ВІРШ 1:

Уґрашраву [Суту Ґосвамі], сина Ромахаршани, повністю задоволили досконалі запитання брахман; він подякував їм і зібрався відповідати.

ВІРШ 2:

Шріла Сута Ґосвамі промовив: Я шанобливо схиляюся перед великим мудрецем [Шукадевою Ґосвамі], який може ввійти в кожне серце. Коли Шукадева Ґосвамі, не відбувши освячення священним шнуром і не пройшовши крізь інші обряди, прийняті серед представників вищих каст, покинув дім, щоб прийняти санн’ясу [зречений стан життя], у В’ясадеви, його батька, від страху розлуки вихопилось тужливе: «Сину мій!» Але вбитому горем батькові відгукнулись тільки дерева, так само вбиті розлукою.

ВІРШ 3:

Я схиляюся у великій шанобі перед ним [Шукою], духовним вчителем усіх мудреців, сином В’ясадеви. Це він, безпосередньо з досвіду засвоївши це сокровенне доповнення до вершків ведичного знання, повідав його з великого співчуття до грубих матеріалістів, які тяжко борються, щоб вибратися з найтемніших місцин матеріального буття.

ВІРШ 4:

Раніш як оповідати «Шрімад-Бгаґаватам», який сам є засобом до перемоги, слід скласти шану Богові-Особі, Нараяні; Нара-Нараяні Ріші, найпіднесенішому з людей; матері Сарасваті, богині знання; і його авторові, Шрілі В’ясадеві.

ВІРШ 5:

О мудреці, ви порушили достойні питання. Ці запитання поправді цінні, бо стосуються Господа Крішни, а отже, порушені для загального добра. Тільки такого роду питання здатні дарувати цілковите вдоволення єству.

ВІРШ 6:

Діяльністю [дгармою] найвищого рівня для всього людства є діяльність, яка здатна привести людину до любовного відданого служіння трансцендентному Господеві. Це віддане служіння має бути безкорисливе й неперервне, і тоді воно цілковито задоволить душу.

ВІРШ 7:

До кожного, хто починає віддано служити Богові-Особі, Шрі Крішні, самі собою приходять безпричинні знання й неприв’язаність до світу.

ВІРШ 8:

Якщо діяльність, яку виконує людина відповідно до свого становища, не пробуджує в ній потягу до послання Бога- Особи, вона вся    —    просто марний труд.

ВІРШ 9:

Усі обов’язки людини, безсумнівно, призначені тільки на те, щоб досягнути остаточного звільнення. Ніколи не слід виконувати їх задля матеріального зиску. Крім того, твердять мудреці, той, хто виконує найвище визначене йому служіння, ніколи не повинен використовувати матеріальні здобутки на те, щоб чимдалі глибше занурюватись у чуттєві втіхи.

ВІРШ 10:

Прагнення, які є в житті істоти, ні в якому разі не мають бути спрямовані до чуттєвої втіхи. Все, чого слід бажати    —     це просто підтримувати здорове життя, тому що призначення людської істоти    —    запитувати про Абсолютну Істину. Ніякої іншої мети її діяльність мати не повинна.

ВІРШ 11:

Вчені трансценденталісти, яким відома Абсолютна Істина, називають цю недвоїсту сутність Брахман, Параматма чи Бгаґаван.

ВІРШ 12:

Озброєний знанням і зреченістю, допитливий і серйозний учень чи мудрець осягає Абсолютну Істину через віддане служіння, яке виконує відповідно до почутого з Веданта- шруті.

ВІРШ 13:

Отже, о найліпші серед двічінароджених, найвищою досконалістю, якої можна досягнути, виконуючи обов’язки згідно з діяльністю, визначеною за поділом на касти та стани життя, є задоволити Бога-Особу.

ВІРШ 14:

Тому людина має постійно з найвищим зосередженням слухати за Бога-Особу, прославляти, пам’ятати і вшановувати Його, оборонця Своїх відданих.

ВІРШ 15:

Мечем пам’ятування про Бога - Особу мудрі розтинають вузли наслідків кармічної діяльности. То невже є така людина, що лишиться байдужою до Його послання?

ВІРШ 16:

О двічінароджені мудреці! Той, хто служить цілковито вільним од гріха відданим, виконує воїстину велике служіння. Завдяки такому служінню він здобуває потяг слухати послання Ва̄судеви.

ВІРШ 17:

Шрі Крішна, Бог-Особа,    —    Параматма [Наддуша] в кожному серці і благодійник щирого відданого    —    очищує від бажання матеріальної насолоди серце відданого, який розвинув потяг слухати Його послання, що благотворні самі по собі, якщо їх належно слухати і переповідати.

