ШБ 1.5.30

ПОЯСНЕННЯ: Чистий ведантист, тобто бгакті-веданта, навчає своїх послідовників у повній відповідності до повчань Самого Господа. В «Бгаґавад-ґіті» та в усіх інших писаннях Бог-Особа однозначно вказав людині, що слухатись треба тільки Господа. Господь є творець, опора й руйнівник усього сущого. Проявлене творіння існує з Його волі; коли ж, з Його-таки волі, ця вистава закінчується, Він Сам з усіма Своїми атрибутами лишається в Своїй вічній обителі. Він перебував там перед творенням, і лишається там по знищенню. Отже, Він не є одною зі створених істот    —    Він трансцендентний. В «Бгаґавад-ґіті» Господь каже Арджуні, що задовго перед тим, як повідати йому це вчення, Він передав цю науку богові Сонця, але через те, що її передавали неправильно, її з плином часу втратили. Тому нині Він передає цю саму науку Арджуні, бо Арджуна Його досконалий відданий і друг. Отже, збагнути настанови Господа можуть тільки віддані    —    ніхто більше. Імперсоналіст, не маючи уявлення за трансцендентну форму Господа, збагнути це найсокровенніше Його послання не на силі. Велику вагу тут має слово «найсокровенніше», вказуючи, що знання про віддане служіння незрівнянно вище проти знання про безособистісний Брахман. Слово джн̃а̄нам̇ означає звичайне знання або знання з якоїсь довільної галузі. Поглиблюючись, воно розвивається у пізнання безособистісного Брахмана. Поглиблюючись далі і частково змішуючись із відданістю, воно розвивається в знання Параматми, всепроникаючого аспекту Бога. Це знання ще сокровенніше. Але коли таке знання перемінюється в чисте віддане служіння, відкриваючи найпотаємнішу частину трансцендентного знання, його називають найсокровеннішим. Таким найсокровеннішим знанням Господь наділив Брахму, Арджуну, Уддгаву та інших.