Devanagari
Verse Text
Synonyms
Translation
Purport
ГЛАВА ПЕРША
Перший крок в усвідомленні Бога
Devanagari
ॐ नमो भगवते वासुदेवाय ।
Verse text
ом̇ намо бгаґавате ва̄судева̄йа
Synonyms
ом̇ — мій Господи; намах̣ — шанобливі поклони Тобі; бгаґавате — Богові-Особі; ва̄судева̄йа — Господеві Крішні, синові Васудеви.
Translation
О мій Господи, всепронизуючий Боже-Особо, я шанобливо схиляюсь перед Тобою.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Слово ва̄судева̄йа означає «Крішні, синові Васудеви». Той, хто повторить ім’я Крішни, Ва̄судеви, отримає всі блага, які дають роздача милостині, виконання аскез та покут, і тому, повторюючи цю мантру, ом̇ намо бгаґавате ва̄судева̄йа, автор, оповідач або читач «Шрімад-Бгаґаватам» складає шанобливі поклони Крішні, Верховному Господеві, вмістилищу всієї насолоди.
У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» йдеться за основні принципи творення, і тому її можна назвати «Творення». Що ж стосується до Другої пісні, в ній іде мова про космічний прояв, що виникає після творення. Ця Пісня описує різні планетні системи як частини всесвітнього тіла Господа. Це дає підстави назвати Другу пісню «Космічне проявлення». У Другій пісні — десять глав, і в цих десяти главах пояснено мету «Шрімад-Бгаґаватам» та різні її аспекти. Перша глава оповідає про силу оспівування святого імені, а також коротко описує метод медитації на всесвітню форму Господа, призначений для відданого-початківця. З першого вірша Другої пісні Шукадева Ґосвамі відповідає на запитання Махараджі Парікшіта про те, що повинна робити людина на порозі смерти. Махараджа Парікшіт був щасливий, коли прийшов Шукадева Ґосвамі, і висловив гордість із того, що його предком був Арджуна, близький друг Крішни. Хоча Махараджа Парікшіт був надзвичайно смиренний та скромний, він висловив свою радість з приводу того, що Господь Крішна був дуже ласкавий до його прадідів, синів царя Панду, і насамперед до його рідного діда Арджуни. Господь Крішна був завжди прихильний до родини Махараджі Парікшіта, і тому, коли Парікшіт став на порозі смерти, Господь послав до нього Шукадеву Ґосвамі, щоб той допоміг Парікшітові усвідомити свою духовну сутність. Махараджа Парікшіт з дитинства був відданий Господа Крішни і тому відчував природну любов до Нього. Шукадева Ґосвамі, побачивши відданість Махараджі Парікшіта, радо привітав запитання царя щодо його обов’язку. Цар вказував, що найвище призначення кожної живої істоти — поклонятися Господеві Крішні, і Шукадева Ґосвамі схвально погодився з цими словами, зауваживши: «Твої питання пов’язані з Крішною і тому гідні на найвищу похвалу». Далі йде переклад першого вірша Другої пісні.
Devanagari
श्रीशुक उवाच
वरीयानेष ते प्रश्न: कृतो लोकहितं
नृप ।
आत्मवित्सम्मत: पुंसां श्रोतव्यादिषु य: पर: ॥ १ ॥
वरीयानेष ते प्रश्न: कृतो लोकहितं
नृप ।
आत्मवित्सम्मत: पुंसां श्रोतव्यादिषु य: पर: ॥ १ ॥
Verse text
ш́рӣ-ш́ука ува̄ча
варійа̄н еша те праш́нах̣
кр̣то лока-хітам̇ нр̣па
а̄тмавіт-самматах̣ пум̇са̄м̇
ш́ротавйа̄дішу йах̣ парах̣
варійа̄н еша те праш́нах̣
кр̣то лока-хітам̇ нр̣па
а̄тмавіт-самматах̣ пум̇са̄м̇
ш́ротавйа̄дішу йах̣ парах̣
Synonyms
ш́рі-ш́уках̣ ува̄ча — Шрі Шукадева Ґосвамі сказав; варійа̄н — славетне; ешах̣ — це; те — твоє; праш́нах̣ — запитання; кр̣тах̣ — що ти порушив; лока-хітам — що несе добро усім людям; нр̣па — царю; а̄тмавіт — трансценденталіст; самматах̣ — схвалене; пум̇са̄м — всіх людей; ш́ротавйа-а̄дішу — для різних форм слухання; йах̣ — що є; парах̣ — найвище.
Translation
Шрі Шукадева Ґосвамі сказав: Любий царю, твоє запитання гідне найвищої хвали, тому що воно несе добро всім людям. Усі трансценденталісти сходяться на тому, що відповідь на нього — це найважливіше з усього, про що треба слухати.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Вже саме запитання таке чудове, що немає нічого ліпшого, щоб слухати. Просто ставлячи такі запитання і слухаючи відповіді на них можна досягнути в житті найвищої досконалости. Господь Крішна — це предвічна Верховна Особа, і тому всі запитання про Нього предвічні й досконалі. Господь Чайтан’я Махапрабгу казав, що найвища досконалість в житті полягає в тому, щоб досягнути трансцендентного любовного служіння Крішні. Запитання про Крішну та відповіді на них мають силу підняти людину на цей трансцендентний рівень, і тому запитання Махараджі Парікшіта щодо філософії науки про Крішну заслуговують на найвищу хвалу. Махараджа Парікшіт прагнув цілковито занурити свій розум у Крішну, і цього можна досягнути просто слухаючи про надзвичайні Крішнині діяння. Так, у «Бгаґавад-ґіті» сказано, що, просто зрозумівши трансцендентну природу з’явлення, відходу та діяльности Господа Крішни, можна одразу ж повернутися додому, до Бога, і вже ніколи не спускатися до сповненого страждань матеріального існування. Отже весь час слухати про Крішну дуже корисно, і тому Махараджа Парікшіт попрохав Шукадеву Ґосвамі розповісти йому про діяння Крішни, щоб він міг заповнити свій розум думками про Крішну. Діяння Крішни невідмінні від Самого Крішни. Доки людина слухає про трансцендентні діяння Крішни, її не зумовлює матеріальне існування. Розмови про Господа Крішну дають таке благо, що очищується і той, хто оповідає, і той, хто слухає, і той, хто запитує. Такі бесіди порівнюють до вод Ґанґи, що тече від пальця на стопі Господа Крішни. Хоч би де плинула Ґанґа, вона очищає всі землі навколо і кожного, хто омивається в її водах. І так само крішна-катга, оповіді про Крішну, такі чисті, що, коли вони звучать, очищується і це місце, і той, хто слухає, і той, хто запитує, і всі присутні.
Devanagari
श्रोतव्यादीनि राजेन्द्र नृणां सन्ति
सहस्रश: ।
अपश्यतामात्मतत्त्वं गृहेषु गृहमेधिनाम् ॥ २ ॥
सहस्रश: ।
अपश्यतामात्मतत्त्वं गृहेषु गृहमेधिनाम् ॥ २ ॥
Verse text
ш́ротавйа̄діні ра̄джендра
нр̣н̣а̄м̇ санті сахасраш́ах̣
апаш́йата̄м а̄тма-таттвам̇
ґр̣хешу ґр̣ха-медгіна̄м
нр̣н̣а̄м̇ санті сахасраш́ах̣
апаш́йата̄м а̄тма-таттвам̇
ґр̣хешу ґр̣ха-медгіна̄м
Synonyms
ш́ротавйа-а̄діні — теми для слухання; ра̄джендра — імператоре; нр̣н̣а̄м — в людського суспільства; санті — є; сахасраш́ах̣ — сотні й тисячі; апаш́йата̄м — в сліпих; а̄тма-таттвам — знання про душу, найвищу істину; ґр̣хешу — вдома; ґр̣ха-медгіна̄м — в людей, надто поглинутих матеріальним.
Translation
Імператоре, люди, які поринули в матеріальне, знаходять численні теми на обговорення, але до знання про найвищу істину вони сліпі.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У явлених писаннях сімейну людину називають двома різними словами. Одне слово — ґріхастга, а друге — ґріхамедгі. Ґріхастгами називають тих, хто живе з дружиною та дітьми, але провадить трансцендентне життя, ставлячи собі за мету усвідомити найвищу істину. На відміну від них ґріхамедгі живуть, дбаючи єдино про добро своєї родини, у вужчому розумінні чи ширшому, і тому до інших ставляться заздро та вороже. Слово медгі означає «заздрість до інших». Зрозуміло, що, цікавлячись тільки родинними справами, ґріхамедгі заздрять одне одному і тому не ладнають між собою, а в ширшому масштабі одна громада, суспільство чи нація не ладнає з іншими, захищаючи кожне свої егоїстичні інтереси. Домогосподарі за епохи Калі заздрять одне одному через свою сліпоту до знання про найвищу істину. Вони готові слухати про найрізноманітніші речі — про політику, науку, суспільне життя, економіку і таке інше, — проте через вбогість своїх знань вони обминають питання про головні проблеми життя, тобто народження, смерть, старість та хвороби. Людське життя призначене саме для того , щоб покласти край стражданням народження , смерти, старости та хвороб, але ґріхамедгі, введені матеріальною природою в ілюзію, не хочуть і думати про самоусвідомлення. Розв’язати проблеми життя можна повернувшись додому, до Бога. Це, як сказано у «Бгаґавад- ґіті» (8.16), покладе край нещастям матеріального життя — народженню, смерті, старості та хворобам.
Щоб повернутися додому, до Бога, треба слухати про Верховного Господа та Його ім’я, форму, якості, розваги, оточення та розмаїття. Бідні на розум за це не знають, їх тягне слухати про імена та форми речей тлінних. Вони не розуміють, як використати своє бажання слухати, щоб дістати вищу користь. Живучи в омані, вони вигадують до того ж всілякі неправдиві описи імені, образу та якостей верховної істини. Отже, не слід ставати ґріхамедгі і жити просто заздрістю до інших, треба бути справжнім домогосподарем і жити так, як кажуть писання.
Devanagari
निद्रया ह्रियते नक्तं व्यवायेन च वा वय: ।
दिवा चार्थेहया राजन् कुटुम्बभरणेन वा ॥ ३ ॥
दिवा चार्थेहया राजन् कुटुम्बभरणेन वा ॥ ३ ॥
Verse text
нідрайа̄ хрійате нактам̇
вйава̄йена ча ва̄ вайах̣
діва̄ ча̄ртгехайа̄ ра̄джан
кут̣умба-бгаран̣ена ва̄
вйава̄йена ча ва̄ вайах̣
діва̄ ча̄ртгехайа̄ ра̄джан
кут̣умба-бгаран̣ена ва̄
Synonyms
Translation
Своє життя такі заздрісні домогосподарі витрачають на те, щоб вночі спати або віддаватись сексу, а вдень заробляти гроші і піклуватись про свою родину.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Вночі спати й віддаватись сексу, а вдень заробляти гроші і витрачати їх на утримання сім’ї — це основні заняття, до яких зводиться життя сучасного людства. Вчення бгаґавати засуджує таку культуру.
Людина — це сполучення матерії та духовної душі, і тому вся система ведичного знання скерована на те, щоб звільнити духовну душу від матеріальної скверни. Таку науку називають атма-таттва. Надто матеріалістичні люди не розуміють, що існує таке знання, і натомість цікавляться, як поліпшити свій добробут, щоб мати більше матеріальних насолод. Таких матеріалістів називають кармі, користолюбними трудівниками. Їм дозволено, дотримуючись певних приписів, поліпшувати свій добробут і віддаватись статевим втіхам. Але тим, хто піднявся над рівнем кармі, тобто ґ’яні, йоґам та відданим, віддаватись статевим втіхам суворо заборонено. Кармі загалом не посідають знання щодо атма- таттви, і тому їхнє життя минає без ніякої духовної користи. Людське життя призначене не для того, щоб тяжко трудитись задля поліпшення матеріального добробуту, і не для того, щоб віддаватись сексу, як це роблять собаки та свині. Людське життя призначене для того, щоб розв’язати проблеми матеріального існування і покласти край пов’язаним з ними стражданням. Отже, кармі марнують цінне людське життя на те, щоб вночі спати або віддаватись сексу, а вдень тяжкою працею заробляти гроші, які вони потім витрачають на поліпшення своїх матеріальних умов. Цей вірш у кількох словах описує спосіб життя матеріаліста, а наступний вірш змальовує, як бездумно люди марнують безцінний дар людського життя.
Devanagari
देहापत्यकलत्रादिष्वात्मसैन्येष्वसत्स्वपि ।
तेषां प्रमत्तो निधनं पश्यन्नपि न पश्यति ॥ ४ ॥
तेषां प्रमत्तो निधनं पश्यन्नपि न पश्यति ॥ ४ ॥
Verse text
деха̄патйа-калатра̄дішв
а̄тма-саінйешв асатсв апі
теша̄м̇ праматто нідганам̇
паш́йанн апі на паш́йаті
а̄тма-саінйешв асатсв апі
теша̄м̇ праматто нідганам̇
паш́йанн апі на паш́йаті
Synonyms
деха — тіло; апатйа — діти; калатра — дружина; а̄дішу — та все, що пов’язане з ними; а̄тма — свої; саінйешу — воїни у битві; асатсу — ненадійні; апі — попри; теша̄м — всіх їх; праматтах̣ — надто прив’язані; нідганам — загибель; паш́йан — вже пересвідчившись; апі — хоча; на — не; паш́йаті — бачить цього.
Translation
Люди, які не знають атма-таттви, надмірно прив’язуються до ненадійних воїнів — тіла, дітей та дружини — і не цікавляться проблемами життя. Бачивши на свої очі, що нікому не минути смерти, вони все одно не розуміють цього.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ називають світом смерти. Усі істоти тут борються за існування — починаючи від Брахми, що живе кілька мільярдів років, і закінчуючи мікробами, що живуть кілька секунд. Отже, наше життя є не що інше, як постійна боротьба з матеріальною природою, яка прирікає все на смерть. Народившись у людській формі життя, жива істота дістає можливість зрозуміти, що цей світ — просто велика боротьба за існування, однак через надмірну прив’язаність до своїх рідних, громади, країни і такого іншого, вона хоче подолати нездоланну матеріальну природу за допомогою своєї фізичної сили, дітей, дружини, рідних і т. д. Хоча у своєму житті кожна людина бачила достатньо і знає, що всі її предки померли, все одно вона не бажає розуміти, що всі її «воїни» в цій великій битві — діти, родичі, друзі, земляки і співвітчизники — приречені на смерть. Людина повинна задуматись, що її батько помер чи батько її батька помер, і тому, певно що, сама вона теж помре, а так само колись помруть і її діти, майбутні батьки своїх дітей. У цій битві з матеріальною природою не виживе ніхто. Історія людства неспростовно це доводить, однак бездумні люди все одно гадають, що колись у майбутньому вони завдяки матеріальній науці стануть безсмертними. За браком знання ціле людське суспільство перебуває в омані, а причина цього невігластва в тому, що люди нехтують відначальну природу живої душі. Матеріальний світ — це наче сон, і існує він тому, що ми прив’язані до нього. Насправді жива істота не має нічого спільного з матеріальною природою. У великому океані матеріальної природи вирують хвилі часу, і так звані обставини життя, в які ми потрапляємо, — тіло, дружина, діти, суспільство, земляки і т. ін. — це наче бульбашки морської піни. Через брак знання про душу ми падаємо жертвами невігластва і марнуємо дорогоцінну енерґію людського життя на даремні пошуки за вічними умовами життя, що їх в матеріальному світі бути просто не може.
Наші друзі, родичі і так звані дружини та діти не тільки ненадійні, але й зачаровані мішурним блиском матеріального життя. Через це вони нас не можуть врятувати. Але ми все одно гадаємо, що сім’я, суспільство чи держава захистять нас від небезпеки.
Весь матеріальний поступ людської цивілізації скидається на прикрашання мертвого тіла. Тут кожен являє з себе просто мертве тіло, яке смикається якісь лічені дні. Однак людина марнує всі свої сили на прикрашання цього мертвого тіла. Пояснивши безглуздість діяльности людини без знання, Шукадева Ґосвамі вказує на справжній обов’язок людини. Без знання про атма-таттву людина блукає в пітьмі, натомість віддані Господа, які досконало усвідомили трансцендентне знання, непідвладні омані.
Devanagari
तस्माद्भारत सर्वात्मा भगवानीश्वरो हरि: ।
श्रोतव्य: कीर्तितव्यश्च स्मर्तव्यश्चेच्छताभयम् ॥ ५ ॥
श्रोतव्य: कीर्तितव्यश्च स्मर्तव्यश्चेच्छताभयम् ॥ ५ ॥
Verse text
тасма̄д бга̄рата сарва̄тма̄
бгаґава̄н іш́варо харіх̣
ш́ротавйах̣ кіртітавйаш́ ча
смартавйаш́ чеччхата̄бгайам
бгаґава̄н іш́варо харіх̣
ш́ротавйах̣ кіртітавйаш́ ча
смартавйаш́ чеччхата̄бгайам
Synonyms
тасма̄т — тому; бга̄рата — нащадку Бгарати; сарва̄тма̄ — Наддушу; бгаґава̄н — Бога-Особу; іш́варах̣ — повелителя; харіх̣ — Господа, що кладе край нещастям; ш́ротавйах̣ — треба слухати про; кіртітавйах̣ — треба уславлювати; ча — також; смартавйах̣ — пам’ятати про; ча — і; іччгата̄ — того , хто прагне; абгайам — свободи.
Translation
Нащадку Бгарати , той , хто бажає звільнитись від усіх страждань, повинен слухати про Бога-Особу, уславлювати та пам’ятати Його, Наддушу, повелителя, що рятує від усіх нещасть.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші Шрі Шукадева Ґосвамі описав, як марнують цінний час на погоню за зручнішими матеріальними умовами нерозумні люди, прив’язані до матеріального, що просто сплять, віддаються сексу, намагаються поліпшити свій добробут і утримують купу родичів, які так чи так колись підуть у небуття. Занурившись у таку матеріалістичну діяльність, жива істота заплутується в її наслідках, які визначає закон карми, і потрапляє у круговорот народжень та смертей серед 8 400 000 видів життя: серед водяних істот, рослин, рептилій, птахів, звірів, нецивілізованих людських істот — і аж тоді народжується знову в людській формі, яка надає нову нагоду вирватись з кола кармічної діяльности. Щоб вирватися з цього зачарованого кола, треба перестати діяти як кармі, що прагне насолоджуватись наслідками своєї діяльности, хорошими й поганими. Задля себе самого не слід робити нічого, ні доброго, ні поганого, — все треба робити для Верховного Господа, найвищого володаря всього сущого. Це саме радить і «Бгаґавад- ґіта» (9.27), де сказано, що треба все робити задля Господа. Тож насамперед потрібно слухати про Господа. Треба уважно, якнайзосередженіше слухати про Господа, а тоді уславлювати Його діяння, і це дасть змогу весь час пам’ятати трансцендентну природу Господа. Слухання про Господа та уславлення Господа тотожні Його трансцендентній природі і дають змогу постійно спілкуватися з Ним. Спілкування з Господом дарує свободу від будь-якого страху. Господь як Наддуша (Параматма) перебуває в серці кожної живої істоти і дає змогу спілкуватися з Ним кожній істоті в творінні — для цього треба лише слухати про Нього та уславлювати Його. Слухати про Господа та уславлювати Його може кожен, хоч би хто це був, і цей метод приведе до найвищого успіху в будь-якій діяльності, що випала людині на долю. Є різні категорії людей: кармі, філософи-емпірики, йоґи-містики і зрештою бездомісні віддані, але за допомогою цього методу представники усіх цих категорій можуть прийти до бажаного успіху. Кожен хотів би бути вільним від будь-якого страху, і кожен хотів би зажити найбільшого щастя. Досконалий спосіб здійснити це — причому здійснити тут і зараз — пропонує «Шрімад-Бгаґаватам», що його повідав великий Шріла Шукадева Ґосвамі. Коли людина слухає про Господа й уславлює Його, вся її діяльність перетворюється на духовну, і тоді в людини зникає саме поняття матеріальних страждань.
Devanagari
एतावान् सांख्ययोगाभ्यां स्वधर्मपरिनिष्ठया ।
जन्मलाभ: पर: पुंसामन्ते नारायणस्मृति: ॥ ६ ॥
जन्मलाभ: पर: पुंसामन्ते नारायणस्मृति: ॥ ६ ॥
Verse text
ета̄ва̄н са̄н̇кгйа-йоґа̄бгйа̄м̇
сва-дгарма-парінішт̣гайа̄
джанма-ла̄бгах̣ парах̣ пум̇са̄м
анте на̄ра̄йан̣а-смр̣тіх̣
сва-дгарма-парінішт̣гайа̄
джанма-ла̄бгах̣ парах̣ пум̇са̄м
анте на̄ра̄йан̣а-смр̣тіх̣
Synonyms
ета̄ва̄н — всіх цих; са̄н̇кгйа — докладного знання про матерію та дух; йоґа̄бгйа̄м — володіння містичними силами; сва-дгарма — конкретних фахових обов’язків; парінішт̣гайа̄ — повним оволодінням; джанма — народження; ла̄бгах̣ — досягнення; парах̣ — найвище; пум̇са̄м — для людини; анте — в кінці; на̄ра̄йан̣а — Бога-Особу; смр̣тіх̣ — пам’ять.
