Щедроти Абсолюту

Пара̄ш́ара Муні пояснює слово бгаґава̄н так: «той, хто сповнений шести надзвичайних достоїнств: усієї сили, всієї слави, багатства, знання, вроди й відречення, — є Бгаґава̄н, або Верховний Бог-Особа». Коли Кр̣шн̣а був на Землі, Він виявив усі ці шість щедрот. Тому великі мудреці, такі, як Пара̄ш́ара Муні, цілком визнають Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Зараз Кр̣шн̣а повідомляє Арджуні ще потаємніші речі про Свої щедроти й Свою діяльність. У попередніх главах, починаючи з сьомої, Господь дав пояснення Своїх різних енерґій та їх діяльності. Тепер, у цій главі, Він змальовує Арджуні Свої особисті достоїнства. Раніше Він вже описав у доступній формі Свої різноманітні енерґії для того, щоб тверда переконаність зміцнювала відданість Йому. В цій главі Він знову розповідає Арджуні про Свої проявлення й різноманітні щедроти.

Чим більше людина слухає про Верховного Бога, тим міцнішою стає її відданість Йому. Треба постійно слухати розповіді про Господа, спілкуючись з відданими, і це посилить бажання віддано служити Йому. Питання відданого служіння можуть обговорювати лише ті, хто справді палко бажає усвідомити Кр̣шн̣у. Ніхто інший не може приймати участі в таких бесідах. Господь ясно каже Арджуні, що він дуже дорогий Йому, і тому для його користі й відбувається ця бесіда.

Як стверджується в Брахма-сам̇гіті, Кр̣шн̣а — це Верховний Господь, нема нікого вищого од Нього, — Він — причина всіх причин. Господь Сам стверджує тут, що Він — причина виникнення всіх напівбогів і мудреців. Навіть напівбоги й великі мудреці не можуть усвідомити Кр̣шн̣у, як не можуть вони усвідомити ні Його імені, ні Його особистості, чого ж тоді варті можливості так званих «вчених» цієї крихітної планети? Ніхто не може зрозуміти, чому це Верховний Бог приходить на Землю у вигляді звичайної людини й робить такі дивні, надзвичайні вчинки. Отже, слід зрозуміти, що самої вченості замало для того, щоб пізнати Кр̣шн̣у. Навіть напівбоги і великі мудреці, які намагались зрозуміти Кр̣шн̣у за допомогою спекулятивних роздумів, зазнали невдачі на цьому шляху. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також стверджується, що навіть великі напівбоги не можуть пізнати Верховного Бога-Особу. Вони можуть робити припущення в межах своїх недосконалих чуттів й доходити протилежної концепції, імперсоналізму, чогось, не виявленого трьома ґун̣ами матеріальної природи; або ж, роздумуючи, вони можуть уявити щось, але такі позбавлені самого сенсу роздуми не допоможуть пізнати Кр̣шн̣у.

Тут Господь прозоро натякає тим, хто хоче пізнати Абсолютну Істину: «Ось Я — Верховний Бог-Особа. Я Всевишній». Про це треба знати. Неможливо пізнати незбагненного Господа, навіть коли Він особисто присутній, однак Він існує. Ми насправді можемо усвідомити Кр̣шн̣у, як вічного, сповненого блаженства та знання, просто вивчаючи Його поради, які викладено в Бгаґавад-ґı̄ті й Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Людина, яка перебуває в нижчій енерґії Господа, може уявляти собі Бога як якусь силу, що править усім, або приймати концепцію безособистісного Брахмана, але Верховну Особистість можна відчувати і розуміти лише з трансцендентного рівня.

Більшість людей не можуть збагнути справжнього становища Кр̣шн̣и, тому Він приходить і являє Свою милість таким мислителям. Однак, всупереч надзвичайним вчинкам Верховного Господа, люди, яких забруднює матеріальна енерґія, все ж таки думають, що Всевишній — це безособистісний Брахман. Лише віддані, які цілком присвятили себе Верховному Господеві, можуть з Його ласки зрозуміти, що Кр̣шн̣а — це Верховна Особа. Відданих Господа не хвилює концепція Бога як безособистісного Брахмана; шляхом віри та відданості вони приходять до Верховного Господа, безпосередньо віддаються Кр̣шн̣і і, завдяки Його безпідставній милості, отримують змогу усвідомити Кр̣шн̣у. Ніхто інший не зрозуміє Його. «Що таке а̄тма̄, що таке Всевишній? Це той, кому ми повинні поклонятись», — навіть великі мудреці погоджуються з цим.

Як сказано в сьомій главі (7.3): манушйа̄н̣а̄м̇ сахасрешу каш́чід йататі сіддгайе — ті, хто намагається стати на рівень духовної реалізації — непересічні люди: вони вище мільйонів і мільйонів звичайних людей, позбавлених знання про духовне усвідомлення. Але якщо комусь із тих, хто справді намагається збагнути своє духовне становище, вдається зрозуміти, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа, володар усього, ненароджений — це означає, що він добився найбільшого успіху в духовній реалізації. Лише на цій стадії, цілком усвідомивши верховне становище Кр̣шн̣и, можна повністю звільнитись від усіх наслідків своїх гріховних дій.

Господа описано тут словом аджа, що означає «ненароджений», але Він відрізняється від живих істот, також описаних як аджа у другій главі. Господь відмінний від живих істот, які народжуються і вмирають внаслідок прив’язаності до матеріального. Обумовлені душі змінюють свої тіла, але Його тіло незмінне. Навіть коли Він приходить у матеріальний світ, Він приходить як той же самий ненароджений; тому в четвертій главі сказано, що Господь, завдяки Своїй внутрішній потенції, не підвладний нижчій, матеріальній енерґії, а завжди перебуває в верховній енерґії.

У цьому вірші слова ветті лока-махеш́варам вказують на те, що Кр̣шн̣а — верховний володар усіх планетних систем всесвіту. Він існував ще до творення, й Він відмінний од Свого творіння. Всіх напівбогів було створено всередині матеріального світу, але що стосується Кр̣шн̣и, то сказано, що Він нестворений. Отже, Кр̣шн̣а відмінний навіть од таких великих напівбогів, як Брахма̄ та Ш́іва. Він — творець Брахми, Ш́іви та всіх інших напівбогів, і тому на всіх планетах Його визнають як Верховну Особу.

Ш́рı̄ Кр̣шн̣а відмінний од усього створеного, і кожний, хто знає Його таким, негайно звільнюється від усіх наслідків своїх гріховних дій. Щоб отримати можливість пізнавати Верховного Господа, необхідно звільнитись від будь-якої гріховної діяльності. Його можна пізнати лише шляхом відданого служіння й ніяк інакше, — так твердить Бгаґавад-ґı̄та̄.

Не слід уявляти, що Кр̣шн̣а — це людська істота. Як стверджувалося раніше, лише нерозумні вважають Його за людську істоту. Тут знову виражено те ж саме, але іншими словами. Інтеліґентна людина, яка розуміє конституціональне становище Бога, завжди вільна від усіх гріховних реакцій.

Але, якщо Кр̣шн̣а відомий як син Девакı̄, то хіба може Він бути ненародженим? Це пояснено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: коли Він з’явився перед Девакı̄ та Васудевою, Він не був народжений як звичайна дитина. Він з’явився в Своїй одвічній формі, а далі знову став звичайною дитиною.

В матеріальному світі ми змушені діяти, але, якщо ми діємо за вказівками Кр̣шн̣и, наші дії — трансцендентні. Матеріальні наслідки — сприятливі чи несприятливі — не впливають на них. Якщо хтось думає, що в матеріальному світі є щось сприятливе або несприятливе, це, в тій чи іншій мірі, вигадка, тому що в матеріальному світі немає нічого сприятливого. Все є несприятливим, бо несприятливою є сама матеріальна природа. Нам тільки здається, що вона сприятлива. Справжня сприятлива діяльність — це щире віддане служіння в свідомості Кр̣шн̣и. Отже, якщо ми взагалі бажаєм, щоб наша діяльність була сприятливою, нам слід діяти за вказівками Верховного Господа. Ці вказівки дано в авторитетних ш́а̄страх, таких як Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам і Бгаґавад-ґı̄та̄, або ми отримуємо їх від істинного духовного вчителя. Духовний вчитель є представник Верховного Господа, і тому його вказівки приходять безпосередньо від Верховного Господа. Духовний вчитель, святі та ш́а̄стри спрямовують на один і той самий шлях. Між цими трьома джерелами нема суперечностей. Усі дії, які людина виконує згідно з їхніми вказівками, вільні від впливу наслідків благочестивої та неблагочестивої діяльності матеріального світу. Трансцендентне ставлення відданого до своєї діяльності — це стан істинного самозречення, і його називають саннйа̄сою. Істинно зреченим є той, хто діє, почуваючи себе до обов’язку діяти так, як наказує Верховний Господь, й хто також не прив’язаний до плодів своєї діяльності (ана̄ш́рітах̣ карма-пгалам) — так стверджується в першому вірші шостої глави Бгаґавад-ґı̄ти. Кожний, хто діє за вказівками Верховного Господа, фактично є саннйа̄сı̄ та йоґ, а не той, хто одягається як саннйа̄сı̄ чи вдає з себе йоґа.

