ШБ 1.2.19
Devanagari
तदा रजस्तमोभावा: कामलोभादयश्च ये ।
चेत एतैरनाविद्धं स्थितं सत्त्वे प्रसीदति ॥ १९ ॥
चेत एतैरनाविद्धं स्थितं सत्त्वे प्रसीदति ॥ १९ ॥
Verse text
тада̄ раджас-тамо-бга̄ва̄х̣
ка̄ма-лобга̄дайаш́ ча йе
чета етаір ана̄віддгам̇
стгітам̇ саттве прасідаті
ка̄ма-лобга̄дайаш́ ча йе
чета етаір ана̄віддгам̇
стгітам̇ саттве прасідаті
Synonyms
тада̄ — тоді; раджах̣ — у ґуні страсти; тамах̣ — ґуна невігластва; бга̄ва̄х̣ — стан; ка̄ма — хіть та бажання; лобга — жадоба; а̄дайах̣ — інші; ча — і; йе — все, що не є; четах̣ — розум; етаіх̣ — тими; ана̄віддгам — не вражений; стгітам — втверджений; саттве — в ґуні добра; прасідаті — так стає повністю задоволений.
Translation
Коли ж у серці втверджується незворотне любовне служіння, всі наслідки впливу матеріальних ґун страсти і невігластва, як-от хіть, жага й жадоба зникають із серця. Тоді, утвердившись у добрі, відданий стає цілковито щасливий.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Коли жива істота перебуває у своєму нормальному стані, що відповідає її природі, вона цілковито задоволена і занурена в духовне блаженство. Цей стан буття називають брахма-бгута, або атмананді — станом задоволення у собі самому. Це задоволення у собі не має нічого спільного із самозадоволеністю бездіяльного дурня. Бездіяльний дурень перебуває в стані безтямного невігластва, натомість самозадоволеність атмананді трансцендентна щодо стану матеріального буття. Цього рівня досконалости істота досягає одразу як втверджується у незворотному відданому служінні. Віддане служіння — не бездіяльність, воно є бездомісною діяльністю душі.
Коли душа стикається з матерією, її діяльність вже не є бездомісною; діяльність душі у цьому хворобливому стані виявляється як хіть, бажання, жадібність, бездіяльність, глупота й сон. Вплив відданого служіння проявляє себе в тому, що ці породження ґун страсти й невігластва остаточно зникають. Відданий одразу втверджується в ґуні добра, а, роблячи поступ, підіймається до рівня васудеви — стану нічим не домішаної саттви, шуддга-саттви. Тільки в стані шуддга-саттви можна на живі очі повсякчас бачити Крішну, і таке бачення приходить завдяки чистій любови до Господа.
Відданий завжди перебуває в ґуні бездомісного добра, а тому він ніколи нікого не кривдить. Натомість невідданий, навіть і найосвіченіший, щокроку чинить якусь кривду. Відданий не є ані невігласом, ані кимось зануреним у пристрасну діяльність. Ті, хто чинять кривду, хто немудрий чи пристрасний, не можуть стати відданими, хоч скільки вони будуть вдавати з себе відданих. Відданий завжди наділений всіма добрими якостями Бога. Якості Господа і відданого можуть відрізнятися з погляду кількости, але щодо самих якостей, між Господом та Його відданим різниці немає.