Translation
Найвища досконалість людського життя, якої намагаються досягнути, оволодіваючи докладним знанням про матерію та дух, розвиваючи містичні сили чи бездоганно виконуючи визначені обов’язки, — в кінці життя пам’ятати про Бога- Особу.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Нараяна — це трансцендентний Бог-Особа, що перебуває поза матеріальним творінням. Усе, що було створене, що тепер триває і що буде вкінці знищене, існує в межах махат-таттви (матеріального начала) і має назву «матеріальний світ». Буття Нараяни, Бога-Особи, перебуває поза межами впливу махат-таттви, а тому ім’я, форма, якості Нараяни та все інше, що безпосередньо пов’язане з Ним, перебуває поза межами дії законів матеріального світу. Розумуючи на шляху емпіричної філософії, що вивчає різницю між матерією та духом, чи розвиваючи в собі містичні сили, які допомагають вкінці дістатися будь- якої планети у всесвіті або поза ним, чи виконуючи свої релігійні обов’язки, можна досягнути найвищої досконалости, але тільки за умови, що людина зуміє піднятися на рівень на̄ра̄йан̣а-смр̣ті, безперервного пам’ятування про Бога- Особу. А це можливо тільки завдяки спілкуванню з чистим відданим, бо він здатний покласти останній мазок на полотно трансцендентної діяльности будь-кого з ґ’яні, йоґів та кармі, що виконують визначені для них у писаннях обов’язки. Історія знає чимало прикладів великих духовних особистостей (як-от Санакаді Ріші чи знаменитих дев’ять Йоґендр), котрі досягнули досконалости тільки після того, як взялися до відданого служіння Господеві. Жоден відданий Господа ніколи не покинув відданого служіння і не взявся до інших методів, що їх практикують ґ’яні чи йоґи. Кожен прагне прийти на своїй ниві до найвищої досконалости. У цьому вірші сказано, що досконалість — це на̄ра̄йан̣а-смр̣ті, і тому треба не шкодувати сил, щоб досягти її. Іншими словами, треба побудувати своє життя так, щоб мати змогу кожної хвилі чимдалі більше пам’ятати Бога-Особу.
Devanagari
प्रायेण मुनयो राजन्निवृत्ता विधिषेधत: ।
नैर्गुण्यस्था रमन्ते स्म गुणानुकथने हरे: ॥ ७ ॥
नैर्गुण्यस्था रमन्ते स्म गुणानुकथने हरे: ॥ ७ ॥
Verse text
пра̄йен̣а мунайо ра̄джан
нівр̣тта̄ відгі-шедгатах̣
наірґунйа-стга̄ раманте сма
ґуна̄нукатгане харех̣
нівр̣тта̄ відгі-шедгатах̣
наірґунйа-стга̄ раманте сма
ґуна̄нукатгане харех̣
Synonyms
пра̄йен̣а — головно; мунайах̣ — всі мудреці; ра̄джан — царю; нівр̣тта̄х̣ — понад; відгі — реґулівними засадами; шедгатах̣ — понад обмеженнями; наірґун̣йа-стга̄х̣ — що перебувають на трансцендентному рівні; раманте — черпають насолоду; сма — певно; ґун̣а - анукатгане — в описі слави; харех̣ — Господа.
Translation
Царю Парікшіте, найвищі трансценденталісти, які вже піднялись понад реґулівними засадами та обмеженнями, черпають найбільшу насолоду в описах Господньої величі.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Трансценденталісти найвищого рівня — це звільнені душі, а тому вони не підлягають приписам реґулівних засад. Натомість початківець, який прагне піднятися на духовний рівень, повинен діяти під керівництвом духовного вчителя, дотримуючись реґулівних засад. Того, хто щойно взявся до духовної практики, можна порівняти з пацієнтом, якого лікує лікар, приписуючи певні обмеження. Звільнені душі також переважно черпають насолоду в описах трансцендентних діянь Господа. Як уже сказано вище, Нараяна, Харі, Бог-Особа, перебуває поза межами матеріального творіння, і тому Його форма та якості не матеріальні. Досягнувши вершин трансцендентного пізнання, найвищі трансценденталісти, тобто звільнені душі, усвідомлюють становище Господа і тому черпають насолоду в обговоренні трансцендентних властивостей Господніх ігор. У «Бгаґавад-ґіті» (4.9) Бог-Особа проголошує, що Його з’явлення та діяння цілковито трансцендентні, дівйам. Звичайна людина, перебуваючи під ілюзією матеріальної енерґії, вважає за очевидне, що Господь — такий самий, як ми, і тому не хоче визнати трансцендентної природи Господніх форми, імені та ін. Найвищим трансценденталістам немає діла ні до чого матеріального, а тому їхня цікавість до діянь Господа неспростовно свідчить, що Господь не є один з нас, жителів матеріального світу. Ведичні писання так само підтверджують, що Верховний Господь один, але Він провадить Свої трансцендентні розваги в товаристві Своїх бездомісних відданих і водночас перебуває у серці кожної живої істоти як Наддуша, поширення Баладеви. Отже, найвищий рівень трансцендентного усвідомлення — це не злитися з Його безособистісним буттям, Брахманом, як цього прагнуть імперсоналісти-моністи, а черпати насолоду, слухаючи про трансцендентні якості Господа та описуючи їх. Істинну трансцендентну насолоду може дати душі уславлення трансцендентного Господа, а не усвідомлення своєї єдности з Його безособистісним аспектом. Є, проте, й інші трансценденталісти, які не належать до найвищого рівня і які не черпають насолоди в описах трансцендентних діянь Господа. Вони обговорюють Господні діяння радше формально, маючи на меті розчинитись у Його існуванні.
Devanagari
इदं भागवतं नाम पुराणं ब्रह्मसम्मितम् ।
अधीतवान् द्वापरादौ पितुर्द्वैपायनादहम् ॥ ८ ॥
अधीतवान् द्वापरादौ पितुर्द्वैपायनादहम् ॥ ८ ॥
Verse text
ідам̇ бга̄ґаватам̇ на̄ма
пуранам̇ брахма-саммітам
адгітава̄н два̄пара̄дау
пітур дваіпа̄йана̄д ахам
пуранам̇ брахма-саммітам
адгітава̄н два̄пара̄дау
пітур дваіпа̄йана̄д ахам
Synonyms
ідам — цей; бга̄ґаватам — «Шрімад-Бгаґаватам»; на̄ма — за назвою; пура̄н̣ам — доповнення до Вед; брахма-саммітам — визнане за сутність Вед; адгітава̄н — вивчав; два̄пара-а̄дау — наприкінці Двапара-юґи; пітух̣ — від мого батька; дваіпа̄йана̄т — Двайпаяни В’ясадеви; ахам — я.
Translation
Я наприкінці Двапара-юґи вивчив від свого батька Шріли Двайпаяни В’ясадеви «Шрімад-Бгаґаватам», це велике доповнення до ведичних писань, яке ні на чому не поступається всім Ведам разом взятим.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Шріла Шукадева Ґосвамі сказав, що трансценденталісти найвищого рівня, які перебувають поза межами дії правил та приписів, присвячують себе переважно тому, що слухають про Бога-Особу та уславлюють Його. І прикладом може бути він сам. Шукадеву Ґосвамі, визнану звільнену особу й найвищого трансценденталіста, вшанували всі славетні мудреці, які оточували Махараджу Парікшіта протягом останніх сімох днів його життя. Наводячи приклад власного життя, Шукадева Ґосвамі каже, що він сам привабився до трансцендентних діянь Господа і взявся вивчати «Шрімад-Бгаґаватам» під керівництвом свого великого батька Шрі Двайпаяни В’ясадеви. «Шрімад-Бгаґаватам», як, зрештою, і будь-яку іншу наукову літературу, неможливо вивчити самотужки, послуговуючись тільки силою власного розуму. Можна придбати в книгарні медичну літературу, з анатомії чи фізіології, однак неможливо стати кваліфікованим лікарем просто вивчаючи книжки вдома. Потрібно поступити до медичного інституту і вивчати цю літературу під проводом досвідчених викладачів. Так і «Шрімад- Бгаґаватам», призначений для аспірантів з науки про Бога,можна вивчити тільки біля стіп такої свідомої своєї сутности душі, як Шріла В’ясадева.
Шукадева Ґосвамі від самого народження був звільнена душа, однак і він мусив вивчати «Шрімад-Бгаґаватам» під проводом свого великого батька, В’ясадеви, що уклав цей «Шрімад-Бгаґаватам», керуючись вказівками ще одної великої душі — Шрі Наради Муні . Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу сказав одному вченому брахмані, що «Шрімад- Бгаґаватам» треба вивчати від особи-бгаґавати. В основу «Шрімад-Бгаґаватам» покладені трансцендентні ім’я, форма, якості, розваги, оточення та розмаїття Верховної Особи, а оповів «Шрімад-Бгаґаватам» Шріла В’ясадева, втілення Бога-Особи. Свої розваги Господь проводить разом зі Своїми чистими відданими, і тому це величне писання містить згадки про історичні події, які мають стосунок до Крішни. «Шрімад- Бгаґаватам» називають брахма-саммітам, тому що він у звуці представляє Господа Крішну — так само, як «Бгаґавад- ґіта » . « Бгаґавад - ґіту » повідав Сам Верховний Господь , і тому її вважають за звукове втілення Господа, а «Шрімад- Бгаґаватам» повідало втілення Господа, описуючи Господні діяння, і тому «Шрімад-Бгаґаватам» теж представляє Господа в звуці. Як сказано на початку цієї книги, вона є сама суть дерева бажань, яким є Веди, а також природний коментар на «Брахма-сутри», найвищий філософський трактат про Брахман.
В’ясадева з’явився наприкінці Двапара-юґи як син Сат’яваті, а тому слова два̄пара-а̄дау, тобто «напочатку Двапара-юґи», в цьому контексті означають час перед самим початком Калі-юґи. Джіва Ґосвамі пояснює, що логіку цього виразу можна зрозуміти на прикладі з деревом: часто початком дерева називають верхівку. Насправді початком дерева є його коріння, проте звичайно око бачить передусім верхівку, і тому часто кінець дерева, верхівку, називають його початком.
Шукадева Ґосвамі від самого народження був звільнена душа, однак і він мусив вивчати «Шрімад-Бгаґаватам» під проводом свого великого батька, В’ясадеви, що уклав цей «Шрімад-Бгаґаватам», керуючись вказівками ще одної великої душі — Шрі Наради Муні . Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу сказав одному вченому брахмані, що «Шрімад- Бгаґаватам» треба вивчати від особи-бгаґавати. В основу «Шрімад-Бгаґаватам» покладені трансцендентні ім’я, форма, якості, розваги, оточення та розмаїття Верховної Особи, а оповів «Шрімад-Бгаґаватам» Шріла В’ясадева, втілення Бога-Особи. Свої розваги Господь проводить разом зі Своїми чистими відданими, і тому це величне писання містить згадки про історичні події, які мають стосунок до Крішни. «Шрімад- Бгаґаватам» називають брахма-саммітам, тому що він у звуці представляє Господа Крішну — так само, як «Бгаґавад- ґіта » . « Бгаґавад - ґіту » повідав Сам Верховний Господь , і тому її вважають за звукове втілення Господа, а «Шрімад- Бгаґаватам» повідало втілення Господа, описуючи Господні діяння, і тому «Шрімад-Бгаґаватам» теж представляє Господа в звуці. Як сказано на початку цієї книги, вона є сама суть дерева бажань, яким є Веди, а також природний коментар на «Брахма-сутри», найвищий філософський трактат про Брахман.
В’ясадева з’явився наприкінці Двапара-юґи як син Сат’яваті, а тому слова два̄пара-а̄дау, тобто «напочатку Двапара-юґи», в цьому контексті означають час перед самим початком Калі-юґи. Джіва Ґосвамі пояснює, що логіку цього виразу можна зрозуміти на прикладі з деревом: часто початком дерева називають верхівку. Насправді початком дерева є його коріння, проте звичайно око бачить передусім верхівку, і тому часто кінець дерева, верхівку, називають його початком.
Devanagari
परिनिष्ठितोऽपि नैर्गुण्य उत्तमश्लोकलीलया ।
गृहीतचेता राजर्षे आख्यानं यदधीतवान् ॥ ९ ॥
गृहीतचेता राजर्षे आख्यानं यदधीतवान् ॥ ९ ॥
Verse text
парінішт̣гіто ’пі наірґунйа
уттама-ш́лока-лілайа̄
ґр̣гіта-чета̄ ра̄джарше
а̄кгйа̄нам̇ йад адгітава̄н
уттама-ш́лока-лілайа̄
ґр̣гіта-чета̄ ра̄джарше
а̄кгйа̄нам̇ йад адгітава̄н
Synonyms
парінішт̣гітах̣ — на рівні повного самоусвідомлення; апі — хоча; наірґун̣йе — в трансцендентному; уттама — сповнений світла знання; ш́лока — вірш; лілайа̄ — розвагами; ґр̣хіта — приваблений; чета̄х̣ — увагу; ра̄джарше — праведний царю; а̄кгйа̄нам — опис; йат — цей; адгітава̄н — я вивчив.
Translation
О праведний царю! Я, безперечно, був уже цілковито на трансцендентному рівні, а проте опис розваг Господа, що Його оспівують піднесені вірші, привабив мене.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Абсолютну Істину спочатку усвідомлюють шляхом філософських пошуків як безособистісний Брахман, а тоді , поглибивши трансцендентне знання , як Наддушу . Однак, якщо з милости Господа імперсоналіст відкриє для себе світло піднесених істин «Шрімад-Бгаґаватам», він теж стане трансцендентним відданим Бога-Особи. Вбогість знань заважає людині погодитись з думкою, що Абсолютна Істина — це особа, і тому менш розумні імперсоналісти відкидають діяння Бога-Особи. Однак логіка і арґументи разом із трансцендентним методом пізнання Абсолютної Істини допоможуть навіть затятому імперсоналісту привабитись до особистісних діянь Господа. Таких осіб, як Шукадева Ґосвамі, не на силі привабити ніяка земна діяльність, однак якщо їх переконати за допомогою вищого методу, вони не можуть не привабитися до трансцендентних діянь Господа. І Господь, і Його діяння трансцендентні. Господь не є ні бездіяльний, ні безособистісний.
Devanagari
तदहं तेऽभिधास्यामि महापौरुषिको भवान् ।
यस्य श्रद्दधतामाशु स्यान्मुकुन्दे मति: सती ॥ १० ॥
यस्य श्रद्दधतामाशु स्यान्मुकुन्दे मति: सती ॥ १० ॥
Verse text
тад ахам̇ те ’бгідга̄сйа̄мі
маха̄-паурушіко бгава̄н
йасйа ш́раддадгата̄м а̄ш́у
сйа̄н мукунде матіх̣ саті
маха̄-паурушіко бгава̄н
йасйа ш́раддадгата̄м а̄ш́у
сйа̄н мукунде матіх̣ саті
Synonyms
тат — це; ахам — я; те — тобі; абгідга̄сйа̄мі — повідаю; маха̄- паурушіках̣ — найщиріший відданий Крішни; бгава̄н — ти, о шановний; йасйа — що його; ш́раддадгата̄м — в того, хто слухає якнайшанобливіше і якнайуважніше; а̄ш́у — швидко; сйа̄т — з’являється; мукунде — в Господа, що дарує спасіння; матіх̣ — віра; саті — непохитна.
Translation
І ось цей «Шрімад-Бгаґаватам» я повідаю нині тобі, бо ти з усією щирістю віддався Господу Крішні. Кожен, хто з цілковитою шаною й увагою слухає «Шрімад-Бгаґаватам», набуває непохитної віри у Верховного Господа, що дарує спасіння.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: «Шрімад-Бгаґаватам» має славу перлини ведичної мудрости. Ведичне знання отримують методом, який називається авароха-пантга. Це означає, що трансцендентного знання набувають в авторитетній учнівській послідовності. Щоб розвивати матеріальні знання, потрібні особисті здібності і дослідницький дух, але коли йдеться за духовне знання, будь-який поступ залежить насамперед від милости духовного вчителя. Потрібно, щоб духовний вчитель був задоволений з учня, — тільки в цьому разі знання саме відкривається учню, що вивчає духовну науку. Щоправда, не треба помилково уявляти собі пізнання духовної науки чимось на зразок магічного дійства, в якому духовний вчитель, наче фокусник, передає учневі духовне знання електричним розрядом. Насправді істинний духовний вчитель все логічно пояснює своєму учневі, спираючись на авторитет ведичної мудрости. А учень засвоює ці повчання не стільки за рахунок інтелекту, скільки за рахунок смиренних запитань і служіння. Це означає, що і духовний вчитель, і учень повинні відповідати певним вимогам. В даному випадку духовний вчитель, Шукадева Ґосвамі, готовий точно передати все, що почув від свого великого батька Шріли В’ясадеви, а учень, Махараджа Парікшіт, — великий відданий Господа Крішни. За відданого Господа Крішни вважають того, хто щиро вірить, що, ставши відданим Господа, він отримує все потрібне в духовному житті. Цього вчить Сам Господь на сторінках «Бгаґавад-ґіти», де ясно сказано, що Господь (Шрі Крішна) є все, а той, хто цілковито й неподільно віддався Йому, стає досконалим праведником. Така непохитна віра в Господа Крішну робить людину гідною вивчати «Шрімад-Бгаґаватам». Той, хто слухає «Шрімад- Бгаґаватам» від такого відданого, як Шукадева Ґосвамі, неодмінно досягне звільнення, як Махараджа Парікшіт. Наймані читці «Шрімад-Бгаґаватам» і псевдовіддані, чиєї віри вистачає лише на однотижневе слухання, докорінно відмінні від Шукадеви Ґосвамі та Махараджі Парікшіта. Шріла В’ясадева пояснив Шукадеві Ґосвамі «Шрімад-Бгаґаватам» від самого початку, від вірша джанма̄дй асйа, і так само Шукадева Ґосвамі пояснив «Шрімад-Бгаґаватам» цареві.
«Шрімад-Бгаґаватам» (в Одинадцятій пісні) називає Махапурушею Господа Крішну, що приходить в подобі Свого відданого — Господа Шрі Чайтан’ї Махапрабгу. Шрі Чайтан’я Махапрабгу — це Сам Господь Крішна, що прийшов на Землю в умонастрої відданого, щоб дарувати падшим душам епохи Калі особливе благословення. Для молитви до Господа Крішни в подобі Махапуруші дуже підходять наведені там два вірші.
«Шрімад-Бгаґаватам» (в Одинадцятій пісні) називає Махапурушею Господа Крішну, що приходить в подобі Свого відданого — Господа Шрі Чайтан’ї Махапрабгу. Шрі Чайтан’я Махапрабгу — це Сам Господь Крішна, що прийшов на Землю в умонастрої відданого, щоб дарувати падшим душам епохи Калі особливе благословення. Для молитви до Господа Крішни в подобі Махапуруші дуже підходять наведені там два вірші.
дгйейам̇ сада̄ парібгава-ґгнам абгішт̣а-дохам̇
тіртга̄спадам̇ ш́іва-вірін̃чі-нутам̇ ш́аран̣йам
бгр̣тйа̄рті-хам̇ пран̣ата-па̄ла бгава̄бдгі-потам̇
ванде маха̄пуруша те чаран̣а̄равіндам
тіртга̄спадам̇ ш́іва-вірін̃чі-нутам̇ ш́аран̣йам
бгр̣тйа̄рті-хам̇ пран̣ата-па̄ла бгава̄бдгі-потам̇
ванде маха̄пуруша те чаран̣а̄равіндам
тйактва̄ судустйаджа-сурепсіта-ра̄джйа-лакшмім̇
дгармішт̣га а̄рйа-вачаса̄ йад аґа̄д аран̣йам
ма̄йа̄-мр̣ґам̇ дайітайепсітам анвадга̄вад
ванде маха̄пуруша те чаран̣а̄равіндам
дгармішт̣га а̄рйа-вачаса̄ йад аґа̄д аран̣йам
ма̄йа̄-мр̣ґам̇ дайітайепсітам анвадга̄вад
ванде маха̄пуруша те чаран̣а̄равіндам
Бгаґ. 11.5.33-34)
Отже, пуруша означає «той, хто насолоджується», а маха̄пуруша — «найвищий, хто насолоджується», тобто Верховний Бог-Особа Шрі Крішна. Того, хто гідний наблизитись до Верховного Господа Шрі Крішни, називають маха̄-паурушіка. Кожен, хто уважно слухає «Шрімад-Бгаґаватам» від гідного оповідача, неодмінно стане щирим відданим Господа, що може дарувати звільнення. Не було уважнішого слухача «Шрімад-Бгаґаватам» за Махараджу Парікшіта, і не було достойнішого оповідача «Шрімад-Бгаґаватам» за Шукадеву Ґосвамі. Отож кожен, хто ступає в слід ідеального оповідача чи ідеального слухача, якими були Шукадева Ґосвамі та Махараджа Парікшіт, безсумнівно досягне звільнення, як вони. Махараджа Парікшіт звільнився просто слухаючи «Шрімад-Бгаґаватам», а Шукадева Ґосвамі — просто оповідаючи його. Оповідати та слухати — це два з дев’яти методів відданого служіння, і той, хто докладає всіх зусиль, щоб виконувати всі чи якісь вибрані з цих методів, підніметься на абсолютний рівень. Щоб допомогти Махараджі Парікшіту досягти звільнення, Шукадева Ґосвамі повідав йому весь «Шрімад-Бгаґаватам», від вірша джанма̄дй асйа до останнього вірша Дванадцятої пісні . У « Падма Пурані» сказано, що колись Ґаутама Муні порадив Махараджі Амбаріші реґулярно слухати «Шрімад-Бгаґаватам» у тій формі, в якій його подав Шукадева Ґосвамі. Цей вірш також свідчить, що Махараджа Парікшіт вислухав «Шрімад-Бгаґаватам» від самого початку до кінця так, як його оповів Шукадева Ґосвамі. Отже, той, хто серйозно цікавиться «Бгаґаватам», не повинен розважатися з ним, читаючи або слухаючи то звідси, то звідти. Треба ступати в слід великих царів, як-от Махараджа Амбаріша чи Махараджа Парікшіт, і слухати «Шрімад- Бгаґаватам» від істинного представника Шукадеви Ґосвамі.
