Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.2.8

ПОЯСНЕННЯ: Люди мають різні уявлення про життя, і тому у різних людей різні обов’язки. Для матеріаліста, що не бачить далі за грубе матеріальне тіло, все обмежене сферою діяльности його чуттів. Тому вся його діяльність є егоїстичною у вузькому чи широкому смислі цього слова. У вузькому розумінні егоїзм означає зосередження на власному тілі, і егоїзм такого роду характерний головно для нижчих тварин. Егоїзм у розширеному розумінні є явищем, що притаманне людському суспільству. Він зосереджений довкола сім’ї, громади, нації, суспільства чи світу, і мета його    —    створити комфорт для грубого тіла. За таких грубих матеріалістів вище люди, що мають схильність до розумувань. Вони ширяють у висотах розумових обширів. Діяльність, що відповідає їхньому становищу,    —    це створювати поезію, розвивати філософію чи пропаґувати якийсь «ізм» з тою самою егоїстичною метою, що не сягає за межі тіла та розуму. Проте вище тіла та розуму перебуває приспана духовна душа, що її відхід із тіла робить всі різновиди тілесного й розумового егоїзму безглуздими і обертає їх у ніщо. Але недалекі люди нічого не знають за те, які є потреби духовної душі.

Немудрі люди нічого не знають про душу і про те, що вона не обмежена сферою тілесної та розумової діяльности, і тому не знаходять щастя, виконуючи свої фахові обов’язки. В цьому вірші піднято питання саме щодо задоволення душі. Душа перебуває поза грубим тілом і тонким розумом. Це є активне начало, рушійна сила тіла й розуму. Якщо людина не знає потреб душі, яка спить, вона не знатиме щастя, хоч скільки буде піклуватися про тіло і розум, що є лише зовнішнім покриттям духовної душі. Істота мусить задовольняти потреби духовної душі. Пташка не буде задоволена тим тільки, що чистять її клітку. Слід знати, що потрібно самій пташці.

Потреба духовної душі така: вибратися з обмеженої сфери, де вона зв’язана матеріальними путами, і виповнити своє бажання цілковитої свободи. Духовна душа прагне вибратися за глухі стіни широкого усесвіту. Вона хоче бачити вільне світло і вільний дух. Така довершена свобода приходить тоді, коли душа стикається з довершеним духом, Богом-Особою. Любов до Бога жевріє в кожному. Духовне буття проявляє себе через матеріальні тіло й розум у формі спотвореної прив’язаности до грубої та тонкої матерії. Отже, ми повинні взятися до такої фахової діяльности, яка пробудить нашу божественну свідомість. Це можливо тільки шляхом слухання та оспівування божественних дій Верховного Господа. Вся ж інша визначена діяльність, яка не допомагає розвинути в собі потяг слухати й повторювати трансцендентне послання,    —    це лише, як тут сказано, марна витрата часу. Ніякі інші визначені обов’язки, хоч би до якого «ізму» вони належали, не можуть дати душі свободи. Навіть діяльність тих, хто прагне спасіння, вважають за марну, тому що вони не осягають джерела усієї свободи. Матеріаліст на власні очі може бачити, що всякий його матеріальний здобуток обмежений простором і часом, матиме він його в цьому чи іншому житті. Навіть піднявшись на Сварґалоку, він не знайде постійного притулку для своєї спраглої душі. Прагнення душі може задовольнити тільки досконалий науковий метод, яким є досконале віддане служіння.