Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.2.26
Текст
хітва̄ бгӯта-патін атга
на̄ра̄йан̣а-кала̄х̣ ш́а̄нта̄
бгаджанті хй анасӯйавах̣
Послівний переклад
мумукшавах̣ — ті, що бажають звільнитись; ґгора — жахливі, страхітливі; рӯпа̄н — форми, як оці; хітва̄ — відкидаючи; бгӯта-патін — півбогів; атга — з тієї причини; на̄ра̄йан̣а — Бог-Особа; кала̄х̣ — повноважні частки; ш́а̄нта̄х̣ — сповнені блаженства; бгаджанті — поклоняються; хі — напевно; анасӯйавах̣ — вільні від заздрости.
Переклад
Ті, хто серйозно прагнуть звільнення, безперечно, не знають заздрости й ставляться з великою пошаною до всіх. Проте вони відкидають жаскі й страхітливі форми півбогів, і поклоняються тільки сповненим блаженства формам Господа Вішну та Його повних часток.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Бог-Особа Шрі Крішна, первинна особа всіх істот категорії Вішну, поширює Себе в істоти двох різних відмін: у невідокремлені повні частки та в відокремлені складові частки. Відокремлені складові частки є слуги, а невідокремлені повні частки вішну-таттви є об’єктами служіння та поклоніння.
Усі півбоги, що наділені владою від Верховного Господа, є теж Його відокремлені складові частки. Вони не належать до категорії вішну-таттв. До вішну-таттв належать живі істоти, що так само могутні, як і відначальна форма Бога-Особи, і виявляють різні аспекти Своєї могутности, зважаючи на конкретний час та обставини. Могутність відокремлених складових часток обмежена. Необмеженої, як у вішну-таттви, влади вони не мають. Тому ні в якому разі не можна групувати вішну-таттви, тобто повні частки Нараяни, Бога-Особи, в ту ж категорію, що і Його складові частки. Того, хто допускається цього, називають пашанді, тобто «той, хто чинить найбільшу образу». За доби Калі багато немудрих людей робить таку свавільну образу, без будь-яких підстав урівнюючи між собою обидві категорії.
Залежно від своєї матеріальної могутности, відокремлені складові частки посідають різне становище. Декому з них, як-от півбогиням Кала-бгайраві, Шмашана-бгайраві, Шані, Махакалі та Чандіці, поклоняються головно ті, що перебувають на найнижчих рівнях існування — в ґуні темряви, невігластва. Іншим півбогам, як ось Брахмі, Шіві, Сур’ї, Ґанеші та численним божествам того ж ряду, поклоняються люди в ґуні страсти, рушій якої — прагнення матеріальної насолоди. Але ті, що перебувають в якості добра (саттва-ґуні) матеріальної природи, поклоняються тільки вішну-таттвам. Вішну-таттви представлені під різними іменами і у різних формах, як Нараяна, Дамодара, Вамана, Ґовінда, Адгокшаджа.
Кваліфіковані брахмани поклоняються вішну-таттвам у вигляді шалаґрама-шіли. Представники вищих каст, кшатрії та вайш’ї, назагал теж поклоняються вішну-таттвам.
У брахман високої кваліфікації, що перебувають в ґуні добра, способи поклоніння інших ніколи не викликають недобрих почуттів. Вони ставляться з повагою до всіх півбогів, навіть якщо ті страхітливі на вигляд, приміром, як Кала-бгайрава чи Махакалі. Вони добре знають, що всі ці жаскі проявлення Верховного Господа служать Господу в тих чи тих умовах, однак, відкидаючи поклоніння як відразливим, так і привабливим формам півбогів, вони зосереджуються виключно на формах Вішну, в серйозному прагненні звільнитись від матеріальної зумовлености. Півбоги, аж по рівень Брахми, найвищого з півбогів, нікого не можуть винагородити звільненням. Хіран’якашіпу відбув найсуворіші аскези, щоб зробити своє життя вічним, проте Брахма, божество, якому він поклонявся, задоволити його, тобто дати на те благословення, не зміг. Саме тому тільки Вішну називають мукті-пада: Бог-Особа, що здатний обдарувати мукті, звільненням. Півбоги, так само як і всі інші живі істоти матеріального світу, під час заглади матеріального творіння будуть знищені. Вони не на силі звільнити навіть себе — дарма й гадати, що вони звільнять своїх відданих. На винагороду своїм шанувальникам півбоги можуть дати лише деякі тимчасові блага. Наділити ж найвищим благом вони не можуть.
Саме з цієї причини ті, хто хоче звільнитися, свідомо відкидають поклоніння півбогам, хоча і ставляться до них з повагою.