Всі різні гарні й погані якості живих істот створив Кр̣шн̣а, і їх описано тут.

Інтелект — це здатність дивитися на речі під правильним кутом зору, а знання полягає в розумінні того, що є дух і що — матерія. Звичайне знання, яке отримують в університетах, стосується лише матерії і тут не вважається справжнім знанням. Знати — означає розуміти різницю між духом і матерією. Сучасна освіта не дає знання про дух; вчені та викладачі просто досліджують елементи матерії й дбають про тілесні потреби. Тому академічне знання недовершене.

Коли людина не знає вагань і розуміє трансцендентальну філософію, тоді вона досягає асаммохи, незалежності від сумнівів та омани. Поступово, але впевнено вона позбувається омани. Не слід нічого приймати сліпо, до всього треба ставитись обережно й з увагою. Людина повинна виховувати в собі таку якість, як кшама̄, терпимість і милостивість, і вибачати іншим незначні образи. Сатйам, правдивість, означає, що для блага людей факти треба подавати такими, якими вони є. Факти не слід перекручувати. Згідно зі світськими умовностями вважають, що правду треба висловлювати лише в тих випадках, коли вона приємна іншим. Але це не є правдивість. Правду слід казати прямо й відверто, так, щоб інші могли зрозуміти, якими є факти насправді. Якщо хтось злодій, і людей попереджують, що він злодій, то це і є правда. Хоча іноді правда й гірка, не слід її замовчувати. Правдивість вимагає для загальної користі подавати факти такими, якими вони є. Таким є визначення правди.

Володіння чуттями означає, що їх не слід залучати до надмірних або протиприродних втіх. Не заборонено задовольняти необхідні потреби чуттів, але зайві чуттєві насолоди перешкоджають духовному поступові. Тому слід утримуватися від будь-якого зловживання ними. Так само, не слід думати про щось зайве, це називається ш́ама, вмиротворення. Не треба витрачати час на роздуми про заробіток. Це неправильне використання розумової сили. За допомогою розуму слід вивчити вказівки авторитетних джерел і усвідомити головну потребу людини. Розумові здібності слід розвивати, спілкуючись з особистостями, що знають істинний смисл священних писань, із святими, з духовними вчителями і з тими, хто має високорозвинуте мислення. Сукгам, щастя або втіху, слід завжди знаходити в тому, що сприяє розвою духовного знання в свідомості Кр̣шн̣и. Й водночас, розвитку свідомості Кр̣шн̣и не сприяє все те, що завдає болю і страждань. Треба приймати все, що сприяє розвитку свідомості Кр̣шн̣и й відкидати все несприятливе.

Бгаву, народження, слід розуміти як те, що стосується тіла. Душа ж, як це вже розглядалось на початку Бгаґавад-ґı̄ти, не народжується і не вмирає. Народження і смерть стосуються втілення істоти в матеріальному світі. Страх виникає внаслідок тривоги перед майбутнім. Людина в свідомості Кр̣шн̣и ніколи не відчуває страху, тому що, завдяки своїй діяльності, вона безумовно повернеться в небесну обитель, додому, назад до Бога. Тому її майбутнє непотьмарене. Однак інші не знають, що чекає на них у майбутньому, не знають, що принесе їм наступне життя. Тому вони постійно перебувають у неспокої. Якщо ж ми бажаємо позбутись цього неспокою, то найкраще для нас є усвідомити Кр̣шн̣у й завжди перебувати в свідомості Кр̣шн̣и. Так ми звільнимось від будь-яких страхів. У Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (11.2.37) стверджується: бгайам̇ двітı̄йа̄бгіні- веш́атах̣ сйа̄т — «причиною страху є наше заглиблення в ілюзорну енерґію». Але той, хто звільнився від її впливу, хто переконався, що він є не це тіло, а духовна частка Верховного Бога-Особи, яка служить Верховному Господеві на трансцендентному рівні, — той нічого не боїться. Його майбутнє дуже світле. Страх супроводжує тих людей, які не мають свідомості Кр̣шн̣и. Абгайам, безстрашність, властива лише тому, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и.

Ахім̇са̄, ненасильство, означає, що не слід робити нічого, що завдає страждань або бентежить інших. Матеріальна діяльність, яку пропонують політики, соціологи, філантропи тощо дає не дуже гарні наслідки, тому що політики та філантропи позбавлені трансцендентного бачення, і вони не знають, що ж насправді є благо для людського суспільства. Ахім̇са̄ означає, що людей слід виховувати так, щоб вони могли правильно використати своє людське тіло. Людське тіло призначене для духовної реалізації, тому всякий рух або діяльність, що не сприяють цій меті, є насильство над тілом. Ненасильством називають те, що наближає духовне щастя всіх людей.

Самата̄, врівноваженість, — це свобода від прихильності й відрази. Дуже прив’язуватись до чогось або ж бути надто відчуженим — не добре. Матеріальний світ треба сприймати без прихильності чи відрази. Слід приймати те, що допомагає розвивати свідомість Кр̣шн̣и й відкидати все несприятливе. Це і є самата̄, врівноваженість. Людина в свідомості Кр̣шн̣и приймає або відкидає щось лише тоді, коли це сприяє їй виконувати обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и.

Тушт̣і, вдоволеність, означає, що людина не повинна накопичувати надмірні матеріальні багатства й метушитись заради цього. Їй слід вдовольнятись тим, що вона отримує з ласки Верховного Господа, це і називають вдоволеністю. Тапас означає «аскетизм» або «покута». У Ведах є багато правил і приписів, яких ми дотримуємось, наприклад, встаємо вранці й миємося. Іноді буває важко підвестись рано-в-ранці, але всякий добровільний тягар є покутою. Також приписано говіти в певні дні місяця. Людина може бути не схильною дотримуватись таких постів, але, якщо вона вирішила оволодіти наукою свідомості Кр̣шн̣и, вона повинна зносити такі тілесні труднощі. Так радять Веди. Проте не слід говіти без потреби, або всупереч приписам Вед. Також, не слід постити, виходячи з політичних міркувань; такий різновид говіння описано в Бгаґавад-ґı̄ті, як діяльність у невігластві, а все, що виконується в ґун̣ах невігластва чи пристрасті, не сприяє духовному поступові. Однак, будь-яка діяльність, яку людина виконує в ґун̣і благочестя, сприяє духовному поступові, і коли вона говіє згідно з ведичними приписами, це збагачує її духовним знанням.

Щодо благодійності, то найкраще половину свого прибутку дарувати на якусь добру справу. Але що таке добра справа? Будь-яка справа, яку виконують в свідомості Кр̣шн̣и, є доброю, і не лише доброю, але й найкращою. Кр̣шн̣а — це добро, тому Його справа також добра. Тобто, приносити в дар слід тим людям, які присвятили себе свідомості Кр̣шн̣и. Згідно з ведичною літературою, необхідно робити пожертви бра̄хман̣ам. Цього і досі дотримуються, може й не так правильно, як того вимагають ведичні приписи. Однак, приписи кажуть, що бра̄хман̣ам слід давати пожертви. Чому? Тому що вони плекають вищі духовні знання. Вважають, що бра̄хман̣а має присвячувати все своє життя пізнанню Брахмана. Брахма джа̄на̄тı̄ті бра̄хман̣ах̣ — «той, хто пізнав Брахмана, є бра̄хман̣ою». Отже, слід давати милостиню бра̄хман̣ам, тому що вони постійно виконують вище духовне служіння і не мають часу заробляти собі на прожиток. Ведична література рекомендує також давати милостиню тим, хто проводить життя у відреченні — саннйа̄сı̄. Саннйа̄сі ходять від двору до двору й просять милостиню, але не заради грошей, а на місіонерські цілі. Вони йдуть від одних дверей до інших й будять сімейних людей від сну невігластва. Сімейні люди, що заклопотані домашніми справами, забувають про істинну мету життя — пробудити в собі свідомість Кр̣шн̣и, і тому обов’язок саннйа̄сı̄ — йти до них під виглядом жебраків і надихати їх на усвідомлення Кр̣шн̣и. Сказано ж у Ведах: «Пробудись і виконай призначення людського життя!» Саннйа̄сı̄ поширюють таке знання, це гасло — отже, необхідно жертвувати тим, хто живе у відреченні, бра̄хман̣ам, та на інші добрі справи, а не на якісь примхи.

