Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.2.12

ПОЯСНЕННЯ: Цілковито усвідомити Абсолютну Істину можна тільки через віддане служіння Господу, Ва̄судеві, Богові-Особі, що Він є Абсолютна Істина у всій повноті. Брахман є трансцендентне випромінення Його тіла, а Параматма    —    це Його частковий вияв, що представляє Його в матеріальному світі. Через це, усвідомлення Абсолютної Істини як Брахмана чи Параматми є лише частковим усвідомленням. Є чотири відміни людських істот: кармі, ґ’яні, йоґи та віддані. Кармі    —    це матеріалісти, а три інші групи    —    трансценденталісти. Трансценденталістами найвищого класу є віддані, що вже осягнули Верховну Особу. Класом нижче перебувають трансценденталісти, котрі частково осягнули повну частку абсолютної особи, а до трансценденталістів третього класу зараховують тих, хто усвідомив тільки те, що абсолютна особа є духовна зі своєї природи. «Бгаґавад-ґіта» та інші ведичні писання проголошують, що осягнути Верховну Особу можна через віддане служіння, що спирається на повне знання та відмову від спілкування з будь-чим матеріальним. Ми вже обговорювали, що до того, хто виконує віддане служіння, приходять і знання, і зреченість від матеріального спілкування. А що усвідомлення Абсолютної Істини як Брахмана чи Параматми недовершене, то природно випливає, що і самі способи їхнього усвідомлення, тобто ґ’яна і йоґа, теж є недосконалими в пізнанні Абсолютної Істини. Досконалий метод, що дасть серйозному в своєму пошукові учневі осягнути Абсолютну Істину, один    —    віддане служіння, що ґрунтується на довершеному знанні, поєднаному з відмовою від матеріалістичного спілкування. І в такому служінні людина втверджується слухаючи веданта-шруті. Отже, це не так, що віддане служіння призначене для менш розумних трансценденталістів. Відданих є три класи: перший, другий і третій. Відданих третього класу, чи неофітів, що не володіють знанням, не позбулись матеріальних прив’язаностей і яких просто приваблює початкова стадія поклоніння Божеству в храмі, називають матеріалістичними відданими. Такі віддані більше тяжіють до матеріальних здобутків, аніж до трансцендентних. Отож, потрібно зробити значний поступ і піднятися з рівня матеріалістичного служіння на рівень відданих другого класу. На цьому рівні відданий вирізняє чотири категорії живих істот: Бога-Особу, Його відданих, невігласів, і заздрісних ненависників. Треба піднятись принаймні на рівень відданого другого класу, і так стати гідним осягнути Абсолютну Істину.

Тому відданому третього класу належить отримувати настанови стосовно відданого служіння з авторитетних джерел бгаґавати. Перший бгаґавата    —    це особа, що втверджена у відданости, а другий    —    «Бгаґаватам»    —    то Боже послання. Тож відданий третього класу мусить звернутися до певного відданого, аби той навчив його виконувати віддане служіння. Така особистість    —    це не людина, що заробляє на прожиток, рецитуючи «Бгаґаватам». Звернутись слід до відданого, який є представником Шукадеви Ґосвамі (приклад такого відданого    —    Сута Ґосвамі) і проповідує віддане служіння для загального добра всього людства. Відданий-початківець майже не має смаку слухати від авторитета. Він може «уважно» слухати професійного рецитувальника, просто щоб насолодити свої чуття. Такого роду слухання і оспівування вже кинули тінь на цілий метод, тому треба бути пильним і не стати на хибний шлях. Святе послання Бога, яке втілене в «Бгаґавад-ґіті» та «Шрімад-Бгаґаватам», є, безсумнівно, трансцендентне, але попри це не можна слухати оповіді за такі трансцендентні предмети від професійних читців, бо вони їх отруюють: так змія отруює молоко, торкнувшись його своїм язиком.

Тому задля поступу щирий відданий повинний слухати ведичні писання, як-от Упанішади, «Веданту» й інші твори, що їх залишили нам авторитети минулого, Ґосвамі. Який може бути поступ, якщо не слухати писань? Без того, щоб слухати повчання писань і триматися їхніх настанов, віддане служіння перетворюється просто на нічого не варту виставу, яка є лише перешкодою на шляху розвитку відданости. Отож, якщо віддане служіння не спирається на засади, що подані у шруті, смріті, Пуранах та «Панчаратрі», воно є підробкою, і його слід негайно відкинути. Відданого, який не спирається на авторитети, ні в якому разі не можна визнати за чистого відданого. Засвоївши авторитетне послання, що його заховує ведична література, людина повсякчас бачитиме всередині себе всепроникаючий локалізований аспект Бога-Особи. Це і є самадгі.