ВІРШ 39
Sloka 39
Текст
Verš
а̄тма̄ йатга̄ свапна-джанекшітаіках̣
там̇ сатйам а̄нанда-нідхім̇ бгаджета
на̄нйатра саджджед йата а̄тма-па̄тах̣
ātmā yathā svapna-janekṣitaikaḥ
taṁ satyam ānanda-nidhiṁ bhajeta
nānyatra sajjed yata ātma-pātaḥ
Послівний переклад
Synonyma
сах̣ — Він (Верховна Особа); сарва-дгі-вр̣тті — усвідомлення в інтелекті різних типів; анубгӯта — свідомий; сарве — кожен; а̄тма̄ — Наддуша; йатга̄ — так само як; свапна-джана — той, хто бачить сон; ікшіта — бачений; еках̣ — один і той самий; там — Йому; сатйам — Верховній Істині; а̄нанда-нідгім — океан блаженства; бгаджета — треба поклонятися; на — ніколи; анйатра — ні до чого іншого; саджджет — прив’язуватися ; йатах̣ — через що ; а̄тма-па̄тах̣ — власна деґрадація.
saḥ — On, Nejvyšší Osoba; sarva-dhī-vṛtti — realizace za pomoci veškeré inteligence; anubhūta — vědomý si; sarve — každý; ātmā — Nadduše; yathā — jako; svapna-jana — snící osoba; īkṣita — vidí; ekaḥ — jedno a totéž; tam — na Něj; satyam — Nejvyšší Pravda; ānanda-nidhim — oceán blaženosti; bhajeta — musí uctívat; na — nikdy; anyatra — nic jiného; sajjet — být připoutaný; yataḥ — tím; ātma-pātaḥ — vlastní úpadek.
Переклад
Překlad
Треба зосередити розум на Верховному Богові-Особі, що, залишаючись єдиним, поширює Себе у безліч проявів, так само як звичайні люди створюють у сновидіннях тисячі образів. Треба зосередити свій розум на Ньому, єдиній всеблаженній Абсолютній Істині, бо інакше не уникнути спантеличення і деґрадації.
Mysl je třeba soustředit na Nejvyššího Pána, Osobnost Božství, který Sám Sebe vkládá do mnoha projevů, podobně jako obyčejná bytost vytváří tisíce různých projevů ve svých snech. Mysl je třeba soustředit na Něho, na jedinou Absolutní Pravdu plnou blaženosti, neboť všechno ostatní mate a vede duši k vlastnímu úpadku.
Коментар
Význam
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Шріла Шукадева , великий Ґосвамі, привертає нашу увагу безпосередньо до відданого служіння. Він старанно роз’яснює, що, замість того щоб відволікати свою увагу на різні інші шляхи самоусвідомлення, ми повинні зосередитися на Верховному Богові-Особі — найвищій меті пізнання, поклоніння та відданости. Самоусвідомлення — це, можна сказати, боротьба за те, щоб досягнути вічного життя і припинити змагання за матеріальне існування. Тому зовнішня енерґія, використовуючи свою оманливу знадливість, посилає йоґові чи відданому численні спокуси, які можуть знову втягнути цього великого воїна в рабство матеріального існування. Наприклад, йоґ може досягнути чудесних матеріальних здібностей, як-от аніма чи лаґгіма, що дозволяють ставати меншим за найменше чи легшим за найлегше. Або ж йоґстикається зі спокусами у формі матеріальних благ — багатства та жінок. Проте писання застерігають нас про небезпеку цих спокус, тому що потрапити знову в пастку таких ілюзорних насолод означає самохіть стати на шлях деґрадації і подовжити термін свого ув’язнення в матеріальному світі. Враховуючи це застереження, треба завжди діяти тільки під керівництвом невсипущого інтелекту.