Devanagari
एतन्निर्विद्यमानानामिच्छतामकुतोभयम् ।
योगिनां नृप निर्णीतं हरेर्नामानुकीर्तनम् ॥ ११ ॥
योगिनां नृप निर्णीतं हरेर्नामानुकीर्तनम् ॥ ११ ॥
Verse text
етан нірвідйама̄на̄на̄м
іччхата̄м акуто-бгайам
йоґіна̄м̇ нр̣па нірн̣ітам̇
харер на̄ма̄нукіртанам
іччхата̄м акуто-бгайам
йоґіна̄м̇ нр̣па нірн̣ітам̇
харер на̄ма̄нукіртанам
Synonyms
етат — це; нірвідйама̄на̄на̄м — вільних від усіх матеріальних бажань; іччгата̄м — тих, хто прагне всіх матеріальних насолод; акутах̣-бгайам — цілковито вільний від сумнівів та страху; йоґіна̄м — всіх задоволених у собі; нр̣па — царю; нірн̣ітам — доведена істина; харех̣ — Господа, Шрі Крішни; на̄ма — святе ім’я; ану — за чиїмось прикладом, постійно; кіртанам — оспівування.
Translation
О царю, постійне повторення святого імені Господа, як довели великі авторитети, — це вільний від сумнівів та страху шлях до успіху для кожного: і для того, хто не має ніяких матеріальних бажань, і для того, хто прагне всіх матеріальних насолод, і для того, хто завдяки трансцендентному знанню задоволений сам у собі.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші вказано на велику потребу розвинути в собі прив’язаність до Мукунди. Є різні люди, і відповідно є різні цілі, яких вони прагнуть досягнути. Переважають здебільшого матеріалісти, які прагнуть якомога більше матеріальних насолод. Над ними стоять трансценденталісти, що досконало зрозуміли природу матеріальної насолоди і тому тримаються осторонь ілюзорного матеріалістичного життя. Пізнаючи свою сутність, вони більшою чи меншою мірою черпають задоволення в самих собі. Вище за них стоять віддані Господа, що не прагнуть ні насолоджуватись матеріальним світом, ні визволитися з нього. Їхня мета — задовольнити Господа, Шрі Крішну. Іншими словами, віддані Господа не прагнуть нічого для себе самих. Як на те воля Господа, відданий прийме будь-які матеріальні вигоди, а якщо ні, відданий відмовиться від усього, навіть від спасіння. Задоволеними в собі відданих теж не можна назвати, бо вони прагнуть задоволення тільки для Господа.
У цьому вірші Шрі Шукадева Ґосвамі радить метод трансцендентного оспівування святого імені Господа. Той, хто без образ оспівує і слухає святе ім’я, відкриває для себе трансцендентну форму Господа, потім Його якості, а тоді трансцендентну природу Його розваг і т. д. У вірші сказано, що треба постійно повторювати святе ім’я Господа, почувши його від авторитетів. Це означає, що перший важливий ступінь — слухати від авторитетів. Почувши святе ім’я, людина поступово розвиває бажання слухати і про форму Господа, Його якості, розваги та інше, і вслід за цим у неї виникає внутрішня потреба оспівувати Його. Цей метод рекомендований не тільки для тих, хто хоче досягти успіху в відданому служінні, а й для тих, хто прив’язаний до матеріального. Згідно зі словами Шрі Шукадеви Ґосвамі це надійний шлях до успіху, і це висновок не його одного, а всіх попередніх ачарій. Інакше кажучи, ще якісь докази зайві. Цей метод буде корисний не тільки тим, хто прагне успіху на духовній ниві, але й тим, хто вже здобув успіху на ниві кармічної діяльности, філософії чи відданого служіння Господеві.
У цьому вірші Шрі Шукадева Ґосвамі радить метод трансцендентного оспівування святого імені Господа. Той, хто без образ оспівує і слухає святе ім’я, відкриває для себе трансцендентну форму Господа, потім Його якості, а тоді трансцендентну природу Його розваг і т. д. У вірші сказано, що треба постійно повторювати святе ім’я Господа, почувши його від авторитетів. Це означає, що перший важливий ступінь — слухати від авторитетів. Почувши святе ім’я, людина поступово розвиває бажання слухати і про форму Господа, Його якості, розваги та інше, і вслід за цим у неї виникає внутрішня потреба оспівувати Його. Цей метод рекомендований не тільки для тих, хто хоче досягти успіху в відданому служінні, а й для тих, хто прив’язаний до матеріального. Згідно зі словами Шрі Шукадеви Ґосвамі це надійний шлях до успіху, і це висновок не його одного, а всіх попередніх ачарій. Інакше кажучи, ще якісь докази зайві. Цей метод буде корисний не тільки тим, хто прагне успіху на духовній ниві, але й тим, хто вже здобув успіху на ниві кармічної діяльности, філософії чи відданого служіння Господеві.
Шріла Джіва Ґосвамі вчить, що оспівувати святе ім’я Господа треба вголос, а «Падма Пурана» зазначає також, що робити це треба без образ. Віддавшись Господеві, людина звільнюється від усіх наслідків своїх гріхів. А взявши притулок святого імені, можна звільнитись від усіх образ проти лотосових стіп Господа. Але якщо людина робить образи проти лотосових стіп святого імені Господа, врятувати її вже не може ніщо. Образи проти святого імені, яких є десять, перелічені в «Падма Пурані».
Перша образа — це ганити великих відданих, що проповідують славу Господа.
Друга образа — проводити розрізнення між іменами Господа на підставі матеріалістичних уявлень. Господь — володар усіх всесвітів, і тому в різних місцях Його можуть називати по-різному, однак це аж ніяк не обмежує безмежного Господа. Будь-які імена, якими називають Господа, однаково святі, тому що всі вони стосуються Господа. Святі імена Господа так само могутні, як Сам Господь, і кожен у будь-якому куточку творіння має право прославляти Господа, оспівуючи те Господнє ім’я, яке відоме в його місцевості. Святі імена Господа дарують тільки добро, і тому не можна робити розрізнення між Господніми іменами з матеріального погляду.
Третя образа — це нехтувати наказами істинних ачарій, духовних вчителів.
Четверта образа — ганити святі писання або ведичне знання.
П’ята образа — пояснювати святе ім’я Господа, виходячи зі своїх матеріальних уявлень. Святе ім’я Господа тотожне Самому Господеві, і тому треба розуміти, що святе ім’я Господа невідмінне від Нього Самого.
Шоста образа — давати свої тлумачення святого імені. Господь не є утвором уяви, і так само не є утвором уяви Його святе ім’я. Певні люди з убогим запасом знань вважають, що Господа створює собі в уяві вірний, і тому думають, що і Його святе ім’я вигадане. Думаючи так, людина ніколи не досягне бажаного успіху в оспівуванні святого імені.
Сьома образа — це свідомо грішити, розраховуючи на могутність святого імені. У писаннях сказано, що, просто повторивши святе ім’я Господа, можна звільнитися від усіх наслідків своїх гріхів. Якщо людина далі грішить, розраховуючи, що трансцендентним методом оспівування святого імені вона нейтралізує наслідки своїх гріхів, вона робить найбільшу образу стіп святого імені. Тому, хто робить таку образу, не очиститися жодними очисними обрядами чи покутами. Іншими словами, оспівувати святе ім’я Господа може почати й колишній грішник, однак, взявши захист святого імені, в жодному разі не можна грішити в надії на захист оспівування святого імені.
Восьма образа — прирівнювати святе ім’я Господа та його повторення до якоїсь матеріальної доброчесної діяльности. Є багато різновидів доброчесної діяльности, що дає матеріальні блага, але святе ім’я та його оспівування — це не просто сприятлива праведна діяльність. Безперечно, повторення святого імені — це праведна діяльність, проте ніколи не слід вдаватися до нього задля якоїсь матеріальної вигоди. Святе ім’я Господа і Він Сам тотожні, і тому не слід намагатися поставити святе ім’я людині на службу. Треба зрозуміти, що Господь є найвищий, хто насолоджується. Він не слуга і не хлопчик на побігеньках. Святе ім’я тотожне Господеві, і його так само не можна ставити собі на службу.
Дев’ята образа—пояснювати трансцендентну природу святого імені Господа тим, хто не хоче повторювати його. Вчити таких людей — образа стіп святого імені.
Десята образа — це бути байдужим до святого імені Господа, навіть почувши про його трансцендентну природу.
Повторюючи святе ім’я Господа, людина звільнюється від оманного его. Оманне его виявляється в тому, що людина вважає: я насолоджуюсь світом і все у світі існує єдино для моєї насолоди. Всім матеріальним світом рухають ці оманні егоїстичні уявлення «я» та «моє», а досягти результату оспівування святого імені означає звільнитися від таких хибних уявлень.
Повторюючи святе ім’я Господа, людина звільнюється від оманного его. Оманне его виявляється в тому, що людина вважає: я насолоджуюсь світом і все у світі існує єдино для моєї насолоди. Всім матеріальним світом рухають ці оманні егоїстичні уявлення «я» та «моє», а досягти результату оспівування святого імені означає звільнитися від таких хибних уявлень.
Devanagari
किं प्रमत्तस्य बहुभि: परोक्षैर्हायनैरिह ।
वरं मुहूर्तं विदितं घटते श्रेयसे यत: ॥ १२ ॥
वरं मुहूर्तं विदितं घटते श्रेयसे यत: ॥ १२ ॥
Verse text
кім̇ праматтасйа бахубгіх̣
парокшаір ха̄йанаір іха
варам̇ мухӯртам̇ відітам̇
ґгат̣ате ш́рейасе йатах̣
парокшаір ха̄йанаір іха
варам̇ мухӯртам̇ відітам̇
ґгат̣ате ш́рейасе йатах̣
Synonyms
кім — що; праматтасйа — заблукалого; бахубгіх̣ — багатьма; парокшаіх̣ — безтямними; ха̄йанаіх̣ — роками; іха — у цьому світі; варам — ліпше; мухӯртам — мить; відітам — у свідомості; ґгат̣ате — після якої людина може постаратися; ш́рейасе — задля вищої користи; йатах̣ — завдяки цьому.
Translation
Чого варте довге життя в цьому світі, якщо воно минає дарма і прожиті роки не додають досвіду? Ліпше прожити мить, але у повній свідомості, бо це спонукає на пошуки найвищого блага.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Шріла Шукадева Ґосвамі пояснив Махараджі Парікшіту в своїх настановах, що кожна проґресивна цивілізована людина повинна повторювати святе ім’я Господа. Прагнучи підбадьорити царя, якому лишалося жити тільки сім днів, Шріла Шукадева Ґосвамі запевняє, що ліпше прожити одну мить, досконало усвідомлюючи найвищу мету життя, аніж жити сотні років марно, не розуміючи головних проблем життя. Найвища мета — це вічне життя у повному знанні та блаженстві. Спантеличені зовнішніми принадами матеріального світу, люди, які дбають про задоволення своїх тваринних потреб і живуть за гаслом «їж-пий-веселись», просто марнують життя, не помічаючи, як пролітають цінні роки. Треба глибоко усвідомити, що людська форма життя дана зумовленій душі для того, щоб вона змогла досягти духовного успіху, а найпростіший метод для цього — це повторювати святе ім’я Господа. Ми вже певною мірою обговорили це в поясненні до попереднього вірша. Можна докладніше розглянути, які бувають образи проти лотосових стіп святого імені.
Образи проти стіп святого імені глибоко проаналізував Шріла Джіва Ґосвамі Прабгу, наводячи багато відповідних цитат з істинних писань. На основі «Вішну-ямала Тантри» Шріла Джіва Ґосвамі доводить, що, просто повторивши святе ім’я Господа, можна звільнитись від наслідків усіх гріхів. «Маркандея Пурана», яку цитує Шрі Ґосваміджі, вказує, що ні в якому разі не можна ганити Господнього відданого чи слухати, як хтось інший принижує його гідність. Блюзнірові слід відрізати язик, а якщо це неможливо, то ліпше накласти на себе руки, ніж слухати, як чорнять відданого. Звідси зрозуміло, що не можна ані слухати, як ганять відданого, ані допускати цього.
Що ж стосується до різниці між святим іменем Господа та іменами півбогів, явлені писання (Б.-ґ. 10.41) свідчать: всі істоти з незвичайною могутністю — це лише частки верховного владики всіх сил, Господа Крішни. Окрім Самого Господа, всі інші підпорядковані комусь. Немає нікого, хто був би незалежним від Господа. Немає нікого, хто перевершував би силою Господа чи хоча б міг зрівнятися з Ним, а отже немає й іншого імені, що було б так само могутнє, як святе ім’я Господа. Той, хто повторює святе ім’я Господа, має доступ до енерґії з усіх джерел разом взятих і дістає всі благословення, які тільки може хтось обіцяти, і навіть більше. Тому не можна прирівнювати святе ім’я Господа до будь- якого іншого імені. Брахмі, Шіві та й будь-кому іншому з могутніх півбогів ніколи не зрівнятися з Верховним Господом Вішну.
Святе ім’я Господа своєю могутністю безперечно може звільнити від наслідків вчинених гріхів, однак якщо хтось хоче користатися з цієї трансцендентної могутности святого імені Господа і робити ниці вчинки далі, то він останній негідник. Такому негіднику немає прощення ні в Господа, ні в будь-кого з Його представників.
Отож людина повинна присвятити своє життя на те, щоб усіма можливими способами уславлювати Господа, стараючись при тому не чинити образ. Таке життя, чи навіть одна мить такого життя, незрівнянно цінніше за найтриваліше життя в невігластві. Життя в невігластві подібне до життя дерева чи інших істот, які живуть, буває, тисячі років, але духовно не розвиваються ніяк.
Образи проти стіп святого імені глибоко проаналізував Шріла Джіва Ґосвамі Прабгу, наводячи багато відповідних цитат з істинних писань. На основі «Вішну-ямала Тантри» Шріла Джіва Ґосвамі доводить, що, просто повторивши святе ім’я Господа, можна звільнитись від наслідків усіх гріхів. «Маркандея Пурана», яку цитує Шрі Ґосваміджі, вказує, що ні в якому разі не можна ганити Господнього відданого чи слухати, як хтось інший принижує його гідність. Блюзнірові слід відрізати язик, а якщо це неможливо, то ліпше накласти на себе руки, ніж слухати, як чорнять відданого. Звідси зрозуміло, що не можна ані слухати, як ганять відданого, ані допускати цього.
Що ж стосується до різниці між святим іменем Господа та іменами півбогів, явлені писання (Б.-ґ. 10.41) свідчать: всі істоти з незвичайною могутністю — це лише частки верховного владики всіх сил, Господа Крішни. Окрім Самого Господа, всі інші підпорядковані комусь. Немає нікого, хто був би незалежним від Господа. Немає нікого, хто перевершував би силою Господа чи хоча б міг зрівнятися з Ним, а отже немає й іншого імені, що було б так само могутнє, як святе ім’я Господа. Той, хто повторює святе ім’я Господа, має доступ до енерґії з усіх джерел разом взятих і дістає всі благословення, які тільки може хтось обіцяти, і навіть більше. Тому не можна прирівнювати святе ім’я Господа до будь- якого іншого імені. Брахмі, Шіві та й будь-кому іншому з могутніх півбогів ніколи не зрівнятися з Верховним Господом Вішну.
Святе ім’я Господа своєю могутністю безперечно може звільнити від наслідків вчинених гріхів, однак якщо хтось хоче користатися з цієї трансцендентної могутности святого імені Господа і робити ниці вчинки далі, то він останній негідник. Такому негіднику немає прощення ні в Господа, ні в будь-кого з Його представників.
Отож людина повинна присвятити своє життя на те, щоб усіма можливими способами уславлювати Господа, стараючись при тому не чинити образ. Таке життя, чи навіть одна мить такого життя, незрівнянно цінніше за найтриваліше життя в невігластві. Життя в невігластві подібне до життя дерева чи інших істот, які живуть, буває, тисячі років, але духовно не розвиваються ніяк.
Devanagari
खट्वाङ्गो नाम राजर्षिर्ज्ञात्वेयत्तामिहायुष: ।
मुहूर्तात्सर्वमुत्सृज्य गतवानभयं हरिम् ॥ १३ ॥
मुहूर्तात्सर्वमुत्सृज्य गतवानभयं हरिम् ॥ १३ ॥
Verse text
кгат̣ва̄н̇ґо на̄ма ра̄джаршір
джн̃а̄твейатта̄м іха̄йушах̣
мухӯрта̄т сарвам утср̣джйа
ґатава̄н абгайам̇ харім
джн̃а̄твейатта̄м іха̄йушах̣
мухӯрта̄т сарвам утср̣джйа
ґатава̄н абгайам̇ харім
Synonyms
кгат̣ва̄н̇ґах̣ — цар Кгатванґа; на̄ма — на ім’я; ра̄джа-р̣шіх̣ — праведний цар; джн̃а̄тва̄ — знаючи; ійатта̄м — тривалість; іха — в цьому світі; а̄йушах̣ — свого життя; мухӯрта̄т — тільки мить; сарвам — все; утср̣джйа — покинувши; ґатава̄н — вдався до; абгайам — цілковито надійного; харім — Бога-Особи.
Translation
Праведний цар Кгатванґа, дізнавшись, що йому залишилося жити тільки одну мить, одразу покинув будь-яку матеріальну діяльність і прийняв притулок у верховного заступника, Бога-Особи.
Purport
A fully responsible man should always be conscious of the prime duty of the present human form of life. The activities to meet the immediate necessities of material life are not everything. One should always be alert in his duty for attainment of the best situation in the next life. Human life is meant for preparing ourselves for that prime duty. Mahārāja Khaṭvāṅga is mentioned herein as a saintly king because even within the responsibility of the state management, he was not at all forgetful of the prime duty of life. Such was the case with other rājarṣis (saintly kings), like Mahārāja Yudhiṣṭhira and Mahārāja Parīkṣit. They were all exemplary personalities on account of their being alert in discharging their prime duty. Mahārāja Khaṭvāṅga was invited by the demigods in the higher planets to fight demons, and as a king he fought the battles to the full satisfaction of the demigods. The demigods, being fully satisfied with him, wanted to give him some benediction for material enjoyment, but Mahārāja Khaṭvāṅga, being very much alert to his prime duty, inquired from the demigods about his remaining duration of life. This means that he was not as anxious to accumulate some material benediction from the demigods as he was to prepare himself for the next life. He was informed by the demigods, however, that his life would last only a moment longer. The king at once left the heavenly kingdom, which is always full of material enjoyment of the highest standard, and coming down to this earth, took ultimate shelter of the all-safe Personality of Godhead. He was successful in his great attempt and achieved liberation. This attempt, even for a moment, by the saintly king, was successful because he was always alert to his prime duty. Mahārāja Parīkṣit was thus encouraged by the great Śukadeva Gosvāmī, even though he had only seven days left in his life to execute the prime duty of hearing the glories of the Lord in the form of Śrīmad-Bhāgavatam. By the will of the Lord, Mahārāja Parīkṣit instantly met the great Śukadeva Gosvāmī, and the great treasure of spiritual success left by him is nicely mentioned in the Śrīmad-Bhāgavatam.
Devanagari
तवाप्येतर्हि कौरव्य सप्ताहं जीवितावधि: ।
उपकल्पय तत्सर्वं तावद्यत्साम्परायिकम् ॥ १४ ॥
उपकल्पय तत्सर्वं तावद्यत्साम्परायिकम् ॥ १४ ॥
Verse text
тава̄пй етархі кауравйа
сапта̄хам̇ джівіта̄вадгіх̣
упакалпайа тат сарвам̇
та̄вад йат са̄мпара̄йікам
сапта̄хам̇ джівіта̄вадгіх̣
упакалпайа тат сарвам̇
та̄вад йат са̄мпара̄йікам
Synonyms
Translation
А тобі, Махарадже Парікшіте, лишилося жити ще сім днів, і за цей час ти встигнеш виконати всі обряди, які забезпечують найліпшу долю в наступному житті.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Шукадева Ґосвамі навів приклад Махараджі Кгатванґи, що підготував себе до наступного життя за дуже короткий час, і тепер підбадьорює Махараджу Парікшіта. Він вказує, що в розпорядженні Махараджі Парікшіта залишається ще аж сім днів, а тому він має досить часу підготуватися до наступного життя. Непрямо Ґосвамі дає Махараджеві Парікшіту зрозуміти, що у відпущені сім днів йому треба знайти притулок у звуковому образі Господа і таким чином досягнути звільнення. Іншими словами, слухати «Шрімад- Бгаґаватам» у тій формі, в якій Шукадева Ґосвамі повідав його Махараджі Парікшіту, — це найліпший спосіб підготувати себе до наступного життя, і він доступний кожному. Передсмертні обряди — це не просто формальність. Якщо людина подбає про те, щоб створити певні умови, описані в дальших віршах, це допоможе їй досягнути вищого призначення в наступному житті.
Devanagari
अन्तकाले तु पुरुष आगते गतसाध्वस: ।
छिन्द्यादसङ्गशस्त्रेण स्पृहां देहेऽनु ये च तम् ॥ १५ ॥
छिन्द्यादसङ्गशस्त्रेण स्पृहां देहेऽनु ये च तम् ॥ १५ ॥
Verse text
анта-ка̄ле ту пуруша
а̄ґате ґата-са̄дгвасах̣
чгіндйа̄д асан̇ґа-ш́астрен̣а
спр̣га̄м̇ дехе ’ну йе ча там
а̄ґате ґата-са̄дгвасах̣
чгіндйа̄д асан̇ґа-ш́астрен̣а
спр̣га̄м̇ дехе ’ну йе ча там
Synonyms
анта-ка̄ле — наприкінці життя; ту — проте; пурушах̣ — людина; а̄ґате — підійшовши; ґата-са̄дгвасах̣ — без страху смерти; чгіндйа̄т — повинна розірвати; асан̇ґа — неприв’язаности; ш́астрен̣а — зброєю; спр̣ха̄м — всі бажання; дехе — до матеріальної оболонки; ану — що стосуються; йе — все це; ча — також; там — їх.
