кожен розраховує прожити останок життя у гарно обставленому будинку з усіма вигодами, в оточенні вродливих жінок та чудової малечі, і ніхто не припускає й думки про те, щоб покинути свій затишний дім. Міністри та урядовці на високих державних посадах міцно тримаються за свої «теплі» місця до самої смерти, і бажання покинути домашній затишок їм навіть у сні не насниться.

Занурені у свої галюцинації, матеріалісти весь час будують різноманітні плани щодо того, як зробити своє життя ще приємнішим ,    —    але несподівано приходить безжальна смерть і, не питаючись про бажання «великих прожектерів», примушує їх покинути теперішнє тіло і перейти в інше. І тому, хто невтомно будував різноманітні плани, доводиться відповідно до плодів своєї минулої діяльности переходити в інше тіло в котромусь із 8 400 000 видів життя. Людина, яка надто прив’язана до сімейного комфорту, зазвичай у наступному житті потрапляє до нижчих видів життя, адже за довге безбожне життя вона чинить чимало гріхів. Ось так уся енерґія людського життя виявляється змарнованою. Щоб врятуватися від цієї небезпеки, щоб не змарнувати людську форму життя і не прив’язатися до речей нереальних, треба в п’ятдесят років, або й раніше, звернути увагу на близьку загрозу смерти. Насправді загроза смерти реально висить над кожним уже тепер, навіть задовго до п’ятдесятирічного віку. Тому кожен відтинок свого життєвого шляху слід присвятити підготовці для досягнення ліпшого наступного життя. Система санатана-дгарми організовує суспільство таким чином, що всі його члени отримують належну підготовку для досягнення ліпшого наступного життя і ніхто не ризикує змарнувати людське життя.

Святі місця у всьому світі призначені для того, щоб ті, хто відійшов від справ, могли поселитись у них і підготувати себе до ліпшого наступного життя. Наприкінці життя чи, в будь-якому разі, досягнувши п’ятдесятирічного віку кожна розумна людина повинна оселитися в одному зі святих місць і присвятити решту свого життя на духовне відродження, стараючись звільнитися від усіх сімейних прив’язаностей, які вважають кайданами, що приковують до матеріального життя. Людині радять покинути дім для того, щоб вона звільнилась від матеріальних прив’язаностей. Адже той, хто чіпляється за сімейне життя до самої смерти, не може звільнитися від матеріальних прив’язаностей, а не звільнившись від них, неможливо досягнути духовної свободи.

Однак не слід задовольнятися, просто формально покинувши дім чи, тим більше, просто створивши собі інший дім, законний чи незаконний, у святому місці. Є чимало прикладів того, як люди покидають дім і йдуть жити до святого місця, однак через погане спілкування стають знову сімейними людьми, вступаючи в незаконні статеві стосунки з представниками протилежної статі. Ілюзорна енерґія матерії настільки могутня, що людина на будь-якому відтинку життя, навіть уже покинувши щасливу домівку, схильна влягати цій ілюзії. Отже, вкрай важливо вчитись панувати над собою, утримуючись від статевого життя і від будь-яких сексуальних бажань. Для того, хто прагне поліпшити умови свого існування, статеві втіхи не ліпші за самогубство, якщо не гірші.

Отже відхід від сімейного життя призначений для того, щоб опанувати себе, приборкавши усі чуттєві бажання, і насамперед сексуальні. Для цього слід сісти на належно освячене сидіння з сухої трави, накрите оленячою шкурою та килимком, і оспівувати без образ святе Господнє ім’я, як мовилося вище. Сутність методу полягає в тому, щоб відвернути розум від матеріальних дій і зосередити його на лотосових стопах Господа. Сам цей нескладний метод допоможе людині піднятися на найвищий рівень духовности.