V tomto verši veliký Gosvāmī Śrīla Śukadeva naznačuje, jak vypadá oddaná služba. Snaží se nás přesvědčit, abychom se namísto odvádění své pozornosti do několika odvětví seberealizace soustředili na nejvyšší cíl realizace, uctívání a oddanosti, na Nejvyšší Osobnost Božství. Seberealizace je vlastně bojem o věčný život proti hmotnému zápasu o existenci, a yogī nebo oddaný se proto milostí iluzorní energie střetává s mnoha svody, které mohou velkého bojovníka znovu zaplést do otroctví hmotné existence. Yogī může z hmotného hlediska dosáhnout zázračných úspěchů jako je aṇimā a laghimā — může být nejmenší z nejmenších a nejlehčí z nejlehčích. To platí i pro obyčejné věci — je možné získat mnoho hmotného požehnání v podobě peněz a žen. Člověk je ovšem před těmito svody varován. Znovu se zaplést do takové iluzorní rozkoše znamená vlastní úpadek a další uvěznění v hmotném světě, a proto se má každý držet pouze své vytříbené inteligence.
Верховний Господь один, але Він поширює Себе в усе розмаїття проявів світу. Отже, Він — Наддуша всього сущого. Бачачи щось, треба пам’ятати, що наш зір вторинний і залежить від первинного зору Господа. Ми можемо побачити щось, тільки якщо спершу це побачив Господь. Так кажуть Веди та Упанішади. Отже, в усьому, що ми бачимо і що ми робимо, Господь є Наддушею, що дарує нам цю можливість. Це вчення про одночасну тотожність та відмінність між індивідуальною душею та Наддушею — філософію ачінт’я бгедабгеда таттви — роз’яснював Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу.
Вірат-рупа, всесвітня форма Господа, вміщує в собі все матеріальне проявлення, а тому вірат,велетенська форма Господа, є Наддуша всіх живих та неживих істот. Але водночас вірат-рупа — це проявлення Нараяни, чи Вішну, а досліджуючи цей ряд далі й далі, можна зрештою переконатись, що найвища Наддуша всього сущого — це Господь Крішна. З цього випливає, що треба без ніяких вагань стати відданим Господа Крішни чи принаймні Його повного поширення Нараяни, але нікого іншого. У ведичних гімнах чітко сказано: напочатку Нараяна кидає погляд на матерію, і тоді постає творіння. До творення не було ні Брахми, ні Шіви, не кажучи вже за інших. Шріпада Шанкарачар’я це беззастережно визнає, погоджуючись, що Нараяна перебуває за межами матеріального творіння, а всі решта — в матеріальному творінні. Отже, все матеріальне творіння одночасно єдине з Нараяною і відмінне від Нього, як і вчить філософія ачінт’я-бгедабгеда-таттви Господа Чайтан’ї Махапрабгу.
Все матеріальне творіння постає з енерґії зору Нараяни і тому невідмінне від Нього. Однак, будучи породженням Його зовнішньої енерґії (бахіранґа майі), відокремленим від внутрішньої енерґії (атма-майі), матеріальне творіння рівночасно відмінне від Нараяни. У цьому вірші наведений яскравий приклад з людиною, яка бачить сни. Уві сні людина створює багато різних образів і сама стає не тільки глядачем, а й учасником цих подій, що відбуваються у сні, глибоко всім переймаючись. Так само і матеріальне творіння скидається на сновидіння Господа, одне що Він, трансцендентна Наддуша, не заплутується і не переймається подіями цього творіння-сну. Господь завжди перебуває у трансцендентному становищі, проте по суті Він є всім, а поза Ним нічого немає. Тому, як Його частки, ми всі повинні зосереджуватися на Ньому одному, не відвертаючи уваги ні на що інше. Інакше енерґії матеріального творіння, одна по одній, візьмуть над нами гору. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує це (9.7):
