ШБ 1.5.14

ततोऽन्यथा किञ्चन यद्विवक्षत:
पृथग्दृशस्तत्कृतरूपनामभि: ।
न कर्हिचित्क्वापि च दु:स्थिता मति-
र्लभेत वाताहतनौरिवास्पदम् ॥ १४ ॥
тато ’нйатга̄ кін̃чана йад вівакшатах̣
пр̣тга
ґ др̣ш́ас тат-кр̣та-рӯпа-на̄мабгіх̣
на кархічіт ква̄пі ча дух̣стгіта̄ матір
лабгета ва̄та̄хата-наур іва̄спадам

Synonyms

татах̣від того; анйатга̄окреме; кін̃чанащось; йатбудь-що; вівакшатах̣бажаючи описати; пр̣тгаквідокремлене; др̣ш́ах̣бачення; тат-кр̣танаслідок того; рӯпаформи; на̄мабгіх̣іменами; на кархічітніколи; ква̄пібудь-який; чаі; дух̣стгіта̄ матіх̣хисткий розум; лабгетадосягає; ва̄та-а̄хатащо його жбурляє вітер; наух̣човен; іваніби; а̄спадаммісце.

Translation

Якщо ти бажаєш описати щось, в чому не видно зв’язку з Господом, це просто стане основою нових різноманітних форм, імен та наслідків і збуджуватиме розум, як вітер розгойдує безпритульного човна.

Purport

ПОЯСНЕННЯ: Шрі В’ясадева був укладачем усього описаного у ведичних писаннях, а отже він описав і різні методи, через які можна досягнути трансцендентного усвідомлення: кармічну діяльність, умоглядне знання, розвиток містичних сил і віддане служіння. Крім того, в різних Пуранах він радив поклонятися численним півбогам, що мають різні форми та імена. Все це призвело до того, що люди заплуталися, не знаючи, як зосередити розум на служінні Господеві, і не можуть знайти спокою в постійних пошуках істинного шляху самоусвідомлення. Шріла Нарададева вказує саме на цю хибу ведичних писань, що їх склав В’ясадева, наголошуючи на тому, що все слід описувати у зв’язку з Верховним Господом    —    тільки з Ним. Воїстину, не існує нічого крім Господа. Господь проявляє Себе в різних поширеннях. Він    —    корінь дерева, Він    —    шлунок тіла. Щоб напоїти дерево вологою, треба полити його корінь, і так само щоб дати енерґію тілові, треба наситити шлунок. Отже, Шрілі В’ясадеві слід було б не складати жодних Пуран, окрім «Бгаґавата Пурани», адже і найменше відхилення від правильного шляху здатне серйозно зашкодити самоусвідомленню. Якщо навіть незначне відхилення може спричинитися до згубного розладу, то годі й казати за умисне написані докладні праці, що містять ідеї, далекі від зв’язку з Абсолютною Істиною, Богом-Особою. Тільки «Бгаґаватам» точно скеровує на віддане служіння в трансцендентній любові, що веде до самоусвідомлення у вічних стосунках з Богом-Особою; у поклонінні ж півбогам найгірше те, що з нього постає чітка концепція пантеїзму, і наслідки того справді катастрофічні, бо виникають різноманітні релігійні секти, що стає перепоною на шляху поступу на засадах «Бгаґаватам». Тут до місця приклад з човном, який носить ураґан. Розум пантеїста, що збочив від істини, весь час неспокійний, безупинно перебираючи об’єктами на поклоніння, і тому пантеїст ніколи не сягає вершини самоусвідомлення.