ВІРШ 22
Text 22
Текст
Text
свішт̣асйа сӯктасйа ча буддгі-даттайох̣
авічйуто ’ртхах̣ кавібгір нірӯпіто
йад-уттамаш́лока-ґун̣а̄нуварн̣анам
sviṣṭasya sūktasya ca buddhi-dattayoḥ
avicyuto ’rthaḥ kavibhir nirūpito
yad-uttamaśloka-guṇānuvarṇanam
Послівний переклад
Synonyms
ідам — це; хі — певно; пум̇сах̣ — кожного; тапасах̣ — аскезами ; ш́рутасйа — вивченням Вед ; ва̄ — чи ; свішт̣асйа — жертвопринесенням; сӯктасйа—духовної освіти; ча—і; буддгі — розвитку знання; даттайох̣ — доброчинности; авічйутах̣ — несхибна; артгах̣ — мета; кавібгіх̣ — визнаними вченими; нірӯпітах̣ — визначено; йат — що; уттамаш́лока — Господа, що Його вславляють вишукані поезії; ґун̣а-ануварн̣анам — опис трансцендентних якостей.
idam — this; hi — certainly; puṁsaḥ — of everyone; tapasaḥ — by dint of austerities; śrutasya — by dint of study of the Vedas; vā — or; sviṣṭasya — sacrifice; sūktasya — spiritual education; ca — and; buddhi — culture of knowledge; dattayoḥ — charity; avicyutaḥ — infallible; arthaḥ — interest; kavibhiḥ — by the recognized learned person; nirūpitaḥ — concluded; yat — what; uttamaśloka — the Lord, who is described by choice poetry; guṇa-anuvarṇanam — description of the transcendental qualities of.
Переклад
Translation
Однозначний висновок вчених кіл такий: бездоганна мета розвитку знання, що складається з аскез, вивчення Вед, жертвопринесень, співу гімнів та доброчинности, — це трансцендентні описи Господа, що Його оспівують найвишуканішими віршами.
Learned circles have positively concluded that the infallible purpose of the advancement of knowledge, namely austerities, study of the Vedas, sacrifice, chanting of hymns and charity, culminates in the transcendental descriptions of the Lord, who is defined in choice poetry.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Людина розвиває інтелект, щоб поглиблювати свої пізнання з мистецтва, науки, філософії, фізики, хімії, психології, економіки, політики тощо. Поглиблюючи ці знання, людська спільність може зробити своє життя досконалим, а вершина досконалости — пізнати Верховну Істоту, Вішну. Тому шруті вчать людину, яка вже має доволі широкі пізнання, розвивати прагнення служити Господеві Вішну. На жаль, зачаровані зовнішньою привабливістю вішну-майі, люди не розуміють, що найвища досконалість, чи самоусвідомлення, залежить тільки від Вішну. Словом вішну-майа позначають чуттєву насолоду, що є минуща і може дати самі страждання. Ті, хто спіймався у пастку вішну-майі, використовують розвиток пізнавального процесу на чуттєву втіху. Шрі Нарада Муні пояснив, що все суще в матеріальному космосі постало від Господа через діяльність Його різноманітних енерґій, адже саме Господь Своїми незбагненними енерґіями привів у рух причинно-наслідкові зв’язки в проявленому творінні. Ці причини і наслідки постали з Його енерґії і на ній спочивають, а по знищенню розчиняються в Ньому. Отже, немає нічого відмінного від Господа, і водночас Господь завжди відмежований від усього.
