Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.2.9
Текст
на̄ртго ’ртга̄йопакалпате
на̄ртгасйа дгармаіка̄нтасйа
ка̄мо ла̄бга̄йа хі смр̣тах̣
Послівний переклад
дгармасйа — визначених обов’язків ; хі — певно ; а̄паварґйасйа— остаточне звільнення; на — не; артгах̣ — мета; артга̄йа — задля матеріального зиску; упакалпате — призначене; на — ані; артгасйа — з матеріального зиску; дгарма-ека-антасйа — для того, хто виконує найвищу визначену діяльність; ка̄мах̣ — чуттєвого задоволення; ла̄бга̄йа — досягнення; хі — достоту; смр̣тах̣ — повідали великі мудреці.
Переклад
Усі обов’язки людини, безсумнівно, призначені тільки на те, щоб досягнути остаточного звільнення. Ніколи не слід виконувати їх задля матеріального зиску. Крім того, твердять мудреці, той, хто виконує найвище визначене йому служіння, ніколи не повинен використовувати матеріальні здобутки на те, щоб чимдалі глибше занурюватись у чуттєві втіхи.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Ми вже говорили за те, що до людини, яка виконує чисте віддане служіння Господеві, самі собою приходять досконале знання та неприв’язаність до матеріального існування. Але є й такі люди, що вважають: уся різноманітна визначена діяльність, не виключаючи й релігії, існує про матеріальну користь. Людям у будь-якій частині світу властиво сподіватися, що за своє релігійне і будь-яке інше визначене для них служіння вони матимуть якийсь матеріальний зиск. Навіть ведичні писання пропонують на винагороду за всілякі релігійні дії різні манливі матеріальні здобутки, і ці принади та благословіння є для людини найпривабливіше, що дає релігійність. Чому ж так званого віруючого вабить матеріальний зиск? Тому що матеріальний зиск дасть йому змогу здійснити свої бажання, а це своєю чергою задоволить прагнення чуттєвої насолоди. Отаке це коло визначених обов’язків людини: так звана релігійність, що веде до матеріального достатку, і матеріальний достаток, що дає задоволення бажань. Інтерес усіх груп активного населення один — чуттєва насолода. Але слова Сути Ґосвамі повністю спростовують цю концепцію, і їх можна вважати за остаточний присуд «Шрімад-Бгаґаватам».
Ні в якому разі не слід виконувати визначеного служіння, прагнучи тільки матеріального зиску. Не можна також вживати матеріальний здобуток на чуттєві втіхи. З дальшого вірша можна дізнатися про те, як слід використовувати матеріальні надбання.