Йаш́ас, славу, слід трактувати згідно із словами Господа Чаітанйі, який сказав, що людина стає славетною тоді, коли її прославляють як відданого Господа. Це — істинна слава. Якщо людина досягла величі в свідомості Кр̣шн̣и і всі знають про це, то слава такої людини є істинною. Іншої слави немає.

Всі ці якості проявляються скрізь у всесвіті, в суспільстві людей і в суспільстві напівбогів. Існує багато людських форм життя на інших планетах, і їм властиві ті ж самі якості. Кр̣шн̣а створює всі ці якості для тих, хто хоче вдосконалювати себе в свідомості Кр̣шн̣и, але розвивати їх людина повинна сама, зсередини. Кр̣шн̣а влаштував все так, що всі добрі якості розвиваються в тих, хто віддає себе служінню Верховному Господеві.

Кр̣шн̣а — джерело всього, що ми бачимо, доброго й поганого. Ніщо не може проявитись в матеріальному світі, якщо воно відсутнє в Кр̣шн̣і. В цьому полягає знання. Хоча нам відомо про різноманітність сущого, ми повинні усвідомити, що все витікає з Кр̣шн̣и.

Господь дає генеалогічний огляд населення всесвіту. Брахма̄ — це первісне створіння, породжене енерґією Верховного Господа, відомого як Хіран̣йаґарбга. З Брахми проявилися семеро великих мудреців, а перед ними четверо інших великих мудреців, званих Санакою, Санандою, Сана̄таною і Санат-кума̄рою, а також Ману. Ці двадцять п’ять великих мудреців є родоначальниками всіх живих істот всесвіту. Існують незліченні всесвіти й незліченні планети всередині кожного всесвіту, і кожну планету населяють різні форми життя. І усі створіння походять від оцих двадцяти п’яти прародителів. Брахма здійснював аскези впродовж однієї тисячі років за літочисленням напівбогів, перш ніж усвідомив, з милості Кр̣шн̣и, як треба творити. Далі з Брахми вийшли Санака, Сананда, Сана̄тана, і Санат-кума̄ра, далі Рудра, потім сім мудреців, і таким чином усіх бра̄хман̣ та кшатрій було породжено з енерґії Верховного Бога-Особи. Брахма відомий як Піта̄маха, дід, а Кр̣шн̣а відомий як Прапіта̄маха, прадід. Про це сказано в одинадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (11.39).

Пізнати Верховного Бога-Особу є вершина духовної досконалості. Тільки людина, яка непохитно переконана в щедротах Верховного Господа, може віддано служити Йому. Люди розуміють, що Бог великий, але як саме проявляється його велич, вони не знають. Тут же описуються подробиці. Якщо людині справді відомо, який великий є Господь, вона вручає Йому свою душу й присвячує себе відданому служінню Господеві. Знаючи про надзвичайні достоїнства Всевишнього, вона хоче лише одного: вручити себе Йому. Таким є справжнє знання, і його можна отримати, вивчаючи Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, Бгаґавад-ґı̄ту й інші священні писання.

Багато напівбогів, які перебувають на кожній планетній системі, керують усесвітом, і головні з них — Брахма̄, Господь Ш́іва, четверо Кумар та інші родоначальники. Існує багато прародителів населення всесвіту, і всіх їх породив Верховний Господь, Кр̣шн̣а. Верховний Бог-Особа, Кр̣шн̣а, є первинний прабатько всіх прародителів.

Такими є деякі з щедрот Верховного Господа. Той, хто твердо переконавсь у них, приймає Кр̣шн̣у з великою вірою, без будь-яких сумнівів і присвячує себе відданому служінню. Це конкретне знання необхідне для того, щоб посилити бажання любовного служіння Господу. Не слід нехтувати прагненням цілком усвідомити велич Кр̣шн̣и, тому що, знаючи про Його велич, ми отримуємо змогу зміцнити в щирому відданому служінні.

Учений-мудрець, який зрозумів Веди і довідався про суть духовного знання з повчань Господа Чаітанйі, і який знає, як втілити ці повчання в життя, може усвідомити, що Кр̣шн̣а є першопричина всього як у матеріальному, так і в духовному світах, й, знаючи це досконало, він непохитно зосереджується на відданому служінні Верховному Господеві. Ніякі недолугі коментарі та слова нерозумних людей не можуть похитнути його. Вся ведична література сходиться на тім, що Кр̣шн̣а — джерело Брахми, Ш́іви та всіх інших напівбогів. В Атгарва Веді (Гопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.24) сказано: йо брахма̄н̣ам̇ відадга̄ті пӯрвам̇ йа ваі веда̄м̇ш́ ча ґа̄пайаті сма кр̣шн̣ах̣ — «саме Кр̣шн̣а сповістив Брахмі ведичне знання і розповсюдив це знання в минулому». На̄ра̄йан̣а Упанішада (1) веде далі: атга пурушо ха ваі на̄ра̄йан̣о ’ка̄майата праджа̄х̣ ср̣джейеті — «потім Верховна Особа, На̄ра̄йан̣а, побажав створити живих істот». Далі в Упанішаді мовиться: на̄ра̄йан̣а̄д брахма̄ джа̄йате, на̄ра̄йан̣а̄д праджа̄патіх̣ праджа̄йате, на̄ра̄йан̣а̄д індро джа̄йате, на̄ра̄йан̣а̄д ашт̣ау васаво джа̄йанте, на̄ра̄йан̣а̄д ека̄даш́а рудра̄ джа̄йанте, на̄ра̄йан̣а̄д два̄даш́а̄дітйа̄х̣ — «від На̄ра̄йан̣и народився Брахма̄, і від На̄ра̄йан̣и також народилися всі прародителі, від На̄ра̄йан̣и народився Індра, від На̄ра̄йан̣и народились вісім Васу, від На̄ра̄йан̣и народилися одинадцять Рудр, від На̄ра̄йан̣и народилися дванадцять А̄дітій». На̄ра̄йан̣а є експансія Кр̣шн̣и.

У тих же самих Ведах сказано: брахман̣йо девакı̄-путрах̣ — «син Девакı̄, Кр̣шн̣а, є Верховною Особою» (На̄ра̄йан̣а Упанішада 4). І далі: еко ваі на̄ра̄йан̣а а̄сı̄н на брахма̄ на ı̄ш́а̄но на̄по на̄ґні-самау неме дйа̄в-а̄пр̣тгівı̄ на накшатра̄н̣і на сӯрйах̣ — «на початку творіння існував лише На̄ра̄йан̣а, Верховна Особа. Не було ні Брахми, ні Ш́іви, ні вогню, ні Місяця, ні зірок на небі, ні Сонця» (Маха̄ Упанішада 1.2). Там також сказано, що Господь Ш́іва був народжений з чола Верховного Господа. Отже, Веди навчають, що поклонятися слід саме Йому, Верховному Господеві, творцю Брахми і Ш́іви.

В Мокша-дгармі Кр̣шн̣а каже також:

«Я створив родоначальників, Ш́іву та інших напівбогів, хоча вони й не знають цього, бо їх вводить в оману Моя ілюзорна енерґія». Вара̄ха Пура̄н̣а переконує в тому ж:

«На̄ра̄йан̣а — Верховний Бог-Особа, і Він породив Брахму, який породив Ш́іву».

Господь Кр̣шн̣а — джерело всіх породжень, єдина дійова причина всього сущого. Він каже: «Я породив усе це, і тому Я — одвічне джерело всього. Усе підпорядковано Мені, і нікого немає вище Мене». Не існує іншого верховного правителя, окрім Кр̣шн̣и. Якщо ж хтось за допомогою істинного духовного вчителя та ведичної літератури усвідомлює Кр̣шн̣у саме таким, той цілком віддається служінню Кр̣шн̣і й стає дійсно вченою людиною. Решта, — ті, хто не розуміють належним чином Кр̣шн̣у, — проти нього просто невігласи. Лише невіглас вважатиме, що Кр̣шн̣а — звичайна людина. Свідому Кр̣шн̣и особистість не повинні бентежити такі неуки, їй слід, рішуче й цілеспрямовано розвиваючи свою свідомість Кр̣шн̣и, уникати всіх неавторитетних коментарів до Бгаґавад-ґı̄ти та хибних тлумачень її змісту.

