ШБ 1.5.9
Devanagari
यथा धर्मादयश्चार्था मुनिवर्यानुकीर्तिता: ।
न तथा वासुदेवस्य महिमा ह्यनुवर्णित: ॥ ९ ॥
न तथा वासुदेवस्य महिमा ह्यनुवर्णित: ॥ ९ ॥
Verse text
йатга̄ дгарма̄дайаш́ ча̄ртга̄
муні-варйа̄нукіртіта̄х̣
на татга̄ ва̄судевасйа
махіма̄ хй ануварн̣ітах̣
муні-варйа̄нукіртіта̄х̣
на татга̄ ва̄судевасйа
махіма̄ хй ануварн̣ітах̣
Synonyms
йатга̄ — наскільки; дгарма-а̄дайах̣ — усі чотири засади релігійного життя; ча — і; артга̄х̣ — цілі; муні-варйа — тобою, великим мудрецем; анукіртіта̄х̣ — багаторазово описані; на — не; татга̄ — настільки; ва̄судевасйа — Бога-Особи Шрі Крішни; махіма̄ — слави; хі — достеменно; ануварн̣ітах̣ — описані в багатьох місцях.
Translation
Ти, великий мудрецю, дуже розлого описав чотири основи діяльности, починаючи з релігійних обрядів, проте не змалював величі Верховної Особи, Ва̄судеви.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Шрі Нарада визначив діагноз одразу. Корінною причиною пригнічености В’ясадеви було те, що в численних різновидах Пуран, що він уклав, він свідомо оминав прославляти Господа. Звичайно, він змальовував велич Господа (Шрі Крішни), але присвятив Йому набагато менше уваги, ніж розробці питань релігії, економічного розвитку, чуттєвої насолоди та спасіння. Ці чотири різновиди діяльности куди нижчі проти відданого служіння Господеві, і Шрі В’ясадева, бувши справжнім вченим, добре знав їхню нерівноцінність. Проте, замість приділити більше уваги діяльності вищого типу, тобто відданому служінню Господеві, він використав свій дорогоцінний час не вельми вдало, і в тому була причина його пригнічености. Звідси зрозуміло, що справжнє, глибинне задоволення неможливе без відданого служіння Господеві. На цю істину чітко вказано у «Бгаґавад-ґіті».
Досягнувши звільнення, завершального ступеня процесу, який передбачає життя в згоді з релігійними приписами і т. ін., людина приступається до чистого відданого служіння. Це — рівень самоусвідомлення, рівень брахма-бгути. Прийшовши на цей рівень, істота стає вдоволена. Ця вдоволеність — наче провісник трансцендентного блаженства. Слід іти далі, і перше, чого слід набути, це вміння ставитись безсторонньо й рівно до всього, що існує в цьому відносному світі. А вже тоді, піднявшись над цим рівнем безсторонности, втверджуються у трансцендентному любовному служінні Господеві. Так навчає Верховний Бог-Особа в «Бгаґавад- ґіті». Врахувавши це, Нарада порадив В’ясадеві з натхненням якнайдокладніше описати шлях відданого служіння. Це мало вилікувати його від глибокої пригнічености та, утримуючи його на рівні брахма-бгути, забезпечило б водночас і поступ у трансцендентному усвідомленні.