Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.5.34
Текст
сарве сам̇ср̣ті-хетавах̣
та ева̄тма-віна̄ш́а̄йа
калпанте калпіта̄х̣ паре
Послівний переклад
евам — так; нр̣н̣а̄м — людини; крійа̄-йоґа̄х̣ — уся діяльність; сарве — усе; сам̇ср̣ті — матеріальне існування; хетавах̣ — причини; те — те; ева — певно; а̄тма — дерево діяльности; віна̄ш́а̄йа—вбиваючи; калпанте —стає здатний; калпіта̄х̣— присвячений; паре — Трансцендентному.
Переклад
Так, коли всю свою діяльність людина присвячує на служіння Господеві, ті самі дії, які колись були причиною тривалого рабства, тепер стають сокирою, що стинає дерево діяльности.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Діяльність задля насолоди її плодами, що в неї завжди занурена жива істота, в «Бгаґавад-ґіті» порівняно до бан’янового дерева, бо корені її надзвичайно глибокі. Доки в живій істоті лишається схильність насолоджуватись плодами своєї праці, доти вона мусить знову й знову переселятися з одного тіла в інше, з одного місця в інше, відповідно до природи своєї діяльности. Цю схильність насолоджуватися можна перетворити на бажання служити місії Господа. Коли людина береться діяти в такий спосіб, її діяльність перетворюється на карма-йоґу, — шлях, яким можна досягти духовної досконалости, виконуючи ту роботу, до якої є природний нахил. Слово а̄тма̄ в цьому вірші вказує на всі різновиди кармічної діяльности. Підсумовуючи сказане, можна зазначити, що коли плоди будь-якої кармічної чи іншої діяльности віддавати на служіння Господеві, така діяльність вже не породжує карми і поступово переростає у трансцендентне віддане служіння. А воно не тільки зітне під корінь бан’янове дерево діяльности, але й перенесе душу до лотосових стіп Господа.
Можна зробити висновок: найперше людина повинна шукати товариства чистих відданих, які не лише обізнані у «Веданті», а й свідомі своєї сутности і є бездомісні віддані Господа Шрі Крішни, Бога-Особи. Спілкуючись з ними, віддані-неофіти повинні беззастережно і з любов’ю служити їм своїм тілом та розумом. Вдоволені цим прагненням служити, великі душі ще щедріше даруватимуть свою милість, яка вливає в неофіта усі трансцендентні якості чистих відданих. Роблячи дальший поступ, відданий з часом відчуватиме, що його з великою силою вабить слухати про трансцендентні ігри Господа. Завдяки цьому він стає на силі збагнути природне становище грубого й тонкого тіла, а понад цим осягнути чисту душу та її вічні стосунки з Верховною Душею, Богом-Особою. Коли ж він встановлює зв’язок із Богом- Особою і втверджується у своїх вічних стосунках з Ним, чисте віддане служіння поступом розвивається у досконале знання Бога-Особи, яке перевершує знання безособистісного Брахмана та локалізованої Параматми. Така пурушоттама-йоґа, як каже «Бгаґавад-ґіта», ще за існування в теперішньому матеріальному тілі робить людину досконалою, і вона найповнішою мірою проявляє усі добрі якості Господа. Такий поступ щабель за щаблем робить той, хто має товариство чистих відданих.