ШБ 1.2.13

ПОЯСНЕННЯ: Людське суспільство в усьому світі поділене на чотири касти й чотири життєві стани. Чотири касти такі: каста інтеліґенції, каста військових, каста виробників й каста робітників. Людину зараховують до певної касти згідно з характером її діяльности та особистих якостей, а не за народженням. Ще є чотири життєві стани, а саме: життя учня, життя домогосподаря, відхід од справ та життя у відданості. Такий поділ суспільства на касти і стани доконечно потрібний, бо в противному разі суспільна система не може розвиватися як здоровий організм. Метою всіх без винятку вищезгаданих підрозділів життя повинно бути задоволення вищого володаря, Бога-Особи. Таку організацію діяльности людського суспільства називають системою варнашрама- дгарми, що є цілком природною для цивілізованого людства. Система варнашрами не є засобом штучно піднести представників одного підрозділу над іншими; її організовано так, щоб дати людині змогу пізнати Абсолютну Істину. Але якщо люди гублять з ока справжню мету життя    —    осягнення Абсолютної Істини,    —    що стається, як уже пояснювалося раніше, через надмірну прив’язаність до індрія-пріті, чуттєвої втіхи, то своєкорисливі члени суспільства користаються з варнашрами, щоб досягти штучного домінування над слабшими. Нині, в Калі-юґу, епоху чвар, вже скрізь можна спостерігати таке штучне розшарування на пануючих і підпорядкованих. Але люди тверезого глузду ясно усвідомлюють, що єдине призначення такого поділу на касти й життєві стани    —    впорядкувати суспільні стосунки і тим створити сприятливі умови, за яких люди могли б піднесено мислити і розвиватися духовно.

«Бгаґаватам» у цьому вірші проголошує, що найвища мета в житті, найвища досконалість системи варнашрама-дгарми    —    співпраця всіх людей задля вдоволення Верховного Господа. На це вказано і в «Бгаґавад-ґіті» (4.13).