ВІРШ 1:

Сута Ґосвамі сказав: Отак мудрець серед богів [Нарада], зручно всівшись, з усмішкою на обличчі звернувся до ріші між брахманами [Ведав’яси].

ВІРШ 2:

Звертаючись до В’ясадеви, сина Парашари, Нарада спитав: Чи дістав ти задоволення, ототожнюючи себе з тілом та розумом як об’єктами самопізнання?

ВІРШ 3:

Твій пошук охоплював усе і ти досконало завершив свої розвідки. Немає сумніву, «Махабгарата», яку ти склав,    —     величний, прекрасний твір, справжня скарбниця ведичних знань, що подані у взаємозв’язку і докладно роз’яснені.

ВІРШ 4:

Ти докладно описав те, що стосується безособистісного Брахмана, і подав знання, яке постає з його усвідомлення. Чому ж, незважаючи на все це, мій любий пане, ти сумуєш і гадаєш, що не завершив свої труди?

ВІРШ 5:

Шрі В’ясадева сказав: Все, що ти сказав про мене, цілком справедливе. Але я, попри все, не знаю спокою. Тому прохаю, з’ясуй мені корінну причину моєї невдоволености, адже ти, нащадок самородженого [Брахми, що не мав земних батька й матері], посідаєш безмежне знання.

ВІРШ 6:

Мій пане! Тобі відкриті всі тайни, які тільки існують, бо ти поклоняєшся тому, хто створює і знищує матеріальний світ і хто підтримує світ духовний,    —    відначальному Богові-Особі, що трансцендентний до трьох якостей матеріальної природи.

ВІРШ 7:

О праведний, ти, наче сонце, подорожуєш трьома світами, і, наче повітря, що проникає в усе, можеш увійти в глибини серця кожного. В цьому ти достоту як всепронизуюча Наддуша. Будь ласка, вкажи мені недоробок, якого я припустився, хоча, цілковито зосереджений на трансцендентному, додержував усіх приписів та обітниць.

ВІРШ 8:

Шрі Нарада сказав: Ти майже нічого не зробив, щоб поширити піднесену і найчистішу славу Бога-Особи. Але філософія, яка не тішить трансцендентних чуттів Господа, нічого не варта.

ВІРШ 9:

Ти, великий мудрецю, дуже розлого описав чотири основи діяльности, починаючи з релігійних обрядів, проте не змалював величі Верховної Особи, Ва̄судеви.

ВІРШ 10:

Твори, які не змальовують діянь Господа    —    а тільки Він на силі очистити цілий всесвіт    —    на думку святих людей не відрізняються від місця, куди злітаються круки. Ті, хто сягнув цілковитої досконалости, живуть у трансцендентній обителі і тому ніколи не шукають насолоди в такому місці.

ВІРШ 11:

Не такі є писання, що у різні способи описують трансцендентну велич імені, слави, форм, розваг тощо безмежного Верховного Господа. Ці твори складені з трансцендентних слів і призначені зробити переворот у безбожному житті заблукалої цивілізації. Навіть якщо такі трансцендентні писання недосконалі за формою, чисті і щиросерді люди визнають їх, слухають і рецитують.

ВІРШ 12:

Знання, яке дає самоусвідомлення, навіть якщо воно цілковито вільне від матерії, не вабить, якщо в ньому немає поняття про Нехибимого [Бога]. Дарма й згадувати за діяльність задля плодів, що, коли не використовувана на віддане служіння Господеві, від самого початку приносить страждання і є минуща з природи.

ВІРШ 13:

О В’ясадево! Твоє бачення цілковито довершене, слава твоя бездоганна. Ти твердий в обітницях і не хибиш проти правди. А тому ти можеш у стані трансу думати про Господні ігри, щоб дати людству цілковиту свободу від матеріального рабства.

ВІРШ 14:

Якщо ти бажаєш описати щось, в чому не видно зв’язку з Господом, це просто стане основою нових різноманітних форм, імен та наслідків і збуджуватиме розум, як вітер розгойдує безпритульного човна.

ВІРШ 15:

Люди з самої своєї природи схильні насолоджуватися, а ти ще й заохотив їх до цього в ім’я релігії. Це воїстину варто осуду і вкрай нерозважливо. Керуючись твоїми настановами, вони називатимуть таку діяльність релігією, а за заборони навряд чи й пам’ятатимуть.

ВІРШ 16:

Верховний Господь безмежний. Зрозуміти Його і пізнати духовні цінності гідний тільки справжній мудрець, котрий не дбає за власне матеріальне щастя. Тому, о достойний, ти повинен показати людям, які, прив’язані до матеріального, перебувають в гіршому становищі, способи трансцендентного усвідомлення, описавши трансцендентні діяння Верховного Господа.

ВІРШ 17:

Той, хто, покинувши матеріальну діяльність, взявся віддано служити Господу, може впасти, поки не досяг зрілости, однак немає небезпеки, що він не прийде успіху. Невідданий натомість, хай навіть повністю заглиблений у свої фахові обов’язки, не досягає нічого.

ВІРШ 18:

Справді розумні і схильні до філософії люди мають докладати зусиль на досягнення лише тієї цілі, якої не здобути, навіть пройшовши від найвищої планети [Брахмалоки] аж до найнижчої [Патали]. Що ж до щастя, яке постає з чуттєвої насолоди, воно з часом приходить само собою, так само як з часом приходять нещастя, хоча й непрохані.