Чисті віддані, питомі ознаки яких описано тут, повністю віддають себе трансцендентному любовному служінню Господу. Їхній розум ніколи не відвертається від лотосних стіп Кр̣шн̣и. Вони розмовляють лише на трансцендентні теми. В цьому вірші саме й описано характерні ознаки чистих відданих. Віддані Верховного Господа двадцять чотири години на добу присвячують тому, що вихваляють якості та розваги Верховного Господа. Їхні серця і душі постійно в Кр̣шн̣і, і вони тішаться бесідами про Нього з іншими відданими.

На початковій стадії відданого служіння вони зазнають трансцендентної насолоди від самого служіння, а на більш довершеному ступені відчувають справжню любов до Господа. Коли хтось досягає такого трансцендентного стану, він стає здатним відчувати смак вищої досконалості, яку Господь виявляє в Своїй обителі. Господь Чаітанйа порівнює трансцендентне віддане служіння з насінням, посіяним у серці живої істоти. Незліченні живі істоти мандрують різними планетами всесвіту, але тільки деякі, винятково щасливі, зустрічають чистих відданих й отримують нагоду дізнатися про віддане служіння. Це віддане служіння подібне до сім’я, і якщо воно потрапило в серце людини, яка відтоді постійно слухає й співає маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, то це сім’я дає плоди, подібно до того, як плодоносить дерево, коли його постійно поливають. Духовний паросток відданого служіння поступово виростає, доки не протинає оболонку матеріального всесвіту і не входить в сяйво брахмаджйоті в духовному небі. Все вище й вище росте воно в духовному небі, доки не досягає найвищої планети, Ґолоки Вр̣нда̄вана, верховної планети Кр̣шн̣и. Зрештою дерево знаходить притулок біля лотосних стіп Кр̣шн̣и і залишається там. Поступово, так само, як звичайна рослина квітує і плодоносить, дерево відданого служіння приносить плоди, поки його зрошують шляхом слухання і повторення маха̄-мантри. Дерево відданого служіння докладно описане в Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті (глава 19). Там пояснюється, що коли дерево, яке виросло, знаходить притулок біля лотосних стіп Верховного Господа, жива істота цілком заглиблюється у любов до Бога, і з тої миті вона не може більше жити, не спілкуючись з Верховним Господом, як риба не може жити без води. У такому стані, в спілкуванні з Верховним Господом, відданий набуває справжніх трансцендентних якостей.

В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також є багато розповідей про стосунки Верховного Господа та Його відданих, — тому віддані дуже люблять слухати та читати Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, що підтверджує сама ця книга (12.13.18): Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам̇ пура̄н̣ам амалам̇ йад ваішн̣ава̄на̄м̇ прійам. У цьому творі нічого не сказано про матеріальну діяльність, економічний розвиток, чуттєве задоволення чи звільнення. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам — єдиний твір, який цілком присвячений трансцендентній природі Верховного Господа та Його відданих. Таким чином, слухаючи ці трансцендентні оповіді, великі душі у свідомості Кр̣шн̣и постійно насолоджуються, так само, як тішаться взаємним спілкуванням юнак і дівчина.

Велике значення в цьому вірші має слово буддгі-йоґам. Згадаймо, як у другій главі, повчаючи Арджуну, Господь говорить, що багато чого Він йому вже повідав, і що згодом Він наставить його на шлях буддгі-йоґи. І ось тепер Він робить це. Буддгі-йоґа є діяльність в свідомості Кр̣шн̣и; це — найвище виявлення інтелекту. Буддгі означає «інтелект», а йоґа — «містична діяльність», або «містичне піднесення». Діяльність людини, яка намагається повернутися додому, назад до Бога, й цілком віддається служінню в свідомості Кр̣шн̣и, називають буддгі-йоґою. Іншими словами, буддгі-йоґа є шлях, що виводить з тенет матеріального світу. Кр̣шн̣а є кінцева мета будь-якого розвитку. Люди цього не знають, тому їм важливо спілкуватись з відданими та істинним духовним вчителем. Треба знати, що кінцевою метою є Кр̣шн̣а, а коли мету визначено, то її можна досягти, якщо повільно, але впевнено долати намічений шлях.

Людина, яка знає мету свого життя, але прив’язана до плодів своєї діяльності, діє в межах карма-йоґи. Якщо вона знає, що ця мета — Кр̣шн̣а, але, щоб усвідомити Кр̣шн̣у, знаходить насолоду в розумуваннях, то це називають джн̃а̄на-йоґою. Коли ж вона знає мету, і її пошуки Кр̣шн̣и проходять цілком в свідомості Кр̣шн̣и й відданому служінні, це називають бгакті-йогою, або буддгі-йоґою, — довершеною йоґою. Така довершена йоґа є вищою досконалістю життя.

Якщо в людини є істинний духовний вчитель, і вона приєднується до якого-небудь духовного товариства, але недостатньо розумна, щоб розвиватися духовно, Кр̣шн̣а зсередини наставляє її, допомагаючи їй без ускладнень зрештою прийти до Нього. Єдина необхідна умова полягає в тому, щоб людина завжди перебувала у свідомості Кр̣шн̣и і з любов’ю та відданістю служила Господу найрізноманітнішими способами. Відданий повинен виконувати якусь роботу для Кр̣шн̣и, і виконувати її з любов’ю. Якщо відданий недостатньо розумний, щоб просуватись по шляху самореалізації, але щирий і цілком присвячує себе діяльності у відданому служінні, Господь дасть йому змогу вдосконалити себе і, зрештою, досягнути Його.

Коли Господь Чаітанйа в Бенаресі поширював оспівування маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, тисячі людей йшли за Ним. Прака̄ш́а̄нанда Сарасватı̄, дуже впливовий і освічений тогочасний учений з Бенареса, висміював Господа Чаітанйу за сентиментальність. Іноді філософи критикують відданих, бо вважають, що більшість з них перебуває в пітьмі невігластва, а з філософського погляду є наївними сентименталістами. Насправді ж це не так. Є дуже й дуже освічені вчені, які сформулювали філософію відданості Господу. Але Сам Кр̣шн̣а з середини серця допомагає відданому, навіть якщо він не користується їхніми книжками або допомогою свого духовного вчителя, але щиро й віддано служить Господу. Тому щирий відданий, залучений до свідомості Кр̣шн̣и, не може бути позбавлений знання. Єдина необхідна для цього умова — сповнившись свідомості Кр̣шн̣и, виконувати віддане служіння.

Сучасні філософи думають, що людина, яка не вміє аналізувати речі, не може набути чистого знання. Верховний Господь відповідає на це, що людям, які вдаються до чистого відданого служіння, допомагає Сам Верховний Бог, навіть якщо вони й не мають належної освіти й достатнього знання ведичних засад, — так стверджується в цьому вірші.

Господь каже Арджуні, що шляхом простого розумування, по суті, неможливо осягти Вищу Істину, Абсолютну Істину, Верховного Бога-Особу, тому що Верховна Істина, Кр̣шн̣а, настільки великий, що, просто напружуючи розум, неможливо зрозуміти й осягнути Його. Потрібна любов до Абсолютної Істини й відданість Їй, бо інакше людина може розмірковувати мільйони років і ніколи так і не зрозуміє Кр̣шн̣у, який і є Вищою Істиною. Тільки за допомогою відданого служіння можна зробити приємне Вищій Істині, Кр̣шн̣і, й через Свою незбагненну енерґію Він являє Себе серцю чистого відданого. Чистий відданий завжди має Кр̣шн̣у в своєму серці, і, як сонце розсіює темряву ночі, так Кр̣шн̣а негайно розвіює пітьму невігластва. Такою є особлива милість Кр̣шн̣и до чистого відданого.

Внаслідок матеріального оточення, протягом багатьох мільйонів життів забруднювалось серце живої істоти, і воно завжди покрите порохом матеріалізму, але цей пил легко зняти і сягнути рівня чистого знання, якщо присвятити себе відданому служінню й постійному оспівуванню Харе Кр̣шн̣а. Лише за допомогою такого оспівування та відданого служіння можна досягти кінцевої мети — Вішн̣у, але не шляхом спекулятивних роздумів чи дискусій. Чистого відданого не повинні хвилювати життєві проблеми, йому нема чого турбуватись, бо поки він вижене пітьму із свого серця, Верховний Господь, задоволений любовним служінням відданого, забезпечує його всім необхідним. У цьому полягає сутність учення Бгаґавад-ґı̄ти. Вивчаючи Бгаґавад-ґı̄ту, людина може повністю вручити себе Верховному Господеві й присвятити себе чистому любовному служінню Йому. Господь цілком опікується нею, і тому людина звільнюється від будь-яких матеріальних прагнень.

