Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.5.28

Текст

іттгам̇ ш́арат-пра̄вр̣шіка̄в р̣тӯ харер
віш́р̣н̣вато ме ’нусавам̇ йаш́о ’малам
сан̇кіртйама̄нам̇ мунібхір маха̄тмабгір
бгактіх̣ правр̣тта̄тма-раджас-тамопаха̄

Послівний переклад

іттгам  —  отак; ш́арат  —  осінь; пра̄вр̣шікау  —  дощовий сезон; р̣тӯ  —  двох пір року; харех̣  —  про Господа; віш́р̣н̣ватах̣  —  безперервно слухаючи; ме  —  я; анусавам  —  постійно; йаш́ах̣ амалам  —  бездоганну славу; сан̇кіртйама̄нам  —  оспівувану; мунібгіх̣  —  великими мудрецями; маха̄-а̄тмабгіх̣  —   великими душами; бгактіх̣  —  віддане служіння; правр̣тта̄  —   потекло; а̄тма  —  жива істота; раджах̣  —  ґуна страсти; тама—  ґуна невігластва; упаха̄  —  зникаючи.

Переклад

Отак впродовж двох пір року    —    дощового сезону та осені    —    мені пощастило слухати цих мудреців, великі душі, що безнастанно оспівували бездоганну славу Господа Харі. І коли в мені почало бити джерело відданого служіння, покриття ґун страсти і невігластва спали з мене.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Виконувати трансцендентне любовне служіння Верховному Господеві    —    в природі кожної живої істоти. Цей природний потяг дрімає в кожному, але через те, що істота від непам’ятних часів стикається з матеріальною природою, він вкритий ґунами страсти й невігластва. Якщо з милости Господа й великих душ, Господніх відданих, істоті пощастить зустріти таких бездоганних відданих Господа і почути від них про бездоганну славу Господа, в ній неодмінно почне бити джерело відданого служіння і потече рікою. І як річка несе свої води, аж поки вони увіллються в море, так і потік чистого відданого служіння завдяки спілкуванню з чистими відданими плине, аж поки досягає кінцевої мети,    —    трансцендентної любови до Бога. Цього потоку відданого служіння ніщо не зупинить. Навпаки, він чимдалі набирає сили, не знаючи меж. Потік відданого служіння такий могутній, що навіть той, хто спостерігає його збоку, теж звільнюється з-під впливу ґун страсти й невігластва. Ці дві якості природи відступають і жива істота стає вільна і втверджується у своєму відначальному становищі.