Translation
Тому, хто доживає свої останні дні, треба набратись духу і відкинути страх перед смертю. Однак для цього треба обірвати будь-яку прив’язаність до матеріального тіла і до всього з ним пов’язаного, а також відмовитися від усіх бажань, які ця прив’язаність породжує.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Глупота грубого матеріалізму виявляється в тому, що матеріаліст має надію влаштувати для себе в цьому світі якусь постійну ситуацію. Але тут постійне тільки те, що кожен змушений покидати все здобуте коштом цінної людської енерґії. Великі державні діячі, видатні вчені, славетні філософи — і ті зраджують своє разюче невігластво, бо, нічого не відаючи про духовну душу, вважають, що наше існування зводиться до цього одного життя, яке триває лічені роки, і що після смерти нічого більше немає. Цей брак знання, який відзначає навіть так звані просвічені кола, вбиває животворний людський потенціал. Жахливі наслідки цього гостро даються взнаки. Та однаково безтямні матеріалісти не хочуть задумуватись ні про душу, ні про те, що з ними буде за наступного життя.
Вже в найпершій настанові «Бгаґавад-ґіта» вчить нас розуміти, що індивідуум, сама жива істота, не зникає, навіть коли гине теперішнє тіло, бо тіло — просто зовнішній одяг на істоті. Як старий одяг міняють на новий, так само індивідуальна жива істота міняє своє тіло, і цю зміну тіла називають смертю. Тобто смерть — це зміна тіла в кінці даного життя. Розумна людина повинна бути готова до цього, вона повинна постаратись зробити все, щоб отримати найліпше тіло в наступному житті. Найліпше тіло — це тіло духовне, його отримують ті, хто повертається в царство Бога чи входить у сферу Брахмана. Докладніше про це розповідає друга глава цієї Пісні.
Отже, тримаючи на думці зміну тіла, треба готуватися до наступного життя вже тепер. Бездумні люди надають більшої ваги цьому тимчасовому життю, і тому безтямні вожді кладуть притиск саме на тіло та тілесні стосунки. Поняття тілесних стосунків обіймає не тільки тіло, воно поширюється також на членів сім’ї, дружину, дітей, громаду, країну та багато інших речей. Коли закінчується життя, всім цим стосункам теж настає край. Померши, людина вже нічого не пам’ятає про тілесні стосунки, які мала за цього життя. Щось подібне з нами відбувається, коли ми спимо: уві сні ми геть забуваємо про це тіло й усі тілесні стосунки, тільки ця забутливість тимчасова, вона триває найбільше кілька годин. Смерть — це теж сон, одне що триває він кілька місяців, стільки, скільки потрібно, щоб розвинути нове тіло, нову клітку, яку дають нам закони природи на наступний термін ув’язнення відповідно до наших прагнень. Отже, єдине, що потрібно, — це змінити свої прагнення поки ми перебуваємо в цьому тілі. Тому в людському житті конче потрібна відповідна підготовка.
Цю підготовку можна починати з будь-якого етапу життя, навіть за хвилю перед смертю, але заведено її починати від самого дитинства, зі стадії брахмачар’ї, тоді послідовно переходячи до стадії ґріхастги, ванапрастги і нарешті санн’яси. Суспільна система, яка забезпечує таку підготовку, має назву варнашрама-дгарма, або санатана-дгарма. Це найліпший метод зробити людське життя досконалим. За цією системою людина, щойно їй виповнюється п’ятдесят років, або й раніше, повинна обірвати будь-яку прив’язаність до сімейного, суспільного чи політичного життя і в ашрамах ванапрастги та санн’яси пройти підготовку до наступного життя.
Натомість нетямущі матеріалісти, переодягнуті за народних вождів, чіпляються за сімейне життя до останку, навіть не намагаючись розірвати пута прив’язаности до родини. Так вони стають жертвами законів природи, за якими вони відповідно до своїх вчинків змушені знову отримати грубе тіло. Таких малорозумних проводарів на смертному одрі, можливо, прийдуть вшанувати люди, проте це не врятує їх від законів природи, що міцно зв’язують на руки й на ноги кожного. Тому для кожного буде найліпше добровільно відмовитись від сімейних стосунків, перенісши прив’язаність до родини, громади, країни і т. ін. на віддане служіння Господеві.
У цьому вірші сказано, що треба відкинути всі бажання, що постають з прив’язаности до родини. Для цього треба дістати змогу розвинути ліпші бажання, інакше неможливо позбутись усіх ницих бажань. Бажання — невід’ємна властивість живої істоти. Жива істота вічна, а тому й бажання, які для неї природні, теж вічні. Отже, перестати бажати неможливо, але можна змінити об’єкт бажань. Треба розвивати в собі бажання повернутися додому, до Бога, і тоді з розвитком відданого служіння бажання матеріальних здобутків, матеріальної шани та матеріальної популярности самі собою поступово зникатимуть. Призначення живої істоти — служити. Це бажання є осереддям усіх її бажань. Кожен, починаючи від голови держави і закінчуючи нещасним жебраком з вулиці, так чи інакше служить іншим. Але це бажання служити може знайти досконалість тільки тоді, коли його перенести із служіння матерії на служіння духові, тобто із служіння дияволові на служіння Богові.
Вже в найпершій настанові «Бгаґавад-ґіта» вчить нас розуміти, що індивідуум, сама жива істота, не зникає, навіть коли гине теперішнє тіло, бо тіло — просто зовнішній одяг на істоті. Як старий одяг міняють на новий, так само індивідуальна жива істота міняє своє тіло, і цю зміну тіла називають смертю. Тобто смерть — це зміна тіла в кінці даного життя. Розумна людина повинна бути готова до цього, вона повинна постаратись зробити все, щоб отримати найліпше тіло в наступному житті. Найліпше тіло — це тіло духовне, його отримують ті, хто повертається в царство Бога чи входить у сферу Брахмана. Докладніше про це розповідає друга глава цієї Пісні.
Отже, тримаючи на думці зміну тіла, треба готуватися до наступного життя вже тепер. Бездумні люди надають більшої ваги цьому тимчасовому життю, і тому безтямні вожді кладуть притиск саме на тіло та тілесні стосунки. Поняття тілесних стосунків обіймає не тільки тіло, воно поширюється також на членів сім’ї, дружину, дітей, громаду, країну та багато інших речей. Коли закінчується життя, всім цим стосункам теж настає край. Померши, людина вже нічого не пам’ятає про тілесні стосунки, які мала за цього життя. Щось подібне з нами відбувається, коли ми спимо: уві сні ми геть забуваємо про це тіло й усі тілесні стосунки, тільки ця забутливість тимчасова, вона триває найбільше кілька годин. Смерть — це теж сон, одне що триває він кілька місяців, стільки, скільки потрібно, щоб розвинути нове тіло, нову клітку, яку дають нам закони природи на наступний термін ув’язнення відповідно до наших прагнень. Отже, єдине, що потрібно, — це змінити свої прагнення поки ми перебуваємо в цьому тілі. Тому в людському житті конче потрібна відповідна підготовка.
Цю підготовку можна починати з будь-якого етапу життя, навіть за хвилю перед смертю, але заведено її починати від самого дитинства, зі стадії брахмачар’ї, тоді послідовно переходячи до стадії ґріхастги, ванапрастги і нарешті санн’яси. Суспільна система, яка забезпечує таку підготовку, має назву варнашрама-дгарма, або санатана-дгарма. Це найліпший метод зробити людське життя досконалим. За цією системою людина, щойно їй виповнюється п’ятдесят років, або й раніше, повинна обірвати будь-яку прив’язаність до сімейного, суспільного чи політичного життя і в ашрамах ванапрастги та санн’яси пройти підготовку до наступного життя.
Натомість нетямущі матеріалісти, переодягнуті за народних вождів, чіпляються за сімейне життя до останку, навіть не намагаючись розірвати пута прив’язаности до родини. Так вони стають жертвами законів природи, за якими вони відповідно до своїх вчинків змушені знову отримати грубе тіло. Таких малорозумних проводарів на смертному одрі, можливо, прийдуть вшанувати люди, проте це не врятує їх від законів природи, що міцно зв’язують на руки й на ноги кожного. Тому для кожного буде найліпше добровільно відмовитись від сімейних стосунків, перенісши прив’язаність до родини, громади, країни і т. ін. на віддане служіння Господеві.
У цьому вірші сказано, що треба відкинути всі бажання, що постають з прив’язаности до родини. Для цього треба дістати змогу розвинути ліпші бажання, інакше неможливо позбутись усіх ницих бажань. Бажання — невід’ємна властивість живої істоти. Жива істота вічна, а тому й бажання, які для неї природні, теж вічні. Отже, перестати бажати неможливо, але можна змінити об’єкт бажань. Треба розвивати в собі бажання повернутися додому, до Бога, і тоді з розвитком відданого служіння бажання матеріальних здобутків, матеріальної шани та матеріальної популярности самі собою поступово зникатимуть. Призначення живої істоти — служити. Це бажання є осереддям усіх її бажань. Кожен, починаючи від голови держави і закінчуючи нещасним жебраком з вулиці, так чи інакше служить іншим. Але це бажання служити може знайти досконалість тільки тоді, коли його перенести із служіння матерії на служіння духові, тобто із служіння дияволові на служіння Богові.
Devanagari
गृहात् प्रव्रजितो धीर: पुण्यतीर्थजलाप्लुत: ।
शुचौ विविक्त आसीनो विधिवत्कल्पितासने ॥ १६ ॥
शुचौ विविक्त आसीनो विधिवत्कल्पितासने ॥ १६ ॥
Verse text
ґр̣ха̄т правраджіто дгірах̣
пун̣йа-тіртга-джала̄плутах̣
ш́учау вівікта а̄сіно
відхіват калпіта̄сане
пун̣йа-тіртга-джала̄плутах̣
ш́учау вівікта а̄сіно
відхіват калпіта̄сане
Synonyms
ґр̣ха̄т — з дому; правраджітах̣ — пішовши; дгірах̣ — опанувавши себе; пун̣йа — у праведному; тіртга — святому місці; джала-а̄плутах̣ — повністю омившись; ш́учау — очистившись; вівікте — на відлюдді; а̄сінах̣ — розташувавшись; відгіват — відповідно до всіх приписів; калпіта — зробивши; а̄сане — на сидінні.
Translation
Треба покинути дім, поселитись у святому місці і навчитись панувати над собою. Реґулярно омиваючись, слід сидіти насамоті в належно освяченому стані.
Purport
ПОЯСНЕННЯ : Щоб підготуватись до ліпшого наступного життя, треба покинути свій так званий дім. Система варнашрама-дгарми, чи санатана-дгарми, приписує кожному, кому перейшло за п’ятий десяток, якомога швидше позбутися сімейних пут. Сучасна цивілізація натомість засновується на вигодах сімейного життя і якнайвищому рівні комфорту. Тому не диво, що, відійшовши від справ, кожен розраховує прожити останок життя у гарно обставленому будинку з усіма вигодами, в оточенні вродливих жінок та чудової малечі, і ніхто не припускає й думки про те, щоб покинути свій затишний дім. Міністри та урядовці на високих державних посадах міцно тримаються за свої «теплі» місця до самої смерти, і бажання покинути домашній затишок їм навіть у сні не насниться.
Занурені у свої галюцинації, матеріалісти весь час будують різноманітні плани щодо того, як зробити своє життя ще приємнішим , — але несподівано приходить безжальна смерть і, не питаючись про бажання «великих прожектерів», примушує їх покинути теперішнє тіло і перейти в інше. І тому, хто невтомно будував різноманітні плани, доводиться відповідно до плодів своєї минулої діяльности переходити в інше тіло в котромусь із 8 400 000 видів життя. Людина, яка надто прив’язана до сімейного комфорту, зазвичай у наступному житті потрапляє до нижчих видів життя, адже за довге безбожне життя вона чинить чимало гріхів. Ось так уся енерґія людського життя виявляється змарнованою. Щоб врятуватися від цієї небезпеки, щоб не змарнувати людську форму життя і не прив’язатися до речей нереальних, треба в п’ятдесят років, або й раніше, звернути увагу на близьку загрозу смерти. Насправді загроза смерти реально висить над кожним уже тепер, навіть задовго до п’ятдесятирічного віку. Тому кожен відтинок свого життєвого шляху слід присвятити підготовці для досягнення ліпшого наступного життя. Система санатана-дгарми організовує суспільство таким чином, що всі його члени отримують належну підготовку для досягнення ліпшого наступного життя і ніхто не ризикує змарнувати людське життя.
Святі місця у всьому світі призначені для того, щоб ті, хто відійшов від справ, могли поселитись у них і підготувати себе до ліпшого наступного життя. Наприкінці життя чи, в будь-якому разі, досягнувши п’ятдесятирічного віку кожна розумна людина повинна оселитися в одному зі святих місць і присвятити решту свого життя на духовне відродження, стараючись звільнитися від усіх сімейних прив’язаностей, які вважають кайданами, що приковують до матеріального життя. Людині радять покинути дім для того, щоб вона звільнилась від матеріальних прив’язаностей. Адже той, хто чіпляється за сімейне життя до самої смерти, не може звільнитися від матеріальних прив’язаностей, а не звільнившись від них, неможливо досягнути духовної свободи.
Однак не слід задовольнятися, просто формально покинувши дім чи, тим більше, просто створивши собі інший дім, законний чи незаконний, у святому місці. Є чимало прикладів того, як люди покидають дім і йдуть жити до святого місця, однак через погане спілкування стають знову сімейними людьми, вступаючи в незаконні статеві стосунки з представниками протилежної статі. Ілюзорна енерґія матерії настільки могутня, що людина на будь-якому відтинку життя, навіть уже покинувши щасливу домівку, схильна влягати цій ілюзії. Отже, вкрай важливо вчитись панувати над собою, утримуючись від статевого життя і від будь-яких сексуальних бажань. Для того, хто прагне поліпшити умови свого існування, статеві втіхи не ліпші за самогубство, якщо не гірші.
Отже відхід від сімейного життя призначений для того, щоб опанувати себе, приборкавши усі чуттєві бажання, і насамперед сексуальні. Для цього слід сісти на належно освячене сидіння з сухої трави, накрите оленячою шкурою та килимком, і оспівувати без образ святе Господнє ім’я, як мовилося вище. Сутність методу полягає в тому, щоб відвернути розум від матеріальних дій і зосередити його на лотосових стопах Господа. Сам цей нескладний метод допоможе людині піднятися на найвищий рівень духовности.
Занурені у свої галюцинації, матеріалісти весь час будують різноманітні плани щодо того, як зробити своє життя ще приємнішим , — але несподівано приходить безжальна смерть і, не питаючись про бажання «великих прожектерів», примушує їх покинути теперішнє тіло і перейти в інше. І тому, хто невтомно будував різноманітні плани, доводиться відповідно до плодів своєї минулої діяльности переходити в інше тіло в котромусь із 8 400 000 видів життя. Людина, яка надто прив’язана до сімейного комфорту, зазвичай у наступному житті потрапляє до нижчих видів життя, адже за довге безбожне життя вона чинить чимало гріхів. Ось так уся енерґія людського життя виявляється змарнованою. Щоб врятуватися від цієї небезпеки, щоб не змарнувати людську форму життя і не прив’язатися до речей нереальних, треба в п’ятдесят років, або й раніше, звернути увагу на близьку загрозу смерти. Насправді загроза смерти реально висить над кожним уже тепер, навіть задовго до п’ятдесятирічного віку. Тому кожен відтинок свого життєвого шляху слід присвятити підготовці для досягнення ліпшого наступного життя. Система санатана-дгарми організовує суспільство таким чином, що всі його члени отримують належну підготовку для досягнення ліпшого наступного життя і ніхто не ризикує змарнувати людське життя.
Святі місця у всьому світі призначені для того, щоб ті, хто відійшов від справ, могли поселитись у них і підготувати себе до ліпшого наступного життя. Наприкінці життя чи, в будь-якому разі, досягнувши п’ятдесятирічного віку кожна розумна людина повинна оселитися в одному зі святих місць і присвятити решту свого життя на духовне відродження, стараючись звільнитися від усіх сімейних прив’язаностей, які вважають кайданами, що приковують до матеріального життя. Людині радять покинути дім для того, щоб вона звільнилась від матеріальних прив’язаностей. Адже той, хто чіпляється за сімейне життя до самої смерти, не може звільнитися від матеріальних прив’язаностей, а не звільнившись від них, неможливо досягнути духовної свободи.
Однак не слід задовольнятися, просто формально покинувши дім чи, тим більше, просто створивши собі інший дім, законний чи незаконний, у святому місці. Є чимало прикладів того, як люди покидають дім і йдуть жити до святого місця, однак через погане спілкування стають знову сімейними людьми, вступаючи в незаконні статеві стосунки з представниками протилежної статі. Ілюзорна енерґія матерії настільки могутня, що людина на будь-якому відтинку життя, навіть уже покинувши щасливу домівку, схильна влягати цій ілюзії. Отже, вкрай важливо вчитись панувати над собою, утримуючись від статевого життя і від будь-яких сексуальних бажань. Для того, хто прагне поліпшити умови свого існування, статеві втіхи не ліпші за самогубство, якщо не гірші.
Отже відхід від сімейного життя призначений для того, щоб опанувати себе, приборкавши усі чуттєві бажання, і насамперед сексуальні. Для цього слід сісти на належно освячене сидіння з сухої трави, накрите оленячою шкурою та килимком, і оспівувати без образ святе Господнє ім’я, як мовилося вище. Сутність методу полягає в тому, щоб відвернути розум від матеріальних дій і зосередити його на лотосових стопах Господа. Сам цей нескладний метод допоможе людині піднятися на найвищий рівень духовности.
Devanagari
अभ्यसेन्मनसा शुद्धं त्रिवृद्ब्रह्माक्षरं परम् ।
मनो यच्छेज्जितश्वासो ब्रह्मबीजमविस्मरन् ॥ १७ ॥
मनो यच्छेज्जितश्वासो ब्रह्मबीजमविस्मरन् ॥ १७ ॥
Verse text
абгйасен манаса̄ ш́уддхам̇
трівр̣д-брахма̄кшарам̇ парам
мано йаччгедж джіта-ш́ва̄со
брахма-біджам авісмаран
трівр̣д-брахма̄кшарам̇ парам
мано йаччгедж джіта-ш́ва̄со
брахма-біджам авісмаран
Synonyms
абгйасет — треба практикувати; манаса̄ — розумом; ш́уддгам — священний; трі-вр̣т — складений з трьох; брахма- акшарам — трансцендентних літер; парам — верховний; манах̣ — розум; йаччгет — опанувати; джіта-ш́ва̄сах̣ — впорядкувавши дихання; брахма — абсолютне; біджам — сім’я; авісмаран — не забуваючи.
Translation
Сидячи таким чином , треба зосередити розум на трьох трансцендентних літерах [а-у-м]. Впорядковуючи дихання, треба приборкувати розум, щоб не забувати цього трансцендентного сімені.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Омкара, чи пранава, — це сім’я трансцендентного усвідомлення. Вона складається з трьох трансцендентних літер а-у-м. Повторюючи її про себе і разом з тим реґулюючи дихання, можна приборкати занурений в матерію розум. Це трансцендентний, хоча й механічний, метод входження у транс, і його розробили й випробували великі містики. Цим методом можна змінити узвичаєний плин думок. Розум не потрібно намагатись знищити. Знищити бажання чи зупинити діяльність розуму неможливо , однак треба скерувати діяльність розуму в інше русло, щоб розвинути в собі бажання працювати над духовним усвідомленням. Розум — це осереддя діяльности всіх чуттів, а тому, коли змінюється напрям думок, почуттів і бажань, природно змінюється і напрям діяльности знарядь розуму, чуттів.
Омкара — це сім’я всіх трансцендентних звуків, і тільки трансцендентний звук може зробити бажану зміну в розумі й чуттях. Навіть людина з розумовими відхиленнями може вилікуватись завдяки трансцендентному звуку . « Бгаґавад -ґіта» визнає пранаву (омкару) за пряме, безпосереднє уособлення Абсолютної Істини. Якщо хтось не в стані повторювати безпосередньо святого імені Господа, як рекомендовано вище, він може просто повторювати пранаву (омкару). Омкара — це форма звернення до Господа, щось на зразок «О мій Господи!», аналогічно до ом харі ом, що означає «О мій Господи, Верховний Боже-Особо!». Як ми вже пояснювали, святе ім’я Господа невідмінне від Нього Самого. Це саме повною мірою стосується і до омкари. Тільки що цей механічний метод повторення в розумі пранави (омкари) одночасно з реґулюванням віддиху являє собою підготовчий етап самоусвідомлення для тих, хто неспроможний своїми недосконалими чуттями збагнути трансцендентної особистої форми чи імені Господа (тобто, сказати інакше, для неофітів).
Трансцендентні ім’я, форма, якості, розваги Бога-Особи і все інше, пов’язане з Ним, як уже не раз сказано, — незбагненні для наших нинішніх матеріальних чуттів, а тому треба стати на цей шлях трансцендентного усвідомлення і використати розум, що є осереддям діяльности чуттів. Віддані зосереджують розум безпосередньо на Особистості Абсолютної Істини. Але ті, хто не в змозі збагнути особистісного аспекту Абсолюту, проходять підготовку через зосередження розуму на Його безособистісному аспекті і так готують себе до вищого ступеня.