У цих двох віршах Верховний Господь дає можливість сучасному філософові зрозуміти різницю між Верховною й індивідуальною душею. Вислухавши чотири найважливіших вірші з цієї глави Бгаґавад-ґı̄ти, Арджуна цілком звільнився від усіх сумнівів і визнав Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Він одразу ж прямо заявив: «Ти — парам̇ брахма, Верховний Бог-Особа». Раніше Кр̣шн̣а вже сказав, що Він — творець усього сущого. Будь-який напівбог і кожна людська істота залежні від Нього. Люди і напівбоги внаслідок свого невігластва думають, що вони досконалі та незалежні від Верховного Бога-Особи. Якщо людина віддано служить Кр̣шн̣і, то це невідання цілковито розвіюється. Кр̣шн̣а вже пояснив це в попередньому вірші. Тепер з Його ласки Арджуна приймає Господа як Верховну Істину, згідно з ведичними приписами. Не треба думати, що Арджуна, як близький друг Кр̣шн̣и, лестить Йому, називаючи Господа Верховним Богом-Особою і Абсолютною Істиною. Все, що каже Арджуна в двох даних віршах, підтверджує ведична мудрість. Ведичні приписи запевняють, що Верховного Господа може зрозуміти лише той, хто прийшов до відданого служіння Йому. Ведичні писання підтверджують кожне слово цього вірша.

В Кена Упанішаді сказано, що Верховний Брахман є місцем спочинку всього, і Кр̣шн̣а вже пояснив, що все перебуває в Ньому. Мун̣д̣ака Упанішада підтверджує, що Верховного Господа, в якому все перебуває, можуть усвідомити лише ті, хто постійно думає про Нього. Такі постійні роздуми про Кр̣шн̣у називають смаран̣ам, це один із способів відданого служіння. Тільки у відданому служінні Кр̣шн̣і людина може зрозуміти своє становище й звільнитись від матеріального тіла.

У Ведах Верховного Господа визнано найчистішим з чистих. Той, хто розуміє, що Кр̣шн̣а — найчистіший з чистих, зможе, вручивши себе Господу, очиститись від усієї гріховної діяльності. Віддавшись Верховному Господеві, можна запобігти будь-якій гріховній діяльності. Те, що Арджуна прийняв Кр̣шн̣у як найчистішого, узгоджується з приписами ведичної літератури. Цю якість Кр̣шн̣и підтверджують і великі особистості, найвидатніший з яких — На̄рада.

Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, і людина повинна постійно розмірковувати про Нього і насолоджуватись трансцендентними стосунками з Ним. Він уособлює вище існування. Він — вільний від усіх тілесних потреб, народження і смерті. Таким є твердження не тільки Арджуни, але й усієї ведичної літератури, Пура̄н̣ та історичних переказів. У всій ведичній літературі Кр̣шн̣у описано саме таким чином, і Сам Верховний Господь також каже в четвертій главі: «Я не народжуюсь, але являюсь на цю Землю, щоб встановити релігійні засади». Він — найвище трансцендентне джерело; Він не має причини, бо Сам — причина всіх причин, і все виходить з Нього. Такого досконалого знання можна набути з ласки Верховного Господа.

Це з ласки Кр̣шн̣и Арджуна висловлює тут свої почуття. Якщо ми бажаємо зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту, ми мусимо погодитись з твердженнями цих двох віршів. Це називається системою парампари, сприйманням знання шляхом учнівської послідовності. Доки людина перебуває поза ланцюгом учнівської послідовності, їй не зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту. Цьому не допоможе так звана «академічна» освіта. На жаль, люди, що пишаються такою освітою, всупереч численним свідченням ведичної літератури, настирливо чіпляються за переконання, ніби Кр̣шн̣а є звичайною людиною.

Арджуна підтверджує тут, що невіруючі та демони не можуть зрозуміти Кр̣шн̣у. Його не знають навіть напівбоги, годі казати про так званих «вчених» сучасного світу. З ласки Верховного Господа Арджуна зрозумів, що Вища Істина — це Кр̣шн̣а, і що Він один — досконалий. Тому треба йти за Арджуною. Арджуна визнав авторитет Бгаґавад-гı̄ти. В четвертій главі сказано, що систему парампари, учнівської послідовності, призначеної на те, щоб пізнавати Бгаґавад-ґı̄ту, було порушено, і тому Кр̣шн̣а відновив її за допомогою Арджуни, бо вважав його Своїм близьким другом і великим відданим. Тому, як вже було сказано в нашому вступі до Ґı̄топанішади, Бгаґавад-ґı̄ту слід пізнавати лише за допомогою парампари. Коли ланки парампари було розірвано, Кр̣шн̣а обрав Арджуну, щоб знов відновити її. Треба йти за прикладом Арджуни і визнавати все, що сказав Кр̣шн̣а, лише тоді ми будемо спроможні зрозуміти сутність Бгаґавад-ґı̄ти і усвідомимо, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа.

Верховного Господа Кр̣шн̣у можуть пізнати особистості, які виконують обов’язки відданого служіння й таким чином зв’язані з Ним, подібно до Арджуни та його послідовників. Особистості з демонічним або атеїстичним напрямком мислення не можуть пізнати Кр̣шн̣у. Спекулятивні роздуми, що відводять людину від Верховного Господа — серйозний гріх; отже, тим, хто не знає про Кр̣шн̣у, не слід намагатись коментувати Бгаґавад-ґı̄ту. Кр̣шна особисто виклав Бгаґавад-ґı̄ту, і її, як науку Кр̣шн̣и, слід сприймати від Нього, як це робив Арджуна. Не треба вивчати її від атеїстів.

Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.11):

Верховну Істину осягають у трьох аспектах: як безособистісний Брахман, як локалізовану Парама̄тму і, нарешті, як Верховного Бога-Особу. Звичайна людина, або навіть звільнена людина, яка осягла безособистісний Брахман або локалізовану Парама̄тму, може все ж не не усвідомлювати Божої особистості. Тому такі люди мають можливість довідатись про Верховну Особу з віршів Бгаґавад-ґı̄ти, що вийшли з вуст Самої цієї особи, Кр̣шн̣и. Іноді імперсоналісти приймають Кр̣шн̣у як Бгаґава̄на, або ж визнають Його владу, однак, незважаючи на це, багато хто з тих, що досягли звільнення, не можуть усвідомити Кр̣шн̣у як Пурушоттаму, Верховну Особу. Тому Арджуна, звертаючись до Нього, називає Його Пурушоттамою. Але дехто все ж таки може не розуміти, що Кр̣шн̣а — батько усіх живих істот. Тому Арджуна називає Його Бгӯта-бга̄ваною. Але якщо людина і приходить до пізнання Кр̣шн̣и як батька всіх живих істот, вона все ще може не розуміти, що Кр̣шн̣а всім керує; тому Абсолютну Істину названо також Бгӯтешою — верховним правителем усього сущого. І навіть якщо людина знає Кр̣шн̣у як верховного правителя всіх живих істот — вона може не усвідомлювати, що Кр̣шн̣а є джерело всіх напівбогів, тому тут Арджуна звертається до Нього як до Девадеви, шанованого Бога всіх напівбогів. Але навіть і тим, хто знає Його як шанованого Бога всіх напівбогів, може бути невідомо, що Він — верховний володар усього, тому Його і названо Джаґатпаті. Отже, в цьому вірші встановлено істину щодо Кр̣шн̣и, якою її осягнув Арджуна, і нам треба іти його стопами, щоб воістину зрозуміти Його.

З вірша стає зрозумілим, що Арджуна вже задоволений своїм знанням про Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у. З милості Кр̣шн̣и Арджуна має власний досвід, інтелект, знання і все, що тільки може мати людина завдяки таким якостям, і він усвідомив, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа. Для Арджуни не існує сумнівів, але, незважаючи на це, він просить Кр̣шн̣у повідати про Його всепроникаючу природу. Людей взагалі, особливо імперсоналістів, насамперед цікавить всюдисуща природа Всевишнього. Отже, Арджуна питає Кр̣шн̣у про те, яким чином Він, через Свої різноманітні енерґії, існує у Своєму всепроникаючому аспекті. Звісно, Арджуна запитує про це заради звичайних людей.