Human intellect is developed for advancement of learning in art, science, philosophy, physics, chemistry, psychology, economics, politics, etc. By culture of such knowledge the human society can attain perfection of life. This perfection of life culminates in the realization of the Supreme Being, Viṣṇu. The śruti therefore directs that those who are actually advanced in learning should aspire for the service of Lord Viṣṇu. Unfortunately persons who are enamored by the external beauty of viṣṇu-māyā do not understand that culmination of perfection or self-realization depends on Viṣṇu. Viṣṇu-māyā means sense enjoyment, which is transient and miserable. Those who are entrapped by viṣṇu-māyā utilize advancement of knowledge for sense enjoyment. Śrī Nārada Muni has explained that all paraphernalia of the cosmic universe is but an emanation from the Lord out of His different energies because the Lord has set in motion, by His inconceivable energy, the actions and reactions of the created manifestation. They have come to be out of His energy, they rest on His energy, and after annihilation they merge into Him. Nothing is, therefore, different from Him, but at the same time the Lord is always different from them.
Коли науковий проґрес використовують на те, щоб служити Господеві, процес пізнання стає абсолютним. Трансцендентне ім’я Бога-Особи, Його слава, велич та інше невідмінні від Самого Господа. Тому мудреці й Господні віддані одностайно радять повністю й неподільно присвятити мистецтво, науку, філософію, фізику, хімію, психологію та всі інші галузі знання на служіння Господеві. Мистецтво, літературу, поезію, живопис і т. ін. можна застосовувати, щоб славити Господа. Більшість письменників, поетів, видатних белетристів пишуть тільки про те, що пов’язане з задоволенням чуттів, — але можна повернути свій хист на служіння Господеві і змальовувати Його трансцендентні ігри. Валмікі, великий поет, і В’ясадева, великий письменник, — обидва неподільно присвятили себе описові трансцендентних дій Господа і цим здобули безсмертя. Так само повинні служити Господеві наука і філософія. В сухих спекулятивних теоріях, метою яких є насолодити чуття, користи немає. За допомогою філософії та науки слід втверджувати славу Господа. Через посередництво науки розвинута людина прагне збагнути Абсолютну Істину, тому великі вчені повинні скерувати свої зусилля на те, щоб науково обґрунтувати Господнє існування. А філософські роздуми треба застосувати, щоб утвердити: Верховна Істина має чуття і всемогутня. Так само й усі інші галузі знання мають завжди служити Господеві. Те саме підпирає і «Бгаґавад-ґіта»: будь-яке «знання», не використане на служіння Господу, — просто невігластво. Істинний поступ у знанні, істинний його смисл — утвердити Господню славу. Наука, застосована в служінні Господеві, так само як будь- яка інша подібна діяльність, — це, фактично, харі-кіртана, уславлення Господа.
When advancement of knowledge is applied in the service of the Lord, the whole process becomes absolute. The Personality of Godhead and His transcendental name, fame, glory, etc., are all nondifferent from Him. Therefore, all the sages and devotees of the Lord have recommended that the subject matter of art, science, philosophy, physics, chemistry, psychology and all other branches of knowledge should be wholly and solely applied in the service of the Lord. Art, literature, poetry, painting, etc., may be used in glorifying the Lord. The fiction writers, poets and celebrated litterateurs are generally engaged in writing of sensuous subjects, but if they turn towards the service of the Lord they can describe the transcendental pastimes of the Lord. Vālmīki was a great poet, and similarly Vyāsadeva is a great writer, and both of them have absolutely engaged themselves in delineating the transcendental activities of the Lord and by doing so have become immortal. Similarly, science and philosophy also should be applied in the service of the Lord. There is no use presenting dry speculative theories for sense gratification. Philosophy and science should be engaged to establish the glory of the Lord. Advanced people are eager to understand the Absolute Truth through the medium of science, and therefore a great scientist should endeavor to prove the existence of the Lord on a scientific basis. Similarly, philosophical speculations should be utilized to establish the Supreme Truth as sentient and all-powerful. Similarly, all other branches of knowledge should always be engaged in the service of the Lord. In the Bhagavad-gītā also the same is affirmed. All “knowledge” not engaged in the service of the Lord is but nescience. Real utilization of advanced knowledge is to establish the glories of the Lord, and that is the real import. Scientific knowledge engaged in the service of the Lord, and all similar activities, are all factually hari-kīrtana, or glorification of the Lord.