Nejvyšší Pán je jeden a Jeho expanze jsou mnohé. Je tedy Nadduší všeho. Když se na něco díváme, musíme vědět, že naše vidění je druhotné a prvotní je vidění Pánovo. Nic nemůžeme vidět, aniž by to předtím viděl Pán. To je tvrzení Ved a Upaniṣad. U všeho, co vidíme nebo co děláme, je Pán Nadduší našeho vidění a konání. Tuto teorii současné jednotnosti a odlišnosti mezi individuální duší a Nadduší učil Pán Śrī Caitanya Mahāprabhu jako filozofii acintya-bhedābheda-tattvy. Virāṭ-rūpa, gigantická podoba Nejvyššího Pána, zahrnuje vše hmotně projevené a je tedy Nadduší všeho živého i neživého. Je však zároveň projevem Nārāyaṇa, Viṣṇua, a když tak budeme postupovat dál a dál, zjistíme nakonec, že Pán Kṛṣṇa je konečnou Nadduší všeho, co existuje. Závěr tedy je, že bychom bez váhání měli začít uctívat Pána Kṛṣṇu, případně Jeho úplnou expanzi Nārāyaṇa, a nikoho jiného. Ve védských hymnech se jasně říká, že ze všeho nejdříve Nārāyaṇa pohlédl na hmotu, a tak započalo stvoření. Před stvořením neexistovali ani Brahmā a Śiva, natož pak ostatní. Śrīpāda Śaṅkarācārya bez výhrad uznal, že Nārāyana je nad hmotným stvořením, zatímco všichni ostatní jsou uvnitř tohoto stvoření. Celé hmotné stvoření je tedy s Nārāyanem totožné a zároveň se od Něho liší. To potvrzuje filozofii acintya-bhedābheda-tattvy Pána Śrī Caitanyi Mahāprabhua. Jelikož celé hmotné stvoření vyšlo z pohledu Nārāyaṇa, neliší se od Něho. Jelikož je to však projev Jeho vnější energie (bahiraṅgā māyi), který nespadá do Jeho vnitřní síly (ātma-māyi), celé hmotné stvoření se od Něho zároveň liší. V tomto verši je velice pěkný příklad se snícím člověkem. Spící člověk vytváří ve snu mnoho různých věcí, sám se stává zúčastněným pozorovatelem snu a také na něho působí jeho důsledky. Toto hmotné stvoření se přesně podobá snu, který vytvořil Pán, ale On — jako transcendentální Nadduše — není nikdy zúčastněný, a není ani zasažený účinky vysněného stvoření. Neustále si udržuje Své transcendentální postavení. Je však zároveň podstatou všeho a nic od Něho není oddělené. Jako Jeho části se tedy bez rozptylování máme soustředit pouze na Něho — jinak nás nepochybně jedna po druhé přemohou síly hmotného stvoření. Potvrzuje to Bhagavad-gītā (9.7):
пракр̣тім̇ йа̄нті ма̄міка̄м
калпа-кшайе пунас та̄ні
калпа̄дау віср̣джа̄мй ахам
prakṛtiṁ yānti māmikām
kalpa-kṣaye punas tāni
kalpādau visṛjāmy aham
«О сину Кунті, наприкінці епохи усі матеріальні проявлення входять у Мою природу, а на початку нової епохи Я Своєю енерґією творю знову».
“Na konci věku vstoupí veškeré hmotné projevení do Mé podstaty, ó synu Kuntī, a na začátku nového věku je opět stvořím.”
Однак людське життя — це нагода визволитися з круговерті нескінченних творень та знищень. Це життя дає змогу вирватися з-під впливу зовнішньої енерґії Господа і ввійти в Його внутрішню енерґію.
Lidský život je příležitostí uniknout tomuto opakovanému tvoření a ničení. V něm má duše možnost dostat se z dosahu Pánovy vnější energie a vstoupit do Jeho vnitřní energie.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до першої глави Другої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», назва якої «Перший крок в усвідомленні Бога».
Takto končí Bhaktivedantovy výklady první kapitoly druhého zpěvu Śrīmad-Bhāgavatamu, nazvané “První krok v realizaci Boha”.