As it is stated in the previous chapter, the Supreme Personality of Godhead is covered by His yoga-māyā. Only surrendered souls and devotees can see Him. Now Arjuna is convinced that his friend, Kṛṣṇa, is the Supreme Godhead, but he wants to know the general process by which the all-pervading Lord can be understood by the common man. Common men, including the demons and atheists, cannot know Kṛṣṇa, because He is guarded by His yoga-māyā energy. Again, these questions are asked by Arjuna for their benefit. The superior devotee is concerned not only for his own understanding but for the understanding of all mankind. So Arjuna, out of his mercy, because he is a Vaiṣṇava, a devotee, is opening for the common man the understanding of the all-pervasiveness of the Supreme Lord. He addresses Kṛṣṇa specifically as yogin because Śrī Kṛṣṇa is the master of the yoga-māyā energy, by which He is covered and uncovered to the common man. The common man who has no love for Kṛṣṇa cannot always think of Kṛṣṇa; therefore he has to think materially. Arjuna is considering the mode of thinking of the materialistic persons of this world. The words keṣu keṣu ca bhāveṣu refer to material nature (the word bhāva means “physical things”). Because materialists cannot understand Kṛṣṇa spiritually, they are advised to concentrate the mind on physical things and try to see how Kṛṣṇa is manifested by physical representations.

Так само звертались до Сӯти Ґосва̄мı̄ р̣ші з Наіміша̄ран̣йі, яких очолював Ш́аунака. Вони сказали:

«Про трансцендентальні ігри та розваги Кр̣шн̣и, якого прославляють вишукані гімни, можна слухати постійно і ними не можна насититись. Ті, хто перебуває в трансцендентних стосунках з Кр̣шн̣ою, весь час насолоджуються описами Господніх розваг» (Бга̄ґ. 1.1.19). Отож, Арджуна прагне слухати про Кр̣шн̣у, особливо про те, яким чином Він залишається Верховним Господом, водночас проникаючи у все.

Щодо амр̣там, нектару, то будь-яка розповідь або вислів, що стосується Кр̣шн̣и, нагадують нектар. І це справді можна відчути. Сучасні оповідання, повісті й романи відрізняються від описів трансцендентних ігор Господа тим, що вони набридають людині, тоді як розповіді про Кр̣шн̣у нікого не втомлюють. Саме тому історію всесвіту переповнюють згадки про розваги Божих втілень. Пура̄н̣и — це історії минулих епох, що розповідають про ігри різних втілень Господа. Вони ніколи не старіють, незважаючи на багаторазове читання їх.

Незбагненні велич і щедроти Кр̣шн̣и. Чуття індивідуальної душі обмежені й не дозволяють збагнути всеосяжний характер діяльності Кр̣шн̣и. І все ж таки, віддані намагаються зрозуміти Кр̣шн̣у, однак при цьому вони не керуються прагненням повністю усвідомити Його в якийсь певний момент або на якомусь етапі життя. Скоріше, самі теми, що стосуються Кр̣шн̣и, настільки до вподоби відданим, що здаються їм нектаром. Тому віддані насолоджуються ними. Бесіди про щедроти Кр̣шн̣и та Його різноманітні енерґії приносять чистим відданим трансцендентну насолоду. Тому вони бажають слухати про Його якості й обговорювати їх. Кр̣шн̣а знає, що живі істоти не усвідомлюють обсягу Його щедрот, і тому Він погоджується повідомити лише про основні вияви Своїх різноманітних енерґій. Слово пра̄дга̄нйатах̣ («основний») підкреслює, що ми можемо зрозуміти лише декілька основних рис Верховного Господа, бо Його достоїнства безмежні. Неможливо осягнути їх повністю. А слово вібгӯті, в тому розумінні, в якому його вжито в цьому вірші, стосується тих щедрот, за допомогою яких Господь підтримує все творіння. В словнику Амара-кош́а сказано, що вібгӯті вказує на виняткові щедроти, надзвичайну могутність та достоїнства.

Імперсоналісти та пантеїсти не можуть зрозуміти ані виняткових щедрот Верховного Господа, ані виявів Його божественних енерґій. Як в матеріальному, так і в духовному світі Його енерґії розподілені по всіх Його різноманітних проявленнях. Кр̣шн̣а розповідає тут лише про те, що може безпосередньо сприйняти звичайна людина; отже, далі описано деяку частину Його різноманітної енерґії.

У цьому вірші Кр̣шн̣а називає Арджуну Ґуд̣а̄кеш́ею, що означає «той, хто переміг темряву сну». Той, хто спить у пітьмі невігластва, не може зрозуміти, як Верховний Господь різними шляхами виявляє Себе в матеріальному й духовному світах і тому таке звернення Кр̣шн̣и до Арджуни має велике значення. Арджуна подолав тьму, і Бог-Особа погоджується описати йому Свої різноманітні щедроти.

Спочатку Кр̣шн̣а повідомляє Арджуні, що Він, через Свою первинну експансію, стає душею всього космічного проявлення. Перед створенням матеріального світу Верховний Господь у Своїй повновладній експансії приймає форми пуруша-втілень, і від Нього все бере початок. Тому Він є а̄тма̄, душа махат-таттви, елементів всесвіту. Сукупність матеріальної енерґії не є причина творення, — насправді це Маха̄-Вішн̣у входить у махат-таттву, всезагальну матеріальну енерґію. Він — її душа. Коли Маха̄-Вішн̣у входить у вже народжені світи, Він знову проявляє Себе у вигляді Наддуші в кожній окремій істоті. Ми переконуємось на досвіді, що тіло будь-якого живого створіння існує завдяки присутності в ньому духової іскри. Якщо духовна іскра відсутня, то тіло не може розвиватись. Так само й матеріальне проявлення не може розвиватись, доки Верховна Душа, Кр̣шн̣а, не ввійде в нього. Як сказано в Субала Упанішаді: пракр̣тй-а̄ді-сарва-бгӯта̄нтар-йа̄мı̄ сарва-ш́ешı̄ ча на̄ра̄йан̣ах̣ — «Верховний Бог-Особа існує у вигляді Наддуші в усіх проявлених всесвітах».

В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам описано три пуруша-авата̄ри. Їх також описано в Са̄твата-тантрі: вішн̣ос ту трı̄н̣і рӯпа̄н̣і пуруша̄кгйа̄нй атго відух̣ — «в матеріальному світі Верховний Бог-Особа проявляє три Свої специфічні форми: Ка̄ран̣одакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у і Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у». Маха̄-Вішн̣у, або Ка̄ран̣одакаш́а̄йı̄ Вішну, описано в Брахма-сам̇гіті (5.47): йах̣ ка̄ран̣а̄рн̣ава- джале бгаджаті сма йога-нідра̄м — «Верховний Господь, Кр̣шн̣а, причина всіх причин, лежить в космічному океані у вигляді Маха̄- Вішн̣у». Тому Верховний Бог-Особа є початок усесвіту, Він підтримує його проявлення і є завершенням всіх його енерґій.

Існує дванадцять А̄дітй, головним з яких є Кр̣шн̣а. Сонце — головне із світил, що виблискують на небі, і в Брахма-сам̇гіті його названо сяючим оком Верховного Господа. Існує п’ятдесят різновидів вітрів, що дмуть у просторі, і серед тих вітрів панівне божество, Марı̄чі, являє собою Кр̣шн̣у.

Місяць найбільше виділяється вночі з-поміж зірок, і тому він уособлює Кр̣шн̣у. З цього вірша можна зрозуміти, що Місяць є зіркою; тобто зірки, що мерехтять в небі, також відбивають світло Сонця. Теорію, згідно з якою у всесвіті є багато сонць, не визнають у ведичній літературі. Сонце одне, а зірки, так само як і Місяць, світяться, відбиваючи його світло. Бгаґавад-ґı̄та̄ вказує тут, що Місяць — це одна з зірок, отже, інші зірки, що виблискують, також не є сонцями, а подібні до Місяця.

Різниця між матерією і духом полягає в тому, що матерія не має свідомості, на відміну від живих істот, тому свідомість є вищою й вічною. Її не виробити, поєднуючи матеріальні елементи.

Існує одинадцять Рудр, головний з яких — Ш́ан̇кара, Господь Ш́іва. Він — втілення Верховного Господа, який керує у всесвіті ґун̣ою невігластва. Кувера, правитель йакш і ра̄кшасів, — головний охоронець скарбів напівбогів, і він представляє Верховного Господа. Меру — гора, що уславлена своїми природними багатствами.

Індра — головний напівбог райських планет, і його називають царем небес. Планета, на якій він царює, має назву Індралоки. Бр̣хаспаті — це священнослужитель Індри, а що Індра є головний з усіх царів, то Бр̣хаспаті є головний з усіх жреців. Як Індра — головний з усіх правителів, так само й Сканда, або Ка̄ртікейа, син Па̄рватı̄ й Господа Ш́іви, є головним з усіх полководців. А з водних просторів найбільшим є океан. Ці відображення Кр̣шн̣и дають лише приблизне уявлення про Його велич.