Омкара — це сім’я всіх трансцендентних звуків, і тільки трансцендентний звук може зробити бажану зміну в розумі й чуттях. Навіть людина з розумовими відхиленнями може вилікуватись завдяки трансцендентному звуку . « Бгаґавад -ґіта» визнає пранаву (омкару) за пряме, безпосереднє уособлення Абсолютної Істини. Якщо хтось не в стані повторювати безпосередньо святого імені Господа, як рекомендовано вище, він може просто повторювати пранаву (омкару). Омкара — це форма звернення до Господа, щось на зразок «О мій Господи!», аналогічно до ом харі ом, що означає «О мій Господи, Верховний Боже-Особо!». Як ми вже пояснювали, святе ім’я Господа невідмінне від Нього Самого. Це саме повною мірою стосується і до омкари. Тільки що цей механічний метод повторення в розумі пранави (омкари) одночасно з реґулюванням віддиху являє собою підготовчий етап самоусвідомлення для тих, хто неспроможний своїми недосконалими чуттями збагнути трансцендентної особистої форми чи імені Господа (тобто, сказати інакше, для неофітів).
Трансцендентні ім’я, форма, якості, розваги Бога-Особи і все інше, пов’язане з Ним, як уже не раз сказано, — незбагненні для наших нинішніх матеріальних чуттів, а тому треба стати на цей шлях трансцендентного усвідомлення і використати розум, що є осереддям діяльности чуттів. Віддані зосереджують розум безпосередньо на Особистості Абсолютної Істини. Але ті, хто не в змозі збагнути особистісного аспекту Абсолюту, проходять підготовку через зосередження розуму на Його безособистісному аспекті і так готують себе до вищого ступеня.
Devanagari
नियच्छेद्विषयेभ्योऽक्षान्मनसा बुद्धिसारथि: ।
मन: कर्मभिराक्षिप्तं शुभार्थे धारयेद्धिया ॥ १८ ॥
मन: कर्मभिराक्षिप्तं शुभार्थे धारयेद्धिया ॥ १८ ॥
Verse text
нійаччгед вішайебгйо ’кша̄н
манаса̄ буддгі-са̄ратгіх̣
манах̣ кармабгір а̄кшіптам̇
ш́убга̄ртхе дга̄райед дгійа̄
манаса̄ буддгі-са̄ратгіх̣
манах̣ кармабгір а̄кшіптам̇
ш́убга̄ртхе дга̄райед дгійа̄
Synonyms
нійаччгет — відвернути; вішайебгйах̣ — від об’єктів чуттів; акша̄н — чуття; манаса̄ — розумом; буддгі — інтелект; са̄ратгіх̣ — візник; манах̣ — розум; кармабгіх̣ — діяльністю заради насолоди плодами; а̄кшіптам — поглинутий; ш́убга-артге — задля Господа; дга̄райет — слід тримати; дгійа̄ — у повній свідомості.
Translation
Поступово, в міру одухотворення розуму, його слід відвертати від чуттєвої діяльности, опановуючи чуття інтелектом. Поглинутий матеріальною діяльністю розум можна залучити до служіння Богові-Особі і втвердити у досконалій трансцендентній свідомості.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Початкове одухотворення розуму через механічне повторення пранави (омкари) та впорядкування віддиху називають у спеціальній термінології містичним, чи йоґічним, методом пранаями, цілковитого опанування свого дихання . Найвищий рівень пранаями — це утвердитись у трансі, який позначають терміном самадгі. Однак досвід показує, що навіть самадгі не ґарантує влади над зануреним у матерію розумом. Наприклад, великий містик Вішвамітра Муні, навіть досягнувши рівня самадгі, пав жертвою чуттів і вступив у зв’язок із Менакою. Такі випадки записані в історичних хроніках. Розум може вже припинити обдумувати чуттєві об’єкти, однак з підсвідомости зринають спогади про чуттєву діяльність у минулому і заважають неподільно присвятити себе самоусвідомленню. Тому Шукадева Ґосвамі одразу радить зробити наступний крок на цьому випробуваному шляху: зосередити свій розум на служінні Верховному Богові-Особі. Господь Шрі Крішна, Верховний Бог-Особа, теж радить цей безпосередній метод у «Бгаґавад-ґіті» (6.47).
Отже, духовно очистивши розум, слід одразу ж взятися до трансцендентного любовного служіння Господу — слухати про Господа, оспівувати Його і т. д. Така практика під належним керівництвом — це найпевніший спосіб духовного розвитку, навіть для людини з неспокійним розумом.
Отже, духовно очистивши розум, слід одразу ж взятися до трансцендентного любовного служіння Господу — слухати про Господа, оспівувати Його і т. д. Така практика під належним керівництвом — це найпевніший спосіб духовного розвитку, навіть для людини з неспокійним розумом.
Devanagari
तत्रैकावयवं ध्यायेदव्युच्छिन्नेन चेतसा ।
मनो निर्विषयं युक्त्वा तत: किञ्चन न स्मरेत् ।
पदं तत्परमं विष्णोर्मनो यत्र प्रसीदति ॥ १९ ॥
मनो निर्विषयं युक्त्वा तत: किञ्चन न स्मरेत् ।
पदं तत्परमं विष्णोर्मनो यत्र प्रसीदति ॥ १९ ॥
Verse text
татраіка̄вайавам̇ дга̄йед
авйуччгіннена четаса̄
мано нірвішайам̇ йуктва̄
татах̣ кін̃чана на смарет
падам̇ тат парамам̇ вішн̣ор
мано йатра прасідаті
авйуччгіннена четаса̄
мано нірвішайам̇ йуктва̄
татах̣ кін̃чана на смарет
падам̇ тат парамам̇ вішн̣ор
мано йатра прасідаті
Synonyms
татра — тоді; ека — одна по одній; авайавам — на частинах тіла; дгйа̄йет — слід зосереджуватися; авйуччгіннена — не забуваючи про цілу форму; четаса̄ — розумом; манах̣ — розум; нірвішайам — не осквернений об’єктами чуттів; йуктва̄ — упогоджений; татах̣ — після того; кін̃чана — ні про що; на — не; смарет — думати; падам — особистість; тат — ця; парамам — Всевишній; вішн̣ох̣ — Вішну; манах̣ — розум; йатра — тоді; прасідаті — вдовольняється.
Translation
Далі слід медитувати на члени тіла Вішну, один по одному, не випускаючи з уваги образ Його цілого тіла. Завдяки цьому розум остаточно втрачає прив’язаність до об’єктів чуттів. У розумі не повинно бути думок ні за що інше. Верховний Бог-Особа, Вішну, — це Абсолютна Істина, і тому розум може цілковито вмиротворитися тільки в Ньому.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Введені в оману зовнішньою енерґією Господа Вішну, бідні на розум люди не знають, що найвища мета безнастанного пошуку щастя — це встановити безпосередній зв’язок із Господом Вішну, Богом-Особою. Вішну-таттва являє собою незліченні поширення різних трансцендентних форм Бога-Особи, а найвища, відначальна, форма вішну-таттви — це Ґовінда, Господь Крішна, верховна причина всіх причин. Тому думати про Вішну чи медитувати на трансцендентний образ Вішну, і насамперед Крішни, — це медитація найвищого рівня.
Починати медитацію треба від лотосових стіп Господа. Однак не слід забувати чи випускати з уваги образ усього тіла Господа. Тримаючи на думці весь образ і поступово переходячи від одної частини трансцендентного тіла Господа до іншої, треба вчитись зосереджувати на них свій розум.
Цей вірш не залишає сумнівів у тому, що Господь не безособистісний. Господь — це особа, однак Його тіло відрізняється від тіл зумовлених істот, як оце ми. Якби тіло Господа не було трансцендентне, Шукадева Ґосвамі не став би радити для досягнення повної духовної досконалости, почавши з пранави (омкари), медитувати на частини особистісного тіла Вішну. Отож величне поклоніння формам Вішну в індійських храмах не є ідолопоклонство, як хибно гадають бідні на знання люди. Навпаки, ці численні храми — то духовні центри для медитації на трансцендентні члени тіла Вішну. Завдяки незбагненній могутності Господа, Божество, якому поклоняються в храмі Вішну, тотожне Самому Господеві Вішну. Тому рекомендоване у явлених писаннях зосереджене споглядання образу Вішну в храмі дає змогу медитувати на Господа навіть початківцям, які не в змозі, сівши в одному місці, зосередитися на пранаві омкарі чи на частинах тіла Вішну, як авторитетно радить у цьому вірші великий Шукадева Ґосвамі. Звичайній людині більшу користь дасть медитація на форму Вішну в храмі, ніж згадана раніше медитація на омкару, духовне сполучення звуків а-у-м. Між омкарою та формами Вішну немає різниці, проте люди, не обізнані з наукою про Абсолютну Істину, намагаються в цьому питанні напустити туману, вигадуючи відмінність між омкарою і формами Вішну. У цьому вірші з’ясовано, що форма Вішну — остаточна мета медитації, а тому ліпше зосереджуватися на формах Вішну, ніж на безособистісній омкарі, тим паче, що цей другий метод до всього іншого ще й складніший від першого.
Починати медитацію треба від лотосових стіп Господа. Однак не слід забувати чи випускати з уваги образ усього тіла Господа. Тримаючи на думці весь образ і поступово переходячи від одної частини трансцендентного тіла Господа до іншої, треба вчитись зосереджувати на них свій розум.
Цей вірш не залишає сумнівів у тому, що Господь не безособистісний. Господь — це особа, однак Його тіло відрізняється від тіл зумовлених істот, як оце ми. Якби тіло Господа не було трансцендентне, Шукадева Ґосвамі не став би радити для досягнення повної духовної досконалости, почавши з пранави (омкари), медитувати на частини особистісного тіла Вішну. Отож величне поклоніння формам Вішну в індійських храмах не є ідолопоклонство, як хибно гадають бідні на знання люди. Навпаки, ці численні храми — то духовні центри для медитації на трансцендентні члени тіла Вішну. Завдяки незбагненній могутності Господа, Божество, якому поклоняються в храмі Вішну, тотожне Самому Господеві Вішну. Тому рекомендоване у явлених писаннях зосереджене споглядання образу Вішну в храмі дає змогу медитувати на Господа навіть початківцям, які не в змозі, сівши в одному місці, зосередитися на пранаві омкарі чи на частинах тіла Вішну, як авторитетно радить у цьому вірші великий Шукадева Ґосвамі. Звичайній людині більшу користь дасть медитація на форму Вішну в храмі, ніж згадана раніше медитація на омкару, духовне сполучення звуків а-у-м. Між омкарою та формами Вішну немає різниці, проте люди, не обізнані з наукою про Абсолютну Істину, намагаються в цьому питанні напустити туману, вигадуючи відмінність між омкарою і формами Вішну. У цьому вірші з’ясовано, що форма Вішну — остаточна мета медитації, а тому ліпше зосереджуватися на формах Вішну, ніж на безособистісній омкарі, тим паче, що цей другий метод до всього іншого ще й складніший від першого.
Devanagari
रजस्तमोभ्यामाक्षिप्तं विमूढं मन आत्मन: ।
यच्छेद्धारणया धीरो हन्ति या तत्कृतं मलम् ॥ २० ॥
यच्छेद्धारणया धीरो हन्ति या तत्कृतं मलम् ॥ २० ॥
Verse text
раджас-тамобгйа̄м а̄кшіптам̇
вімӯд̣гам̇ мана а̄тманах̣
йаччгед гха̄ран̣айа̄ дгіро
ханті йа̄ тат-кр̣там̇ малам
вімӯд̣гам̇ мана а̄тманах̣
йаччгед гха̄ран̣айа̄ дгіро
ханті йа̄ тат-кр̣там̇ малам
Synonyms
раджах̣ — ґуною страсти в природі; тамобгйа̄м — також ґуною невігластва в природі; а̄кшіптам — збуджений; вімӯд̣гам — оманений; манах̣ — розум; а̄тманах̣ — власний; йаччгет — слід виправити; дга̄ран̣айа̄ — зосередженням ( на Вішну); дгірах̣ — вмиротворений; ханті — знищує; йа̄ — весь цей; тат- кр̣там — що вони породили; малам — бруд.
Translation
Розум людини завжди збуджує страсть, ґуна матеріальної природи, і вводить в оману невігластво, інша матеріальна ґуна. Однак зв’язок з Вішну дає змогу звільнитися від впливу цих ґун і, очистившись від бруду, який вони породжують, знайти вмиротворення.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Люди, які перебувають переважно під впливом ґун страсти та невігластва, не мають шансів по-справжньому утвердитись на трансцендентному рівні усвідомлення Бога. Володіти знанням про Верховну Істину можуть тільки ті, хто діє в ґуні добра. Вплив ґун страсти й невігластва виявляється у жадобі до багатства та жінок. Надто ласі до багатства та жінок люди можуть очистити свої нахили тільки постійно пам’ятаючи Вішну в Його непроявленому, безособистісному аспекті. Імперсоналісти та моністи — це переважно люди під впливом ґун страсти й невігластва. Вони вважають себе за звільнених душ, але нічого не відають про трансцендентний особистісний аспект Абсолютної Істини. Їхні серця, насправді, нечисті, бо вони не мають знання про особистісний аспект Абсолюту. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що минає сотні народжень, поки філософ-імперсоналіст віддається Богові-Особі. Тому, щоб початківець-імперсоналіст мав змогу поступово піднятися до рівня, на якому він зможе усвідомити Бога в Його особистісному аспекті, філософія пантеїзму дає йому нагоду усвідомити повсюдну присутність Бога.
У своїй вищій формі пантеїзм уже не допускає безособистісного уявлення про Абсолютну Істину, а натомість вчить шукача істини бачити Абсолютну Істину також і в сфері діяльности так званої матеріальної енерґії. Будь-який утвір матеріальної енерґії можна гармонійно зв’язати з Абсолютом, якщо вдатись до відданого служіння. Бажання служити — це сама сутність природи живої енерґії. Чистому відданому Господа відоме мистецтво перетворювати в дух усе що завгодно силою свого бажання віддано служити. І тільки в такому відданому служінні теорія пантеїзму знаходить своє досконале втілення.
Devanagari
यस्यां सन्धार्यमाणायां योगिनो भक्तिलक्षण: ।
आशु सम्पद्यते योग आश्रयं भद्रमीक्षत: ॥ २१ ॥
आशु सम्पद्यते योग आश्रयं भद्रमीक्षत: ॥ २१ ॥
Verse text
йасйа̄м̇ сандга̄рйама̄н̣а̄йа̄м̇
йоґіно бгакті-лакшан̣ах̣
а̄ш́у сампадйате йоґа
а̄ш́райам̇ бгадрам ікшатах̣
йоґіно бгакті-лакшан̣ах̣
а̄ш́у сампадйате йоґа
а̄ш́райам̇ бгадрам ікшатах̣
Synonyms
йасйа̄м — таким постійним пам’ятуванням; сандга̄рйама̄н̣а̄йа̄м — і набувши звички; йоґінах̣ — містики; бгакті-лакшан̣ах̣ — навчившись методу відданого служіння; а̄ш́у — дуже швидко; сампадйате — досягають успіху; йоґах̣ — зв’язок через віддане служіння; а̄ш́райам — під притулком; бгадрам — всеблагого; ікшатах̣ — хто бачить.
Translation
О царю, навчившись постійно пам’ятати Господа і всюди бачити Його всесприятливий особистісний образ, можна дуже швидко досягнути відданого служіння Господеві під Його безпосереднім захистом.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Успіху в містичній йозі можна досягнути тільки за допомогою відданости. Пантеїзм, чи метод, який вчить відчувати повсюдну присутність Всевишнього, певним чином привчає розум до відданости. І саме ця зачаткова відданість містика дає йому змогу досягнути успіху в містичній йозі. Але без бодай дрібки відданого служіння здобути цього успіху неможливо. Настрій відданости Богові, що його породжує пантеїстичне бачення світу, згодом розвивається у віддане служіння, і тільки це дає імперсоналісту якусь користь. У «Бгаґавад-ґіті» (12.5) сказано, що безособистісний метод самоусвідомлення пов’язаний з більшими труднощами проти особистісного, тому що веде до цілі кружним шляхом, хоча в кінцевому підсумку імперсоналіст також схиляється перед особистісним аспектом Господа.
Devanagari
राजोवाच
यथा सन्धार्यते ब्रह्मन् धारणा यत्र सम्मता ।
यादृशी वा हरेदाशु पुरुषस्य मनोमलम् ॥ २२ ॥
यथा सन्धार्यते ब्रह्मन् धारणा यत्र सम्मता ।
यादृशी वा हरेदाशु पुरुषस्य मनोमलम् ॥ २२ ॥
Verse text
ра̄джова̄ча
йатга̄ сандга̄рйате брахман
дга̄ран̣а̄ йатра саммата̄
йа̄др̣ш́і ва̄ харед а̄ш́у
пурушасйа мано-малам
йатга̄ сандга̄рйате брахман
дга̄ран̣а̄ йатра саммата̄
йа̄др̣ш́і ва̄ харед а̄ш́у
пурушасйа мано-малам
Synonyms
Translation
Улюбленець долі, цар Парікшіт, далі ведучи свої розпити, сказав: О брахмано, будь ласка, опиши докладно, як і на що слід скеровувати розум і як створювати у ньому потрібний образ, щоб очистити серце від бруду.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Забруднене серце — це корінна причина всіх нещасть зумовленої істоти. Зумовлена душа обплутана сітями незліченних страждань матеріального існування, але, перебуваючи в глибокому невігластві, вона нездатна позбутися страждань, тому що в її серці за довгий час ув’язнення в матеріальному світі нагромадилась величезна кількість бруду. Справжнє призначення істоти — служити Верховному Господу, виконуючи Його волю, але через забрудненість свого серця вона воліє служити своїм вигаданим бажанням. Ці бажання не тільки не заспокоюють розуму, але й самі породжують нові проблеми і ув’язнюють душу в круговороті нескінченних народжень і смертей. Позбутися бруду корисливої діяльности і емпіричного розумування можна тільки спілкуючись із Верховним Господом. Господь всемогутній і тому на силі Своїми незбагненними енерґіями дарувати нам змогу спілкуватися з Ним. Тим, хто неспроможний скерувати свою віру на особистісний аспект Абсолюту, Господь дає можливість спілкуватися зі Своєю вірат-рупою, Своїм космічним безособистісним аспектом. Цей космічний безособистісний аспект Господа — один із проявів Його безмежних енерґій. Енерґія єдина з джерелом енерґії, і тому навіть концепція безособистісного космічного аспекту Господа допомагає зумовленій душі нехай непрямо, але спілкуватися з Господом і так поступово підніматися до рівня особистого спілкування.
Махараджа Парікшіт перебував уже на рівні безпосереднього зв’язку з особистісним аспектом Господа Шрі Крішни, отож йому не було потреби запитувати в Шукадеви Ґосвамі щодо вірат-рупиГоспода і як саме й на що в ній медитувати. Проте він попрохав дати докладний опис методу задля добра тих, хто не в стані осягнути трансцендентний особистісний аспект Господа, форму вічности, знання та блаженства. Невіддані неспроможні навіть припустити думки про існування особистісного аспекту Господа. За вбогістю свого знання вони відчувають спротив до будь-якої особистісної форми Господа — Рами, Крішни і т. д. Вони недооцінюють могутність Господа. У «Бгаґавад-ґіті» (9.11) Господь Сам пояснює, що люди з убогим знанням кепкують з верховної особи Господа, вважаючи Його за звичайну людину. Такі люди нічого не відають про незбагненні енерґії Господа. Завдяки Своїм незбагненним енерґіям Господь може діяти серед людей чи будь-яких інших істот і водночас лишатися тим самим всемогутнім Господом, цілковито зберігаючи Своє трансцендентне становище.
Отже, дбаючи про тих, хто нездатний схилитися перед Господом у Його особистісній вічній формі, Махараджа Парікшіт запитує Шукадеву Ґосвамі, як початківцю зосереджувати розум на Господеві, і Ґосвамі далі докладно це пояснює.
Отже, дбаючи про тих, хто нездатний схилитися перед Господом у Його особистісній вічній формі, Махараджа Парікшіт запитує Шукадеву Ґосвамі, як початківцю зосереджувати розум на Господеві, і Ґосвамі далі докладно це пояснює.
Devanagari
श्रीशुक उवाच
जितासनो जितश्वासो जितसङ्गो जितेन्द्रिय: ।
स्थूले भगवतो रूपे मन: सन्धारयेद्धिया ॥ २३ ॥
जितासनो जितश्वासो जितसङ्गो जितेन्द्रिय: ।
स्थूले भगवतो रूपे मन: सन्धारयेद्धिया ॥ २३ ॥
Verse text
ш́рі-ш́ука ува̄ча
джіта̄сано джіта-ш́ва̄со
джіта-сан̇ґо джітендрійах̣
стгӯле бгаґавато рӯпе
манах̣ сандга̄райед дгійа̄
джіта̄сано джіта-ш́ва̄со
джіта-сан̇ґо джітендрійах̣
стгӯле бгаґавато рӯпе
манах̣ сандга̄райед дгійа̄
Synonyms
ш́рі-ш́уках̣ ува̄ча — Шукадева Ґосвамі сказав; джіта-а̄санах̣ — прибравши стійкої сидячої пози; джіта-ш́ва̄сах̣ — опановуючи дихання; джіта-сан̇ґах̣ — ретельно добираючи коло спілкування; джіта-індрійах̣ — приборкавши чуття; стгӯле — у грубій матерії; бгаґаватах̣ — Бога-Особи; рӯпе — на формі; манах̣ — розум; сандга̄райет — треба зосередити; дгійа̄ — інтелектом.
Translation
Шукадева Ґосвамі відповів : Слідкуючи за тим , щоб сидіти у правильній позі, реґулюючи дихання йоґічною пранаямою і таким чином приборкуючи розум та чуття, треба своїм інтелектом скерувати розум на грубі енерґії Господа [що мають назву вірат-рупа].