ВІРШ 19:

Любий В’ясо, навіть якщо відданий Господа Крішни інколи падає, він певно ніколи не повертається до життя, яке ведуть у матеріальному світі інші [ті, хто діє заради насолоди плодами абощо], бо той, хто раз звідав нектару лотосових стіп Господа, весь час мимоволі повертається до згадки за цей екстаз.

ВІРШ 20:

Верховний Господь, Бог-Особа, Сам є цей космос, і водночас Він поза космосом. Це з Нього єдиного космічне проявлення виходить, на Ньому спочиває і по загладі входить назад у Нього. Ти добре знаєш усе це, я ж просто стисло виклав це знання.

ВІРШ 21:

О достойний, твоє бачення досконале. Тобі під силу осягнути Наддушу, Бога-Особу, адже ти є повна частка Господа. Нерожденний, ти з’явився на Землі задля добра всіх людей. То зроби ласку, дай якнайяскравіший опис трансцендентних ігор Верховного Бога-Особи Шрі Крішни.

ВІРШ 22:

Однозначний висновок вчених кіл такий: бездоганна мета розвитку знання, що складається з аскез, вивчення Вед, жертвопринесень, співу гімнів та доброчинности,    —    це трансцендентні описи Господа, що Його оспівують найвишуканішими віршами.

ВІРШ 23:

О Муні, минулої епохи я народився сином однієї служанки, вона слугувала брахманам, послідовникам засад веданти. Вони зупинились у нашому домі на чотири місяці дощового сезону, і я мав змогу слугувати їм.

ВІРШ 24:

Ці послідовники веданти, хоча й безсторонні з природи, благословили мене своєю безпричинною милістю. Я ж вмів владати собою і, дарма що був мале хлоп’я, не чув ніякої прив’язаности до дитячих забав. До того ж я був чемний і не говорив зайвого.

ВІРШ 25:

Тільки раз з їхнього дозволу я скуштував залишки їхньої їжі, і це звільнило мене від усіх гріхів. Завдяки тому моє серце очистилось, і мене стала приваблювати сама природа трансценденталістів.

ВІРШ 26:

О В’ясадево, ласкою цих великих ведантистів я мав їхнє товариство і міг слухати, як вони описують привабливі дії Господа Крішни . Я слухав їх з пильною увагою і дедалі сильніше починав відчувати смак до слухання про Бога-Особу.

ВІРШ 27:

О великий мудрецю, коли в мені пробудився той смак, я став слухати про Господа з неослабною увагою. І чим далі посилювався мій потяг слухати, тим глибше я усвідомлював, що тільки через власне невігластво ототожнював себе з грубою та тонкою оболонками,    —    адже і Господь, і я трансцендентні.

ВІРШ 28:

Отак впродовж двох пір року    —    дощового сезону та осені    —    мені пощастило слухати цих мудреців, великі душі, що безнастанно оспівували бездоганну славу Господа Харі. І коли в мені почало бити джерело відданого служіння, покриття ґун страсти і невігластва спали з мене.

ВІРШ 29:

Я дуже прив’язався до мудреців. Я держав себе смиренно, і служіння їм знищило всі мої гріхи. В моєму серці поселилась тверда віра в них. Приборкавши власні чуття, я тілом і розумом неухильно виконував їхні настанови.

ВІРШ 30:

Перед тим, як піти, ті бгакті-веданти, надзвичайно ласкаві до нещасних душ, повідали мені найсокровенніше знання, якого вчить Сам Бог-Особа.

ВІРШ 31:

Через це сокровенне знання я осягнув, як діє енерґія Господа Шрі Крішни, творця, опори та руйнівника всього сущого. Той, хто зрозумів це, дістає змогу повернутися до Нього й навіч Його побачити.

ВІРШ 32:

О брахмано В’ясадево, вчені мужі прийшли висновку: найліпший засіб, щоб зцілитись від усіх тривог та бід,    —    це присвятити всю свою діяльність на служіння Верховному Господеві, Богові-Особі [Шрі Крішні].

ВІРШ 33:

О добра душе, чи не виліковує від хвороби те саме, що хворобу спричинило, якщо застосувати це як ліки?

ВІРШ 34:

Так, коли всю свою діяльність людина присвячує на служіння Господеві, ті самі дії, які колись були причиною тривалого рабства, тепер стають сокирою, що стинає дерево діяльности.

ВІРШ 35:

Усяку діяльність у цьому житті, яку виконують, щоб здійснити місію Господа, називають бгакті-йоґа, або трансцендентне любовне служіння Господеві, а те, що зветься знанням, стає супутнім чинником.

ВІРШ 36:

Людина, що виконує свої обов’язки за вказівками Шрі Крішни, Верховного Бога-Особи, повсякчас пам’ятає Його, Його імена та якості.

ВІРШ 37:

Піднесімо ж усі разом хвалу Ва̄судеві та Його повним поширенням    —    Прад’юмні, Аніруддзі та Санкаршані.

ВІРШ 38:

Отже, поправді зрячим є той, хто поклоняється представленому як трансцендентний звук Верховному Богові-Особі, Вішну, що не має матеріальної форми.

ВІРШ 39:

О брахмано, так Верховний Господь Крішна дарував мені насамперед трансцендентне знання про Господа, яке викладають найпотаємніші частини Вед, тоді духовні щедроти і накінець    —    любовне служіння Йому у близьких стосунках.

ВІРШ 40:

Тож ласкаво опиши діяння всемогутнього Господа, про які ти дізнався, глибоко вивчивши Веди, бо то водночас задовольнить прагнення великих вчених мужів і погамує страждання людського загалу, що безнастанно зазнає мук матеріальних злигоднів. Іншого шляху позбутися цих нещасть немає.