ВІРШ 18:

З серця того, хто реґулярно відвідує лекції з «Бгаґаватам» і служить чистому відданому, зникає майже все, що викликає неспокій, і тоді любовне служіння Богові-Особі, що Йому здіймають хвалу в трансцендентних співах, втверджується і стає незворотним.

ВІРШ 19:

Коли ж у серці втверджується незворотне любовне служіння, всі наслідки впливу матеріальних ґун страсти і невігластва, як-от хіть, жага й жадоба зникають із серця. Тоді, утвердившись у добрі, відданий стає цілковито щасливий.

ВІРШ 20:

Так втвердившись у ґуні бездомісного добра, людина, розум якої ожив завдяки зв’язку з відданим служінням Господеві, на рівні звільнення від усякого матеріального спілкування здобуває позитивне наукове знання про Бога-Особу.

ВІРШ 21:

Тоді вузол у серці, розрубаний, розпадається, а всі сумніви, розбиті, розвіюються. Для того, хто побачив, що володар    —    це душа, ланцюг кармічної діяльности та її наслідків обривається назавжди.

ВІРШ 22:

Тож не диво, що від непам’ятних часів усі трансценденталісти з великою втіхою виконують віддане служіння Господеві Крішні, Богові-Особі, адже таке віддане служіння оживляє душу.

ВІРШ 23:

Трансцендентний Бог-Особа має непрямий зв’язок з трьома якостями матеріальної природи, а саме зі страстю, добром і невіглаством, і тільки для того, щоб творити, підтримувати й знищувати матеріальний світ, Він прибирає форми цих трьох якостей, тобто форми Брахми, Вішну та Шіви. З них трьох найвище благо всім живим істотам дарує Вішну, що є формою якости добра.

ВІРШ 24:

Дрова    —    це видозмінена земля, та дим, що з них, ліпший за сиру деревину. Але вогонь ще ліпший, тому що завдяки вогню можна добути блага вищого знання [здійснюючи ведичні жертвопринесення]. Так само страсть [раджас] ліпша від невігластва [тамасу]; але найліпшим є добро [саттва], бо завдяки йому людина може осягнути Абсолютну Істину.

ВІРШ 25:

В минулі часи усі великі мудреці виконували служіння Богові-Особі, бо Його існування    —    понад трьома якостями матеріальної природи. Вони поклонялись Йому, щоб звільнитися від матеріальної зумовлености і так здобути найвище благо. Кожен, хто ступає в слід цих великих авторитетів, теж гідний звільнитись з матеріального світу.

ВІРШ 26:

Ті, хто серйозно прагнуть звільнення, безперечно, не знають заздрости й ставляться з великою пошаною до всіх. Проте вони відкидають жаскі й страхітливі форми півбогів, і поклоняються тільки сповненим блаженства формам Господа Вішну та Його повних часток.

ВІРШ 27:

Ті, хто перебуває під впливом ґун страсти й невігластва, поклоняються предкам, іншим живим істотам та півбогам, що опікуються перебігом справ у космосі; спонукує їх до того бажання мати матеріальні блага    —    жінок, багатство, владу та потомство.

ВІРШІ 28-29:

Явлені писання за найвищу мету пізнання визнають Шрі Крішну, Бога-Особу. Мета, задля якої виконують жертвопринесення,     —    задоволити Його . Йоґа призначена на те, щоб осягнути Його. Плоди будь-якої кармічної діяльности в кінцевім підсумку дає Він один. Він    —    найвище знання, і всі суворі аскези виконують, щоб пізнати Його. Релігія [дгарма]    —    це любовне служіння Йому. Він    —    найвища мета життя.

ВІРШ 30:

На початку матеріального творення цей Абсолютний Бог-Особа [Ва̄судева], зберігаючи Своє трансцендентне становище, Своєю внутрішньою енерґією створив енерґії причини та наслідку.

ВІРШ 31:

Створивши матеріальну субстанцію, Господь [Ва̄судева] поширює Себе і входить у неї. І хоча Він перебуває посеред матеріальних ґун природи й здається одною зі створених істот, Він, цілковито просвітлений, завжди зберігає Своє трансцендентне становище.

ВІРШ 32:

Як вогонь присутній в дереві, так і Господь у вигляді Параматми присутній у всьому, і через те Він, єдиний і неподільний Абсолют, видається багатоликий.

ВІРШ 33:

Наддуша входить у тіла створених істот, що перебувають під впливом ґун матеріальної природи, і через тонкий розум штовхає їх насолоджуватись породженнями цих ґун.

ВІРШ 34:

Так Господь усесвітів підтримує всі планети, що їх населяють півбоги, люди й нижчі тварини. Прибираючи ролі Своїх утілень, Він провадить Свої розваги, аби привернути до Себе тих, що перебувають в ґуні чистого добра.