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Поглинутий матеріальними речами розум зумовленої душі не дозволяє їй вийти за межі тілесних уявлень про себе. Тому для грубого матеріаліста рекомендована система медитаційної йоґи (дотримання правильної сидячої пози, опанування віддиху і зосередження розуму на Всевишньому), що призначена змінити характер його мислення. Не зумівши очистити свого поглинутого матеріальним розуму, матеріаліст не зможе зосередити думки на трансцендентному. Отже, щоб очистити свій розум, можна зосередити його на грубоматеріальному, зовнішньому, аспекті Господа. У подальших віршах поданий опис різних частин велетенської форми Господа.
Матеріалісти палко прагнуть оволодіти в результаті цього методу самоопанування всілякими містичними силами. Проте істинна мета йоґічних вправ — це позбутися нагромадженого в серці бруду: хіті, гніву, жадности та будь-якої іншої матеріальної скверни. Звабитись чудесними силами, побічними наслідками містичної практики, — це для йоґа- містика повна поразка на шляху до йоґічної досконалости, тому що остаточною метою йоґи є усвідомити Бога. Такому йоґурекомендовано зосереджувати свій грубо матеріалістичний розум на іншій концепції Господа, що дає змогу усвідомити Його енерґії. А коли йоґ усвідомлює, що всі енерґії є просто проявами й знаряддями трансцендентного, він природно піднімається на сходинку вище. Так поступово він може досягнути повного самоусвідомлення.
Матеріалісти палко прагнуть оволодіти в результаті цього методу самоопанування всілякими містичними силами. Проте істинна мета йоґічних вправ — це позбутися нагромадженого в серці бруду: хіті, гніву, жадности та будь-якої іншої матеріальної скверни. Звабитись чудесними силами, побічними наслідками містичної практики, — це для йоґа- містика повна поразка на шляху до йоґічної досконалости, тому що остаточною метою йоґи є усвідомити Бога. Такому йоґурекомендовано зосереджувати свій грубо матеріалістичний розум на іншій концепції Господа, що дає змогу усвідомити Його енерґії. А коли йоґ усвідомлює, що всі енерґії є просто проявами й знаряддями трансцендентного, він природно піднімається на сходинку вище. Так поступово він може досягнути повного самоусвідомлення.
Devanagari
विशेषस्तस्य देहोऽयं स्थविष्ठश्च स्थवीयसाम् ।
यत्रेदं व्यज्यते विश्वं भूतं भव्यं भवच्च सत् ॥ २४ ॥
यत्रेदं व्यज्यते विश्वं भूतं भव्यं भवच्च सत् ॥ २४ ॥
Verse text
віш́ешас тасйа дехо ’йам̇
стгавішт̣гаш́ ча стгавійаса̄м
йатредам̇ вйаджйате віш́вам̇
бгӯтам̇ бгавйам̇ бгавач ча сат
стгавішт̣гаш́ ча стгавійаса̄м
йатредам̇ вйаджйате віш́вам̇
бгӯтам̇ бгавйам̇ бгавач ча сат
Synonyms
Translation
Велетенське проявлення всього доступного для сприйняття матеріального світу як одного цілого — це особистісне тіло Абсолютної Істини, в якому проявляється все минуле, теперішнє та майбутнє всесвітнього матеріального часу.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Усе суще — і матеріальне, і духовне — це не що інше, як поширення енерґії Верховного Бога-Особи. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (13.14), всюди в творінні присутні трансцендентні очі, голови та інші частини тіла всемогутнього Господа. Він може бачити, чути, сприймати дотиком чи проявляти Себе скрізь і всюди: Він присутній скрізь як Наддуша всіх безмежно малих душ, хоча водночас Його особиста обитель перебуває в абсолютному світі. Відносний світ — це теж видимий прояв Господа, тому що цей світ є поширенням Його трансцендентної енерґії. Господь перебуває у Своїй обителі, але Його енерґія поширена скрізь. Це схоже на сонце: воно одночасно перебуває і в одному певному місці, і скрізь, бо ж сонячні промені, що невідмінні від самого сонця, вважають за його поширення. У «Вішну Пурані» (1.22.52) сказано, що, так само як вогонь, перебуваючи в одному місці, поширюється через своє світло та тепло, Верховний Дух, Бог-Особа, поширюється скрізь і всюди через Свої незліченні енерґії.
Проявлений для сприйняття велетенський всесвіт — лише частка Його тіла, вірат-рупи. Менш розумні люди не можуть збагнути трансцендентну вседуховну форму Господа, проте їх вражають Його різноманітні енерґії, так само як блискавка, велика гора чи велетенський баньян вражає дикунів. Захоплюючись вищою силою тигра чи слона, дикуни прославляють їх. Асури не можуть погодитися з думкою про існування Господа, дарма що явлені писання містять живі описи Господа, дарма що Господь Сам приходить як втілення і являє Свою надзвичайну могутність та силу, дарма що Його визнають за Верховного Бога-Особу великі вчені і святі, як-от В’ясадева, Нарада, Асіта, Девала в давніші часи, пізніше Арджуна (про що він каже в «Бгаґавад-ґіті») чи ачар’ї новітніх часів, як ось Шанкара, Рамануджа, Мадгва і Господь Чайтан’я. Асури не визнають ні доказів чи свідоцтв явлених писань, ні авторитету великих ачарій. Вони хочуть все негайно побачити на власні очі. Отож, щоб задовольнити їхні вимоги, їм дана можливість споглядати велетенське тіло Господа (вірат). Вони звикли схилятися перед вищою матеріальною силою (як вони схиляються перед силою тигра, слона, блискавки), і тому їм неважко вшановувати вірат-рупу.
Роблячи ласку для асурів, Господь Крішна явив Свою вірат-рупу на прохання Арджуни. Чистий відданий Господа, не звикши споглядати таку приземлену форму Господа, як Його велетенська матеріальна форма, потребує на це особливого бачення. Тому Господь дарував Арджуні це особливе бачення, щоб він міг споглядати Його вірат-рупу (як це описано в одинадцятій главі «Бгаґавад-ґіти»). Господь явив цю вірат-рупу не для Арджуни, а насамперед для добра тих людей недалекого розуму, які ладні визнати за втілення Господа першого-ліпшого самозванця і які таким чином вводять людський загал в оману. Перед тим як визнати когось за втілення Господа, цим людям слід спершу попрохати такого дешевого «Бога» довести свою божественність, явивши свою вірат- рупу.Вірат-рупа Господа — це одночасно виклик атеїстам і благословення для асурів. Вона дає асурамзмогу думати про Господа в Його формі вірат і завдяки цьому поступово очищувати своє серце від бруду, щоб невдовзі здобути право побачити істинну трансцендентну форму Господа. Так всемилостивий Господь дарує Свою ласку атеїстам та грубим матеріалістам.
Проявлений для сприйняття велетенський всесвіт — лише частка Його тіла, вірат-рупи. Менш розумні люди не можуть збагнути трансцендентну вседуховну форму Господа, проте їх вражають Його різноманітні енерґії, так само як блискавка, велика гора чи велетенський баньян вражає дикунів. Захоплюючись вищою силою тигра чи слона, дикуни прославляють їх. Асури не можуть погодитися з думкою про існування Господа, дарма що явлені писання містять живі описи Господа, дарма що Господь Сам приходить як втілення і являє Свою надзвичайну могутність та силу, дарма що Його визнають за Верховного Бога-Особу великі вчені і святі, як-от В’ясадева, Нарада, Асіта, Девала в давніші часи, пізніше Арджуна (про що він каже в «Бгаґавад-ґіті») чи ачар’ї новітніх часів, як ось Шанкара, Рамануджа, Мадгва і Господь Чайтан’я. Асури не визнають ні доказів чи свідоцтв явлених писань, ні авторитету великих ачарій. Вони хочуть все негайно побачити на власні очі. Отож, щоб задовольнити їхні вимоги, їм дана можливість споглядати велетенське тіло Господа (вірат). Вони звикли схилятися перед вищою матеріальною силою (як вони схиляються перед силою тигра, слона, блискавки), і тому їм неважко вшановувати вірат-рупу.
Роблячи ласку для асурів, Господь Крішна явив Свою вірат-рупу на прохання Арджуни. Чистий відданий Господа, не звикши споглядати таку приземлену форму Господа, як Його велетенська матеріальна форма, потребує на це особливого бачення. Тому Господь дарував Арджуні це особливе бачення, щоб він міг споглядати Його вірат-рупу (як це описано в одинадцятій главі «Бгаґавад-ґіти»). Господь явив цю вірат-рупу не для Арджуни, а насамперед для добра тих людей недалекого розуму, які ладні визнати за втілення Господа першого-ліпшого самозванця і які таким чином вводять людський загал в оману. Перед тим як визнати когось за втілення Господа, цим людям слід спершу попрохати такого дешевого «Бога» довести свою божественність, явивши свою вірат- рупу.Вірат-рупа Господа — це одночасно виклик атеїстам і благословення для асурів. Вона дає асурамзмогу думати про Господа в Його формі вірат і завдяки цьому поступово очищувати своє серце від бруду, щоб невдовзі здобути право побачити істинну трансцендентну форму Господа. Так всемилостивий Господь дарує Свою ласку атеїстам та грубим матеріалістам.
Devanagari
अण्डकोशे शरीरेऽस्मिन् सप्तावरणसंयुते ।
वैराज: पुरुषो योऽसौ भगवान् धारणाश्रय: ॥ २५ ॥
वैराज: पुरुषो योऽसौ भगवान् धारणाश्रय: ॥ २५ ॥
Verse text
ан̣д̣а-кош́е ш́аріре ’смін
сапта̄варан̣а-сам̇йуте
ваіра̄джах̣ пурушо йо ’сау
бгаґава̄н дга̄ран̣а̄ш́райах̣
сапта̄варан̣а-сам̇йуте
ваіра̄джах̣ пурушо йо ’сау
бгаґава̄н дга̄ран̣а̄ш́райах̣
Synonyms
ан̣д̣а-кош́е — в оболонці всесвіту; ш́аріре — в тілі; асмін — цей; сапта — сім; а̄варан̣а — оболонок; сам̇йуте — складена; ваіра̄джах̣ — велетенська всесвітня; пурушах̣ — форма Господа; йах̣ — що; асау — Він; бгаґава̄н — Бог-Особа; дга̄ран̣а̄ — концепції; а̄ш́райах̣ — об’єкт.
Translation
Об’єкт концепції вірат - рупи — це велетенська всесвітня форма Бога-Особи, яка перебуває всередині всесвіту, покритого сімома оболонками матеріальних елементів.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Господь має одночасно багато різних форм, і всі вони тотожні відначальній формі Господа, Шрі Крішні. У «Бгаґавад-ґіті» доведено, що відначальна трансцендентна, вічна форма Господа — це Шрі Крішна, Абсолютний Бог- Особа. Однак завдяки Своїй незбагненній внутрішній енерґії, атма-майі, Він на силі поширити Себе одночасно в багато різних форм та втілень, зберігаючи при тому всю повноту Своєї могутности. Він довершений, і, хоча з Нього виходять незліченні інші довершені форми, Він залишається так само довершений, не зменшуючись ні на йоту. Така Його духовна, внутрішня, енерґія. В одинадцятій главі «Бгаґавад-ґіти» описано, як Бог-Особа Шрі Крішна проявив Свою вірат-рупу. Господь явив Свою вірат-рупу тільки для того, щоб переконати людей зі слабкими розумовими здібностями, нездатних припустити думку про прихід Господа в подобі людини, що Він насправді володіє могутністю, яка дає Йому право проголошувати Себе Верховною Абсолютною Особою — Особою, що не має Собі рівних чи вищих.
Єдине , що можуть собі уявити матеріалісти , хоча теж вкрай недосконало , — це величезний космічний простір з безліччю планет розміром із Сонце. Вони бачать тільки небесне склепіння над головою і нічого не відають про те, що цей всесвіт і так само сотні тисяч інших всесвітів — всі покриті сімома матеріальними оболонками з води, вогню, повітря, неба, его, ноумена* та матеріальної природи — плавають, немов велетенські м’ячі, у водах Причинового океану, в якому лежить Господь Маха-Вішну. Усі всесвіти в зачатковій формі насінин постають з віддиху Маха-Вішну, що є всього лише часткою часткового поширення Господа. І щойно Маха-Вішну робить Свій велетенський вдих, усі всесвіти разом з незліченними Брахмами, які ними керують, йдуть у небуття. Так з верховної волі Господа відбувається творення і знищення матеріальних світів. Наскільки ж дурним повинен бути нещасний матеріаліст, щоб, повіривши зухвалим словам простого смертного, бездумно проголошувати нікчемну живу істоту втіленням Бога! Господь явив вірат-рупу саме задля науки таким невігласам, щоб можна було перевірити справжність втілення Бога, попросивши показати вірат-рупу, як її показав Господь Крішна.
* Йдеться за махат-таттву, недиференційований стан якостей матеріальної природи (прим. пер.).
За порадою Шукадеви Ґосвамі матеріаліст може задля свого блага зосереджувати розум на вірат,велетенській формі Господа. Однак він повинен стерегтися, щоб не зловитися на гачок самозванців, які проголошують себе за Самого Господа Крішну, але діяти, як Він, чи проявити вірат-рупу з усім всесвітом не на силі.
Єдине , що можуть собі уявити матеріалісти , хоча теж вкрай недосконало , — це величезний космічний простір з безліччю планет розміром із Сонце. Вони бачать тільки небесне склепіння над головою і нічого не відають про те, що цей всесвіт і так само сотні тисяч інших всесвітів — всі покриті сімома матеріальними оболонками з води, вогню, повітря, неба, его, ноумена* та матеріальної природи — плавають, немов велетенські м’ячі, у водах Причинового океану, в якому лежить Господь Маха-Вішну. Усі всесвіти в зачатковій формі насінин постають з віддиху Маха-Вішну, що є всього лише часткою часткового поширення Господа. І щойно Маха-Вішну робить Свій велетенський вдих, усі всесвіти разом з незліченними Брахмами, які ними керують, йдуть у небуття. Так з верховної волі Господа відбувається творення і знищення матеріальних світів. Наскільки ж дурним повинен бути нещасний матеріаліст, щоб, повіривши зухвалим словам простого смертного, бездумно проголошувати нікчемну живу істоту втіленням Бога! Господь явив вірат-рупу саме задля науки таким невігласам, щоб можна було перевірити справжність втілення Бога, попросивши показати вірат-рупу, як її показав Господь Крішна.
* Йдеться за махат-таттву, недиференційований стан якостей матеріальної природи (прим. пер.).
За порадою Шукадеви Ґосвамі матеріаліст може задля свого блага зосереджувати розум на вірат,велетенській формі Господа. Однак він повинен стерегтися, щоб не зловитися на гачок самозванців, які проголошують себе за Самого Господа Крішну, але діяти, як Він, чи проявити вірат-рупу з усім всесвітом не на силі.
Devanagari
पातालमेतस्य हि पादमूलं
पठन्ति पार्ष्णिप्रपदे रसातलम् ।
महातलं विश्वसृजोऽथ गुल्फौ
तलातलं वै पुरुषस्य जङ्घे ॥ २६ ॥
पठन्ति पार्ष्णिप्रपदे रसातलम् ।
महातलं विश्वसृजोऽथ गुल्फौ
तलातलं वै पुरुषस्य जङ्घे ॥ २६ ॥
Verse text
па̄та̄лам етасйа хі па̄да-мӯлам̇
пат̣ганті па̄ршн̣і-прападе раса̄талам
маха̄талам̇ віш́ва-ср̣джо ’тга гулпгау
тала̄талам̇ ваі пурушасйа джан̇ґге
пат̣ганті па̄ршн̣і-прападе раса̄талам
маха̄талам̇ віш́ва-ср̣джо ’тга гулпгау
тала̄талам̇ ваі пурушасйа джан̇ґге
Synonyms
па̄та̄лам — планети в нижній частині всесвіту; етасйа — Його; хі — точно; па̄да-мӯлам — підошви стіп; пат̣ганті — вони вивчають; па̄ршн̣і — п’яти; прападе — пальці ніг; раса̄талам — планети Расатала; маха̄талам — планети Махатала; віш́ва-ср̣джах̣ — творця всесвіту; атга — таким чином; ґулпгау — щиколотки; тала̄талам — планети Талатала; ваі — як вони є; пурушасйа — велетенської особи; джан̇ґге — гомілки.
Translation
Ті, хто усвідомив це проявлення, дослідили, що планети Патала — це підошви стіп всесвітньої форми Господа, а її п’яти та пальці на ногах — це планети Расатала. Щик
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Реальність існування проявленого космосу полягає тільки в його зв’язку з тілом Верховного Бога- Особи. Все суще в матеріальному світі спочиває в Ньому, як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (9.4). Проте це не означає, що все в полі зору матеріаліста є Верховна Особа. Концепція всесвітньої форми Господа дає матеріалісту можливість думати про Верховного Господа, однак матеріаліст повинен чітко розуміти, що його світобачення, засноване на бажанні панувати над світом, не має нічого спільного з усвідомленням Бога. Матеріалістичне світобачення з його бажанням експлуатувати матеріальну природу — це породження зовнішньої енерґії Господа, що вводить матеріалістів в ілюзію. Тому людина, яка хоче усвідомити Верховну Істину, скеровуючи думки на всесвітню форму Господа, повинна розвивати в собі настрій служіння. Якщо не відродити в собі цього настрою служіння, з медитації на вірат буде мало користи.
Трансцендентний Господь у жодній із Своїх форм та проявів не становить частини матеріального творіння. За будь-яких обставин Він зберігає Свою тотожність як Верховний Дух, і три матеріальні якості не мають над Ним ніякого впливу, тому що все матеріальне осквернене. Господь завжди перебуває у Своїй внутрішній енерґії.
Трансцендентний Господь у жодній із Своїх форм та проявів не становить частини матеріального творіння. За будь-яких обставин Він зберігає Свою тотожність як Верховний Дух, і три матеріальні якості не мають над Ним ніякого впливу, тому що все матеріальне осквернене. Господь завжди перебуває у Своїй внутрішній енерґії.
Всесвіт складається з чотирнадцяти планетних систем. Сім з них — Бгур , Бгувар , Свар , Махар , Джанас , Тапас та Сат’я — належать до вищих планетних систем (кожна наступна вища за попередню). А сім інших планетних систем належать до нижчих: Атала, Вітала, Сутала, Талатала, Махатала, Расатала та Патала, кожна наступна нижча за попередню. Опис у цьому вірші починається від найнижчої планети, тому що засади відданости вимагають починати опис Господнього тіла від Його стіп. Шукадева Ґосвамі — великий відданий Господа, і, звичайно, його опис всіма сторонами бездоганний.
Devanagari
द्वे जानुनी सुतलं विश्वमूर्ते-
रूरुद्वयं वितलं चातलं च ।
महीतलं तज्जघनं महीपते
नभस्तलं नाभिसरो गृणन्ति ॥ २७ ॥
रूरुद्वयं वितलं चातलं च ।
महीतलं तज्जघनं महीपते
नभस्तलं नाभिसरो गृणन्ति ॥ २७ ॥
Verse text
две джа̄нуні суталам̇ віш́ва-мӯртер
ӯру-двайам̇ віталам̇ ча̄талам̇ ча
махіталам̇ тадж-джаґганам̇ махіпате
набгасталам̇ на̄бгі-саро ґр̣н̣анти
ӯру-двайам̇ віталам̇ ча̄талам̇ ча
махіталам̇ тадж-джаґганам̇ махіпате
набгасталам̇ на̄бгі-саро ґр̣н̣анти
Synonyms
две — два; джа̄нуні — коліна; суталам — планетна система Сутала; віш́ва-мӯртех̣ — всесвітньої форми; ӯру-двайам — дві ноги; віталам — планетна система Вітала; ча — також; аталам — планети Атала; ча — і; махіталам — планетна система Махітала; тат — Його; джаґганам — стегна; махіпате — царю; набгасталам — космічний простір; на̄бгі-сарах̣ — заглибина пупа; ґр̣н̣анті — як вважають.
Translation
Коліна всесвітньої форми — це планетна система Сутала, ноги вище колін — це планетні системи Вітала та Атала. Стегна — це Махітала, а космічний простір — це заглибина Його пупа.
Devanagari
उर:स्थलं ज्योतिरनीकमस्य
ग्रीवा महर्वदनं वै जनोऽस्य ।
तपो वराटीं विदुरादिपुंस:
सत्यं तु शीर्षाणि सहस्रशीर्ष्ण: ॥ २८ ॥
ग्रीवा महर्वदनं वै जनोऽस्य ।
तपो वराटीं विदुरादिपुंस:
सत्यं तु शीर्षाणि सहस्रशीर्ष्ण: ॥ २८ ॥
Verse text
урах̣-стгалам̇ джйотір-анікам асйа
ґріва̄ махар ваданам̇ ваі джано ’сйа
тапо вара̄т̣ім̇ відур а̄ді-пум̇сах̣
сатйам̇ ту ш́ірша̄н̣і сахасра-ш́іршн̣ах̣
ґріва̄ махар ваданам̇ ваі джано ’сйа
тапо вара̄т̣ім̇ відур а̄ді-пум̇сах̣
сатйам̇ ту ш́ірша̄н̣і сахасра-ш́іршн̣ах̣
Synonyms
урах̣ — високе; стгалам — місце (груди); джйотіх̣-анікам — планети-світила; асйа — Його; ґріва̄ — шия; махах̣ — планетна система над світилами; ваданам — рот; ваі — точно; джанах̣ — планетна система над системою Махар; асйа — Його; тапах̣ — планетна система над системою Джанас; вара̄т̣ім — чоло; відух̣ — відомо; а̄ді — відначальна; пум̇сах̣ — особа; сатйам — найвища планетна система; ту — проте; ш́ірша̄н̣і — голова; сахасра — тисячу; ш́іршн̣ах̣ — той, хто має голови.