Брахма̄, перша жива істота всесвіту, створив декількох синів, щоб помножити різні форми життя. Серед цих синів, Бгр̣ґу є наймогутнішим мудрецем. З усіх трансцендентних вібрацій, ом̇ (ом̇ка̄ра) уособлює Кр̣шн̣у. З усіх жертвоприношень оспівування маха̄-мантри Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе — найчистіше відображення Кр̣шн̣и. В деяких випадках радять приносити в жертву тварин, але в жертвопринесенні Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а немає й згадки про насильство. Це найпростіший і найчистіший спосіб. Все, що є найвидатнішого в світі, відображає Кр̣шн̣у. Тому Гімалаї, найвищі гори в світі, також представляють Кр̣шн̣у. В попередньому вірші згадувалась гора Меру, але Меру іноді рухається, тоді як Гімалаї завжди нерухомі. Отже, Гімалаї перевершують Меру.

Дерево баньян (аш́ваттга)—одне з найвищих і найкрасивіших дерев; в Індії люди часто поклоняються йому і роблять це одним із своїх щоденних ранкових ритуалів. Серед напівбогів вони поклоняються На̄раді, якого вважають найвидатнішим відданим у всесвіті. Таким чином, він—представник Кр̣шн̣и в образі відданого. Планета Ґандгарва населена чудовими співаками, і найкращий серед них—Чітраратга. Серед досконалих живих істот Капіла, син Девахӯті, представляє Кр̣шн̣у. Його вважають втіленням Кр̣шн̣и і Його філософію описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Згодом став відомий інший Капіла, але його філософія була атеїстичною. Отже, між цими двома Капілами нема ніякого зв’язку.

Віддані Господа і демони (асури) колись збивали океан. З цієї піни утворився нектар і отрута, й Господь Ш́іва випив отруту. А з нектару виникло багато істот і серед них кінь Уччаіх̣ш́рава̄. Іншою твариною, яка виникла з нектару, був слон на ім’я Аіра̄вата. Ці дві тварини були створені з нектару, тому вони мають особливе значення і репрезентують Кр̣шн̣у.

Серед людей представником Кр̣шн̣и є цар; як Кр̣шн̣а підтримує всесвіт, так само і царі, що стали ними через свою праведність, підтримують мир і порядок у своїх царствах. Такі царі, як Маха̄ра̄джа Йудгішт̣гіра, Маха̄ра̄джа Парı̄кшіт і Господь Ра̄ма були надзвичайно праведними правителями і завжди піклувались про щастя своїх підданих. У ведичній літературі царів вважають представниками Бога. Але в цю епоху, внаслідок втрати релігійних засад, монархія занепала й зрештою була скасована. Слід, однак, розуміти, що в минулому, за врядування праведних царів, люди були щасливішими.

Блискавка, справді могутня зброя, представляє могутність Кр̣шн̣и. На Кр̣шн̣алоці, в духовнім небі, є корови, яких можна доїти будь-коли, і вони дають молока стільки, скільки бажано. Звичайно, таких корів немає в матеріальному світі, але про них згадано в описах Кр̣шн̣алоки. Господь тримає безліч таких корів, яких називають сурабгі. Стверджується, що Господь Сам пасе корів сурабгі. Кандарпа є статевим потягом для зачаття достойних нащадків, тому Кандарпа — представник Кр̣шн̣и. Іноді в статеві стосунки вступають лише задля чуттєвої насолоди, але це вже не Кандарпа, не Кр̣шн̣а. Кандарпою називають лише статеві стосунки задля народження гарних дітей, і такі стосунки являють собою Кр̣шн̣у.

З-поміж багатоголових зміїв Наґів Ананта — найвизначніший, як і Варуна — найвизначніший з-поміж мешканців вод. Обидва вони представляють Кр̣шн̣у. Існує також планета Пітів, предків, якою править Арйама̄, представник Кр̣шн̣и. Є багато живих істот, покликаних карати лиходіїв, і Йама — головний серед них. Йама живе на планеті, що розташована поруч із Землею, і після смерті великі грішники потрапляють туди, до Йами, в якого є різні кари для них.

Діті та Адіті — сестри. Синів Адіті називають А̄дітйами, а синів Діті — Даітйами. Всі А̄дітйі віддані Господу, а всі Даітйі — атеїсти. Хоча Прахла̄да народився в сім’ї Даітй, він з дитинства був великим відданим. За віддане служіння і побожну натуру його вважають представником Кр̣шн̣и.

Існує багато норм і правил, яким необхідно коритися, але час панує над усім в матеріальному всесвіті, і таким чином представляє Кр̣шн̣у. З усіх тварин лев — найсильніший і найлютіший, а з мільйонів різновидів птахів Ґаруд̣а, який носить на спині Господа Вішн̣у, — найвизначніший.

Акула — один з найбільших і, безумовно, найнебезпечніший для людини мешканець вод. Отже, вона представляє Кр̣шн̣у. А мати Ґанґа — найвизначніша з усіх рік, починається від стіп Кр̣шн̣и. Господь Рама̄ча̄ндра, головний герой Рама̄йа̄ни, авата̄ра Кр̣шн̣и, — наймогутніший воїн.

Під час творення матеріального світу в першу чергу створюється сукупність матеріальних елементів. Як з’ясовувалося вище, космічний прояв створюється й існує під наглядом Маха̄-Вішн̣у, Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у і Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, а потім Господь Ш́іва знову знищує його. Брахма̄ є вторинний творець. Всі ці дійові сили творення, підтримування та знищення є втіленнями матеріальних якостей Верховного Господа. Отже, Він — початок, середина і кінець усього творення.

Для того, щоб поглибити і розширити свою освіту, існує чимало літературних джерел, якими є чотири Веди, шість доповнень до них, Веда̄нта-сӯтра, книги з логіки, з релігії та Пура̄н̣и. Тобто, вся ведична література складається загалом з чотирнадцяти розділів. Серед них, та книга, яка дає адгйа̄тма-відйу, духовне знання, — зокрема Веда̄нта-сӯтра — являє собою Кр̣шн̣у.

Логіки користуються різними арґументами. Підкріплення якого-небудь арґументу доказом, що підтверджує також довід опонента, називають джалпою. Спроби просто нанести поразку суперникові називають вітан̣д̣ою. А остаточний висновок називають ва̄дою. І ця остаточна істина представляє Кр̣шн̣у.

ПОЯСНЕННЯ: А-ка̄ра, перша літера санскритської абетки — початок ведичної літератури. Нічого не можна вимовити без а-ка̄ри, отже вона — початок звуку. В санскриті є багато складних слів, серед яких подвійне слово, таке як ра̄ма-кр̣шн̣а, називають двандва. Наприклад, ра̄ма і кр̣шн̣а мають однакову форму й тому це складене з них слово називають подвійним.

З усіх руйнівників час — головний, бо нищить все. Час — представник Кр̣шн̣и, тому що свого часу спалахне велика пожежа й знищить усе суще.

Серед усіх істот-творців чотириголовий Брахма̄ — головний. Отже, він теж являє собою Верховного Господа, Кр̣шн̣у.

Тільки-но народилась людина, вона одразу ж починає вмирати. Смерть завжди, щомиті пожирає живу істоту, але власне смертю називають останній удар. І ця смерть — Кр̣шн̣а. Щодо свого майбутнього розвитку, то всі види життя підлягають шести основним змінам. Вони народжуються, ростуть, живуть деякий час, відтворюють себе, виснажуються і, зрештою, вмирають. Першою з цих шести змін є вихід з утроби матері, і це — Кр̣шн̣а. Ця перша причина породження започатковує всю майбутню діяльність.

Вважають, що сім перелічених чеснот: слава, процвітання, красномовність, пам’ять, кмітливість, вірність і терплячість — мають жіноче начало. Хто має їх усі, або деякі з них, той здобуде славу. Якщо людина відома своєю праведністю, це прославляє її. Санскрит — досконала і тому дуже славетна мова. Коли людина вивчить і запам’ятає суть предмета, то в неї добра пам’ять, або смр̣ті. Здатність не лише читати всілякі книги з різних тем, але й розуміти їх, і застосовувати їх, коли це необхідно, є іншою чеснотою — інтелектом (медгою). Здатність переборювати непостійність називають вірністю, або стійкістю (дгр̣тою). А коли людина має багато достоїнств, але залишається ще й простою й доброю і вміє зберігати рівновагу в журбі й у захопленні, це означає, що її наділено чеснотою, яку називають терпінням (кшамою).

