Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.5.22
Текст
свішт̣асйа сӯктасйа ча буддгі-даттайох̣
авічйуто ’ртхах̣ кавібгір нірӯпіто
йад-уттамаш́лока-ґун̣а̄нуварн̣анам
Послівний переклад
ідам — це; хі — певно; пум̇сах̣ — кожного; тапасах̣ — аскезами ; ш́рутасйа — вивченням Вед ; ва̄ — чи ; свішт̣асйа — жертвопринесенням; сӯктасйа—духовної освіти; ча—і; буддгі — розвитку знання; даттайох̣ — доброчинности; авічйутах̣ — несхибна; артгах̣ — мета; кавібгіх̣ — визнаними вченими; нірӯпітах̣ — визначено; йат — що; уттамаш́лока — Господа, що Його вславляють вишукані поезії; ґун̣а-ануварн̣анам — опис трансцендентних якостей.
Переклад
Однозначний висновок вчених кіл такий: бездоганна мета розвитку знання, що складається з аскез, вивчення Вед, жертвопринесень, співу гімнів та доброчинности, — це трансцендентні описи Господа, що Його оспівують найвишуканішими віршами.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Людина розвиває інтелект, щоб поглиблювати свої пізнання з мистецтва, науки, філософії, фізики, хімії, психології, економіки, політики тощо. Поглиблюючи ці знання, людська спільність може зробити своє життя досконалим, а вершина досконалости — пізнати Верховну Істоту, Вішну. Тому шруті вчать людину, яка вже має доволі широкі пізнання, розвивати прагнення служити Господеві Вішну. На жаль, зачаровані зовнішньою привабливістю вішну-майі, люди не розуміють, що найвища досконалість, чи самоусвідомлення, залежить тільки від Вішну. Словом вішну-майа позначають чуттєву насолоду, що є минуща і може дати самі страждання. Ті, хто спіймався у пастку вішну-майі, використовують розвиток пізнавального процесу на чуттєву втіху. Шрі Нарада Муні пояснив, що все суще в матеріальному космосі постало від Господа через діяльність Його різноманітних енерґій, адже саме Господь Своїми незбагненними енерґіями привів у рух причинно-наслідкові зв’язки в проявленому творінні. Ці причини і наслідки постали з Його енерґії і на ній спочивають, а по знищенню розчиняються в Ньому. Отже, немає нічого відмінного від Господа, і водночас Господь завжди відмежований від усього.
Коли науковий проґрес використовують на те, щоб служити Господеві, процес пізнання стає абсолютним. Трансцендентне ім’я Бога-Особи, Його слава, велич та інше невідмінні від Самого Господа. Тому мудреці й Господні віддані одностайно радять повністю й неподільно присвятити мистецтво, науку, філософію, фізику, хімію, психологію та всі інші галузі знання на служіння Господеві. Мистецтво, літературу, поезію, живопис і т. ін. можна застосовувати, щоб славити Господа. Більшість письменників, поетів, видатних белетристів пишуть тільки про те, що пов’язане з задоволенням чуттів, — але можна повернути свій хист на служіння Господеві і змальовувати Його трансцендентні ігри. Валмікі, великий поет, і В’ясадева, великий письменник, — обидва неподільно присвятили себе описові трансцендентних дій Господа і цим здобули безсмертя. Так само повинні служити Господеві наука і філософія. В сухих спекулятивних теоріях, метою яких є насолодити чуття, користи немає. За допомогою філософії та науки слід втверджувати славу Господа. Через посередництво науки розвинута людина прагне збагнути Абсолютну Істину, тому великі вчені повинні скерувати свої зусилля на те, щоб науково обґрунтувати Господнє існування. А філософські роздуми треба застосувати, щоб утвердити: Верховна Істина має чуття і всемогутня. Так само й усі інші галузі знання мають завжди служити Господеві. Те саме підпирає і «Бгаґавад-ґіта»: будь-яке «знання», не використане на служіння Господу, — просто невігластво. Істинний поступ у знанні, істинний його смисл — утвердити Господню славу. Наука, застосована в служінні Господеві, так само як будь- яка інша подібна діяльність, — це, фактично, харі-кіртана, уславлення Господа.