Translation
Груди велетенської форми Відначальної Особи — це система планет-світил, Його шия — планети Махар, рот — планети Джанас, а чоло — планетна система Тапас. Найвища планетна система, Сат’ялока, — це голова тисячоголового Господа.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Осяйні світила, як Сонце та Місяць, перебувають майже посередині всесвіту, тому їх вважають за груди відначальної велетенської форми Господа. Над цими світилами, що їх також називають райськими планетами чи обителями півбогів, правителів усесвіту, розміщені планети Махар, Джанас і Тапас, а понад ними всіма — планетна система Сат’ялока, де живуть головні повелителі ґун матеріальної природи — Брахма, Вішну та Шіва. Цей Вішну — це Кшіродакашаї Вішну, Він перебуває як Наддуша в кожній живій істоті. На водах Причинового океану плаває безліч всесвітів, і в кожному з них міститься Господня форма вірат з незліченними сонцями, місяцями, небесними півбогами, Брахмами, Вішну та Шівами. І, як свідчить «Бгаґавад- ґіта» (10.42), все це разом становить тільки часточку незбагненної енерґії Господа Крішни.
Devanagari
इन्द्रादयो बाहव आहुरुस्रा:
कर्णौ दिश:श्रोत्रममुष्य शब्द: ।
नासत्यदस्रौ परमस्य नासे
घ्राणोऽस्य गन्धो मुखमग्निरिद्ध: ॥ २९ ॥
कर्णौ दिश:श्रोत्रममुष्य शब्द: ।
नासत्यदस्रौ परमस्य नासे
घ्राणोऽस्य गन्धो मुखमग्निरिद्ध: ॥ २९ ॥
Verse text
індра̄дайо ба̄хава а̄хур усра̄х̣
карн̣ау діш́ах̣ ш́ротрам амушйа ш́абдах̣
на̄сатйа-дасрау парамасйа на̄се
ґгра̄н̣о ’сйа ґандго мукгам аґнір іддгах̣
карн̣ау діш́ах̣ ш́ротрам амушйа ш́абдах̣
на̄сатйа-дасрау парамасйа на̄се
ґгра̄н̣о ’сйа ґандго мукгам аґнір іддгах̣
Synonyms
індра-а̄дайах̣ — півбоги на чолі з царем раю Індрою; ба̄хавах̣ — руки; а̄хух̣ — називаються; усра̄х̣ — півбоги; карн̣ау — вуха; діш́ах̣ — чотири сторони світу; ш́ротрам — слух; амушйа — Господа; ш́абдах̣ — звук; на̄сатйа-дасрау — півбоги Ашвіні-кумари; парамасйа — Всевишнього; на̄се — ніздрі; ґгра̄н̣ах̣ — нюх; асйа — Його; ґандгах̣ — аромат; мукгам — рот; аґніх̣ — вогонь; іддгах̣ — полум’яний.
Translation
Його руки — це півбоги на чолі з Індрою, десять сторін світу — це Його вуха, а фізичний звук — це Його слух. Його ніздрі — це два Ашвіні-кумари, матеріальні запахи — Його нюх. Його рот — це полум’яний вогонь.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Велетенська форма Бога-Особи, опис якої даний в одинадцятій главі «Бгаґавад-ґіти», докладніше описана в цих віршах « Шрімад - Бгаґаватам » . У « Бгаґавад- ґіті» (11.30) міститься такий опис: «О Вішну, я бачу, як Ти поглинаєш усіх людей Своїми вогняними ротами і заливаєш Своїм сліпучим промінням весь усесвіт. Цей прояв Твоєї особи обпікає всі світи». Отже, наука «Шрімад-Бгаґаватам» призначена для тих, хто вже вивчив «Бгаґавад-ґіту». Обидва писання викладають науку про Крішну, Абсолютну Істину, і, природно, взаємопов’язані.
Концепція вірат-пуруші (велетенської форми Верховного Господа) охоплює всіх панівних півбогів і всіх підпорядкованих живих істот. Кожною найкрихітнішою часткою живої істоти керують уповноважені представники Господа. Велетенська форма Господа вміщує всіх цих півбогів в собі, і тому поклоніння Господеві — чи в Його велетенській матеріальній формі, чи в Його вічній трансцендентній формі Господа Шрі Крішни — задовольняє і півбогів, і всі інші невід’ємні частки Господа також. Так само коли підливають корінь дерева, енерґія розходиться по всіх інших його частинах. Отже навіть людина з матеріальними бажаннями, поклоняючись всесвітній велетенській формі Господа, йде правильним шляхом. Не варто ризикувати, прохаючи різноманітних півбогів задовольнити свої різні бажання. Реальне буття має тільки Господь, а всі інші істоти — витвір уяви, бо все суще перебуває в Ньому одному.
Devanagari
द्यौरक्षिणी चक्षुरभूत्पतङ्ग:
पक्ष्माणि विष्णोरहनी उभे च ।
तद्भ्रूविजृम्भ: परमेष्ठिधिष्ण्य-
मापोऽस्य तालु रस एव जिह्वा ॥ ३० ॥
पक्ष्माणि विष्णोरहनी उभे च ।
तद्भ्रूविजृम्भ: परमेष्ठिधिष्ण्य-
मापोऽस्य तालु रस एव जिह्वा ॥ ३० ॥
Verse text
дйаур акшін̣і чакшур абгӯт патан̇ґах̣
пакшма̄н̣і вішн̣ор ахані убге ча
тад-бгрӯ-віджр̣мбгах̣ парамешт̣гі-дгішн̣йам
а̄по ’сйа та̄лӯ раса ева джіхва̄
пакшма̄н̣і вішн̣ор ахані убге ча
тад-бгрӯ-віджр̣мбгах̣ парамешт̣гі-дгішн̣йам
а̄по ’сйа та̄лӯ раса ева джіхва̄
Synonyms
дйаух̣ — космічна сфера; акшін̣і — очниці; чакшух̣ — очі (зір); абгӯт — стало так; патан̇ґах̣ — сонце; пакшма̄н̣і — повіки; вішн̣ох̣ — Бога-Особи, Шрі Вішну; ахані — день та ніч; убге — обидва; ча — і; тат — Його; бгрӯ — брів; віджр̣мбгах̣ — рухи; парамешт̣гі — верховна істота (Брахма); дгішн̣йам — посада; а̄пах̣ — Варуна, повелитель вод; асйа — Його; та̄лӯ — піднебіння; расах̣ — сік; ева — безперечно; джіхва̄ — язик.
Translation
Космічна сфера — це Його очниці , а сонце — Його очне яблуко і сила зору. Його повіки — це день і ніч, а в порухах Його брів перебуває Брахма та інші великі особи такого рівня. Його піднебіння — повелитель вод Варуна, а сік, сутність усього, — це Його язик.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: З погляду буденної логіки поданий в цьому вірші опис здається суперечливим: спочатку очима всесвітньої форми Господа назване сонце, а тоді космічна сфера. Проте закони буденної логіки не поширюються на повчання шастр. Треба просто прийняти описи, дані в шастрах, і зосередити свій розум на формі вірат-рупи, а не на буденній логіці. Буденна логіка завжди недосконала, натомість описи в шастрах завжди досконалі й довершені. Якщо ми вбачаємо в них якусь суперечність, то слід розуміти, що в цьому виявляється недосконалість не шастр, а нас самих. Тільки такий підхід дає змогу засвоїти ведичну мудрість.
Devanagari
छन्दांस्यनन्तस्य शिरो गृणन्ति
दंष्ट्रा यम: स्नेहकला द्विजानि ।
हासो जनोन्मादकरी च माया
दुरन्तसर्गो यदपाङ्गमोक्ष: ॥ ३१ ॥
दंष्ट्रा यम: स्नेहकला द्विजानि ।
हासो जनोन्मादकरी च माया
दुरन्तसर्गो यदपाङ्गमोक्ष: ॥ ३१ ॥
Verse text
чганда̄м̇сй анантасйа ш́іро ґр̣н̣анті
дам̇шт̣ра̄ йамах̣ снеха-кала̄ двіджа̄ні
ха̄со джанонма̄да-карі ча ма̄йа̄
дуранта-сарґо йад-апа̄н̇ґа-мокшах̣
дам̇шт̣ра̄ йамах̣ снеха-кала̄ двіджа̄ні
ха̄со джанонма̄да-карі ча ма̄йа̄
дуранта-сарґо йад-апа̄н̇ґа-мокшах̣
Synonyms
чганда̄м̇сі — ведичні гімни; анантасйа — Всевишнього; ш́ірах̣ — маківка (брахма-рандгра); ґр̣н̣анті — описують; дам̇шт̣ра̄х̣ — щелепи з зубами; йамах̣ — Ямараджа, владика грішників; снеха-кала̄х̣ — мистецтво кохання; двіджа̄ні — два ряди зубів; ха̄сах̣ — усмішка; джана-унма̄да-карі — найзнадливіша; ча — також; ма̄йа̄ — ілюзорна енерґія; дуранта — нездоланна; сарґах̣ — матеріальне творіння; йат-апа̄н̇ґа — чий погляд; мокшах̣ — кинутий.
Translation
Ведичні гімни — це, вважають, маківка Господа, а Його щелепи — це бог смерти Яма, що карає грішників. Любовне мистецтво — це два ряди Його зубів, а знадлива ілюзорна енерґія матеріального світу — це Його усмішка. Весь велетенський океан матеріального творіння — це лише Його побіжний погляд на нас.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Як пояснюють Веди, це матеріальне творіння виникає внаслідок побіжного погляду Господа на матеріальну енерґію. Матеріальна енерґія в цьому вірші названа «знадливою ілюзорною енерґією». Зумовлені душі, яких вона знаджує, повинні усвідомити, що тимчасове матеріальне творіння — це просто підробка під реальність і що всі зачаровані цими знадливими поглядами Господа потрапляють під владу Ямараджі, наглядача над грішниками. У чарівливій усмішці Господа відкриваються Його зуби. Розумна людина, яка зуміє осягнути ці істини про Господа, стає душею, цілковито відданою Господу.
Devanagari
व्रीडोत्तरौष्ठोऽधर एव लोभो
धर्म: स्तनोऽधर्मपथोऽस्य पृष्ठम् ।
कस्तस्य मेढ्रं वृषणौ च मित्रौ
कुक्षि: समुद्रा गिरयोऽस्थिसङ्घा: ॥ ३२ ॥
धर्म: स्तनोऽधर्मपथोऽस्य पृष्ठम् ।
कस्तस्य मेढ्रं वृषणौ च मित्रौ
कुक्षि: समुद्रा गिरयोऽस्थिसङ्घा: ॥ ३२ ॥
Verse text
врід̣оттараушт̣го ’дгара ева лобго
дгармах̣ стано ’дгарма-патго ’сйа пр̣шт̣гам
кас тасйа мед̣грам̇ вр̣шан̣ау ча мітрау
кукшіх̣ самудра̄ ґірайо ’стгі-сан̇ґга̄х̣
дгармах̣ стано ’дгарма-патго ’сйа пр̣шт̣гам
кас тасйа мед̣грам̇ вр̣шан̣ау ча мітрау
кукшіх̣ самудра̄ ґірайо ’стгі-сан̇ґга̄х̣
Synonyms
врід̣а — скромність; уттара — верхня; ошт̣гах̣ — губа; адгарах̣ — підборіддя; ева — поістині; лобгах̣ — пожадання; дгармах̣ — релігія; станах̣ — груди; адгарма — безвір’я; патгах̣ — шлях; асйа — Його; пр̣шт̣гам — спина; ках̣ — Брахма; тасйа — Його; мед̣грам — статеві органи; вр̣шан̣ау — яєчка; ча — також; мітрау — Мітра-варуни; кукшіх̣ — крижі; самудра̄х̣ — океани; ґірайах̣ — гори; астгі — костей; сан̇ґга̄х̣ — з’єднання.
Translation
Скромність — це Його верхня губа, пожадання — Його підборіддя, релігія — груди Господа, а безвір’я — Його спина. Брахмаджі, що породжує всі живі істоти в матеріальному світі, — це статевий орган Господа, а близнюки Мітра-варуни — це Його яєчка. Океан — це Його поперек, а пагорби та гори — кістяк Господа.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Господь не безособистісний, всупереч хибним уявленням менш розумних мислителів. Навпаки, Він — Верховна Особа, і це підтверджують усі істинні ведичні писання. Однак Його особистість відмінна від усіх наших понять про особистість. У цьому вірші сказано, що Брахмаджі діє як Його статевий орган, а Мітра-варуни — як два Його яєчка. З цього можна зробити висновок, що Він — особа і має всі тілесні органи, проте Його органи відмінні від органів живих істот і мають інші можливості. Тому, коли ми подибуємо описи, які називають Господа безособистісним, це означає, що особистість Господа не відповідає нашим недосконалим уявленням про особистість. Всупереч усім нашим обмеженим поняттям про особистість, Господній особистості можна поклонятися, навіть бачачи пагорби та гори чи океан та небо, — якщо розуміти все це як частини велетенського тіла Господа, вірат-пуруші. Вірат-рупа, яку Господь Крішна показав Арджуні, — це виклик усім безбожникам.
Devanagari
नद्योऽस्य नाड्योऽथ तनूरुहाणि
महीरुहा विश्वतनोर्नृपेन्द्र ।
अनन्तवीर्य: श्वसितं मातरिश्वा
गतिर्वय: कर्म गुणप्रवाह: ॥ ३३ ॥
महीरुहा विश्वतनोर्नृपेन्द्र ।
अनन्तवीर्य: श्वसितं मातरिश्वा
गतिर्वय: कर्म गुणप्रवाह: ॥ ३३ ॥
Verse text
надйо ’сйа на̄д̣йо ’тга танӯ-руха̄н̣і
махі-руха̄ віш́ва-танор нр̣пендра
ананта-вірйах̣ ш́васітам̇ ма̄таріш́ва̄
ґатір вайах̣ карма ґуна-права̄гах̣
махі-руха̄ віш́ва-танор нр̣пендра
ананта-вірйах̣ ш́васітам̇ ма̄таріш́ва̄
ґатір вайах̣ карма ґуна-права̄гах̣
Synonyms
nadyaḥ — the rivers; asya — of Him; nāḍyaḥ — veins; atha — and thereafter; tanū-ruhāṇi — hairs on the body; mahī-ruhāḥ — the plants and trees; viśva-tanoḥ — of the universal form; nṛpa-indra — O King; ananta-vīryaḥ — of the omnipotent; śvasitam — breathing; mātariśvā — air; gatiḥ — movement; vayaḥ — passing ages; karma — activity; guṇa-pravāhaḥ — reactions of the modes of nature.
Translation
O King, the rivers are the veins of the gigantic body, the trees are the hairs of His body, and the omnipotent air is His breath. The passing ages are His movements, and His activities are the reactions of the three modes of material nature.
Purport
The Personality of Godhead is not a dead stone, nor is He inactive, as is poorly thought by some schools. He moves with the progress of time, and therefore He knows all about the past and future, along with His present activities. There is nothing unknown to Him. The conditioned souls are driven by the reactions of the modes of material nature, which are the activities of the Lord. As stated in the Bhagavad-gītā (7.12), the modes of nature act under His direction only, and as such no natural functions are blind or automatic. The power behind the activities is the supervision of the Lord, and thus the Lord is never inactive as is wrongly conceived. The Vedas say that the Supreme Lord has nothing to do personally, as is always the case with superiors, but everything is done by His direction. As it is said, not a blade of grass moves without His sanction. In the Brahma-saṁhitā (5.48), it is said that all the universes and the heads of them (the Brahmās) exist only for the duration of His breathing period. The same is confirmed here. The air on which the universes and the planets within the universes exist is nothing but a bit of the breath of the unchallengeable virāṭ-puruṣa. So even by studying the rivers, trees, air and passing ages, one can conceive of the Personality of Godhead without being misled by the formless conception of the Lord. In the Bhagavad-gītā (12.5) it is stated that those who are much inclined to the formless conception of the Supreme Truth are more troubled than those who can intelligently conceive of the personal form.
Devanagari
ईशस्य केशान् विदुरम्बुवाहान्
वासस्तु सन्ध्यां कुरुवर्य भूम्न: ।
अव्यक्तमाहुर्हृदयं मनश्च
स चन्द्रमा: सर्वविकारकोश: ॥ ३४ ॥
वासस्तु सन्ध्यां कुरुवर्य भूम्न: ।
अव्यक्तमाहुर्हृदयं मनश्च
स चन्द्रमा: सर्वविकारकोश: ॥ ३४ ॥
Verse text
іш́асйа кеш́а̄н відур амбува̄ха̄н
ва̄сас ту сандгйа̄м̇ куру-варйа бгӯмнах̣
авйактам а̄хур хр̣дайам̇ манаш́ ча
са чандрама̄х̣ сарва-віка̄ра-кош́ах̣
ва̄сас ту сандгйа̄м̇ куру-варйа бгӯмнах̣
авйактам а̄хур хр̣дайам̇ манаш́ ча
са чандрама̄х̣ сарва-віка̄ра-кош́ах̣
Synonyms
іш́асйа — найвищого повелителя; кеш́а̄н — волосся на голові; відух̣ — знай же; амбу-ва̄ха̄н — носії води, хмари; ва̄сах̣ ту — одяг; сандгйа̄м — світанок та присмерк; куру-варйа — найліпший з-поміж Куру; бгӯмнах̣ — Всемогутнього; авйактам — першопричина матеріального творіння; а̄хух̣ — сказано; хр̣дайам — інтелект; манах̣ ча — та розум; сах̣ — Він; чандрама̄х̣ — місяць; сарва-віка̄ра-кош́ах̣ — джерело усіх змін.
Translation
Знай, найліпший з роду Куру, що хмари, які несуть воду, — це волосся на Його голові, вранішній та вечірній смерк — Його шати, а верховна причина матеріального творіння — Його інтелект. Його розум — це місяць, джерело всіх змін.
Devanagari
विज्ञानशक्तिं महिमामनन्ति
सर्वात्मनोऽन्त:करणं गिरित्रम् ।
अश्वाश्वतर्युष्ट्रगजा नखानि
सर्वे मृगा: पशव: श्रोणिदेशे ॥ ३५ ॥
सर्वात्मनोऽन्त:करणं गिरित्रम् ।
अश्वाश्वतर्युष्ट्रगजा नखानि
सर्वे मृगा: पशव: श्रोणिदेशे ॥ ३५ ॥
Verse text
віджн̃а̄на-ш́актім̇ махім а̄мананті
сарва̄тмано ’нтах̣-каран̣ам̇ ґірітрам
аш́ва̄ш́ватарй-ушт̣ра-ґаджа̄ накга̄ні
сарве мр̣ґа̄х̣ паш́авах̣ ш́рон̣і-деш́е
сарва̄тмано ’нтах̣-каран̣ам̇ ґірітрам
аш́ва̄ш́ватарй-ушт̣ра-ґаджа̄ накга̄ні
сарве мр̣ґа̄х̣ паш́авах̣ ш́рон̣і-деш́е
Synonyms
віджн̃а̄на-ш́актім — свідомість; махім — матерія як принцип; а̄мананті — називають; сарва-а̄тманах̣ — всюдисущого; антах̣-каран̣ам — его; ґірітрам — Рудра (Шіва); аш́ва — кінь; аш́ватарі — мул; ушт̣ра — верблюд; ґаджа̄х̣ — слон; накга̄ні — нігті; сарве — всі інші; мр̣ґа̄х̣ — олені; паш́авах̣ — чотириногі; ш́рон̣і-деш́е — на попереку.
Translation
Матерія як принцип [махат-таттва], за свідченням знавців, — це свідомість всюдисущого Господа, а Рудрадева — це Його его. Кінь, мул, верблюд та слон — це Його нігті, а дикі звірі та всі чотириногі істоти розміщені на поперекові Господа.
Devanagari
वयांसि तद्व्याकरणं विचित्रं
मनुर्मनीषा मनुजो निवास: ।
गन्धर्वविद्याधरचारणाप्सर:
स्वरस्मृतीरसुरानीकवीर्य: ॥ ३६ ॥
मनुर्मनीषा मनुजो निवास: ।
गन्धर्वविद्याधरचारणाप्सर:
स्वरस्मृतीरसुरानीकवीर्य: ॥ ३६ ॥
Verse text
вайа̄м̇сі тад-вйа̄каран̣ам̇ вічітрам̇
манур маніша̄ мануджо ніва̄сах̣
ґандгарва-відйа̄дгара-ча̄ран̣а̄псарах̣
свара-смр̣тір асура̄ніка-вірйах̣
манур маніша̄ мануджо ніва̄сах̣
ґандгарва-відйа̄дгара-ча̄ран̣а̄псарах̣
свара-смр̣тір асура̄ніка-вірйах̣
Synonyms
вайа̄м̇сі — різноманітні птахи; тат-вйа̄каран̣ам — слова; вічітрам — артистизм; манух̣ — батько людства; маніша̄ — думки; мануджах̣ — людство (діти Ману); ніва̄сах̣ — оселя; ґандгарва — людські істоти , яких називають ґандгарвами; відйа̄дгара — від’ядгари; ча̄ран̣а — чарани; апсарах̣ — ангели; свара — музичний ритм; смр̣тіх̣ — пам’ять; асура-аніка — демонічні воїни; вірйах̣ — звитяжність.