Господь уже пояснив, що із всіх Вед Він — Са̄ма Веда. Са̄ма Веда багата на чудові пісні, які виконують різні напівбоги. Одну з таких пісень називають Бр̣хат-са̄ма, в неї вишукана мелодія і її виконують опівночі.

В санскритській поезії існують певні правила віршування: ритм і розмір вибирають не з примхи, як у сучасній поезії. Серед віршів, складених за такими правилами, мантра Ґа̄йатрı̄, яку співають належним чином кваліфіковані бра̄хман̣и, має першорядне значення. Мантру Ґа̄йатрı̄ згадано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Мантра Ґа̄йатрı̄ особливо призначена для осягнення Бога, і тому вона представляє Верховного Господа. Ця мантра призначена для духовно розвинутих людей, і той, хто успішно оспівує її, може вступити до трансцендентного світу Господа. Для того, щоб оспівувати мантру Ґа̄йатрı̄, слід насамперед набути якостей бездоганної особистості, тобто, згідно з законами матеріальної природи, якості благості. Мантра Ґа̄йатрı̄ має дуже важливе значення у ведичній цивілізації, і її вважають звуковим втіленням Брахмана. Її спів започаткував Брахма̄, і вона приходить від нього низкою учнівської послідовності.

Листопад-грудень вважають найкращим з усіх місяців, тому що в Індії в цей час збирають з ланів урожай злаків й усі люди дуже щасливі. Звичайно ж, весна — всіма улюблена пора року, бо весною не дуже жарко й не дуже холодно, а квіти й дерева розквітають. Весною справляють багато урочистих обрядів, присвячених розвагам Кр̣шн̣и; саме тому весну вважають найбільш радісною з усіх пір року, і вона символізує собою Верховного Господа, Кр̣шн̣у.

По всьому всесвіті існує безліч різного роду ошуканців. З усіх різновидів шахрайства азартна гра переважає всі й тому представляє Кр̣шн̣у. Кр̣шн̣а — Всевишній, і тому може бути більш лукавішим та хитрішим проти будь-якої простої людини. Якщо Кр̣шн̣а вирішить ошукати людину, ніхто не зможе перевершити Його у підступності. Його велич не однобічна, вона — багатогранна.

Він — перемога серед переможців. Він — блиск розкішних речей. Серед підприємців Він — найзаповзятіший. Із шукачів пригод Він — найвідчайдушніший, а серед сильних Він — наймогутніший. Коли Кр̣шн̣а перебував на Землі, ніхто не міг перевершити Його на силі. Ще в дитинстві Він підняв пагорб Ґовардгана. Ніхто не може перевершити Його хитрощів, Його блиску, Його перемог, Його заповзятливості, і нікому не перевершити Його сили.

Кр̣шн̣а — первинний Верховний Бог-Особа, а Баладева — безпосередня експансія Кр̣шн̣и. І Господь Кр̣шн̣а, і Баладева з’явились як сини Васудеви, отже, кожного з них можна називати Ва̄судевою. З іншого боку, Кр̣шн̣а ніколи не залишає Вр̣нда̄вану, і тому всі форми Кр̣шн̣и, що з’являються в інших місцях, є Його експансіями. Ва̄судева — це безпосередня експансія Кр̣шн̣и, тому Ва̄судева невідмінний від Кр̣шн̣и. Слід розуміти, що Кр̣шн̣а є першоджерело всіх втілень, і тому Ва̄судева, якого згадано в цьому вірші Бгаґавад-ґı̄ти, є Баладева або Балара̄ма, і, таким чином, Кр̣шн̣а — єдине джерело Ва̄судеви. Безпосередні експансії Господа називають сва̄м̇ш́ами (особистими експансіями), а ще є експансії, які називають вібгінна̄м̇ш́ами (відокремленими експансіями).

Серед синів Па̄н̣д̣у, Арджуна відомій як Дганан̃джайа. Він — найкращий з-поміж людей, і тому представляє Кр̣шн̣у. З муні, або вчених людей, добре обізнаних у ведичному знанні, Вйа̄са — найвидатніший, бо він численними способами пояснив ведичне знання, щоб зробити його загальнодоступним для людей, які живуть у Калі-йуґу. Вйа̄са також відомий як втілення Кр̣шн̣и, отже, він також представляє Кр̣шн̣у. Каві — це люди, здатні на глибокі роздуми на будь-яку тему. Серед каві, Уш́ана̄, Ш́укра̄ча̄рйа, був духовним учителем демонів; він був надзвичайно розумним і далекоглядним політиком. Таким чином, Уш́ан̣а уособлює це достоїнство Кр̣шн̣и.

У Господа є багато посередників, які є Його караючою силою, і серед них найважливішими є ті, що винищують лиходіїв. Коли карають лиходіїв, знаряддям кари стає Кр̣шн̣а. Для тих, хто прагне перемоги в якійсь сфері діяльності, моральність — найперший елемент. Серед потаємних дій слухання, мислення і споглядання, найважливішим є безмовність, бо за її допомогою можна дуже швидко досягти духовного поступу. Мудрий той, хто розрізняє дух і матерію, вищу й нижчу божественні природи. Таке знання є Сам Кр̣шн̣а.

Все має причину, і ця причина, або сім’я прояву — Кр̣шн̣а. Ніщо не може існувати без енерґії Кр̣шн̣и, тому Його називають всемогутнім. Без Його потенцій ніщо рухоме або нерухоме існувати не зможе. Все, що не ґрунтується на енерґії Кр̣шн̣и, є ма̄йа̄, те, «чого немає».

У ведичній літературі сказано, що хоча існує багато способів усвідомлення величі й енерґій Всевишнього, вони безмежні, і тому неможливо пояснити їх усі. Господь навів Арджуні лише декілька прикладів, щоб задовольнити його допитливість.

Слід усвідомити, що все прекрасне й славне, що існує в духовному або в матеріальному світі, є лише частковим виявом могутності Кр̣шн̣и. Все, що виділяється надзвичайною розкішшю, слід сприймати, як втілення щедрот Кр̣шн̣и.

Верховний Господь присутній скрізь в матеріальних всесвітах, бо входить у все як Наддуша. Господь каже Арджуні, що не варто з’ясовувати, яким чином окремі речі виявляють свою пишноту і велич. Необхідно знати, що всі вони існують саме тому, що Кр̣шн̣а у вигляді Наддуші входить у них. Від найбільшої істоти, Брахми, і до найдрібнішої мурашки все існує лише тому, що Господь перебуває скрізь і все підтримує.

Поширеною є думка, що, поклоняючись будь-якому напівбогу, людина прийде до Верховного Бога-Особи, кінцевої мети. Але у цьому вірші поклоніння напівбогам цілковито засуджується, тому що навіть найвидатніші з напівбогів, такі як Брахма̄ і Ш́іва, являють собою лише частину могутності Верховного Господа. Він — першопричина всього народженого, і нема нікого, величнішого за Нього. Він — асамаурдгва: це означає, що немає нікого, хто б перевершив його, і нема нікого, хто б зрівнявся з ним. У Падма Пура̄н̣і сказано, що той, хто вважає, ніби Верховний Господь Кр̣шн̣а перебуває на одному рівні з напівбогами, навіть такими, як Брахма̄ й Ш́іва, той одразу ж стає безбожним. Але той, хто уважно вивчає різні описи божественних щедрот і виявів енерґій Кр̣шн̣и, неодмінно зможе усвідомити становище Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, зосередивши свій розум на поклонінні Йому і не відхилиться з цього шляху. Господь всюдисущий; Він входить у все, що існує, як Наддуша, часткова експансія Кр̣шн̣и, яка представляє Його. Тому чисті віддані зосереджують свій розум на свідомості Кр̣шн̣и і цілком віддають себе служінню Йому; отже, вони завжди перебувають в трансцендентному стані. Питання відданого служіння і поклоніння Кр̣шн̣і було чітко роз’яснено у віршах з восьмого по одинадцятий цієї глави. Таким є шлях чистого відданого служіння. В даній главі було докладно з’ясовано, як можна досягти вищої досконалості у відданому служінні — спілкування з Верховним Богом-Особою. Ш́рı̄ла Баладева Відйа̄бгӯшан̣а, великий а̄ча̄рйа, причетний до учнівської послідовності, яка починається від Кр̣шн̣и, завершує свій коментар до цієї глави так:

З безмежної енерґії Господа Кр̣шн̣и навіть могутнє Сонце черпає свою силу, і одна лише повновладна частка Кр̣шн̣и підтримує весь світ. Тому Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣у прославляють, і поклоняються Йому.