Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.5.17
Текст
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква ва̄бгадрам абгӯд амушйа кім̇
ко ва̄ртга а̄пто ’бгаджата̄м̇ сва-дгарматах̣
Послівний переклад
тйактва̄ — кинувши; сва-дгармам — свою визначену діяльність; чаран̣а-амбуджам — лотосові стопи; харех̣ — Харі (Господа); бгаджан — виконуючи віддане служіння; апаквах̣ — незрілий ; атга — з причини ; патет — падає ; татах̣ — звідти; йаді — якщо; йатра — від того; ква — який; ва̄ — чи ж (в іронічному розумінні); абгадрам — недобре; абгӯт — зробиться; амушйа — його; кім — ніщо; ках̣ ва̄ артгах̣ — який інтерес; а̄птах̣ — здобутий; абгаджата̄м — у невідданого; сва- дгарматах̣ — який виконує свій визначений обов’язок.
Переклад
Той, хто, покинувши матеріальну діяльність, взявся віддано служити Господу, може впасти, поки не досяг зрілости, однак немає небезпеки, що він не прийде успіху. Невідданий натомість, хай навіть повністю заглиблений у свої фахові обов’язки, не досягає нічого.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: У людини безліч обов’язків. Її зв’язують обов’язки не лише перед батьками, родичами, суспільством, країною, людством, іншими живими істотами, півбогами й іншими — кожен зобов’язаний ще й перед великими філософами, поетами, вченими тощо. Писання виголошують, що людина може покинути всі ці обов’язки і присвятити себе на служіння Господеві. Той, хто діє так, чинить цілковито правильно і досягає успіху у відданому служінні Господеві. Проте подеколи трапляється, що людина віддає себе служінню Господеві під впливом якихось тимчасових емоцій, і за довший час через небажане оточення з різних міркувань сходить з цієї путі. Таких прикладів історія знає чимало. Так, Бгараті Махараджі довелося народитися оленем: через свою прив’язаність до оленя він, помираючи, думав за оленя і тому в наступному народженні сам став оленем, зберігши, проте, пам’ять про своє минуле життя. Упав і Чітракету, а причиною його падіння були образи, що він вчинив лотосовим стопам Шіви. Але, наголошено тут, треба віддати себе лотосовим стопам Господа навіть попри можливість падіння, адже навіть якщо невдаха полишає виконувати визначені обов’язки відданого служіння, він однак ніколи вже не забуде лотосових стіп Господа. Людина, яка колись розпочала віддане служіння Господеві, за будь-яких обставин буде служити далі. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що навіть найнезначніше віддане служіння на силі врятувати од найбільшої небезпеки. В історії є доволі прикладів цьому. Взяти хоча б Аджамілу. Від початку життя він був відданий, але, ставши юнаком, упав. Однак накінці Господь врятував його.