Sloka 50
50
Verš
Текст
satāṁ saṁrakṣaṇāya te
vadhāya cāsatāṁ yas tvaṁ
hareḥ śaktir hi pālinī
сата̄м̇ сам̇ракшан̣а̄йа те
вадга̄йа ча̄сата̄м̇ йас твам̇
харех̣ ш́актір хі па̄ліні
Synonyma
Послівний переклад
нӯнам — певно; чан̇краман̣ам — об’їзд; дева — повелителю; сата̄м — праведних; сам̇ракшан̣а̄йа — для захисту; те — твій; вадга̄йа — для знищення; ча — і; асата̄м — демонів; йах̣ — той, хто; твам — ти; харех̣ — Верховного Бога-Особи; ш́актіх̣ — енерґія; хі — адже; па̄ліні — захищаючи.
Překlad
Переклад
Účelem cesty, na kterou ses vydal, ó pane, je jistě chránit spravedlivé a zabíjet démony, neboť jsi ztělesněním ochranné energie Śrī Hariho.
Немає сумніву, що ціль, з якою ти об’їждаєш царство, полягає в тому, щоб захистити праведних і вбити демонів, адже ти уособлюєш захисну енерґію Шрі Харі.
Význam
Коментар
Z mnoha védských textů a zvláště historických příběhů, jako je Śrīmad-Bhāgavatam a Purāṇy, vyplývá, že zbožní králové v dávných dobách jezdili na projížďky po svých královstvích, aby chránili zbožné obyvatele a trestali nebo zabíjeli bezbožné. Někdy se vydávali lovit lesní zvířata, aby se cvičili v zabíjení, protože bez této přípravy by nedokázali zabíjet nežádoucí živly ve společnosti. Kṣatriyové mají dovoleno se dopouštět takového násilí, neboť násilí pro dobrý účel patří k jejich povinnostem. V tomto verši jsou dvě jasná slova: vadhāya, “za účelem zabíjení”, a asatām, “nežádoucích živlů”. Ochranná energie krále se pokládá za energii Nejvyššího Pána. V Bhagavad-gītě (4.8) Pán říká: paritrāṇāya sādhūnāṁ vināśāya ca duṣkṛtām. Pán sestupuje, aby chránil spravedlivé a zabíjel démony. Schopnost chránit zbožné bytosti a zabíjet démony neboli nežádoucí živly je tedy energií přímo od Nejvyššího Pána a král nebo vůdčí představitel státu má tuto energii mít. V současném věku je velice obtížné najít hlavu státu, která ovládá umění, jak zabíjet nežádoucí živly. Moderní vůdčí představitelé státu sedí pohodlně ve svých palácích a nechávají bezdůvodně zabíjet nevinné bytosti.
ПОЯСНЕННЯ: З багатьох ведичних писань і насамперед із історичних хронік, як оце «Шрімад-Бгаґаватам» та інші Пурани, видно, що праведні давніх часів об’їжджали свої царства, щоб захистити доброчесних підданих і покарати або вбити неправедних. Іноді вони вправлялися у бойових мистецтвах, полюючи в лісі і вбиваючи тварин, бо без такої практики вони не змогли б убивати тих, хто порушує спокій суспільства. Кшатріям дозволено вдаватися до насильства, тому що застосовувати насильство задля хорошої мети вохдить в їхні обов’язки. В цьому вірші лунають два промовисті терміни: вадга̄йа — «щоб убити», і асата̄м — «небажані елементи». Здатність царя захищати підданих вважають за енерґію Верховного Господа. У «Бгаґавад-ґіті» (4.8) Господь каже: парітра̄н̣а̄йа са̄дгӯна̄м̇ віна̄ш́а̄йа ча душкр̣та̄м — Господь сходить на Землю, щоб захистити праведних і вбити демонів. Отож, сила для захисту правдених і знищення демонів та негідників — це енерґія, яка походить безпосередньо від Самого Верховного Господа. Цар чи керівник держави повинен бути наділений цією енерґією від Господа. За цієї епохи дуже важко знайти такого керівника держави, який вмів би знищувати негідників. Сучасні голови держав ховаються в затишних палацах і без належних підстав знищують людей, які ні в чому не повинні.