Translation
Розмаїття птахів — це прояв Його витонченого митецького смаку. Ману, прабатько людства, уособлює Його інтелект, а люди — це Його оселя. Люди райських планет — ґандгарви, від’ядгари, чарани та ангели — втілюють Його відчуття музичного ритму, а демони-воїни — це вияв Його дивовижної звитяжности.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Господнє відчуття прекрасного проявляється в мальовничому, барвистому розмаїтті птахів: павичів, папуг , зозуль та інших . Людські істоти райських планет , як-от ґандгарви та від’ядгари, вміють співати так, що їхні співи зачаровують навіть небесних півбогів. Музична довершеність їхнього співу уособлює музичне чуття Господа. Тож як Господь може бути безособистісний? Музичний смак, чуття прекрасного і несхибний інтелект — це лише деякі риси Його верховної особистости.
«Ману-самхіта» — це канонічний кодекс законів для всього людства, і кожній людині рекомендовано жити за вказівками цієї великої книги знання про правила суспільного життя. Людське суспільство — це оселя Господа. Це означає, що мета людського життя — осягнути Бога і спілкуватися з Ним. У людській формі життя зумовлена істота дістає змогу відродити свою вічну свідомість Бога і тим самим виконати призначення свого існування.
Істинний представник Господа, який з’явився на світ в родині асурів, — це Махараджа Прахлада. Немає такої живої істоти, що не входила б до велетенського тіла Господа. Кожна істота має свої певні обов’язки щодо цього верховного тіла. Відхилення від своїх визначених обов’язків, які вказані для кожного, призводить до розладу у стосунках між різними істотами. Однак якщо відродити свій зв’язок з Верховним Господом і засновувати свої стосунки на цьому зв’язку, між усіма істотами встановиться цілковита злагода, навіть між дикими звірями та людьми. Цю єдність усього живого продемонстрував Господь Чайтан’я Махапрабгу: коли Він ішов через джунґлі Мадг’я Прадеш, навіть тигри, слони та багато інших диких звірів злагоджено прославляли разом з Ним Верховного Господа. Ось як можна встановити мир і братерство в усьому світі.
«Ману-самхіта» — це канонічний кодекс законів для всього людства, і кожній людині рекомендовано жити за вказівками цієї великої книги знання про правила суспільного життя. Людське суспільство — це оселя Господа. Це означає, що мета людського життя — осягнути Бога і спілкуватися з Ним. У людській формі життя зумовлена істота дістає змогу відродити свою вічну свідомість Бога і тим самим виконати призначення свого існування.
Істинний представник Господа, який з’явився на світ в родині асурів, — це Махараджа Прахлада. Немає такої живої істоти, що не входила б до велетенського тіла Господа. Кожна істота має свої певні обов’язки щодо цього верховного тіла. Відхилення від своїх визначених обов’язків, які вказані для кожного, призводить до розладу у стосунках між різними істотами. Однак якщо відродити свій зв’язок з Верховним Господом і засновувати свої стосунки на цьому зв’язку, між усіма істотами встановиться цілковита злагода, навіть між дикими звірями та людьми. Цю єдність усього живого продемонстрував Господь Чайтан’я Махапрабгу: коли Він ішов через джунґлі Мадг’я Прадеш, навіть тигри, слони та багато інших диких звірів злагоджено прославляли разом з Ним Верховного Господа. Ось як можна встановити мир і братерство в усьому світі.
Devanagari
ब्रह्माननं क्षत्रभुजो महात्मा
विडूरुरङ्घ्रिश्रितकृष्णवर्ण: ।
नानाभिधाभीज्यगणोपपन्नो
द्रव्यात्मक: कर्म वितानयोग: ॥ ३७ ॥
विडूरुरङ्घ्रिश्रितकृष्णवर्ण: ।
नानाभिधाभीज्यगणोपपन्नो
द्रव्यात्मक: कर्म वितानयोग: ॥ ३७ ॥
Verse text
брахма̄нанам̇ кшатра-бгуджо маха̄тма̄
від̣ ӯрур ан̇ґгрі-ш́ріта-кр̣шн̣а-варн̣ах̣
на̄на̄бгідга̄бгіджйа-ґан̣опапанно
дравйа̄тмаках̣ карма віта̄на-йоґах̣
від̣ ӯрур ан̇ґгрі-ш́ріта-кр̣шн̣а-варн̣ах̣
на̄на̄бгідга̄бгіджйа-ґан̣опапанно
дравйа̄тмаках̣ карма віта̄на-йоґах̣
Synonyms
брахма — брахмани; а̄нанам — обличчя; кшатра — кшатрії; бгуджах̣ — руки; маха̄тма̄ — вірат - пуруші; віт̣ — вайш’ї; ӯрух̣ — стегна; ан̇ґгрі-ш́ріта — під захистом Його стіп; кр̣шн̣а-варн̣ах̣ — шудри; на̄на̄ — різні; абгідга̄ — іменами; абгіджйа - ґан̣а — півбоги; упапаннах̣ — підкорені; дравйа - а̄тмаках̣ — доступними предметами; карма — діяльність; віта̄на- йоґах̣ — виконання жертвопринесення.
Translation
Обличчя вірат-пуруші — це брахмани, Його руки — кшатрії , стегна — вайш’ї , а шудри перебувають під захистом Його стіп. Усі півбоги, що їм поклоняються в цьому світі, також підпорядковані Господу. Отже обов’язок кожного — відповідно до своєї змоги офірувати Господу жертви, щоб задовольнити Його.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш на практиці вчить монотеїзму. У Ведах згадані жертвопринесення численним півбогам з різними іменами, однак цей вірш звертає увагу на те, що всі ці різні півбоги входять у всесвітню форму Верховного Бога- Особи, являючи собою просто складові частки відначального цілого. Так само до тіла Всевишнього входять складовими частками всі підрозділи людського суспільства: брахмани (інтелектуальний клас), кшатрії (керівники), вайш’ї (торгова громада) та шудри (клас робітників). Тому представникам усіх підрозділів людського суспільства рекомендовано відповідно до своєї змоги приносити Всевишньому жертви для Його задоволення. Господеві заведено офірувати пряжене масло та збіжжя, однак з плином часу люди навчилися виготовляти з матеріалів, які постачає Господня природа, дуже багато всіляких речей. Отже люди повинні навчитись офірувати Господеві не лише пряжене масло, а й усе інше, що вони виробляють, стараючись ширити славу Господа, і так людство зможе досягнути досконалости. Люди інтелектуального класу (брахмани) можуть на основі повчань попередніх ачарій керувати такими жертвопринесеннями, керівники можуть забезпечувати всі умови для цих жертвопринесень, торговці (клас вайшій), що власне і створюють усі ці продукти, можуть постачати їх для жертвопринесень, а шудри можуть пропонувати для успіху жертвопринесень свою фізичну силу. Так спільними зусиллями всіх класів людського суспільства можна проводити рекомендоване для нинішньої епохи жертвопринесення, спільне оспівування святого імені Господа. Це дасть благо всім людям світу.
Devanagari
इयानसावीश्वरविग्रहस्य
य: सन्निवेष: कथितो मया ते ।
सन्धार्यतेऽस्मिन् वपुषि स्थविष्ठे
मन: स्वबुद्ध्या न यतोऽस्ति किञ्चित् ॥ ३८ ॥
य: सन्निवेष: कथितो मया ते ।
सन्धार्यतेऽस्मिन् वपुषि स्थविष्ठे
मन: स्वबुद्ध्या न यतोऽस्ति किञ्चित् ॥ ३८ ॥
Verse text
ійа̄н аса̄в іш́вара-віґграхасйа
йах̣ саннівеш́ах̣ катгіто майа̄ те
сандга̄рйате ’смін вапуші стгавішт̣ге
манах̣ сва-буддгйа̄ на йато ’сті кін̃чіт
йах̣ саннівеш́ах̣ катгіто майа̄ те
сандга̄рйате ’смін вапуші стгавішт̣ге
манах̣ сва-буддгйа̄ на йато ’сті кін̃чіт
Synonyms
ійа̄н — всі ці; асау — це; іш́вара — Верховного Господа; віґрахасйа — форми; йах̣ — хоч би що; саннівеш́ах̣ — як вони розміщуються; катгітах̣ — пояснено; майа̄ — мною; те — тобі; сандга̄рйате — можна зосереджуватися; асмін — на цій; вапуші — формі вірат; стгавішт̣ге — у грубому; манах̣ — розумі; сва-буддгйа̄ — своїм інтелектом; на — не; йатах̣ — поза Ним; асті — є; кін̃чіт — будь-чого іншого.
Translation
Отож, я пояснив тобі, як уявляють велетенську матеріальну форму Бога-Особи, складену з грубих елементів. Той, хто серйозно прагне звільнення, зосереджує розум на цій формі Господа, тому що в матеріальному світі немає нічого, крім неї.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (9.10) Верховний Бог-Особа з’ясовує, що матеріальна природа — це просто виконавець Його наказів. Матеріальна природа — це одна з численних енерґій Господа і діє суто під Його керівництвом. Як верховний трансцендентний Господь, Він просто кидає погляд на матеріальні елементи і збуджує матерію, а вона тоді приходить в рух, проходячи через шість різновидів послідовних змін. Так протікає життєдіяльність усього матеріального творіння, і належного часу воно виникає і зникає.
Існування незбагненної енерґії Господа Шрі Крішни, силою якої Він з’являється в подобі звичайної людини (Б.-ґ. 9.11), не вкладається в голові людей бідних на розум і на знання. Він з’являється у матеріальному світі як один з нас зі Своєї безпричинної милости до падших душ. Він трансцендентний щодо всіх матеріальних уявлень, однак зі Своєї безмежної милости до чистих відданих Він сходить у цей світ, проявляючи Себе як Бог-Особа. Розум матеріалістичних філософів та вчених надто поглинутий атомною енерґією та велетенським проявом всесвіту. Тому вони радше готові шанувати зовнішній, доступний чуттям аспект матеріального проявлення, аніж ноуменальну* сутність духовного існування. Трансцендентна форма Господа існує поза сферою законів матеріальної діяльности, і тому матеріалістичним філософам та вченим, призвичаєним про все думати на основі свого обмеженого досвіду, дуже важко збагнути, що Господь може водночас перебувати в одному місці і всюди. Вони неспроможні визнати існування особистісного аспекту Верховного Господа, і тому Господь зі Своєї надзвичайної ласки проявляє для них Свою трансцендентну форму в аспекті вірат. Отже, у цій главі «Шрімад-Бгаґаватам» Шріла Шукадева Ґосвамі наочно описує цю форму Господа.
* Ноумен — те, що можна пізнати тільки розумом чи внаслідку одкровення, на відміну від феномена, який можна сприйняти грубими чуттями (прим. пер.).
Свій опис Шукадева Ґосвамі завершує висновком, що поза цим велетенським проявленням немає нічого. Жоден матеріалістичний мислитель не може сягнути думкою вище за цю концепцію велетенської форми. Розум матеріалістів дуже мінливий і весь час перескакує з одного на інше. Тому їм рекомендовано думати про Господа, розмірковуючи про різні частини Його велетенського тіла. Це дає можливість за допомогою інтелекту усвідомлювати присутність Господа в будь- якому прояві матеріального світу — в лісі, в горах, в океані, людині, тварині, півбогові, птахові, звірові і в будь-чому іншому. Кожна частка матеріального прояву становить якусь частину тіла велетенської форми, і це дає змогу зосередити мінливий розум на Господеві, і тільки на Ньому. Таке зосередження на різних частинах тіла Господа поступово зменшує демонічну войовничість безбожництва і закладає основу для ступеневого розвитку відданого служіння Господеві.
Все є невід’ємною часткою Довершеного Цілого. Початківець у духовній науці поступово усвідомлює гімни «Ішопанішади», в яких сказано, що Верховний Господь перебуває скрізь, і таким чином він опановує мистецтво жити без образ проти тіла Господа. Такий умонастрій свідомости Бога приборкує гординю, яка спонукує піддавати сумніву існування Бога. Цей метод дає змогу навчитися шанувати все суще — адже все є невід’ємна частина верховного тіла.
* Ноумен — те, що можна пізнати тільки розумом чи внаслідку одкровення, на відміну від феномена, який можна сприйняти грубими чуттями (прим. пер.).
Свій опис Шукадева Ґосвамі завершує висновком, що поза цим велетенським проявленням немає нічого. Жоден матеріалістичний мислитель не може сягнути думкою вище за цю концепцію велетенської форми. Розум матеріалістів дуже мінливий і весь час перескакує з одного на інше. Тому їм рекомендовано думати про Господа, розмірковуючи про різні частини Його велетенського тіла. Це дає можливість за допомогою інтелекту усвідомлювати присутність Господа в будь- якому прояві матеріального світу — в лісі, в горах, в океані, людині, тварині, півбогові, птахові, звірові і в будь-чому іншому. Кожна частка матеріального прояву становить якусь частину тіла велетенської форми, і це дає змогу зосередити мінливий розум на Господеві, і тільки на Ньому. Таке зосередження на різних частинах тіла Господа поступово зменшує демонічну войовничість безбожництва і закладає основу для ступеневого розвитку відданого служіння Господеві.
Все є невід’ємною часткою Довершеного Цілого. Початківець у духовній науці поступово усвідомлює гімни «Ішопанішади», в яких сказано, що Верховний Господь перебуває скрізь, і таким чином він опановує мистецтво жити без образ проти тіла Господа. Такий умонастрій свідомости Бога приборкує гординю, яка спонукує піддавати сумніву існування Бога. Цей метод дає змогу навчитися шанувати все суще — адже все є невід’ємна частина верховного тіла.
Devanagari
स सर्वधीवृत्त्यनुभूतसर्व
आत्मा यथा स्वप्नजनेक्षितैक: ।
तं सत्यमानन्दनिधिं भजेत
नान्यत्र सज्जेद् यत आत्मपात: ॥ ३९ ॥
आत्मा यथा स्वप्नजनेक्षितैक: ।
तं सत्यमानन्दनिधिं भजेत
नान्यत्र सज्जेद् यत आत्मपात: ॥ ३९ ॥
Verse text
са сарва-дгі-вр̣ттй-анубгӯта-сарва
а̄тма̄ йатга̄ свапна-джанекшітаіках̣
там̇ сатйам а̄нанда-нідхім̇ бгаджета
на̄нйатра саджджед йата а̄тма-па̄тах̣
а̄тма̄ йатга̄ свапна-джанекшітаіках̣
там̇ сатйам а̄нанда-нідхім̇ бгаджета
на̄нйатра саджджед йата а̄тма-па̄тах̣
Synonyms
сах̣ — Він (Верховна Особа); сарва-дгі-вр̣тті — усвідомлення в інтелекті різних типів; анубгӯта — свідомий; сарве — кожен; а̄тма̄ — Наддуша; йатга̄ — так само як; свапна-джана — той, хто бачить сон; ікшіта — бачений; еках̣ — один і той самий; там — Йому; сатйам — Верховній Істині; а̄нанда-нідгім — океан блаженства; бгаджета — треба поклонятися; на — ніколи; анйатра — ні до чого іншого; саджджет — прив’язуватися; йатах̣ — через що; а̄тма-па̄тах̣ — власна деґрадація.
Translation
Треба зосередити розум на Верховному Богові-Особі, що, залишаючись єдиним, поширює Себе у безліч проявів, так само як звичайні люди створюють у сновидіннях тисячі образів. Треба зосередити свій розум на Ньому, єдиній всеблаженній Абсолютній Істині, бо інакше не уникнути спантеличення і деґрадації.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Шріла Шукадева , великий Ґосвамі, привертає нашу увагу безпосередньо до відданого служіння. Він старанно роз’яснює, що, замість того щоб відволікати свою увагу на різні інші шляхи самоусвідомлення, ми повинні зосередитися на Верховному Богові-Особі — найвищій меті пізнання, поклоніння та відданости. Самоусвідомлення — це, можна сказати, боротьба за те, щоб досягнути вічного життя і припинити змагання за матеріальне існування. Тому зовнішня енерґія, використовуючи свою оманливу знадливість, посилає йоґові чи відданому численні спокуси, які можуть знову втягнути цього великого воїна в рабство матеріального існування. Наприклад, йоґ може досягнути чудесних матеріальних здібностей, як-от аніма чи лаґгіма, що дозволяють ставати меншим за найменше чи легшим за найлегше. Або ж йоґстикається зі спокусами у формі матеріальних благ — багатства та жінок. Проте писання застерігають нас про небезпеку цих спокус, тому що потрапити знову в пастку таких ілюзорних насолод означає самохіть стати на шлях деґрадації і подовжити термін свого ув’язнення в матеріальному світі. Враховуючи це застереження, треба завжди діяти тільки під керівництвом невсипущого інтелекту.
Верховний Господь один, але Він поширює Себе в усе розмаїття проявів світу. Отже, Він — Наддуша всього сущого. Бачачи щось, треба пам’ятати, що наш зір вторинний і залежить від первинного зору Господа. Ми можемо побачити щось, тільки якщо спершу це побачив Господь. Так кажуть Веди та Упанішади. Отже, в усьому, що ми бачимо і що ми робимо, Господь є Наддушею, що дарує нам цю можливість. Це вчення про одночасну тотожність та відмінність між індивідуальною душею та Наддушею — філософію ачінт’я бгедабгеда таттви — роз’яснював Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу.
Вірат-рупа, всесвітня форма Господа, вміщує в собі все матеріальне проявлення, а тому вірат,велетенська форма Господа, є Наддуша всіх живих та неживих істот. Але водночас вірат-рупа — це проявлення Нараяни, чи Вішну, а досліджуючи цей ряд далі й далі, можна зрештою переконатись, що найвища Наддуша всього сущого — це Господь Крішна. З цього випливає, що треба без ніяких вагань стати відданим Господа Крішни чи принаймні Його повного поширення Нараяни, але нікого іншого. У ведичних гімнах чітко сказано: напочатку Нараяна кидає погляд на матерію, і тоді постає творіння. До творення не було ні Брахми, ні Шіви, не кажучи вже за інших. Шріпада Шанкарачар’я це беззастережно визнає, погоджуючись, що Нараяна перебуває за межами матеріального творіння, а всі решта — в матеріальному творінні. Отже, все матеріальне творіння одночасно єдине з Нараяною і відмінне від Нього, як і вчить філософія ачінт’я-бгедабгеда-таттви Господа Чайтан’ї Махапрабгу.
Все матеріальне творіння постає з енерґії зору Нараяни і тому невідмінне від Нього. Однак, будучи породженням Його зовнішньої енерґії (бахіранґа майі), відокремленим від внутрішньої енерґії (атма-майі), матеріальне творіння рівночасно відмінне від Нараяни. У цьому вірші наведений яскравий приклад з людиною, яка бачить сни. Уві сні людина створює багато різних образів і сама стає не тільки глядачем, а й учасником цих подій, що відбуваються у сні, глибоко всім переймаючись. Так само і матеріальне творіння скидається на сновидіння Господа, одне що Він, трансцендентна Наддуша, не заплутується і не переймається подіями цього творіння-сну. Господь завжди перебуває у трансцендентному становищі, проте по суті Він є всім, а поза Ним нічого немає. Тому, як Його частки, ми всі повинні зосереджуватися на Ньому одному, не відвертаючи уваги ні на що інше. Інакше енерґії матеріального творіння, одна по одній, візьмуть над нами гору. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує це (9.7):
Вірат-рупа, всесвітня форма Господа, вміщує в собі все матеріальне проявлення, а тому вірат,велетенська форма Господа, є Наддуша всіх живих та неживих істот. Але водночас вірат-рупа — це проявлення Нараяни, чи Вішну, а досліджуючи цей ряд далі й далі, можна зрештою переконатись, що найвища Наддуша всього сущого — це Господь Крішна. З цього випливає, що треба без ніяких вагань стати відданим Господа Крішни чи принаймні Його повного поширення Нараяни, але нікого іншого. У ведичних гімнах чітко сказано: напочатку Нараяна кидає погляд на матерію, і тоді постає творіння. До творення не було ні Брахми, ні Шіви, не кажучи вже за інших. Шріпада Шанкарачар’я це беззастережно визнає, погоджуючись, що Нараяна перебуває за межами матеріального творіння, а всі решта — в матеріальному творінні. Отже, все матеріальне творіння одночасно єдине з Нараяною і відмінне від Нього, як і вчить філософія ачінт’я-бгедабгеда-таттви Господа Чайтан’ї Махапрабгу.
Все матеріальне творіння постає з енерґії зору Нараяни і тому невідмінне від Нього. Однак, будучи породженням Його зовнішньої енерґії (бахіранґа майі), відокремленим від внутрішньої енерґії (атма-майі), матеріальне творіння рівночасно відмінне від Нараяни. У цьому вірші наведений яскравий приклад з людиною, яка бачить сни. Уві сні людина створює багато різних образів і сама стає не тільки глядачем, а й учасником цих подій, що відбуваються у сні, глибоко всім переймаючись. Так само і матеріальне творіння скидається на сновидіння Господа, одне що Він, трансцендентна Наддуша, не заплутується і не переймається подіями цього творіння-сну. Господь завжди перебуває у трансцендентному становищі, проте по суті Він є всім, а поза Ним нічого немає. Тому, як Його частки, ми всі повинні зосереджуватися на Ньому одному, не відвертаючи уваги ні на що інше. Інакше енерґії матеріального творіння, одна по одній, візьмуть над нами гору. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує це (9.7):
сарва-бгӯта̄ні каунтейа
пракр̣тім̇ йа̄нті ма̄міка̄м
калпа-кшайе пунас та̄ні
калпа̄дау віср̣джа̄мй ахам
пракр̣тім̇ йа̄нті ма̄міка̄м
калпа-кшайе пунас та̄ні
калпа̄дау віср̣джа̄мй ахам
«О сину Кунті, наприкінці епохи усі матеріальні проявлення входять у Мою природу, а на початку нової епохи Я Своєю енерґією творю знову».
Однак людське життя — це нагода визволитися з круговерті нескінченних творень та знищень. Це життя дає змогу вирватися з-під впливу зовнішньої енерґії Господа і ввійти в Його внутрішню енерґію.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до першої глави Другої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», назва якої «Перший крок в усвідомленні Бога».